Рішення

від 27.11.2023 по справі 904/2796/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2023м. ДніпроСправа № 904/2796/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті-Сервіс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за поставлений товар

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті-Сервіс" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 164 024,11 грн., пеню у розмірі 120 456,90 грн., 3% річних у розмірі 13 139,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 80 178,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару згідно за видатковою накладною № Д-ПД-004477/01 від 02.09.2020.

У поданій позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов, а також докази повної оплати до суду не надав, ухвалу суду від 05.06.2023 про відкриття провадження у справі направлено на його електронну пошту, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 32, 33), що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 35).

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" (далі Позивач, Постачальник) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті-Сервіс" (далі Відповідач, Покупець) рахунок-фактуру № Д-ПД-004477 від 01.09.2020 на суму 164 024,11 грн. за товар (матеріал рулонний покрівельний та гідроізоляційний на бітумно-полімерном в`яжучем Уніфлекс К-ПХ-БЕ-К/ПП 4,5 кг сланець сірий 1 000,000000 кв.м; матеріал рулонний покрівельний та гідроізоляційний на бітумно-полімерном в`яжучем Уніфлекс К-ПХ-БЕ-ПП/ПП 3,5 кг 1 000,000000 кв.м; праймер бітумний ТН № 01 (50л) 28,000000 шт.) (а.с. 23).

02.09.2020 між Позивачем та Відповідачем підписано видаткову накладну № Д-ПД-004477/01 (далі Накладна), відповідно до якої Позивач на підставі рахунку-фактури № Д-ПД-004477 від 01.09.2020 поставив Відповідачу товар на суму 164 024,11 грн.

Вказана Накладна підписана сторонами без будь-яких зауважень і заперечень (а.с. 24).

Однак Відповідач не розрахувався з Позивачем за поставлений товар.

18.08.2021 Позивач надіслав Відповідачу претензію № 1 за № 258/02 від 17.08.2021 про сплату заборгованості, у т.ч. за Накладною на суму 164 024,11 грн. (а.с. 25-27).

Проте вказану претензію разом із конвертом повернуто відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання (а.с. 28).

Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 164 024,11 грн., що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір між двома сторонами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно зіст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, за приписами з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склались на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що за договором поставки сторони не визначили строку оплати поставленого у подальшому товару.

Отже, Відповідач мав здійснити оплату одразу після прийняття товару, що прямо врегульовано ст. 692 Цивільного кодексу України, а саме 02.09.2020.

Як встановлено судом вище, Відповідач не розрахувався з Позивачем за поставлений товар, у зв`язку з чим заборгованість складає 164 024,11 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Доказів оплати Відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 164 024,11 грн. підлягає задоволенню.

Вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 120 456,90 грн. задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, у тому числі пені, повинен вчинятись у письмовій формі.

Отже, законодавством передбачено, що сплата неустойки (пені) та її розмір встановлюються у договорі, тому вимога щодо стягнення пені повинна бути передбачена умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, укладеним у спрощений спосіб договором поставки не передбачено стягнення пені за порушення виконання зобов`язання з оплати товару, доказів укладення такого правочину Позивач до суду не надав.

З огляду на викладене, Позивачем безпідставно пред`явлена вимога щодо стягнення пені у розмірі 120 456,90 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за період з 03.09.2020 по 05.05.2023 у розмірі 13 139,98 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2020 року по березень 2023 року у розмірі 80 178,24 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 13 139,98 грн. та інфляційних втрат у розмірі 80 178,24 грн. підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 164 024,11 грн., 3% річних у розмірі 13 139,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 80 178,24 грн.

В решті позову слід відмовити.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Ріелті-Сервіс" (49000, м. Дніпро, вул. Любарського, 98, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42654069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" (65048, м. Одеса, вул. Осипова, 10, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35116943) основний борг у розмірі 164 024,11 грн., 3% річних у розмірі 13 139,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 80 178,24 грн., судовий збір у розмірі 3 860,14 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

27.11.2023