Рішення

від 15.11.2023 по справі 200/12717/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2023 року Справа№200/12717/21

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., за участю секретаря судового засідання Федорченко А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІГОС БЕТОН

до відповідача: Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Донецькій області

про: визнання протиправною та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Донецькій області № 8839/05-99-09-01/41800970 від 06.08.2021 року.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Сенников А.А.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІГОС БЕТОН, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Донецькій області № 8839/05-99-09-01/41800970 від 06.08.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.06.2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області була проведена фактична перевірка, за результатами якої було складено акт № 6854/05/99/19/09/41800970 від 02.07.2021 року та встановлені порушення ч. 1, 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Враховуючи наявність порушень відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 06.08.2021 року № 8839/05-99-09-01/41800970, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000 грн. Позивач вважає спірне податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач зазначає, що податковим органом було допущено порушення порядку призначення та проведення перевірки, оскільки наказ № 1100 від 22.06.2021 року про проведення перевірки відсутні будь які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, які його регулюють, не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності товариства вимогам чинного законодавства. Позивач наголошує, що фактична перевірка була розпочата не в день визначений в наказі на проведення перевірки, отже вважає, що перевірка розпочата 23.06.2021 року без виданого належним чином наказу на її проведення, та відповідно складений за результатами перевірки акт не може бути підставою для донарахування податкових зобов`язань. Також звертає увагу на те, що акт перевірки не підписаний уповноваженою особою.

Крім того стосовно виявлених у ході перевірки порушень позивач зазначає, що у відповідачем в акті перевірки не зазначено доказів зберігання на підприємстві пального на момент перевірки, отже неправомірно зроблені висновки про порушення законодавства.

З огляду на зазначені обставини позивач наполягав, що відповідач безпідставно застосував штрафні санкції в розмірі 500000 грн., у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги та скасувати спірне податкове повідомлення рішення.

Відповідач не погодившись з доводами позивача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що працівниками управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Донецькій області на підставі Наказу № 1100-п від 22.06.2021 року та направлень на перевірку від 22.06.2021 № 1223,1225, з 23.06.2021 по 01.07.2021 за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3-А (господарська одиниця місце зберігання пального) було проведено фактичну перевірку ТОВ «ЛІГОС БЕТОН» (код за ЄДРПОУ 41800970) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, яку було завершено 01.07.2021 року. Відповідач наголошує, що перед початком проведення фактичної перевірки ТОВ «ЛІГОС БЕТОН» ЄДРПОУ 41800970 за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3-А - директор технічний ТОВ «ЛІГОС БЕТОН» ОСОБА_1 був ознайомлений зі службовими посвідченнями, з наказом №1100-п від 22.06.2021 та з направленнями від 22.06.2021 №1223, 2125. Директор технічний ТОВ «ЛІГОС БЕТОН» ОСОБА_1 особисто зробив відповідні записи в направленнях та отримав копію Наказу. Журнал реєстрації перевірок не надано. Перевірка проводилась з відома та в присутності директора технічного ТОВ «ЛІГОС БЕТОН» ОСОБА_1 . Відповідач звертає увагу, що за результатами перевірки встановлено порушення ч. 1, 8 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме здійснення зберігання пального (дизельне пальне код товару за УКТ ЗЕД 2710194300) без наявності ліцензій на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою місця зберігання: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3А - у період з 01.04.2020 року по 14.02.2021 року. Відповідач вказує, що оскільки в ході перевірки були виявлені порушення ст. 15 Закону № 481, Головним управлінням до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції та нараховано штраф у розмірі 500000 грн, у зв`язку з чим було сформоване податкове повідомлення рішення від 06.08.2021 року №8839/05-99-09-01/41800970.

Відповідач у відзиві на позовну заяву наголошує, що приймаючи спірне податкове повідомлення рішення діяв у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, отже вказував на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 02 листопада 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року відкладено підготовче засідання на 30 листопада 2021 року, у зв`язку з необхідністю отримання додаткових доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року відкладено підготовче засідання на 13 грудня 2021 року, у зв`язку з необхідністю отримання додаткових доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, та призначено підготовче засідання на 20 грудня 2021 року.

20 грудня 2021 року підготовче засідання відкладено на 28 грудня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року відкладено підготовче засідання на 12 січня 2022 року, у зв`язку з необхідністю отримання додаткових доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року відкладено підготовче засідання на 24 січня 2022 року, у зв`язку з необхідністю отримання додаткових доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15 лютого 2022 року.

15 лютого 2022 року відкладено розгляд справ по суті на 23 лютого 2022 року, у зв`язку з перебуванням судді Олішевської В.В. на лікарняному.

23 лютого 2022 року відкладено підготовче засідання на 15 березня 2022 року.

