Постанова

від 23.11.2023 по справі 640/1783/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1783/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК-Монтаж" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у з позовом до ГУ ДПС у м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2019 №02342615050101.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані не підтвердженням господарської операції позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» по ланцюгу поставки, а щодо самого товариства контрагента позивача в АІС «СФП» наявна картка суб`єкта фіктивного підприємництва, а допитаний ОСОБА_1 надав покази, що він зареєстрував ТОВ «Будівельна компанія «Олімпік» за винагороду і повідомив про непричетність до діяльності товариства. Апелянт також звертає увагу на наявність низки кримінальних проваджень щодо залучення контрагентів позивача до схеми ухилення від сплати податків.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що господарські операції між ТОВ «ІК-Монтаж» та ТОВ «БК «Олімпік» дійсно мали місце, відображені в документах податкової та бухгалтерської звітності, а виконані роботи (послуги) оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками та свідчить про рух активів і зміну майнового стану сторін. Наявність ділової мети підтверджено наявними в матеріалах справи документами, натомість висновки контролюючого органу базуються на даних, що наявні в інформаційних системах без надання належної оцінки відповідним первинним бухгалтерським документам. В той же час, протокол допиту свідка та наявність незавершених кримінальних проваджень, в рамках яких фігурує ТОВ «БК «Олімпік» не є беззаперечним фактом відсутності реальних наслідків господарських операцій з таким контрагентом.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась у порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 04.10.2019 по 10.10.2019 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 18.10.2019 №70/26-15-05-01-01/34965004 (а.с.41-52 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем, п.44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.4, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п,5, п.7, п.21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід», п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16, в результаті чого встановлено: заниження податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 243425,00 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача ТОВ «ІК-Монтаж» було подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких листом № 40168/10/26-15-05-01-01 від 07.11.2019 року ГУ ДПС у м. Києві повідомило позивача про залишення заперечень без задоволення, а висновки акта - без змін (а.с.53-59 т.1).

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 02342615050101 від 12.11.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 304281,00 грн у т.ч. штрафна санкція - 60856,00 грн (а.с.60-61 т.1).

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням ДПС України №1759/6/99-00-08-08-02-06 від 15.01.2020 податкове повідомлення-рішення № 2342615050101 від 12.11.2019 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.62-71 т.1).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що первинні документи позивача по взаємовідносинам з ТОВ «БК Олімпік» мають всі необхідні обов`язкові реквізити, визначені податковим законодавством, а висновок ГУ ДПС у м. Києві про порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження під час розгляду даного спору в суді.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 9.1.1 п.9.1 ст.9 ПК України податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З акту перевірки позивача вбачається, що висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на не підтвердженні господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Олімпік».

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Пунктом 6 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.5, 21 П(С)БО 15 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 року, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «БК «Олімпік» мали місце господарські взаємовідносини на підставі договору № 29 від 28.12.2015 року, за умовами якого, Замовник (ТОВ «IK-Монтаж») доручає і зобов`язується прийняти та оплатити, а Виконавець (ТОВ «БК «Олімпік») бере на себе зобов`язання, за завданням Замовника, виконати та передати Замовнику контрольно-геодезичну зйомку інженерних мереж водопроводу, каналізації та теплопостачання (надалі - «Роботи») на Об`єкті: «Будівництво житлово-офісного та торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення з підземними та наземним паркінгом на вул. Регенераторній, 4, просп. Возз`єднання, 19, вул. Березневій, 12 у Дніпровському районі м. Києва» (надалі-Об`єкт) 14 черги будівництва, здійснити погодження результатів Робіт із Департаментом містобудування та архітектури, іншими уповноваженими, органами державної влади та місцевого самоврядування та передати копію контрольно-геодезичної зйомки мереж водопроводу, каналізації та теплопостачання Замовнику. Передача замовнику результатів робіт здійснюється зі складанням відповідних Актів здачі-приймання виконаних Робіт (надалі - «Акт») та накладних про фактичну передачу Виконавчої документації (надалі - підкладна»). Акт є документом, який засвідчує факт виконання Виконавцем зобов`язань за Договором у і лому або у певній частині (п.1.3. Договору). Загальна вартість Робіт відповідно до Кошторису (Додаток №1 до Договору) становить 41668,52 грн., всього з урахуванням ПДВ - 50002,22 грн (а.с.72-76 т.1).

