Рішення

від 27.11.2023 по справі 910/14617/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2023Справа № 910/14617/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальгарант"

про стягнення 65 902,79 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальгарант» про стягнення 65 902,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 617/21/189 від 28.07.2021, в частині поставки обумовленого Договором товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14617/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.09.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «вибув».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 910/9791/18.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 25.09.2023.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стальгарант» (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір поставки № 617/21/189 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, товар, сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід`ємними частинами.

Кількість та асортимент товару узгоджується сторонами в специфікації до Договору. З моменту підписання сторонами специфікації партія товару вважається узгодженою між сторонами. Підписана сторонами специфікація може бути передана засобами електронного зв`язку з подальшою заміною на оригінал (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за одиницю товару та загальна вартість партії погоджуються сторонами та визначаються в окремих специфікаціях, рахунках та інших супровідних документах на кожну партію товару і є невід`ємною частиною Договору.

За умовами п. 3.4 Договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника 100% грошового зобов`язання по факту поставки товару на склад покупця до його відвантаження і підписання сторонами видаткової накладної, та/або інших супровідних документів.

Покупець повинен повідомити постачальника про його спроможність оплатити товар по факту поставки товару на склад покупця до його відвантаження за 7 календарних днів.

Покупець повинен повідомити постачальника про здійснення платежу у день перерахування грошових коштів. Зобов`язання покупця щодо оплати вважаються виконаними з дати надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

У відповідності до пунктів 4.1-4.3 та п. 4.5 Договору передача товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» у редакції Міжнародної Торгівельної Палати від 2020 (далі - Інкотермс) на умовах, що зазначені у рахунках-фактурах або інших додатках до цього Договору.

Поставка кожної партії продукції здійснюється на підставі замовлення покупця. Замовлення надаються постачальникові за допомогою факсимільного зв`язку або іншими способами зв`язку, що забезпечують фіксацію тексту, і дати замовлення, або іншим способом, прийнятим для сторін.

Продукція, яка відвантажується постачальником по теоретичній вазі, приймається покупцем також по теоретичні вазі.

Сторони погодили, що толеранс по відвантаженому товару може становити +-10% від заявленого в рахунку-фактурі та/або специфікації.

Згідно з п. 4.9 Договору передача продукції від постачальника покупцеві здійснюється за видатковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання продукції. У випадку, якщо при передачі товару покупцю виявлена кількісна невідповідність номенклатури продукції, що поставляється, відповідно до накладної на дану партію, або при виявлені зовнішніх пошкоджень продукції, покупець зобов`язаний в присутності представника постачальника скласти акт, підписаний представниками обох сторін, в якому повинні бути вказані виявлені невідповідності В іншому випадку постачальник не несе відповідальності перед покупцем за збитки, що ним понесені.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання продукції покупцем та оформлення відповідним чином видаткової накладної (п. 4.11 Договору).

У пункті 4.13 Договору узгоджено, що строк поставки товару складає 30 календарних днів з дати отримання постачальником замовлення покупця. У виключних випадках, за 5 календарних днів до закінчення строку поставки товару, постачальник попереджає покупця про продовження строку поставки на необхідний термін для виготовлення замовлення покупця, шляхом надіслання повідомлення засобами електронної пошти.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим Договором, якість, кількість та асортимент якого відповідає умовам, встановленим цим Договором.

Договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

У випадку якщо жодна з сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік, на тих же умовах (пункти 10.1 та 10.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1, відповідно до якої постачальник зобов`язується відвантажити покупцю, а покупець прийняти товар відповідно до найменувань, за ціною і кількістю, а саме сітку рабицю 35х35х2,5 оцинк., у кількості 850,000 м. загальною вартістю з ПДВ 161 496,60 грн.

Умови постачання: DDP згідно офіційних Міжнародних правил Інкотермс 2020 на адресу покупця.

На виконання умов Договору, позивачем оплачено вартість товару, узгоджену у Специфікації № 1 до Договору, згідно платіжної інструкції № 9111222242 від 10.09.2021 на суму 161 496,60 грн.

В подальшому, відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунки-фактури № СГ-0000378 від 02.02.2022 на суму 111 002,73 грн. та № СГ-0000379 від 02.02.2022, які позивачем оплачено частково, згідно платіжних інструкцій № 1267641510 від 11.02.2022 на суму 60 000,00 грн., № 1275593924 від 18.02.2022 на суму 88 336,34 грн. та № 1275594356 від 18.02.2022 на суму 13 107,35 грн.

30.06.2023 позивач звернувся до відповідача із Вимогою про поставку товару або повернення суми попередньої оплати вих. № 366 від 30.06.2023, у якій вимагав у семиденний строк від дня пред`явлення даної вимоги здійснити поставку товару або повернути ТОВ «Західна агровиробнича компанія» суму попередньої оплати в розмірі 65 902,79 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач кошти у розмірі 65 902,79 грн. позивачу не повернув, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

30.06.2023 позивач звернувся до відповідача із Вимогою про поставку товару або повернення суми попередньої оплати вих. № 366 від 30.06.2023, у якій вимагав у семиденний строк від дня пред`явлення даної вимоги здійснити поставку товару або повернути ТОВ «Західна агровиробнича компанія» суму попередньої оплати в розмірі 65 902,79 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів на підтвердження здійснення відповідачем поставки позивачу обумовленого товару на суми попередньої оплати у розмірі 65 902,79 грн., як і доказів повернення попередньої оплати у розмірі 65 902,79 грн., матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 65 902,79 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов`язок не спростований, доказів поставки товару або повернення попередньої оплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

З огляду на викладене вище, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товару, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем покупцю передоплати у розмірі 65 902,79 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальгарант» (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 40, н/п 2; ідентифікаційний код: 42050221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (35601, Рівненська обл., м. Дубно, пров. Центральний, 1; ідентифікаційний код: 41099127) кошти у розмірі 65 902 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот дві) грн. 79 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 27.11.2023

Суддя О.А. Грєхова