Рішення

від 24.11.2023 по справі 420/25428/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25428/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, вирішив у задоволення адміністративного позову відмовити.

І. Суть спору:

Позивач, Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Одеса», звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області, в якій просив суд:

(1). Визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № ПШ020633 від 04.09.2023 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

(2). Визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу № ПШ020634 від 04.09.2023 року, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України -з безпеки на транспорті.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

В обґрунтування позовних вимог вказав, що перевірка здійснена із порушеннями чинного законодавства, а акт оформлений із порушеннями вимог закону зважаючи на наступне: в Акті не зазначено відомостей щодо дорожнього листа, відповідно до якого здійснювалося перевезення вантажу; в Акті № 0071855 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не зазначені відомості щодо маршруту руху транспортного засобу із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування; в Довідці № 0062785 про результати здійснення габаритно-вагового контролю не зазначено відомостей про оператора вагового комплексу та його підпису, а також довідка не скріплена печаткою, як то вимагає чинне законодавство. Крім того, в роздруківці з вагового комплексу № 44900 також немає відомостей про оператора вагового комплексу та його підпис; із наданих державними інспекторами документів (акти, довідка, роздруківка) не вбачається, що під час здійснення габаритно-вагового контролю визначався тип підвіски та статність коліс на кожній осі, як то вимагається законодавством; як вбачається із Акту № 0071855 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Довідки № 0062785 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, габаритно-ваговий контроль стосовно автомобіля КП «Міжнародний аеропорт Одеса» здійснювався лише однією посадовою особою Укртрансбезпеки ( ОСОБА_1 ) без залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю; в порушення вказаної норми посадовою особою Укртрансбезпеки не було здійснено жодного запису до дорожнього листа спеціалізованого автомобіля, який виконував перевезення; позивачу не були пред`явлені свідоцтво про повірку вагів, свідоцтво про державну метрологічну атестацію ваг, не ознайомлено із клеймуванням (пломбуванням) вагів; рух автомобілю позивача заборонено не було, а транспортний засіб не затримувався. Стосовно відсутності у водія товарно-транспортної накладної повідомлено, що такий документ був відсутній у зв`язку із тим, що перевезення здійснювалося власним автомобілем позивача для власних потреб і, відповідно, в такому випадку чинним законодавством не передбачено необхідність наявності товарно-транспортної накладної. Так, виходячи із положень Закону України «Про автомобільний транспорт», позивач не є ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем, ані перевізником, який надавав послуги з перевезення.

Позивач вважає, що оскаржувані постанови винесені на підставі матеріалів, складених із порушенням вимог чинного законодавства, і на підставі проведених дій (габаритно-ваговий контроль), які також здійсненні із порушенням встановлених процедур.

06.11.2023 року до суду від позивача, в якому останній зазначає, що із доводами відповідача, викладеними у відзиві, позивач не згоден, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

