Рішення

від 24.11.2023 по справі 460/13244/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2023 року м. Рівне№460/13244/23Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 доДержавної судової адміністрації України Північно-західного апеляційного господарського суду про визнання дій протиправними, стягнення коштів, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Державної судової адміністрації України, Північно-західного апеляційного господарського суду, в якому просять суд:

визнати протиправними дії Північно-західного апеляційного господарського суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди позивачам за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік";

стягнути з Державної судової адміністрації України шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" головним розпорядником якої є ДСА України на користь позивачів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, нараховуючи та виплачуючи суддівську винагороду із застосуванням ст.29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", відповідач діяв з порушенням вимог ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав та гарантій незалежності судді.

Ухвалою від 08.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Північно-західний апеляційний господарський суд подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення ч. 1, 3 ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-ІХ) були чинними, неконституційними не визнавалися та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-р/2020 від 28.08.2020. А тому, вважає, що діяв правомірно, виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами.

Також зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансування забезпечення діяльності судів, у тому числі, Північно-західного апеляційного господарського суду здійснює Державна судова адміністрація України. Вказує про те, що суди фінансуються згідно з кошторисами, які затверджує Державна судова адміністрація України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Враховуючи викладене, Північно-західний апеляційний господарський суд просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Державною судовою адміністрацією України відзиву на позов не подано.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року №295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 20 від 04 жовтня 2018 року з 04.08.2018 зарахована до штату Північно-західного апеляційного господарського суду.

ОСОБА_2 на підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року №295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 22 від 04 жовтня 2018 року, з 04.08.2018 зарахована до штату Північно-західного апеляційного господарського суду.

Рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2018 суддю ОСОБА_2 обрано секретарем судової палати №2 Північно-західного апеляційного господарського суду строком на 3 роки, відповідно до ст. 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно, наказом Північно-західного апеляційного господарського суду № 41 від 04.10.2018, згідно статей 20, 135, 137 Закону України «Про судоустрій і статус судців» судці ОСОБА_2 встановлено щомісячну доплату у розмірі 5 відсотків посадового окладу.

ОСОБА_3 на підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року №295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 28 від 04 жовтня 2018 року, з 04.08.2018 зарахована до штату Північно-західного апеляційного господарського суду.

ОСОБА_4 на підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року №295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 29 від 04 жовтня 2018 року, з 04.08.2018 зарахований до штату Північно-західного апеляційного господарського суду.

Рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2018 суддю ОСОБА_4 обрано на посаду голови Північно-західного апеляційного господарського суду строком на 3 роки, відповідно до ст. 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно, наказом Північно-західного апеляційного господарського суду № 40 від 04.10.2018, згідно статей 20, 29, 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді ОСОБА_12 встановлено щомісячну доплату у розмірі 10 відсотків посадового окладу.

ОСОБА_5 на підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року №295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 30 від 04 жовтня 2018 року, з 04.08.2018 зарахована до штату Північно-західного апеляційного господарського суду.

ОСОБА_6 на підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року №295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 32 від 04 жовтня 2018 року, з 04.08.2018 зарахована до штату Північно-західного апеляційного господарського суду.

ОСОБА_7 на підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року №295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 33 від 04 жовтня 2018 року, з 04.08.2018 зарахована до штату Північно- західного апеляційного господарського суду.

ОСОБА_8 на підставі Указу Президента України «Про переведення судців» від 28 вересня 2018 року №295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 35 від 04 жовтня 2018 року, з 04.08.2018 зарахована до штату Північно-західного апеляційного господарського суду.

ОСОБА_9 на підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року №295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 37 від 04 жовтня 2018 року, з 04.08.2018 зарахований до штату Північно-західного апеляційного господарського суду.

Рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2018 суддю ОСОБА_9 обрано на посаду заступником голови Північно-західного апеляційного господарського суду строком на 3 роки, відповідно до ст. 121 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно, наказом Північно-західного апеляційного господарського суду № 46 від 04.10.2018, згідно статей 20, 29, 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді ОСОБА_9 встановлено щомісячну доплату у розмірі 5 відсотків посадового окладу.

ОСОБА_10 на підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року №295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 38 від 04 жовтня 2018 року, з 04.08.2018 зарахована до штату Північно-західного апеляційного господарського суду.

ОСОБА_11 на підставі Указу Президента України «Про переведення суддів» від 28 вересня 2018 року №295/2018 та наказу в.о. голови Північно-західного апеляційного господарського суду № 39 від 04 жовтня 2018 року, з 04.08.2018 зарахований до штату Північно-західного апеляційного господарського суду.

Рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2018 суддю ОСОБА_11 обрано секретарем судової палати №1 Північно-західного апеляційного господарського суду строком на 3 роки, відповідно до ст. 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно, наказом Північно-західного апеляційного господарського суду № 41 від 04.10.2018, згідно статей 20, 135, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді ОСОБА_11 встановлено щомісячну доплату у розмірі 5 відсотків посадового окладу.

Відповідно до довідок Північно-західного апеляційного господарського суду щодо виплат суддівської винагороди суддям Північно-західного апеляційного адміністративного суду за період квітень 2020 - серпень 2020 року із застосуванням обмежень, передбачених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ, позивачам встановлено обмеження суддівської винагороди з квітня то серпень 2020 року у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Позивачі, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо обмеження виплати суддівської винагороди, звернулися до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, метою забезпечення незалежної судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом.

Незалежність суду є головною умовою забезпечення верховенства права і в усіх національних законодавствах це положення формується як основоположний принцип судоустрою та судових проваджень. На міжнародному рівні принцип незалежності судової гілки влади визнається як одна з найвагоміших рис демократії як такої.

Незалежність судової влади є гарантією ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

В Основних принципах щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її, а кожна держава-член повинна надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції.

Відповідно до Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1).

Оплата праці суддів повинна відповідати їхній професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки для догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які повинні відповідати попередньому рівню оплати їхньої праці. Винагорода суддів має бути відповідною їх професії та відповідальності, і бути достатнім для убезпечення їх від впливу на їх рішення та від ризику вчинення корупції. Також повинно бути гарантовано виплату пенсії за вислугу років, яка має бути в розумному відношенні до рівня їх винагороди в період здійснення повноважень. Певні положення закону повинні бути запроваджені як гарантія проти скорочення винагороди, в т.ч. суддівської (Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки).

Такі ж висновки містяться у Висновку Консультативної ради Європейських судів (КРЄС) №1 та у Європейській хартії про закон "Про статус суддів". Навіть у часи економічної кризи законодавча та виконавча влади різних держав-членів повинні зрозуміти, що серйозне скорочення зарплат суддів є потенційною загрозою їх незалежності та належному здійсненню правосуддя і може піддати небезпеці (об`єктивно і суб`єктивно) роботу суддів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 18.06.2007 №4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 19.11.2013 №10-рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016, від 04.12.2018 №11-р/2018, від 18.02.2020 №2-р/2020).

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (п.2 мотивувальної частини Рішення від 24.06.1999 № 6-рп/99, пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення від 03.06.2013 №3-рп/2013, пп.3.2., пп.3.3 п.3 мотивувальної частини Рішення від 04.12.2018 № 11-р/2018).

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (ч.1 ст.124 Конституції України).

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Правовідносини, які виникли між сторонами щодо виплати суддівської винагороди врегульовано нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII ).

Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:

1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;

2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб;

3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Відповідно до ч.5-8 ст.135 Закону №1402-VIII, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків (ч.9 ст.135 Закону №1402-VIII).

12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, якою з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-IX (далі - Закон № 553-ІХ), яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено ст.29 наступного змісту: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)."

У рішенні від 11.03.2020 №4-р/2020 у справі № 1-304/2019 (7155/19), в якій розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року №193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, Конституційний Суд висловив позицію, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом №1402-VIII, на що безпосередньо вказує ч. 2 ст. 130 Конституції України. Тобто Закон №1402-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до встановлення розміру суддівської винагороди. При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки Законом №553-IX не скасовано норму Закону №1402-VIII щодо розміру суддівської винагороди, при визначенні розміру суддівської винагороди відповідач повинен був керуватись вимогами ст.135 Закону №1402-VIII, а не статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-IX), застосування якої прямо суперечить нормі ст.130 Конституції України.

Відповідно до ч.1-4 ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд робить висновок, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, то суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди потрібно було керуватися виключно Законом №1402-VIII, а застосування ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить ст. 130 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 у справі №1-14/2020 (230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами;

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ.

Отже, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, в п. 4.3 Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, зазначено, що Конституційний Суд України вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України.

Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що нараховуючи та виплачуючи позивачам суддівську винагороду із застосуванням ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" відповідач діяв з порушенням вимог ст.130 Конституції України та ст.135 Закону №1402-VIII, що призвело до порушення прав позивачів та гарантій незалежності судді.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі №340/1916/20 зазначив, що розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другоїстатті 130 Конституції України (п.54). Зміни до цьогоЗакону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який мовиться у позовній заяві (з квітня по травень 2020 року) не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було (п.55).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі №340/1916/20 вказав також, що розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинностіЗаконом №553-ІХ, має вирішуватися на користьЗакону №1402-VIII(п.56). Для спірних правовідносин спеціальними є нормист.135 Закону №1402-VIII, які попри те, що в часі цей законприйнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №294-ІХ (у редакціїЗакону № 553-ІХ). Ще раз підкреслюємо, що Основний Закон Українимає найвищу юридичну силу, тож "спеціальність" Закону № 1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її "продовженням", у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступнийзаконз того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх) (п.58).

