Постанова

від 21.11.2023 по справі 686/14708/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/14708/21

Провадження № 22-ц/4820/1397/23

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю: прокурора, представника Хмельницької міської ради

розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 686/14708/21 за апеляційною скаргою Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року у справі за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу уповноваженого державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в:

В червні 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 № 22-4515-СГ за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0601) для ведення особистого селянського господарства. Право приватної власності відповідача на земельну ділянку зареєстровано 26.06.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2019 №988 ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:09:008:0601 на користь ОСОБА_2 . Право приватної власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано 17.08.2019.

Вказує, що відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.04.2019 №0-22-0.33-1192/116-19 та від 24.03.2021 №10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:0601 перебуває в межах земель колективної власності колишньої СВК «Відродження» с. Колибань Хмельницького району. Також, згідно з інформацією Хмельницької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, які є адміністраторами Державного земельного кадастру, земельна ділянка передана для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6825083300:09:008:0601 накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03.11.2008 залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами 272, АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 розташовані на картографічному матеріалі проекту землеустрою із схематичним зображенням.

Вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 № 22-4515-СГ підлягає визнанню недійсним оскільки ОСОБА_1 безпідставно набув право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825083300:09:008:0601 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 20.06.2019 № 22-4515-СГ, яку в подальшому продав ОСОБА_2 . Тому, посилаючись на вищевказані обставини та порушення норм чинного законодавства просив задовольнити позов.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновки суду про ненадання належних та допустимих письмових доказів на підтвердження своїх вимог є такими, що не відповідають вимогам законності та справедливості. Зазначає, що прокурором до суду було надано належним чином засвідчені копії рішення Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району №3 від 22.03.1995 про передачу у колективну власність КСП «Відродження» земель сільськогосподарського призначення, протоколу загальних зборів членів КСП «Відродження» №3 від 08.05.1998 про реформування колективного сільськогосподарського підприємства у виробничий сільськогосподарський кооператив, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення діяльності КСП «Відродження», які підтверджують факт існування такого колективного підприємства, його подальшого реформування у виробничий сільськогосподарський кооператив, передачі йому у колективну власність земель сільськогосподарського призначення на території Копистинської сільської ради. Крім того, позивачем надано архівну копію протоколу загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району від 03.11.2008 та проект землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради від 2008 року. Вказані документи підтверджують, що особи ,які мали право на земельну частку (пай) в межах КСП «Відродження», 213 присутніх на зборах із 277 власників земельних сертифікатів, розподілили шляхом жеребкування земельні ділянки колишньої колективної власності вказаного колективного сільськогосподарського підприємства,а ті землі, які не увійшли в жеребкування, передали у державну власність, а частину земель залишили для невитребуваних паїв (номера жеребків 253-263, 271-277, 530-540, 548-554). Зазначає, що згідно з інформацією Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 07.06.2021 №25/93 та інформації відділу у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.04.2019 №0-22-0.33-1192/116-19 та від 24.03.2021 №10-22-0.33-455/116-21 земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:0601 розташована в межах земель колективної власності колишнього КСП «Відродження» та повністю накладається на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв (під номерами жеребків 272, 273 та 275). Крім того, згідно з додатками №№1, 3 висновку експерта №2635/21-26/1228-1259/23-26 спірна земельна ділянка накладається на земельні ділянки колективної власності, визначені уповноваженим органом власника (загальними зборами від 03.11.2008) під невитребувані паї, а саме № НОМЕР_1 площею 0,3839 га, № НОМЕР_2 площею 0,8036 га, № НОМЕР_3 площею 0,7311 (загальна площа перетину складає 1,9186 га), які включені до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Таким чином, позивачем надано належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:0601 належала до земель невитребуваних паїв колективної власності, повністю накладається на ці землі та надавалась у власність органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, як це передбачено Законами №2498-VIII, №899-IV. Вважає неправомірним висновок суду про неприйняття як доказ Державного акта на право колективної власності на спірну земельну ділянку, у зв`язку з ненаданням його оригіналу. Щодо не надання оригіналу Державного акту, то такий доказ не може бути наданий, оскільки згідно інформації відділу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, а також старости старостинського округу з центром у с. Копистин оригінал державного акту втрачено, однак, на підтвердження його існування суду були надані всі належні докази. Проте, на думку апелянта, такі докази залишилися поза увагою суду. Також, посилаючись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 та у постанові від 06.07.2021 у справі № 903/704/20 вказує, що Державний акт на право колективної власності на землю є документом, який посвідчує наявність такого права у КСП, проте існування такого права не залежить від наявності чи відсутності у суб`єкта такого державного акта, втрата його оригіналу не позбавляє підприємства права власності на землю, яка йому передана. Вказує, що проект землеустрою щодо організації територій земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розроблений НВ ТОВ «Геокадастр», є належним та допустимим доказом, який підтверджує належність КСП «Відродження» права колективної власності на спірну земельну ділянку.

