Рішення

від 15.11.2023 по справі 906/728/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2023 р. м. Житомир Справа № 906/728/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Нестерова І.В., довіреність від 01.01.2023 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНВ" в особі відокремленого підрозділу Філії №4 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНВ"

про стягнення 2811550,70 грн

Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНВ" в особі відокремленого підрозділу Філії №4 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНВ" про стягнення заборгованості у розмірі 2811550,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №2420 від 25.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2023 об 11:20.

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкладено підготовче засідання на 24.08.2023.

Ухвалою суду від 24.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/728/23 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 27.09.2023.

27.09.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі вих.№26-9/23 від 26.09.2023 з додатками (а.с.166-174, 187-190).

Ухвалою суду від 27.09.2023 (з урахуванням ухвали від 13.10.2023) відкладено розгляд справи по суті на 15.11.2023.

Відповідач повноважного представника у засідання не направив, правом подання відзиву на позову заяву не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином шляхом надіслання копій ухвал суду за місцезнаходженнями ТОВ "ТНВ" та відокремленого підрозділу Філії №4 ТОВ "ТНВ", а також на адресу електронної пошти товариства, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

До суду повернулася без вручення уся кореспонденція у даній справі, яка надсилалася судом відповідачу, у тому числі і копії ухвал від 27.09.2023, 13.10.2023 з повідомленням про дане засідання з відмітками відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.132-135, 149-152, 159-164, 181-182, 185-186, 194-201).

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд констатує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19).

У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15).

Також суд зазначає, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №755/17944/18).

З огляду на викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не є перешкодою для розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Окрім того, суд враховує, що відповідач не був позбавлений права та об`єктивної можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами від 27.09.2023, 13.10.2023 у справі №906/728/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", а також з інформацією про розгляд справи на офіційному вебсайті Господарського суду Житомирської області в мережі "Інтернет".

Таким чином суд в межах наданих йому повноважень створив усі належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, зокрема, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, при цьому явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи.

З огляду на викладене, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

У засіданні 15.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

25.09.2020 між ТОВ "Баядера Логістик" (постачальник) та Філією №4 ТОВ "ТНВ" (покупець) укладено договір поставки №2420 (далі - договір) (а.с.8-9), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця алкогольні напої (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Оскільки філія, відповідно до ст.95 ЦК України, є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням, здійснює всі або частину її функцій та не має статусу юридичної особи, відповідачем у справі визначено ТОВ "ТНВ" в особі відокремленого підрозділу Філії №4 ТОВ "ТНВ".

Згідно з п.3.1 договору, постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 р.).

Пунктами 3.4, 3.6 договору визначено, що підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю. Покупець зобов`язаний до моменту першої поставки надати постачальникові довіреність зі зразками підписів осіб, уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи, та зразками печаток/штампів (за наявності). Підпис особи, уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у довіреності, наданій покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою/штампом. У випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки/штампу на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток/штампів, наданих покупцем постачальнику у довіреності, проте такий підпис наявний на накладних, що були оплачені покупцем раніше, то вважається, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця.

У матеріалах справи міститься копія довіреності покупця, визначена п.3.6 договору (а.с.10).

Відповідно до п.4.1 договору, найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п.5.2 договору).

Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар (п.5.3 договору).

Згідно з п.6.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 60 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника (п.6.2 договору).

У п.6.3 договору зазначено, якщо покупець, при здійсненні оплати товару не вказує номер накладної, за яку здійснюється розрахунок, то постачальник має право здійснити зарахування грошових коштів як оплату за накладні, строк оплати по яких настав раніше.

Даний договір чинний (строк дії): протягом 2 років з дати укладення. У випадку, якщо жодна зі сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах (п.9.7 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач у період з 22.12.2021 по 15.02.2022 поставив відповідачу товар на загальну суму 3542797,44 грн, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними (а.с.11-53).

