Рішення

від 21.11.2023 по справі 903/1072/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 листопада 2023 року Справа № 903/1072/23

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом: Акціонерного товариства Укртелеком в особі Волинської філії

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Відправка

про стягнення 20280,73 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з.

У зв`язку з неявкою сторін, запис розгляду судової справи не здійснювався, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 16.10.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Укртелеком в особі Волинської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю Відправка про стягнення 20280,73 грн, з них 18286,13 грн основного боргу, 1408,12 грн інфляційних втрат, 586,48 грн 3 % річних.

При обґрунтуванні позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 12-757/20 від 30.11.2020 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та комунальних платежів.

Ухвалою суду від 23.10.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 21.11.2023, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь позивача, позивачу відповідь на відзив.

Ухвалу суду від 23.10.2023 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: проспект Перемоги, буд. 10 кв. 60, м.Луцьк, Волинська область, 43005 та на адресу позивача, а саме: вулиця В.Мойсея, 2 м.Луцьк, Волинська область.

01.11.2023 поштовий конверт за ідентифікатором № 0600229915549 повернувся до суду із відділення поштового зв`язку з відміткою вручення відповідачу 31.10.2023, що також підтверджується трекінгом відправлення з сайту «Укрпошта» за адресою https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.

27.10.2023 поштовий конверт за ідентифікатором № 0600229915557 повернувся до суду із відділення поштового зв`язку з відміткою вручення позивачу 25.10.2023, що також підтверджується трекінгом відправлення з сайту «Укрпошта» за адресою https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 між ПАТ "Укртелеком" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Відправка (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна №12-757/20.

Згідно умов договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, на першому поверсі 3-поверхового будинку, загальною площею 44,10 м2(приміщення №46, 47, 49, 50, 51, 52 згідно з планом за поверхами), для розміщення майстерні по ремонту комп`ютерної техніки та офісу з приймання міжнародної кореспонденції. Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у Додатку №1 до Договору (п.п. 1.1, 1.1.1). Передача орендареві майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі, якщо договором передбачено обов`язок орендаря щодо внесення грошової застави, орендодавець здійснює передачу орендованого майна лише після внесення орендарем орендодавцю усієї суми грошової застави (п. 2.1). Орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору) (п. 2.4). У випадку непередачі орендарем орендодавцю орендованого майна в день закінчення строку дії цього договору або дострокового припинення дії цього договору, або відмови орендаря підписати акт приймання-передачі про повернення орендованого майна з оренди, орендодавець має право звільнити орендоване майно від майна (обладнання) орендаря, що знаходиться в ньому (п. 2.5). За користування Орендованим майном Орендар зобов`язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату, що складається з: плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 67,08 (шістдесят сім гривень вісім копійок) гри. без ПДВ за 1 м2 орендованої площі, що становить 2987,74 (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят сім гривень сімдесят чотири копійки) грн. без ПДВ за 44,54 м2 (з врахуванням коефіцієнта загальних площ) всієї орендованої площі за місяць та, відповідно, 3585,29 (три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять гривень двадцять дев`ять ко пійок) грн. з ПДВ за 44,54 м2 (з врахуванням коефіцієнта загальних площ) всієї орендованої площі за місяць(п.3.1.1); плати за надання Орендодавцем послуг з утримання Орендованого майна, порядок розрахунку та розмір яких зазначено у Додатку №2 до Договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений Договором)(п.3.1.2).

Орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у такому порядку: орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця. Плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.8).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України(далі ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.ч.1-2, 5 ст.762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати орендних платежів за червень- вересень 2022 року та комунальних платежів за червень- жовтень 2022 року не виконав, у зв`язку з чим заборгованість по орендних платежах становить 12406,65 грн та комунальних платежах 5879,48 грн., підтверджена матеріалами справи, відповідачем неоспорена, підставна і підлягає до стягнення з відповідача.

Щодо стягнення з відповідача 1408,12 грн. інфляційних втрат та 586,48 грн. 3% річних, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що нараховані позивачем на орендні та комунальні платежі 1408,12 грн. інфляційних втрат та 586,48 грн. 3% річних підставні та підлягають до стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.

При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 20280,73 грн, з них 18286,13 грн основного боргу, 1408,12 грн інфляційних втрат, 586,48 грн 3 % річних.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Відправка ( пр. Перемоги, буд. 10 кв. 60, м.Луцьк, Волинська область, 43005, код ЄДРПОУ 41941453) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (бул. Тараса Шевченка, буд. 18, м. Київ, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Волинської філії (пр. Василя Мойсея, 2, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 23251963) 20280,73 грн(двадцять тисяч двісті вісімдесят гривень 73 коп.), з них 18286,13 грн основного боргу, 1408,12 грн інфляційних втрат, 586,48 грн 3 % річних та 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 27.11.2023

СуддяА. С. Вороняк