Зазначає, що поза увагою суду залишився факт придбання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки в особи, яка не мала права на її придбання і відчуження, внаслідок чого ділянка вибула із власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.

При поданні позову були надані всі належні та допустимі письмові докази, які достовірно підтверджують факт існування такого КСП як «Відродження», його реформування, передачі у колективну власність земель та подальшого їх розпаювання, а також факт належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності колишнього СВК «Відродження».

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області проти вимог апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про передачу земельної ділянки у власність є актами індивідуальної дії і вичерпують себе в момент їх прийняття, тому позов не може бути задоволений, оскільки таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішенню суду скасуванню частково, з ухваленням в цій частині нового судового рішення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що рішенням Копистинської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 22 березня 1995 року №3 передано КСП «Відродження» у колективну власність землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі цього рішення КСП «Відродження» одержало Державний акт на право колективної власності на 962,3 га землі від 18.12.1995 року серії ХМ.

Загальні збори власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області рішенням від 03.11.2008 року затвердили проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Відродження» та провели розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки №№ 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 не включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 року №22-4515-СГ, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , затверджено документацію із землеустрою та надано йому у власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:0601, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (проект документації із землеустрою розроблено на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.04.2019 року № 22-3526-СГ).

Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:09:008:0601 зареєстровано 26.06.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвською М.В. (номер запису про право власності 32860864, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1861822068250).

В подальшому ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 16.08.2019 року відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку зареєстровано приватним нотаріусом на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.08.2019 року (індексний номер 48285385, номер запису про право власності 32191768).

Відповідно до інформації Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» та наданих картографічних матеріалів земельна ділянка, що передана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6825083300:09:008:0601, накладається на земельні ділянки колективної власності на території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03 листопада 2008 року залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами 253-263, 271-277, 530-540, АДРЕСА_3 , що розташовані на картографічному матеріалі проекту землеустрою із схематичним зображенням.

Розпорядженням КабінетуМіністрів Українивід 12червня 2020року №727-р територія населеного пункту Копистин увійшла до складу території Хмельницької територіальної громади (адміністративний центр територіальної громади - м. Хмельницький); рішенням сесії Хмельницької міської ради від 08 грудня 2020 року № 11 на території Хмельницької міської територіальної громади утворено 6 старостинських округів в тому числі з центром у с. Копистин, що складається із сіл Копистин, Івашківці, Колибань, Мала Колибань та селища Богданівці.

Розпочато процедуру реорганізації Копистинської сільської ради шляхом приєднання до Хмельницької міської ради.

Згідно з інформацією Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21 спірна земельна ділянка перебуває у межах земель колективної власності колишнього КСП «Відродження».

Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 квітня 2021 року № 10-22-0.33-484/116-21 встановлено, що оригінал Державного акта на право колективної власності на землю КСП «Відродження» с. Колибань відсутній. Надано завірену копію Книги реєстрації державних актів на право колективної власності на землю Хмельницької районної ради, у якій було зареєстровано Державний акт на право колективної власності КСП «Відродження».

Із висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:0601, площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Копистинсьої сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, що на праві власності належить ОСОБА_2 , накладається на земельні ділянки, які включені до проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради.