Суд також зазначає, що даний позов не стосувався відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом (законом), визнаним неконституційним. Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 10-р/2020у контексті спірних правовідносин цієї справи не є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості із виплати суддівської винагороди за період квітень-серпень 2020 року. Аргументація позивача ґрунтується на неправильному застосуванні відповідачем положеньЗакону №1402-VIII, яким визначено розмір суддівської винагороди і, як наслідок, виплати цієї винагороди у значно меншому розмірі, що якраз і зумовило появу заборгованості. Тому, доводи відповідача та третьої особи про недопустимість зворотної дії у часі Рішення Конституційного Суду України від 28.28.2020 №10-р/2020 у цій справі є недоречними.

Висновки аналогічного характеру викладено у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються при прийняті даного рішення.

З аналізу вищенаведеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій Північно-західного апеляційного господарського суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" належить до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивачів недоотриманої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, головним розпорядником якої є ДСА України, суд зазначає наступне.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (далі - Порядок № 845).

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Підпунктом 3 пункту 25 Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Суд зазначає, що з 2004 року в Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів.

Оскільки у головного розпорядника бюджетних коштів - Державної судової адміністрації України, наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів"), то безспірне списання коштів на виконання рішення судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, лише за цією бюджетною програмою.

Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020, у якій колегія суддів виснувала, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди (п.54).

Таким чином з Державної судової адміністрації України належить стягнути на користь позивачів недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів.

За наведених обставин позов належить до задоволення повністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць (у розмірі недоплаченої суми за квітень 2020 року) виконується негайно.

Підстави для розподілу судових витрат згідно з ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Державної судової адміністрації України, Північно-західного апеляційного господарського суду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Північно західного апеляційного господарського суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік".

Стягнути з Державної судової адміністрації України шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є ДСА України, на користь:

ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 394 441,22 грн. з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

ОСОБА_2 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 505 553,81 гри, з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

ОСОБА_3 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 329 745,27 гри, з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

ОСОБА_4 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 438 128,94 гри, з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

ОСОБА_5 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 194 795,22 гри, з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

ОСОБА_6 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 504 369,53 гри, з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

ОСОБА_7 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 363 981,47 гри, з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

ОСОБА_8 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 353 346,73 гри, з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

ОСОБА_9 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 393 697,08 гри, з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

ОСОБА_10 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 513 022,69 гри, з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

ОСОБА_11 недоотриману суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 502 716,85 гри, з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць:

ОСОБА_1 за квітень 2020 року у розмірі недоплаченої суми - 42061,67 грн.;

ОСОБА_2 за квітень 2020 року у розмірі недоплаченої суми - 54200,72 грн.;

ОСОБА_3 за квітень 2020 року у розмірі недоплаченої суми - 49769,00 грн;

ОСОБА_4 за квітень 2020 року у розмірі недоплаченої суми - 45915,33 грн.;

ОСОБА_5 за травень 2020 року у розмірі недоплаченої суми - 78426,95 грн;

ОСОБА_6 за квітень 2020 року у розмірі недоплаченої суми - 49769, 00 грн;

ОСОБА_7 за квітень 2020 року у розмірі недоплаченої суми 38207,99 грн;

ОСОБА_8 за квітень 2020 року у розмірі недоплаченої суми - 31420,36 грн;

ОСОБА_9 за квітень 2020 року у розмірі недоплаченої суми - 43988,50 грн;

ОСОБА_10 за квітень 2020 року у розмірі недоплаченої суми - 55549,50 грн,;

ОСОБА_11 за квітень 2020 року у розмірі недоплаченої суми - 54676,76 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 24 листопада 2023 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Позивач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Позивач - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Позивач - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Позивач - ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Позивач - ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_8 )

Позивач - ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 )

Позивач - ОСОБА_10 ( АДРЕСА_10 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 )

Позивач - ОСОБА_11 ( АДРЕСА_11 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_11 )

Відповідач - Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5,м. Київ,01601, ЄДРПОУ/РНОКПП 26255795) Відповідач - Північно-західний апеляційний господарський суд (вул. Яворницького, 59,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33001, ЄДРПОУ/РНОКПП 42261284)

Суддя Д.Є. Махаринець