Проте, судове засідання призначене на 15 березня 2022 року не відбулося, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 червня 2022 року відкладено розгляд справи, запропоновано учасникам справи надати суду надання клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження або надання клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану на території України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2022 року відкласти розгляд справи, запропоновано учасникам справи надати суду надання клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження або надання клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану на території України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року призначення справи до розгляду в судове засідання на 19 жовтня 2023 року.

09.102023 р. адвокат Білозьоров О.Б., який згідно ордеру серії АА № 113725 є представником ТОВ ЛІГОС БЕТОН звернувся до суду з заявою, відповідно до якої просив розглядати справу без його участі та прийняти рішення за наявними у матеріалах справи документами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року відкладено судове засідання на 15 листопада 2023 року, у зв`язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

У судове засідання призначене на 15 листопада 2023 року позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 15 листопада 2023 року з`явився, заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Суд зазначає, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, постановлено часткову зміну ст.1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 17.05.2022 № 341/2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, відповідно до Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 12.08.2022 № 573/2022 ще на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 01 травня 2023 року № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" ще на 90 діб, відповідно до Указу Президента України від 26.07.2023 № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»ще на 90 діб.

З огляду на зазначені обставини справа розглядається судом 15 листопада 2023 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС БЕТОН» зареєстровано в якості юридичної особи 11 грудня 2017 року та включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за № 41800970, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Донецькій області.

22.06.2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України прийнято наказ № 1100-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Лігос Бетон», ЄДРПОУ 41800970», відповідно до якого наказано провести фактичну перевірку ТОВ «Лігос Бетон» (ЄДРПОУ 418000970) за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3-А з 22.06.2021 року тривалістю не більше 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.07.2019 року по 01.07.2021 року з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального та контролю за дотримання платником податків порядку обігу підакцизних товарів.

З 23.06.2021 року по 01.07.2021 року на підставі направлень від 22.06.2023 року № 1223, 1225 в присутності технічного директора ТОВ «Лігос Бетон» Ходос Олега Анатолійовича проведена фактична перевірка ТОВ «Лігос Бетон» за місцем зберігання пального: Донецька область. М. Маріуполь, пров. Учбовий, 3-А, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладено на орган ДПС, за результатами якої складено акт № 6854/05/99/09/41800970 від 02.07.2021 року.

В акті перевірки № 6854/05/99/09/41800970 від 02.07.2021 року встановлено порушення підпункту ч. 1, 8 ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а саме здійснення зберігання пального (дизельне пальне код товару УКТ ЗЕД 2710194300) без наявності ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пров. Учбовий, 3А у період з 01.04.2020 року по 14.02.2021 року.

Згідно акту встановлено, що технічний директор ТОВ «Лігос Бетон» Ходос Олега Анатолійовича відмовився від підписання та отримання копії акту № 6854/05/99/09/41800970 від 02.07.2021 року.

02.07.2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України складено акт відмови від отримання примірника акта перевірки, неможливості його вручення та підписання № 547/05/99/19/09/01/ НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що акт перевірки № 6854/05/99/09/41800970 від 02.07.2021 року був направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням та отримано уповноваженою особою позивача.

23.07.2021 року ТОВ «Лігос Бетон» були подані заперечення на акт перевірки № 6854/05/99/09/41800970 від 02.07.2021 року.

Листом від 05.08.2021 року № 22068/6/05-99-09-01-14 «Про розгляд заперечень» Головне управління ДПС у Донецькій області повідомило позивача, що під час перевірки фахівці Головного управління ДПС у Донецькій області діяли у межах діючого законодавства, яке регулює порядок та дію перевірки, також були додержані вимоги Закону України «Про державну службу», «Про запобігання корупції».

На підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3. ст.54 і абз. 9 ч.2 ст.17 ЗУ від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїм, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 500000 грн.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос Бетон» було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «С» від 06.08.2021 року № 8839/05-99-09-01/41800970 на суму штрафних(фінансові) санкцій у сумі 500000 грн.

Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням -рішенням від 06.08.2021 року № 8839/05-99-09-01/41800970, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених упункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

За правовим висновком в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Згідно абз. 1-4 пп. 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

Тобто перевірка відповідачем проводилась з метою здійснення функцій, визначених законодавством України в сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Згідно пп. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України передбачено право відповідача проводити фактичні перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Отже, відповідач має право на проведення фактичної перевірки за наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині: виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах; цільового використання спирту платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Окремою підставою для проведення перевірки визначено здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Таким чином, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України визначені дві окремі групи правових підстав для проведення фактичної перевірки: наявність та/або отримання інформації про порушення вимог законодавства та здійснення функцій, визначених законодавством.

Даному формулюванню відповідають такі функції контролюючих органів, що наведені у п. 19.1 ст. 19-1 ПК України:

19-1.1.4. - здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

19-1.1.16. - здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

19-1.1.17. - проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Ці функції відповідають перевірці дотримання вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №481/95-ВР).

