Рішення

від 22.11.2023 по справі 910/14074/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023Справа № 910/14074/22Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс»

про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом Приватного підприємства «Релакс»

до 1) Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров`я України»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма`Технокомплекс»

про визнання протиправними дій, скасування протоколу, визнання недійсним договору,

Представники сторін:

від позивача: Мельник М.С.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача -2: Виграненко С.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В грудні 2022 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Релакс» до Державної установи «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправними дій, скасування протоколу, визнання недійсними результатів публічної закупівлі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.

18.05.2023 до суду від представника відповідача-2 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс») надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 призначено судове засідання для розгляду заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14074/22 на 28.06.2023.

23.05.2023 до суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення.

05.06.2023 до суду від відповідача-2 надійшли письмові пояснення на заперечення.

Водночас, 06.06.2023 від Північного апеляційного господарського суду до Господарського суду міста Києва надійшла ухвала у справі № 910/14074/22 щодо витребування матеріалів вказаної справи, у зв`язку із надходженням апеляційної скарги Приватного підприємства «Релакс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 зупинено розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14074/22 до повернення матеріалів зазначеної справи до Господарського суду міста Києва, вирішено матеріали справи № 910/14074/22 направити до суду апеляційної інстанції.

02.11.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/14074/22 з Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 поновлено провадження із розгляду заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14074/22 та призначено судове засідання на 22.11.2023.

16.11.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду суду міста Києва від 20.11.2023 вказану вище заяву представника позивача задоволено, вирішено розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14074/22 здійснювати у режимі відеоконференції.

В судове засідання 21.11.2023 з`явились представники позивача (в режимі відеоконференції) та відповідача-2, представник відповідача-1 не з`явився, про дату судового засідання судом повідомлявся наленим чином.

Присутні учасники справи надали суду пояснення щодо заяви відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення

Представник відповідача-2 частково підтримав заяву та уточнив, що при поданні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу було допущено арифметичну помилку при зазначенні суми витрат на професійну правничу допомогу, зазначено, що відшкодуванню підлягає сума в розмірі 31 000,00 грн.

Представник позивача заперечував щодо задоволення заяви про відшкодуванню витрат на правничу допомогу та просив зменшити суму витрат до 0 грн.

Розглянувши наявні матеріали, перевіривши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» наведені у заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд установив таке.

Згідно з приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Частиною 1 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, за змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Водночас, ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19.

Позивач у запереченнях зазначав, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що міститься в заяві відповідача-2, є помилковим, неспіврозмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Судом встановлено, що 27.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Астрон» (надалі - Об`єднання) було укладено договір №1/АО-ЮО/2023 про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг, відповідно до якого адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту консультаційні та правові послуги щодо захисту його інтересів, здійснювати представництво клієнта в судових інстанціях, на досудовому слідстві, виконавчому провадженні на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору по справі.

Згідно з п. 2.2 договору №1/АО-ЮО/2023 клієнт здійснює оплату послуг на підставі додаткової угоди, що є додатком до даного договору, у встановлені угодою строки та розмірі, а якщо вид (предмет) надання послуги не зазначені в угоді на підставі рахунку-фактури, виданого Об`єднанням на адресу клієнта, в якому визначається вартість послуг, наданих клієнту.

20.01.2023 між Об`днанням та клієнтом було укладено Додаткову угоду № 3 до договору №1/АО-ЮО/2023, де визначено, що Об`єднання зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу та адвокатські послуги по справі № 910/14074/22 за позовом ПП «Релакс» до ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним дій, скасування протоколу, визнання недійсним договору.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 3 до договору №1/АО-ЮО/2023, гонорар за надання послуг по супроводу справи вказаній у п.1 угоди, в суді першої інстанції, а саме: ознайомлення з позовною заявою, вивченню та аналізу документів, судової практики щодо предмету спору, збір доказів, підготовка та подання пояснень по справі та/або відзиву по справі та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, обчислюється у фіксованому розмірі, що становить 15 000,00 грн, які сплачуються клієнтом протягом двох місяців з дати укладення даної угоди.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, гонорар за надання послуг по представництву інтересів клієнта в судових засіданнях в суді першої інстанції становить у фіксованому розмір - 4 000,00 грн за одне судове засідання.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 31 000,00 грн заявником надано до суду: копію акту надання послуг № 17 від 06.02.2023; копію рахунку на оплату № 22 від 06.02.2023; копію акту надання послуг № 21 від 03.03.2023; копію рахунку на оплату № 26 від 03.03.2023; копію акту надання послуг № 56 від 11.05.2023; копію рахунку на оплату № 64 від 11.05.2023; копію акту надання послуг № 51 від 10.05.2023; копію рахунку на оплату № 59 від 10.05.2023; виписки по рахунку за 14.03.2023; 15.05.2023.

Суд зазначає, що інтереси відповідача-2 (Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс») в суді першої інстанції представляв адвокат АО «Астрон» Виграненко Світлана, повноваження якої підтверджуються ордером серії АІ № 1346462 від 03.02.2023 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 21.05.2021.

Оцінюючи подані представником відповідача-2 докази на понесення заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати в сумі 31 000,00 грн є документально обґрунтованими та такими, що відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, в той час як позивачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем-2 розмірі.

Отже, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, реальності понесення адвокатських витрат, суд дійшов висновку, про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14074/22 та стягнення з позивача 31 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14074/22 задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Релакс» (вул. Василя Чапленка, 4, м. Дніпро, 49038; ідентифікаційний код 30454707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» (пр. Берестейський, 65, м. Київ, 03117; ідентифікаційний код 19117325) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31 000 грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту додаткового рішення: 27.11.2023.

Суддя Т.Ю. Трофименко