Натомість відповідач оплатив товар частково на суму 360000,00 грн, згідно з платіжними інструкціями (а.с.68, 90-99), та частково повернув товар на загальну суму 371246,70 грн, про що свідчать накладні на повернення від покупця (а.с.54-67, 69-89).

Суд встановив, що у платіжних інструкціях №829 від 15.09.2022 (а.с.68) та №830 від 22.09.2022 у призначенні платежів вказано про сплату за товар згідно накладної №45416 від 22.12.2021, яка позивачем не надавалася.

У письмових поясненнях вих.№26-9/23 від 26.09.2023 позивач зазначив, що за платіжними інструкціями №829 від 15.09.2022 та №830 від 22.09.2022 у призначенні платежу вказано «плата за алк.напої згідно накл.№45416 от 22.12.21р.ПДВ 20% 8333,33 грн.», що є помилкою відповідача з огляду на те, що видаткова накладна фактично оплачена останнім 23.02.2022 за платіжною інструкцією №802; платіжна інструкція №802 повністю закрила заборгованість за ВН №45416, за ВН №42110 та ВН №45415 на загальну суму 272476, 60 грн, залишок 181719,40 грн було направлено на погашення інших накладних, які не входять до складу позовних вимог та станом на день звернення до суду не були борговими. Позивач вважає, що відомості у призначення платежів у платіжних інструкціях №829 та №830 внесено автоматично відповідачем шляхом копіювання, оскільки і ПДВ 20% підраховано не вірно. Отже з огляду на те, що накладна №45416 оплачена раніше, а призначення платежів вказано з помилками, позивач застосував п.6.3 договору та зарахував кошти за платіжними інструкціями №829 та №830 за накладні, строк оплати за якими вже настав. На підтвердження викладеного позивачем додано копію платіжної інструкції №802 від 23.02.2022 та копії ВН №45450/42110, ВН №48865/45416, ВН №48864/45415 (а.с.166-174).

Таким чином, за даними позивача, залишок боргу за поставлений і неоплачений відповідачем товар склав 2811550,70 грн.

Представник позивача, як слідує з матеріалів справи, надсилав відповідачу на адресу електронної пошти: tov2020tnv@gmail.com вимогу про сплату заборгованості, зокрема, за договором поставки №2420 від 25.09.2020 (а.с.110-111).

Однак відповідач вимогу не виконав, наявну заборгованість не погасив, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту укладеного між сторонами договору №2420 від 25.09.2020 вбачається, що такий за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи, а саме видатковими накладними, підтверджується факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки №2420 від 25.09.2020 також свідчить відсутність з боку відповідача будь-яких зауважень, претензій та повідомлень про порушення погоджених домовленостей.

Відповідач в порушення умов договору та вказаних вище норм законодавства своєчасно та у повному обсязі за поставлений товар не розрахувався; в ході розгляду справи позовні вимоги не заперечував, жодного доказу, який спростував би наявність заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Згідно з приписами ст.ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), ст.610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

За розрахунком суду, вартість отриманого і неоплаченого відповідачем товару за договором поставки №2420 від 25.09.2020 становить 2811550,70 грн.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст.237 ГПК України).

Станом на дату розгляду справи відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем суду не надав.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними у справі доказами, не спростовані належним чином і в установленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню у заявленому розмірі - 2811550,70 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНВ" (вул. Покровська, буд. 169, м. Житомир, Житомирська обл., 10031, ідентифікаційний код 43657669) в особі відокремленого підрозділу Філії №4 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНВ" (вул. Садова, буд. 1, офіс 201, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54001, ідентифікаційний код 43731134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (вул. Євгенія Харченка, 42, м. Київ, 02088, ідентифікаційний код 35871504) 2811550,70 грн заборгованості за договором поставки №2420 від 25.09.2020 та 42173,26 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.11.23

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу (ЄСІТС);

- представнику позивача на ел.пошту: irina.nesterova@bayaderagroup.com;

3 - ТОВ "ТНВ" (рек.) + TOV2020TNV@GMAIL.COM;

4 - Філії №4 ТОВ "ТНВ" (рек.).