За результатами виконання робіт передбачених умовами договору, сторонами складено Акт №2 від 29.01.2016 здачі-приймання виконаних робіт по договору №29 від 28.12.2015 року на загальну суму 50 002,22 грн. з ПДВ та на підставі «першої події», виконавцем було складено та реєстровано в ЄРПН податкову накладну № 138 від 29.01.2016 (а.с.77-79 т.1).

Проведення повного розрахунку за виконані роботи підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.80-82).

Також, ТОВ «БК «Олімпік» на адресу позивача було поставлено товар (дошка обрізна, необрізна), з урахуванням послуг доставки, на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні рахунки фактури, накладні на відвантаження, складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні по настанню першої події - поставки товару, а також банківські виписки по рахунку позивача щодо здійснення оплати за поставлений товар (а.с.84- 92 т.1).

Згідно з умовами договору субпідряду №30 від 28.12.2015 (а.с.93-95 т.1) субпідрядник (ТОВ «БК «Олімпік») зобов`язується виконати за завданням Підрядника (ТОВ «ІК-Монтаж») монтажні роботи по монтажу сантехнічних інженерних мереж на об`єкті: «Житлово-офісний комплекс по вул. Київський шлях, 95 м. Бориспіль» (п. 1.1. Договору). Вартість робіт складає: 149005,20 грн. в т.ч. ПДВ - 24834,20 грн. Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт складених по формі КБ-2в та довідки КБ-3 (п. 1.2., п. 1.3. Договору). Сплата здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Субпідрядника протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі. Початок робіт - січень 2016 року. Виконання та завершення робіт - згідно з графіком виконання робіт.

На виконання умов вказаного договору, субпідрядником було виконано та передано, а підрядником прийнято будівельні роботи, що підтверджується наявною в матеріалах справи договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2016 року форми КБ-3 від 29.01.2016 на загальну суму 149005,20 грн., актом №1 від 29.01.2016 року (Форми КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 року на загальну суму 149005,20 грн. з ПДВ, складеною та зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною № 137 від 29.01.2016 року з (а.с.96-101 т.1).

Проведення розрахунків за вказаним договором підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.104-105 т.1).

Також між позивачем (підрядник) та ТОВ «БК «Олімпік» (субпідрядник) укладено договір субпідряду №2 від 25.01.2016 (а.с.106-108 т.1) за умовами якого субпідрядник зобов`язується виконати за завданням підрядника монтажні роботи по монтажу сантехнічних інженерних мереж на об`єкті: «Житлово-офісний комплекс по вул. Київський шлях, 95 м. Бориспіль» (п. 1.1. Договору). Вартість робіт складає: 166200,00 грн. в т.ч. ПДВ - 27700,00 грн. Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт складених по формі КБ-2в та довідки КБ-3 (п.1.2., п. 1.3. Договору). Сплата здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Субпідрядника протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі. Початок робіт - лютий 2016 року. Виконання та завершення робіт - згідно з графіком виконання робіт.

Проведення відповідних робіт та фактичне виконання умов договору підтверджується договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2016 року форми КБ-3 від 29.02.2016 року на загальну суму 166200,00 грн, актом №1 від 29.02.2016 року (Форми КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2016 року на загальну суму 166200,00 грн з ПДВ, податковою накладною №161 від 29.01.2016 року з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН (а.с.109-115 т.1). Розрахунки за договором проведені безготівково, що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.116-122 т.1).

24.02.2016 між ТОВ «ІК-Монтаж» та ТОВ «БК «Олімпік» укладено договір субпідряду №7, за умовами якого субпідрядник зобов`язується виконати за завданням підрядника монтажні роботи по монтажу сантехнічних інженерних мереж на об`єкті: «Житлово-офісний комплекс по вул. Київський шлях, 95 м. Бориспіль» (п. 1.1. Договору). Вартість робіт складає: 85311,60 грн. в т.ч. ПДВ - 14218,60 грн. Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт складених по формі КБ-2в та довідки КБ-3 (п.1.2., п 1.3. Договору). Сплата здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Субпідрядника протягом 30-ти банківських в з моменту підписання Акту приймання-передачі. Початок робіт - березень 2016 року. Виконання та звершення робіт - згідно з графіком виконання робіт (а.с.123-125 т.1).

Виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 31.03.2016 року на загальну суму 85311,60 грн., актом №1 від 31.03.2016 v форми КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року на загальну суму 85311,60 - ПДВ, податковою накладною № 208 від 31.03.2016 року з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, виписками по банківському рахунку позивача, з яких вбачається проведення розрахунків за вказаним договором (а.с.126-133 т.1).

За умовами договору субпідряду №15 від 21.03.2016 року, Субпідрядник (ТОВ «БК «ОЛІМПІК») зобов`язується виконати за завданням Підрядника (ТОВ «ІК-МОНТАЖ») монтажні роботи по монтажу сантехнічних інженерних мереж на об`єкті: «Житлово-офісний комплекс по вул. Київський шлях, 95 м. Бориспіль» (п. 1.1. Договору). Вартість робіт складає: 713500,00 грн. в тому числі ПДВ- 118916,67 грн. Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт складених по формі КБ-2в та довідки КБ-3 (п.1.2., п. 1.3. Договору). Сплата здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Субпідрядника протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі. Початок робіт - квітень 2016 року. Виконання та завершення робіт - згідно з графіком виконання робіт (а.с.134-136 т.1).

На виконання умов Договору, Субпідрядником було виконано та передано, а Підрядником прийнято будівельні роботи, що підтверджується: договірною ціною, складеною та підписаною сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2016 року форми КБ-3 від 29.04.2016 року на загальну суму 713500,00 грн., актом №1 від 29.04.2016 року (Форми КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2016 року на загальну суму 713500,00 грн. з ПДВ, податковою накладною № 145 від 29.04.2016 року з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН, а також проведення оплат підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.137-151 т.1).

Крім того, позивачем також було укладено з ТОВ «БК «Олімпік» договір субпідряду №20 від 25.05.2016, за умовами якого, субпідрядник зобов`язується виконати за завданням підрядника монтажні роботи по монтажу сантехнічних інженерних мереж на об`єкті: «Житлово-офісний комплекс по вул. Київський шлях, 95 м. Бориспіль» (п. 1.1. Договору). Вартість робіт складає: 150000,00 грн. в т.ч. ПДВ - 25000,00 грн. Розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт складених по формі КБ-2в та довідки КБ-3 (п.1.2., п. 1.3. Договору). Сплата здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Субпідрядника протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі. Початок робіт - червень 2016 року. Виконання та завершення робіт - згідно з графіком виконання робіт (а.с.152-154 т.1).

Виконання умов вказаного договору підтверджується складеними сторонами та поданими до суду договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2016 року форми КБ-3 від 30.06.2016 року на загальну суму 150000,00 грн., актом № 1 від 30.06.2016 року (Форми КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року на загальну суму 150000,00 грн. з ПДВ, податковою накладною № 98 від 30.06.2016 року з квитанцією про реєстрацію в ЄРПН (а.с.155-162 т.1).

Факт здійснення розрахунків між ТОВ «ІК-Монтаж» та ТОВ «БК «Олімпік» в повному обсязі спростовують висновок контролюючого органу, що відповідні товари та послуги були в повному обсязі отримані позивачем на безоплатній основі.

Наявність ділової мети укладання вказаних договорів підтверджується поданими позивачем доказами господарських взаємовідносин з ТОВ «БОРИСПІЛЬМІСЬКБУД», в межах Договору будівельного підряду №26 від 26.02.2015, з ПрАТ «Нео Віта» в межах договору від 01.07.2011 №1605, з ТОВ «Канбуд» в межах договору будівельного підряду №3325 від 01.07.2016, зокрема, договірними цінами, довідками КБ-3, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, відомостями ресурсів, локальними кошторисами, податковими накладними з доказами їх реєстрації в ЄРПН та банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.163 т.1 - а.с.84 т.2).

Колегія суддів враховує, що основним видами діяльності позивача є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування - код КВЕД 43.22; електромонтажні роботи - код КВЕД 43.21; інші будівельно-монтажні роботи - код КВЕД 43.29 та у ТОВ «IK-Монтаж» наявна ліцензія ДАБІ України, на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності і дозвіл ГУ Держпраці у Київській області на виконання робіт підвищеної небезпеки (а.с.14, 16, 19 т.1).

Отже, отримані позивачем від ТОВ «БК «Олімпік» товари та послуги і їх використання у власній господарській діяльності відповідає зареєстрованим видам діяльності позивача за КВЕД, і матеріали справи підтверджують що такі господарські операції спрямовані на досягнення економічних цілей і є виправданими, тобто мають ділову мету, зокрема в частині виконання умов наведених вище договорів підряду.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з наведеним контрагентом первинними документами, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які були надані контролюючому органу під час перевірки та відображені в акті перевірки. Наведені докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими, здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається з висновків акту перевірки та обґрунтувань відповідача, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність вказаних господарських операцій на підставі податкової інформації та за результатами аналізу автоматизованих систем щодо не підтвердження походження товарів по ланцюгу постачання.

Контрагент позивача на момент спірних господарських операцій був зареєстрованим платником податків та перебував на податковому обліку. Висновки про безтоварність господарських операцій ґрунтуються на не підтвердженні походження придбаних позивачем товарів по ланцюгу постачання, що базується виключно на аналізі даних ЄРПН та інформаційних автоматизованих систем податкових органів, без дослідження фактичних обставин, без надання належної оцінки поданим позивачем первинним бухгалтерським документам.

З листа ГУ ДПС у м.Києві від 11.12.2019 №62964/10/26-15-05-01-01 вбачається, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «БК «Олімпік» було анульовано лише 31.10.2017, а отже воно було чинне на момент спірних господарських операцій, при цьому, будь-яких запитів ТОВ «БК «Олімпік» про надання пояснень, їх документального підтвердження на адресу ТОВ «БК «Олімпік» не направлялось, жодних податкових перевірок та зустрічних звірок контрагента позивача не проводилось (а.с.126 т.2).

Будь-яких зустрічних звірок чи позапланових перевірок контрагента позивача та контрагентів другого порядку контролюючим органом не проводилось, що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.

Натомість, неналежне формування фінансової та податкової звітності з боку контрагентів позивача та контрагентів другого порядку є підставою для застосування відповідних правових наслідків саме то таких контрагентів та не може свідчити про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкової та бухгалтерської звітності за результатами господарських операцій, реальність яких підтверджена належними доказами, а факт подальшого використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, в тому числі на виконання замовлень з боку держави, підтверджується відповідними договорами та актами виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем подано до суду копію протоколу допиту свідка від 17.11.2016 (а.с.114-117 т.2), відповідно до якого в рамках досудового розслідування №32016100100000009 від 28.01.2016 ОСОБА_1 надав пояснення, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК «Олімпік» він не має, а зареєстрував товариство за грошову винагороду.

Суд звертає увагу, що законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є КПК України.