Отже, у відповідача були достатні правові підстави для проведення перевірки позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 80.5. ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (п. 81.1 ст. 81 ПК УКраїни).

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що законодавець передбачив, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків наказу та направлень на проведення перевірки, платник податків має право не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки.

В свою чергу, позивачем допущено посадових осіб ГУ ДПС у Донецькій області до проведення фактичної перевірки без зауважень щодо неможливості її проведення.

Отже доводи позивача на те, що ТОВ «Лігос Бетон» не був належним чином повідомлений про проведення перевірки спростовуються матеріалами справи.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача стосовно того, що перевірка проводилась без участі уповноваженої особи, а саме директора ТОВ «Лігос Бетон» ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне врахувати висновок зроблений Верховним судом по справі № П811//4342/14 від 13.03.2018 року, який зазначав, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особиста присутність суб`єкта господарської діяльності під час проведення фактичної перевірки не є обов`язковою, оскільки контрольний захід може бути проведений, зокрема, за присутності осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції.

Матеріалами справи підтверджено, що фактична перевірка ТОВ «Лігос Бетон» проводилась в присутності технічного директора ТОВ «Лігас Бетон» ОСОБА_1 , який на думку суду в даному випадку є уповноваженою особою для здійснюють розрахункові операції.

З огляду на зазначене, суд приходить висновку, що відповідач мав правові підстави для проведення фактичної перевірки ТОВ «Лігос Бетон» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обліку пального.

По суті спірних відносин, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України врегульованіЗаконом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального"(далі - Закон № 481/95-ВР).

У розумінні абз. абз. 25, 51, 55, 58ст. 1 Закону № 481/95-ВРліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьомуЗаконівидів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Так, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 481/95-ВРоптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною 7 ст. 15 Закону № 481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

За змістом ч. 8, 10 ст. 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною 32ст. 15 Закону № 481/95-ВРвстановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії документів, перелік яких встановлений ч. 38 цієїстатті Закону.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (ч. 43ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

При цьому, згідно з ч. 19 ст. 15 Закону № 481/95-ВРліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (ч. 21ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій у розмірі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом ст. 15 Закону № 481/95-ВРзвільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Верховний Суд в постанові від 31.05.2022 у справі № 540/4291/20 (адміністративне провадження № К/9901/34873/21) дійшов висновку, що Закон № 481/95-ВРне визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям "споруди", "обладнання", "ємності". При цьому, якщо загальні визначення понять "споруда" та "обладнання" є більш чітко окресленими, то поняття "ємність" таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні уЗаконі № 481/95-ВРробить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Позивачем для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб зобов`язан був отримати ліцензію на право зберігання пального.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 8 ст. 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або місцезнаходженням постійного представництва.

Зміни до Закону № 481 у частині запровадження ліцензування усіх видів діяльності у сфері обігу пального (виробництва, оптової/роздрібної торгівлі та зберігання) були внесені Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-УІІІ та набрали чинності з 01.07.2019. При цьому, притягнення порушників до фінансової відповідальності за недотримання норм Закону № 481 у частині зберігання пального без ліцензії було відтерміновано до 31.03.2020 (порушники притягуються до відповідальності лише починаючи з 01.04.2020).

Тобто, законодавець визначив усі без виключення операції у сфері обігу пального, такими, що підлягають ліцензуванню.

Метою ліцензування діяльності вищевказаних видів господарської діяльності - є припинення фактів обігу на території України паливно-мастильних матеріалів нелегального походження, виключення випадків їх незаконного обігу.

Випадки, коли суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального чітко визначені у ст. 15 Закону № 481.

Відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону № 481. Так, ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

-підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

-підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

-суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім того, суб`єкти господарювання, які здійснюють зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на зберігання пального не отримують (ч. 21ст. 15 Закону № 481/95-ВР).

Інших умов для звільнення суб`єктів господарювання від отримання ліцензії на право зберігання пального Закон № 481 не містить.

Що стосується суб`єктів господарювання, які придбавають пальне з метою його використання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки та не реалізують його іншим особам, то вони повинні в обов`язковому порядку отримати ліцензію на право зберігання пального.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до висновку, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області правомірно за порушення ч. 1, 8 ст. 15 Закону № 481/95-ВР нараховані ТОВ «Лігос Бетон» штрафні (фінансові) санкції в розмірі 500000 грн., та відповідно податкове повідомлення рішення від 06.08.2023 року № 8839/05-99-09-01/41800970 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог ст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повина довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У відповідності до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІГОС БЕТОН до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Донецькій області № 8839/05-99-09-01/41800970 від 06.08.2021 року.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІГОС БЕТОН до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Донецькій області № 8839/05-99-09-01/41800970 від 06.08.2021 року відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 15 листопада 2023 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 24 листопада 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська