Ухвала

від 08.11.2023 по справі 711/1853/22

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1853/22

Провадження № 2-п/711/63/23

У Х В А Л А

08.11.2023 м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.

при секретарі Щокань В.М.

за участю заявника ОСОБА_1

та представника позивача

за довіреністю ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02.11.2022 по справі № 711/1853/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2022. Зазначено, що вона дійсно, на час розгляду справи, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в 2011 році захворіли її батьки і вона була змушена змінити місце проживання і переїхати до АДРЕСА_2 , де і фактично проживає. Потім заявниця, як вказує, вона захворіла і протягом часу 2021-2022 потребувала лікування. При цьому, вона позбавлена можливості брати участь у розгляді судом цієї цивільної справи. Вважає причини неявки в судові засідання поважними.

Крім того, вказує, що заборгованість нарахована на 2 особи, які зареєстровані у помешканні, але у 2018 році вона змінила місце проживання разом із сином і, фактично послугами ніхто не користувався близько 5 років, а тому вважає, що заборгованість підлягає до перерахунку, враховуючи, що послуги з гарячого водопостачання не отримувалися.

Вважає, що слід застосувати строки позовної давності, оскільки заборгованість виникла з 04.0.2020 по 04.05.2022. Крім того, у період воєнного стану не можуть нараховувати інфляційні втрати та 3% річних.

Таким чином, вважає дані обставини такими, що дають підстави для перегляду заочного рішення від 02.11.2022, а заочне рішення підлягає до скасування із призначенням розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Також просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення від 02.11.2022.

Ухвалою суду від 09.10.2023 задоволена заява ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення від 02.11.2022 та відстрочено сплату судового збору за подання такої заяви.

Відповідно до квитанції від 08.11.2023 ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подачу заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 536грн. 80коп.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просила заяву задовольнити. Між тим, вказала, що не відмовляється від сплати основного боргу і визнає розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги 44807грн. 52коп. Не визнає заборгованість за інфляційними втратами та 3% річних, оскільки, як вважає, вони нараховані у період воєнного стану, який діє в Україні з 24.02.2022. Крім того, зазначила, що з листа приватного виконавця на початку вересня 2023 вона дізналася про судове рішення про стягнення заборгованості; лічильників у помешканні немає; кімнати №№139, 140 належать їй та синові, 2005 року народження (став повнолітнім у серпні 2023) на праві власності (приватизовані); у період виникнення заборгованості вона із сином у помешканні не проживали. До підприємства щодо реструктуризації заборгованості вона не зверталася; не зверталася до підприємства щодо відмови від надання послуг і не повідомляла про те, що у помешканні ніхто не проживає протягом певного часу.

В судовому засіданні представник позивача просила відмовити у задоволенні заяви, оскільки відповідач визнала повністю роз мір заборгованості за житлово-комунальні послуги, а нарахування за ст. 625 ЦК України нараховані позивачем за період до 24.02.2022, тобто до початку введення воєнного стану у країні. Судом відповідач повідомлялася про всі судові засідання належним чином, шляхом направлення повісток за місцем реєстрації, але вона до суду не з`являлася, відзив не подавала, що і дало підстави для розгляду справи в порядку ст.280 ЦПК. Інформація про рух справи оприлюднена на сайті судової влади. Про те, що відповідач не проживає у помешканні, вона до підприємства не повідомляла, як і не відмовилась від надання послуг; відповідач була споживачем послуг, не повно і не вчасно сплачувала кошти за житлово-комунальні послуги, хоча це її обов`язок як власника нерухомого майна.

Заслухавши пояснення заявника (відповідача) та представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення за таких підстав:

встановлено, що 04.05.2022 до суду надійшла позовна заява ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 22.06.2022 прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Заперечень проти такого розгляду справи не подано.

Враховуючи дані органу місцевого самоврядування від 10.05.2023, які надані на запит суду, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 17.07.2009 року. Крім того, за цією ж адресою зареєстрований і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.07.2009 року, враховуючи інформацію від 18.10.2021, надану позивачем разом із позовом.

Таку інформацію підтвердила і в судовому засіданні сама відповідач. Крім того, вказала, що кімнати №№ 139,140 належать їй та сину на праві власності (в порядку приватизації).