У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до ч.10 ст.101 КПК України висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Таким чином, протоколи допиту, висновки експерта, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування за відповідними кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності товариств.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протоколи допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права наведені у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670, від 26 червня 2018 року у справі №808/2360/17, від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В той же час, в копії протоколу допиту свідка від 17.10.2016 ОСОБА_1 зазначив, що він надавав доручення на реєстрацію ТОВ «БК «Олімпік».

Щодо надання (ненадання) ОСОБА_1 інших довіреностей будь-яка інформація у поданій до суду копії протоколу допиту свідка відсутня.

Отже з поданих відповідачем доказів неможливо встановити, що ОСОБА_1 не уповноважував будь яких інших осіб на вчинення дій щодо підписання від його імені на підставі довіреності первинної бухгалтерської документації ТОВ «БК «Олімпік», тому відсутні підстави вважати, що подані позивачем документи не мають статусу первинних бухгалтерських, а тому вони є належними доказами, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Олімпік» та є підставою для формування даних податкової та бухгалтерської звітності.

Наявність окремих ухвал, постановлених судом в рамках кримінальних проваджень, в яких відображено залучення ТОВ «БК «Олімпік» до злочинної схеми мінімізації податкових зобов`язань підприємств реального сектору економіки також не може бути належним доказом нереальності господарських операції між позивачем та його контрагентом, оскільки в них не зафіксовано будь-яких фактів щодо фіктивності таких господарських операцій та саме вирок суду, який набрав законної сили, є в даному випадку належним доказом у справі.

При цьому, жодних доказів наявності кримінальних проваджень або постановлення судом відповідних ухвал, в яких відображено відомості про залучення контрагента позивача до схеми мінімізації податкових зобов`язань відповідачем до суду надано не було.

Жодної інформації про наявність такого, що набрав законної сили вироку суду, в якому встановлено обставину щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «БК «Олімпік» відповідачем надано не було, а судом не встановлено.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта на не подання ТОВ «БК «Олімпік» податкової звітності з вересня 2016 року, оскільки спірні господарські взаємовідносини мали в період до липня 2016 року та жодних порушень за вказаний період з боку ТОВ «БК «Олімпік» відповідачем не наведено.

Разом з тим, посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача в жодному разі не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договорами.

Контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Суд звертає увагу, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначена позиція була неодноразово висвітлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання (постачання) платником податків товарів (роботи, послуг) по господарським операціям з його контрагентами.

В той же час, матеріали справи не містять доказів залучення прямого контрагента позивача та контрагентів другого порядку до злочинної схеми мінімізації податкових зобов`язань, а сама наявність такої інформаціє не є беззаперечним доказом участі позивача у схемі незаконного формування податкової звітності з метою отримання неправомірної вигоди.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів, зокрема, вироку по кримінальній справі щодо таких контрагентів, в якому досліджувались відповідні господарські операції, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 23.07.2020, який має бути врахований судом при виборі та застосування норм права до спірних правовідносин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо фіктивності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентами, не може мати наслідків для товариства, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Жодних належних доказів на підтвердження того, що позивач або його контрагенти (контрагенти другого порядку) не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, зворотного не доведено.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а твердження податкового органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій спростовано наявними матеріалами справи.

Порушення контрагентами правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податків вимог закону щодо формування даних податкової звітності, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №815/3459/17 та від 10.11.2020 у справі №822/6302/15.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем в повному обсязі підтверджено реальність господарських взаємовідносин з контрагентом, отримання позивачем відповідних товарів та послуг із подальшим їх використанням у власній господарській діяльності у відповідності до умов наведених договорів. Матеріали справи підтверджують рух коштів та матеріальних цінностей, зміну майнового стану сторін укладених правочинів, відповідність господарських операцій вимогам законодавства та наявність ділової мети таких господарських взаємовідносин, а тому висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій є безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу про порушення вимог податкового законодавства є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови складено 23 листопада 2023 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма