Рішення

від 24.11.2023 по справі 904/4408/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2023м. ДніпроСправа № 904/4408/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріф", м. Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", м. Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 465 430 грн., пені у розмірі 17 222,40 грн., інфляційної складової у розмірі 120 107,48 грн., 3% річних у розмірі 19 979,17 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріф" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 465 430 грн., пені у розмірі 17 222,40 грн., інфляційної складової у розмірі 120 107,48 грн., 3% річних у розмірі 19979,17 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження у справі. Справу № 904/4408/23 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріф" (надалі постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 0209/20 від 02.09.2020 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити феросплави (надалі товар).

Позивач наполягає на тому, що на виконання умов підписаного договору, за видатковими накладними № 020201 від 02.02.2022, № 070202 від 07.02.2022, №150201 від 15.02.2022, № 150202 від 16.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріф" було поставлено Приватному акціонерному товариству "Марганецький рудоремонтний завод" товар на загальну суму 468 000 грн.

Позивач вважає, що відповідач мав оплатити отриманий товар у строки, визначені п. 2.2 договору - протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання та не оплатив поставлений товар у встановлені строки.

Як вказав позивач, платіжним дорученням № 5 від 12.09.2022 відповідачем було сплачено позивачу 23 000 грн. Призначення платежу: "оплата згідно договору № 0209/20 від 02.09.2020, за фероматеріали у т.ч. ПДВ 20% - 3833,33 грн."

Позивач зазначив, що 2 570 грн., оплачених вказаним платіжним дорученням, ним було спрямовано на погашення заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №020201 від 02.02.2022. Решту суми оплати позивачем було спрямовано на погашення заборгованості за товар, що був поставлений у попередні періоди та не є предметом розгляду в цьому спорі.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріф" у розмірі 465 430 грн.

За порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань, позивач нарахував до сплати пеню у розмірі 17 222,40 грн., інфляційну складову у розмірі 120 107,48 грн. та 3% річних у розмірі 19 979,17 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 0209/20 від 02.09.2020 у розмірі 465 430 грн., пені у розмірі 17 222,40 грн., інфляційної складової у розмірі 120 107,48 грн., 3% річних у розмірі 19979,17 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи був поставлений позивачем товар, на яку суму; в які строки і якому розмірі поставлений товар мав бути оплачений), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи був оплачений відповідачем поставлений товар), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

За видатковими накладними № 020201 від 02.02.2022, № 070202 від 07.02.2022, №150201 від 15.02.2022, № 150202 від 16.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріф" було поставлено Приватному акціонерному товариству "Марганецький рудоремонтний завод" товар на загальну суму 468 000 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що товар за вказаними накладними постачався на виконання будь-якого договору, укладеного в письмовій формі.

Так, дійсно, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріф" (надалі постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" (надалі - покупець) було укладено договір поставки № 0209/20 від 02.09.2020 (надалі - договір).

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 9.2 договору, строк дії цього договору закінчується 31.12.2022.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що в порядку та на умовах, передбачених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити феросплави (надалі товар).

Згідно з п. 1.2 договору, номенклатура товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару, а також технічні умови, якими встановлено вимоги до якості товару, зазначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна ціна договору складається із сум усіх специфікацій до нього.

Специфікації до договору № 0209/20 від 02.09.2020 позивачем до суду не надано.

Також, в спірних видаткових накладних відсутнє будь-яке посилання на договір поставки № 0209/20 від 02.09.2020.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, позивачем не доведено факт того, що товар за видатковими накладними № 020201 від 02.02.2022, № 070202 від 07.02.2022, №150201 від 15.02.2022, № 150202 від 16.02.2022 був поставлений на виконання умов договору поставки № 0209/20 від 02.09.2020.

Разом з цим, ці обставини в своїй сукупності не є підставою для відмови в позові.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Здійснивши аналіз вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в цьому випадку між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріф" та Приватним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" договір поставки товару укладено в спрощений спосіб, за яким позивач зобов`язався поставити Приватному акціонерному товариству "Марганецький рудоремонтний завод" товар, а відповідач зобов`язався такий товар прийняти та оплатити.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умови поставки спірного товару за договором, укладеним у спрощений спосіб, покупець був зобов`язаний оплатити поставлений товар у день його поставки.

А отже, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання та не оплатив поставлений товар у встановлені строки.

Так, платіжним дорученням № 5 від 12.09.2022 відповідачем було сплачено позивачу 23 000 грн. Призначення платежу: "оплата згідно договору № 0209/20 від 02.09.2020, за фероматеріали у т.ч. ПДВ 20% - 3833,33 грн."

Позивач зазначив, що 2 570 грн., оплачених вказаним платіжним дорученням, ним було спрямовано на погашення заборгованості за товар, поставлений за видатковою накладною №020201 від 02.02.2022. Решту суми оплати позивачем було спрямовано на погашення заборгованості за товар, що був поставлений у попередні періоди та не є предметом розгляду в цьому спорі.

За таких обставин, у Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріф" у розмірі 465 430 грн.

А отже, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 465 430 грн. є обґрунтованими.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 17 222,40 грн. за невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання. Нарахування пені здійснено за період з 05.03.2022 по 17.09.2022.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, спірні поставки були здійснені позивачем за договором, укладеним у спрощений спосіб.

Оскільки ані договором між сторонами, ані актом цивільного законодавства не визначено розмір пені, який має стягуватись за невиконання покупцем зобов`язання з оплати отриманого товару, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріф" про стягнення пені у розмірі 17222,40 грн. є не обґрунтованою.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 19 979,17 грн. за загальний період з 05.03.2022 по 10.08.2023 та інфляційну складову у розмірі 120 107,48 грн. за загальний період з березня 2022 року по червень 2023 року.

Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України. Так, позивачем не було враховано що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Крім того, позивачем здійснюється подвійне нарахування 3% річних за 12.09.2022.

За розрахунком суду:

- 3% річних на суму боргу 60 000 грн. (видаткова накладна № 020201 від 02.02.2022) за період з 05.03.2022 по 11.09.2022 становлять 941,92 грн.;

- 3% річних на суму боргу 57 430 грн. (видаткова накладна № 020201 від 02.02.2022) за період з 12.09.2022 по 10.08.2023 становлять 1 571,85 грн.;

Решта розрахунку 3% річних виконана позивачем правильно, а тому судом не наводиться.

Всього за розрахунком суду, 3% річних за загальний період з 05.03.2022 по 10.08.2023 становлять 19 974,29 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованими у розмірі 19974,29 грн.

Розрахунки інфляційної складової зроблені позивачем правильно та відповідають вимогам чинного законодавства. А отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 120 107,48 грн. є обґрунтованими.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 0209/20 від 02.09.2020 (том 1 а.с. 4 - 6), платіжним дорученням (том 1 а.с. 19), видатковими накладними (том 1 а.с. 7, 10, 13, 16), довіреностями на отримання ТМЦ (том 1 а.с. 9, 12, 15, 18), ТТН (том 1 а.с. 8, 11, 14, 17), претензією з доказами направлення (том 1 а.с. 20 - 21), актом звірки взаємних розрахунків (том 1 а.с. 22).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 465 430 грн., інфляційної складової у розмірі 120 107,48 грн., 3% річних у розмірі 19 974,29 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 17 222,40 грн. та 3% річних у розмірі 4,88 грн. - слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання позову слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

При цьому, слід зазначити про таке.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру позивачем сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна цього позову становить 622 739,05 грн. За таких обставин, за подання цього позову позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 9 341,09 грн.

Платіжною інструкцією № 74 від 08.08.2023 позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 10 418,74 грн. Тобто, позивачем було надлишково сплачено до державного бюджету судовий збір у розмірі 1 077,65 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, надлишково сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 077,65 грн. може бути повернутий останньому ухвалою суду за відповідним клопотанням.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" (місцезнаходження: 53401, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 162; ідентифікаційний код: 05448389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріф" (ідентифікаційний код: 42101972; місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, кім. 14) суму основної заборгованості у розмірі 465 430 грн., інфляційну складову у розмірі 120107,48 грн., 3% річних у розмірі 19 974,29 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 9082,68 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 17 222,40 грн. та 3% річних у розмірі 4,88 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.11.2023.

Суддя М.О. Ніколенко