Всі процесуальні документи (позовна заява з додатками, пам`ятка учасника справи, ухвала про відкриття провадження та судові повістки) направлялися відповідачу за єдино відомою адресою реєстрації місця проживання - у судові засідання на 11.07.2022, 15.09.2022, 10.10.2022, 02.11.2022.

Рекомендований лист з неотриманими вказаними документами повернувся до суду, з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, відповідач повідомлялася про розгляд справи, шляхом публікування оголошення на сайті судової влади, про що свідчать відповідні довідки.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2022, позовні вимоги задоволені і з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, внески у розмірі 44807грн. 52коп., інфляційні 10119грн. 40коп., 3% річних 3917грн. 84коп., судовий збір 2481грн. 00коп., а всього 61325грн. 76коп.

Вказане судове рішення направлялося на адресу проживання (реєстрації) відповідача рекомендованим листом 11.11.2022, який не був отриманий адресатом і повернувся до суду.

Це рішення суду набрало законної сили і за заявою позивача, йому був виданий виконавчий лист, який був звернутий до виконання, що також підтвердила і відповідач, вказавши, що саме від приватного виконавця вона дізналася про судове рішення.

Відповідно до довідки №892 від 19.09.2011, виданої сільським головою Трушівської сільської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали у АДРЕСА_2 без реєстрації з 01.05.2011 по теперішній час.

Також судом досліджена довідки від 11.09.2023 №18/06-01-03, видана спеціалістом виконавчого комітету Чигиринської міської ради про те, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 з 01.03.2023 по 11.09.2023.

Таким чином, за дослідженими матеріалами справи з врахуванням пояснень заявника (відповідача) та представника позивача, які дані ними в судовому засіданні, встановлено, що відповідач/заявник по справі належним чином повідомлялася судом про час, дату та місце судових засідань щодо розгляду справи. Між тим, не скористалася правом брати участь в розгляді справи ні безпосередньо в судовому засіданні, ні через представника, ні шляхом подання письмових процесуальних заяв, в тому числі відзиву.

Отже, справу розглянуто за правилами заочного розгляду, передбаченими ст.ст.280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача ОСОБА_1 , яка повідомлялася судом у встановленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішенняпідлягає скасуванню,якщо судомбуде встановлено,що відповідачне з`явивсяв судовезасідання та(або)не повідомивпро причининеявки,а такожне подаввідзив напозовну заявуз поважнихпричин,і докази,на яківін посилається,мають істотнезначення дляправильного вирішеннясправи. Позивачмає правооскаржити заочнерішення взагальному порядку,встановленому цимКодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Використання законодавцем в конструкції статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2001 зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом1 статті6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п.61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v.Russia), №52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з наведеної вище практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі «ВАТ«Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава- учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

У результатірозгляду заявипро переглядзаочного рішеннясуд можесвоєю ухвалою: 1)залишитизаяву беззадоволення; 2)скасувати заочнерішення іпризначити справудо розглядуза правиламизагального чиспрощеного позовногопровадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч.ч.3, 4 ст. 287 ЦПК України).

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За результатами розгляду заяви, судом встановлено, що відповідач повідомлялася судом належним чином та завчасно про час, дату та місце розгляду справи. При цьому, ОСОБА_1 не повідомила суду про поважність причин своєї неявки, не скористалася правом брати участь у розгляді справи як особисто, так і через представника. Не повідомляла про місце свого перебування/знаходження та зміну місця проживання, якщо такий факт мав місце, незважаючи на обов`язок, що передбачений ЦПК України. Крім того, суд не встановлює фактичне місце проживання (перебування) сторін, а обов`язком суду є лише направлення вчасно викликів до суду та процесуальних документів учасникам справи.

Крім того, відповідач мала можливість отримувати всю інформацію щодо справи за веб-адресою на офіційному веб-порталі судової влади України у мережі Інтернет, яка зазначена в ухвалі про відкриття провадження. Судом вчинені всі можливі та необхідні процесуальні дії щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд справи та про судові рішення.

Отже, суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини про неповідомлення її про судовий розгляд справи не знайшли свого підтвердження під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення, а навпаки, спростовуються відповідними матеріалами, які є дослідженими.

Тож, слід зазначити, що відповідач у встановлений законом строк не заявила про свою участь у справі, не проявляла інтересу до ходу її розгляду, знаючи про свої боргові зобов`язання перед ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» та допущення порушень їх виконання, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдували необхідність фактично повторного перегляду справи. При цьому, слід зазначити, що будучи співвласником нерухомого майна - жилого приміщення, до якого підприємством (позивачем по справі) надавалися житлово-комунальні послуги (централізоване опалення, гаряче водопостачання, відповідач повинна була у повному об`ємі та своєчасно сплачувати надані послуги і сплатити внески, оскільки власність зобов`язує, враховуючи норми ст. 321 ЦК України. Крім того, за дослідженим розрахунком заборгованості, який долучений до позовної заяви, вбачається, що ОСОБА_1 протягом певного часу періодично сплачувала кошти за ЖКП, але не в повному розмірі та не вчасно, що також свідчить про те, що вона була обізнана про необхідність виконання обов`язку по оплаті за ЖКП, внески. Також, суд звертає увагу, що не зважаючи на незгоду із заочним рішенням від 02.11.2022, під час судового засідання відповідач вказала, що заборгованість у розмірі 44807грн. 52коп. вона визнає повністю; пояснила, що не змогла її сплачувати, оскільки доглядала за хворою матір`ю, тимчасово проживаючи у с. Трушівці, а потім сама захворіла і проходила курс лікування, що потребувало значних витрат. Між тим, як вона вказала, до підприємства із заявою про відмову від надання житлово-комунальних послуг не зверталася, як і письмово не повідомляла позивача про те, що протягом певного часу у помешканні ніхто не буде проживати і/чи не проживає. Крім того, суд критично відноситься до інформації, наданої органами місцевого самоврядування, долученої до заяви про перегляд заочного рішення, оскільки за однією довідкою ОСОБА_1 проживала у с. Трушівці з 01.03.2023 по 11.09.2023, враховуючи, що період заборгованості у справі визначено позивачем станом на 01.10.2021, і такі обставини не мають значення по справі, а за іншою довідкою - вона проживала разом із сином у с. Трушівці протягом часу з 01.05.2011 по 19.09.2011, тобто на дату складання цієї довідки, що також не перевіряється судом, враховуючи, що суд вирішує спір у межах пред`явлених позовних вимог, відповідно до ст. 13 ЦПК України.

Крім того, фактично відповідач визнала основний розмір заборгованості 44807грн. 52коп., а тому відсутні підстави для вирішення питання про застосування строку позовної давності. Що стосується доводів відповідача про нарахування інфляційних втрат та 3% річних, то її доводи є безпідставними, оскільки такі нарахування за ст. 625 ЦК України нараховані позивачем і стягнуті судовим рішенням від 02.11.2022, станом на вересень 2021 року, а воєнний стан, відповідно до Указу Президента України, введений в країні з 24.02.2022.

Також, сам по собі факт не проживання у жилому приміщенні, до якого підприємством надавалися житлово-комунальні послуги, без повідомлення про не проживання осіб у ньому, ще не свідчить про те, що комунальні послуги не повинні оплачуватися споживачами. Факт не проживання відповідача у вказаних кімнатах будинку не підтверджено належними та допустимими доказами.

При цьому, судом враховані висновки, викладені у постанові ВС від 01.10.2020 по справі №757/37752/18.

Отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення від 02.11.2022 слід відмовити, оскільки вона є безпідставною та недоведеною належними, допустимими та переконливими доказами, у розумінні ст.ст.76-84 ЦПК України. Слід також зазначити, що заявник не скористалася своїм правом і у судовому засіданні довести обставини щодо необхідності перегляду заочного рішення від 02.11.2022 у справі №711/1853/22, незважаючи на норми ч.1 ст. 288 ЦПК України.

Таким чином, доводи заявника ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому підстав для скасування заочного рішення від 02.11.2022 немає і у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02.11.2022 по справі № 711/1853/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст ухвали складений 15.11.2023.

Головуючий: С. М. Позарецька