У розпорядження експерта надано:

- проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького районуХмельницької області, складений НВ ТОВ «Геокадастр»,затверджений рішенням загальних зборів 03 листопада 2008 року, на 105 аркушах;

- копію державного акта, виданого КСП «Відродження» с. Колибань серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року на 1 аркуші;

- оригінал картографічного матеріалу із відображенням місця знаходження земельних ділянок на 1 аркуші (організація території земельних часток (паїв);

- СD-R диск.

Листом від 10 лютого 2021 року № 31-1898 вих-21 керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького проінформував Хмельницьку міську раду про виявлені факти неправомірного набуття права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6825083300:09:008:0601 та наявності підстав для вжиття міською радою заходів до поновлення інтересів територіальної громади.

Хмельницькою міською радою повідомлено прокуратуру листом від 24 лютого 2021 № 892-02-2021, що відповідні заходи будуть вживатись самостійно та запропоновано надати прокуратурі документи, які підтверджують порушення.

Листом від 19 травня 2021 року № 3053-02-24-21 Хмельницька міська рада повідомила прокурора, що заходів представницького характеру, спрямованих на усунення виявлених порушень та поновлення інтересів територіальної громади шляхом звернення до суду, не вжито.

21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури м. Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист-повідомлення, в якому попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради шляхом пред`явлення до Хмельницького міськрайонного суду позовних вимог, в тому числі до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20.06.2019 року №22-4515-СГ та витребування земельної ділянки кадастровий номер 6825083300:09:008:0601 на користь Хмельницької міської ради.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 78 ЗК Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною першоюстатті 81 ЗК Українивизначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом «в» частини третьоїстатті 116ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями118,186-1 ЗК України.

Пред`являючи позов в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, прокурор посилався на те, що оспорюваний наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 20 червня 2019 року №22-4515-СГ є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка, площею 2,0 га, з кадастровим номером 6825083300:09:008:0601, накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП «Відродження» №№272-273, 275 та не була вільною, а тому ОСОБА_1 набув право власності на неї незаконно. Таким чином на думку прокурора, ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого земельна ділянка вибула із власності територіальної громади поза її волею та має бути витребувана у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої, другоїстатті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина першастатті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах від 13 вересня 2023 року у справа № 359/3912/15-ц, від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, згідно з якими власник з дотриманням вимог статті 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна (пункт 34).

Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (пункти 148-150).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (пункт 9 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зістаттею 388ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третястатті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третястатті 388 ЦК України).

Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 .

Згідно зі статтями22,23 ЗК України 1990 рокуправо власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Відповідно достатті 1Закону Українивід 05червня 2003року №899-ІV«Про порядоквиділення внатурі (намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

З 01 січня 2019 року набув чинності Закон України від 10 липня 2018 року № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил користування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України», згідно з яким землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад.

Згідно з пунктом 21Перехідних положень ЗК України(який є чинним з 01 січня 2019 року), з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто, вказаним законом оновлено та конкретизовано порядок використання земель зазначеної категорії та, відповідно, єдиною підставою для виділення таких земельних ділянок в натурі (на місцевості) після 01 січня 2019 року є рішення територіальної громади (в особі відповідної сільської, селищної, міської ради).

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 530/467/19, від 06 червня 2023 року у справі № 371/153/22.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів (інформації Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», наданих картографічних матеріалів, інформацією Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21, інформації Відділу Держгеокадастру у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 24 березня 2021 року № 10-22-0.33-455/116-21 щодо оригіналу Державного акту на право колективної власності на землю, копії Державного акта, виданого КСП «Відродження» с. Колибань серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року, проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького районуХмельницької області, складений НВ ТОВ «Геокадастр»,затверджений рішенням загальних зборів 03 листопада 2008 року, висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року та інших) земельна ділянка, що передана ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6825083300:09:008:0601, накладається на земельні ділянки колективної власності колишнього КСП «Відродження території Копистинської сільської ради, які протоколом загальних зборів від 03 листопада 2008 року залишено для невитребуваних паїв, а саме на земельні ділянки під номерами 271-277.