(б) Позиція Відповідача

05.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем зазначено, що щодо типу вантажу, який перевозився, то посадовою особою Укртрансбезпеки в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 09.08.2023 № 0071855 в графі 6 найменування та вид вантажу - зазначено крошка - зі слів водія. У спірному випадку було допущено перевищення нормативно допустимого навантаження загальної маси транспортного засобу та перевищення навантаження на здвоєну вісь. Позивач (водій позивача) відповідно до пункту 23 Порядку № 879 після зважування не привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто перевищення габаритно-вагових параметрів не було усунуто перевізником. Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.2014 Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правил перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено: - перевищення дозволеної загальної маси транспортного засобу на 21,73%. - перевищення дозволеного навантаження на здвоєну вісь на 26,86 %. Так, у зазначеному випадку навантаження перевищило допустиму похибку у 2 %, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого) вантажу. Факт зважування транспортного засобу підтверджується чеком зважування № 44900 та складеним актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0071855 від 09.08.2023 та складеною довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0062785 від 09.08.2023. Справність вимірювального засобу підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ018404523 від 20.07.2023 (чинне до 19.07.2024). Зазначене свідоцтво про повірку засвідчене повірочним тавром. Вказане свідоцтво про повірку містить всі необхідні метрологічні характеристики для такого типу обладнання. В той же час, приписи Порядку № 879 не містять обов`язку органу державного контролю на автомобільному транспорті щодо пред`явлення вказаних документів водію транспортного засобу, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів про те, що вимога про надання таких документів була пред`явлена водієм. Крім того відповідачем зазначено, що чек зважування, акт проведення перевірки, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт перевищення складені у належній формі з достатніми реквізитами, які дозволяють ідентифікувати як автомобіль, так і час перевірки, підтверджують обставини проведення габаритно-вагового контролю автомобілю, яким здійснювалось перевезення. Позивачем не було надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом. Посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку статті 265 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому не встановлення факту тимчасового затримання транспортного засобу не впливає на правомірність спірної постанови. Зауважуємо, що відсутність тимчасового затримання транспортного засобу у спірних відносинах не свідчить про неправомірність задокументованого відповідачем порушення перевізником абз. 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III. Оскільки, габаритно-ваговий контроль проводився двома працівниками Укртрансбезпеки ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), що зафіксовано в акті перевірки № 016418 від 09.08.2023, то залучення відповідного підрозділу Національної поліції або інших органів, не передбачено вимогами чинного законодавства. Затверджена форма акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також форма довідки не містить вимог щодо зазначення відомостей щодо вимірювального та зважувального обладнання, яке застосовувалось при здійсненні габаритно-вагового контролю, щодо пункту проведення габаритно-вагового контролю, швидкості зважування. Посадовою особою Укртрансбезпеки визначено та задокументовано у довідці тип транспортного засобу, кількість осей, навантаження на осі, загальну масу за результатом зважування, та повною мірою та належним чином заповнено акт та довідку, що є достатнім для підтвердження факту вчиненого правопорушення. Щодо твердження позивача стосовно незазначення у акті про перевищення № 0071855 від 09.08.2023 відомостей про маршрут руху транспортного засобу, то відповідачем зазначено, що посадовим особам Укртрансбезпеки під час перевірки не було надано товарно-транспортної накладної чи будь-якого іншого документа, який би підтверджував маршрут руху транспортного засобу, у зв`язку з чим, у відповідній графі акту посадовою особою Укртрансбезпеки проставлено прочерк. Щодо твердження позивача стосовно незазначення у акті проведення перевірки № 016418 від 09.08.2023 відомостей щодо дорожнього листа, то відповідачем зазначено, що посадовим особам Укртрансбезпеки під час перевірки не було надано зазначеного дорожнього листа, на який посилається позивач, цей факт підтверджується копією матеріалів справи, дорожній лист було долучено до матеріалів справи лише листом у вигляді заперечень на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (далі - Відділ) від 01.09.2023, який був зареєстрований у Відділі за вх. № 29082/0/22-23. Наданий дорожний лист жодним чином не замінює товарно-транспортну накладну, яка була відсутня у позивача на момент перевірки. комунальне підприємство Міжнародний аеропорт Одеса, відповідно до приписів статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт, є автомобільним перевізником, незалежно від того, чи здійснював позивач перевезення товару за власний кошт для власних потреб в межах господарської діяльності, чи в межах надання послуг з перевезення та має нести адміністративно-господарську відповідальність за порушення законодавства України про автомобільний транспорт. При цьому, посилання позивача на ненадання послуг з перевезення, а здійснення перевезення для власних потреб не спростовує факт вчиненого порушення, оскільки норми чинного законодавства не пов`язують наявність обов`язку дотримання встановлених законодавством вагових обмежень, з метою збереження автомобільних доріг та уникненню їх руйнування, до транспортного засобу саме з наданням послуг з перевезення. Натомість чинним законодавством передбачений такий обов`язок для перевізників, в тому числі, тих що здійснюють перевезення для власних потреб. Зі змісту довідки від 09.08.2023 № 0062785 про результати здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача вбачається, що вказана довідка підписана посадовою особою Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль ОСОБА_1 . Натомість, в графі Оператор вагового комплексу підпис відсутній, а також відсутня печатка вагового комплексу, відсутність у цій довідці підпису в графі Оператор вагового комплексу, печатки вагового комплексу, не є доказом порушення норм законодавства при складанні цієї довідки та не є достатньою підставою вважати результати здійснення габаритно-вагового контролю неправомірними, оскільки, з огляду на положення Закону України Про автомобільний транспорт посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті уповноважені на здійснення габаритно-вагового контролю. Оскільки в межах цих правовідносин проводився габаритно-ваговий контроль з використанням пересувного пункту (зазначений факт зафіксовано в акті проведення перевірки № 016418 від 09.08.2023), щодо якого закон не передбачає вимоги проведення його оператором, доводи позивача є безпідставними. Основоположним документом на підставі якого проходить подальший процес оформлення результатів габаритно-вагового контролю є талон зважування. Тобто, заповнення документів за результатами ГВК цілком правомірно може здійснюватися лише посадовою особою Укртрансбезпеки, яка і вносить свої дані до зазначеної довідки. Крім цього, відсутність заповнення будь-якої з граф в бланку довідки жодним чином не спростовує зафіксований факт перевищення вагових параметрів і не може бути підставою для звільнення автомобільного перевізника від відповідальності. Щодо відсутності в талоні зважування № 44900 підпису оператора вагового комплексу або іншої уповноваженої особи, яка таке зважування проводила, зазначаємо, що в цьому документі не передбачено граф для проставлення підпису уповноваженою особою Укртрансбезпеки чи оператором ГВК.

09.11.2023 року до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що посадові особи Укртрансбезпеки діяли у відповідності до Закону України Про автомобільний транспорт, на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо винесення оскаржуваної постанови.

ІІІ Процедура та рух справи

21.09.2023 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

25.09.2023 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.10.2023 ухвалою суд відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

09.08.2023 посадова особа відповідача склала Акт № 016418 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого перевірка була проведена на ділянці а/д М-15, Одеса Рені, 12+125 (праворуч) пересувний пункт ГВК.

Перевірка здійснена щодо транспортного засобу марки MAS, номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_3 , документ, що посвідчує особу водія, посвідчення водія НОМЕР_3 РЕВ № 2 при ВДАІ ГУМВС України в Одеській обл., 29.07.2009 р.

У Акті зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 16: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу; ч. 1 абз. 3: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону, а саме товарно-транспортної накладної або інший визначений законодавством документ на вантаж.

В графі Акту щодо пояснень водія про причини порушень водій ОСОБА_3 пояснення не надав, акт підписав.

Відповідач направив позивачу запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 21.08.2023, яким просив прибути позивача 04.09.2023.

Позивачем подано до відповідача заперечення від 01.09.2023 року на акт № 016418 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому він просив залишити розгляд справи без наслідків.

04.09.2023 відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ020633 на підставі Акту від 09.08.23 р. № 016418, відповідно до якої, враховуючи, що позивач допустив порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз. 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

04.09.2023 відповідач прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ020634 на підставі Акту від 09.08.23 р. № 016418, відповідно до якої, враховуючи, що позивач допустив порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз. 16 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн.

04.09.2023 року позивачем подано скаргу на вищезазначені постанови, за результатом якої оскаржувані постанови залишені без змін, а скарга без задоволення.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

IV. Джерела права

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): законами України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-III); «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 року № 2862-IV (далі Закон № 2862-IV); «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII); Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі Правила № 1306); Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (далі Правила № 363), Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30); Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567); Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі Порядок № 879).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частиною 14 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до вимог ст. 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2344-III у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв;

- внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до абз.абз. 1, 2 п. 11.1 глави 11 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно з абз. 27 глави 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно зі ст. 33 Закону № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлюють Правила № 30. (абз. 1 п. 1 Правил № 30)

Відповідно до п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок № 879.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку № 879 дія цього Порядку не застосовується під час габаритно-вагового контролю на автоматичних пунктах.

Відповідно до п. 22.5 Правил № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до пп. 2-4 п. 2 Порядку № 879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

- великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки;

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно зі змістом пунктів 26, 27 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до абз. 1 п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

У відповідності до пункту 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

У відповідності з абз. 1 п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

V. Висновки суду

Щодо посилання позивача, що в Акті не зазначено відомостей щодо дорожнього листа, відповідно до якого здійснювалося перевезення вантажу; посадовою особою Укртрансбезпеки не було здійснено жодного запису до дорожнього листа спеціалізованого автомобіля, який виконував перевезення, - суд зазначає таке.

У відзиві відповідачем щодо вказаного спірного питання зазначено, що посадовим особам Укртрансбезпеки під час перевірки не було надано зазначеного дорожнього листа, на який посилається позивач, цей факт підтверджується копією матеріалів справи, дорожній лист було долучено до матеріалів справи лише листом у вигляді заперечень на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (далі - Відділ) від 01.09.2023, який був зареєстрований у Відділі за вх. № 29082/0/22-23.

Жодних доказів на спростування зазначених обставин позивачем до суду не наведено та не надано.

Отже, з урахуванням відсутності на момент перевірки дорожнього листа, у відповідача відсутній обов`язок щодо зазначення його в акті проведення перевірки.

Відповідно, позиція позивача є такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання позивача, що в Акті № 0071855 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не зазначені відомості щодо маршруту руху транспортного засобу із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування, - суд зазначає таке.

У відзиві відповідачем щодо вказаного спірного питання зазначено, що посадовим особам Укртрансбезпеки під час перевірки не було надано товарнотранспортної накладної чи будь-якого іншого документа, який би підтверджував маршрут руху транспортного засобу, у зв`язку з чим, у відповідній графі акту посадовою особою Укртрансбезпеки проставлено прочерк.

Жодних доказів на спростування зазначених обставин позивачем до суду не наведено та не надано.

Отже, з урахуванням відсутності на момент перевірки документа, який би підтверджував маршрут руху транспортного засобу, у відповідача відсутній обов`язок щодо зазначення його в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Відповідно, позиція позивача є помилковою і такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання позивача, що в Довідці № 0062785 про результати здійснення габаритно-вагового контролю не зазначено відомостей про оператора вагового комплексу та його підпису, а також довідка не скріплена печаткою, як то вимагає чинне законодавство. Крім того, в роздруківці з вагового комплексу № 44900 також немає відомостей про оператора вагового комплексу та його підпис, - суд зазначає таке, слід зазначити, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення.

Разом з тим, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 1640/3394/18.

Отже, суд приходить до висновку, що відсутність відомостей про оператора вагового комплексу та його підпису, а також довідка не скріплена печаткою та відсутність в роздруківці з вагового комплексу відомостей про оператора вагового комплексу та його підпис не вплинуло та не могло вплинути на правильність оскаржуваних постанов, відповідно не повинно породжувати правових наслідків для її дійсності.

Щодо посилання позивача, що із наданих державними інспекторами документів (акти, довідка, роздруківка) не вбачається, що під час здійснення габаритно-вагового контролю визначався тип підвіски та статність коліс на кожній осі, як то вимагається законодавством, - суд зазначає таке.

Дійсно, п. 20-1 Порядку № 879 встановлено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю у зонах габаритно-вагового контролю, на яких розміщені стаціонарні та пересувні пункти, здійснюється, зокрема: визначення типу підвіски (пневматична або еквівалентна їй) та визначення статності коліс на кожній осі транспортного засобу.

Проте зазначена норма стосується саме процедури здійснення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, згідно з формою акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, встановлена додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422 Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів та формою довідки, передбачена Додатком 1 до Порядку № 1007/1207, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за № 215/24992, відсутні вимоги щодо зазначення типу підвіски та статності коліс на кожній осі транспортного засобу

Крім того, судом встановлено, що чек зважування, акт проведення перевірки № 016418, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0062785 та акт перевищення № 0071855 складені у належній формі з достатніми реквізитами, які дозволяють ідентифікувати як автомобіль, так і час перевірки та підтверджують обставини проведення габаритно-вагового контролю автомобіля позивача.

Відповідно, позиція позивача є помилковою і такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання позивача, що як вбачається із Акту № 0071855 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Довідки № 0062785 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, габаритно-ваговий контроль стосовно автомобіля КП «Міжнародний аеропорт Одеса» здійснювався лише однією посадовою особою Укртрансбезпеки ( ОСОБА_1 ) без залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, - суд зазначає таке.

Відповідно до п. 16. Порядку № 1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Оскільки, габаритно-ваговий контроль проводився двома працівниками Укратрансбезпеки, що зафіксовано в акті перевірки № 016418 від 09.08.2023, то залучення відповідного підрозділу Національної поліції або інших органів, не передбачено вимогами чинного законодавства.

Щодо посилання позивача, що позивачу не були пред`явлені свідоцтво про повірку вагів, свідоцтво про державну метрологічну атестацію ваг, не ознайомлено із клеймуванням (пломбуванням) вагів; рух автомобілю позивача заборонено не було, а транспортний засіб не затримувався - суд зазначає таке.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що на доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копію Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, виданого 20.07.2023 р., чинного до 19.07.2024 р.

Разом з тим, вимог щодо пред`явлення свідоцтва про повірку вагів, свідоцтва про державну метрологічну атестацію ваг законодавством не передбачено.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Щодо посилань позивача на те, товарно-транспортна накладна була відсутня у зв`язку із тим, що перевезення здійснювалося власним автомобілем позивача для власних потреб і, відповідно, в такому випадку чинним законодавством не передбачено необхідність наявності товарно-транспортної накладної, - суд зазначає таке.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Зі змісту цих норм слідує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.

Крім того, згідно змісту акту проведення перевірки відповідачем зазначено, що перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону, а саме товарно-транспортної накладної або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до приписів ст. 48 встановлено, зокрема, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Тобто, з урахуванням того, що у водія на момент проведення перевірки був відсутній визначений законодавством документ на вантаж, а не тільки саме товарно-транспортна накладна, позиція позивача є помилковою та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилань позивача на те, що рух автомобілю позивача заборонено не було, а транспортний засіб не затримувався, слід зазначити, що така бездіяльність відповідача не є предметом розгляду даної справи, при цьому вказані обставини не спростовують сам факт вчиненого порушення.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не спростовано встановлене під час перевірки порушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття постанови відповідача від 04.09.2023 р. №№ ПШ020633, ПШ020634 та відсутності підстав для її скасування.

VІ. Розподіл судових витрат

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову суд не здійснює розподіл судових витрат.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Одеса» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Оксана БОЙКО

.