КСП «Відродження» 18 грудня 1995 року отримало Державний акт на право колективної власності на землю у відповідності до вимог статей22,23 ЗК України 1990 року, пункту 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженоїНаказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року N 28, у редакції, чинній на час видачі державного акта, тому відсутність оригіналу державного акта не дає підстав для висновку про те, що позивач всупереч вимогам статей12,81 ЦПК Українине довів, що КСП «Відродження» отримало у колективну власність земельну ділянку площею 962,3 га.

У свою чергу, виготовлення проекту землеустрою на замовлення фізичної чи юридичної особи, відмінної від особи, якій видано державний акт, не суперечить положеннямстатті 26 Закону України «Про землеустрій».

Крім того, із висновку експерта № 2635/21-26/1228-1259/23-26 від 03 квітня 2023 року, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого від 05 серпня 2021 року про призначення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні 42021241010000003 від 12 січня 2021 року, вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 6825083300:09:008:0601, накладається на земельні ділянки, які включені до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради.

Таким чином, позивач довів, що відбулося повне накладення земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка була передана у власність КСП «Відродження», що підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4515-СГ від 20 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0602) із земель державної власності, був прийнятий із порушенням вимог Закону України ««Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункту 21 Перехідних положень ЗК України, а ОСОБА_1 відповідно незаконно набув право власності на спірну земельну ділянку.

В подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 серпня 2019 року відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - територіальної громади на підставі незаконного рішення державного органу, тобто поза волею власника, а ОСОБА_1 , не маючи на це права, здійснив відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , то суд апеляційної інстанції, вважає, що для відновлення права територіальної громади на земельну ділянку необхідно здійснити її витребування від добросовісного набувача, якою є ОСОБА_2 .

В даному конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Така жправова позиціявикладена впостановах ВерховногоСуду від18жовтня 2023року посправі №686/14706/21,від 15 листопада 2023 року у справі № 686/14733/21 за аналогічних правовідносин за позовом прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_2 , щодо інших земельних ділянок.

При цьому слід прийняти до уваги, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті387,388 ЦК України), так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.

Також варто зазначити, що ОСОБА_1 , незаконно набувши право власності на земельну ділянку, через незначний період часу - два місяці відчужив її ОСОБА_2 , за умов, які мали б викликати сумнів у останньої, і яка, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувача на цю земельну ділянку, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу земельної ділянки, а тому за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На вказані обставини, суд першої інстанції не звернув і помилково вважав, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог прокурора у частині витребування земельної ділянки та скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

В той же час, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду в частині відмови в задоволенні позову прокурора щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4515-СГ від 20 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0601) із земель державної власності.

Так Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 359/3373/16-ц від 23 листопада 2021року (п.п. 148-151) вказала, що власник з дотриманням вимогстатті 388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, Державного акта про право власності на земельну ділянку першого власника недійсними (незаконними) та їх скасування також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, не є ефективним способом захисту, адже задоволення таких вимог не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою

Такі правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 , від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19.

Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18), то рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4515-СГ від 20 червня 2019 року, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:0601) із земель державної власності слід залишити без змін.

Відповідно до частини 13статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі частини 1статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідачів на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір.

Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову Хмельницькою обласною прокуратурою було сплачено судовий збір за дві вимоги по 2270 грн. за кожну вимогу в загальній сумі 4540 грн, а за подачу апеляційної скарги прокуратурою сплачено 6810 грн, а всього 11350 грн судового збору.

Після перегляду справи в суді апеляційної інстанції, позов підлягає задоволенню частково щодо однієї позовної вимоги, а в задоволенні іншої вимоги судом першої інстанції відмовлено обґрунтовано, таким чином позов підлягає задоволенню на 50%.

Отже з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури слід стягнути по 1891 грн 67 коп. (4540+6810/2/3) з кожного судових витрат по сплаті судового збору при подачі позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову про витребування земельної ділянки скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Витребувати у ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Хмельницької міської ради (місцезнаходження: вул. Гагаріна, буд 3 м Хмельницький, код ЄДРПУО 33332218) земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:0601, що знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (місцезнаходження: вул Інститутська буд 4/1 м Хмельницький, код ЄДРПУО 39767479), ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Хмельницької обласної прокуратури по 1891 грн 66 коп судових витрат по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги з кожного.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2023 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова