Рішення

від 16.11.2023 по справі 910/5550/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2023Справа № 910/5550/23За первісним позовом Міністерства оборони України

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

про стягнення 46642432,59 грн.

За зустрічним позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Міністерства оборони України

про внесення змін до державного контракту

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники учасників справи

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Хлань В.М.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): Глушпенко В.О.

У судовому засіданні 16.11.2023 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" про стягнення 46642432,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за державним контрактом № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022.

Ухвалою суду від 17.04.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.04.2023 від позивача надійшла заява про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви. 28.04.2023 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 17.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 25.05.2023.

11.05.2023 через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Міністерства оборони України про внесення змін до державного контракту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/5550/23 зустрічний позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Міністерства оборони України про внесення змін до державного контракту. Зустрічні позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Міністерства оборони України про внесення змін до державного контракту об`єднано в одне провадження з первісним позовом по справі № 910/5550/23.

19.05.2023 до суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що контрактом не передбачено терміни повернення суми попередньої оплати, а тому нарахування штрафних санкцій, в зв`язку з простроченням повернення авансу є безпідставним. Прострочення строків поставки товару було зумовлено форс-мажорними обставинами у іноземного контрагента та тривалим прийманням товару з боку позивача.

В підготовчому засіданні 25.05.2023 оголошено перерву до 06.07.2023.

31.05.2023 через канцелярію суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив, в якому він проти позову заперечує з тих підстав, що зміни в договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, а він не погоджував внесення змін, про які просить позивач за зустрічним позовом. Також відповідачем за зустрічним позовом зазначено про підприємницький ризик. Для внесення змін в договір за рішенням суду необхідна наявність одночасно 4 умов, передбачених ст. 652 ЦК України, які відсутні в даному випадку.

05.06.2023 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому підтримано первісні позовні вимоги у повному обсязі.

28.06.2023 від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про об`єднання справ, крім цього, надійшли заперечення на відповідь на відзив на первісну позовну заяву, в якій він просить зменшити штрафні санкції на 97%. Також подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

Підготовче засідання призначене на 06.07.2023 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою суду від 07.07.2023 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 20.07.2023.

В підготовчому засіданні 20.07.2023 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу за первісним позовом в задоволенні клопотання про об`єднання справ, в зв`язку з не дотриманням приписів ГПК України щодо строку подання відповідного клопотання.

Крім цього, в судовому засіданні 20.07.2023 позивачем за первісним позовом було заявлено клопотання про проведення закритого судового засідання, після короткої перерви суд протокольною ухвалою відмовив в задоволенні даного клопотання, в зв`язку з необгрунтованістю.

Також представником відповідача за первісним позовом було заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання, протокольною ухвалою в задоволенні даного клопотання було відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.08.2023.

02.08.2023 через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення доказів, в якому в тому числі особа просила поновити строк на подання доказів.

10.08.2023 через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про звільнення від відповідальності мотивоване наявністю зміною істотних обставин та вжиттям відповідачем всіх залежних від нього заходів для виконання ним своїх зобов`язань за контрактом.

14.08.2023 через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення доказів та клопотання про поновлення строку на долучення доказів.

З метою всебічного та повного розгляду справи, судом долучено до матеріалів справи подані відповідачем за первісним позовом докази.

В судовому засіданні 21.08.2023 оголошено перерву до 12.10.2023.

В судовому засіданні 12.10.2023 оголошено перерву до 19.10.2023 з зобов`язанням сторін надати суду письмові пояснення.

18.10.2023 через канцелярію суду від позивача та відповідача надійшли письмові пояснення на виконання вимог суду.

В судовому засіданні 19.10.2023 оголошено перерву до 26.10.2023.

23.10.2023 через канцелярію суду від позивача за первісним позовом надійшли документи на вимогу суду.

25.10.2023 через канцелярію суду від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення та документи на вимогу суду.

В судовому засіданні 26.10.2023 оголошено перерву до 16.11.2023.

В судовому засіданні 16.11.2023 представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом просив у позові відмовити.

В судових дебатах представник позивача за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічним позовом просив у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (виконавець) укладено Державний контракт про закупівлю послуг за державні кошти №370/3/5/2/1/305, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого виконавець зобов`язується надати замовникові послуги з ремонту і технічного обслуговування зброї та систем озброєння (50840000-5) (відновлення, ремонт до боєздатного стану 155 мм самохідних артилерійських установок М109L) спеціального призначення за номенклатурою, у кількості в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до контракту), що є невід`ємною частиною цього контракту, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги. Місце надання послуг - виробничі потужності, які авторизовані оригінальним виробником виробів (Італійська Республіка).

Результатом надання послуг з ремонту виробу є боєздатний стан виробу та відповідність робочих параметрів технічній документації виробника виробів ( п. 1.3 контракту).

Відповідно до п. 3.1 державного контракту в редакції додаткової угоди № 2 від 22.02.2022 договірна ціна послуг на момент укладення цього контракту становить 1069713345,69 грн. Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за загальним фондом КПКВ 2101150/7 у 2022 році складають 733624184,50 грн. Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за загальним фондом КПКВ 2101150/7 у 2023 році складають 336089161,19 грн.

Згідно п. 4.1, 4.1.1, 4.1.2 контракту замовник здійснює оплату послуг з ремонту виробу за цим контрактом, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця у наступному порядку: замовник має право здійснювати попередню оплату за контрактом у разі надходження коштів на рахунок Міністерства оборони України. За письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністерства оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах воєнного стану та у період проведення операції об`єднаних сил, замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі 97% від вартості послуг за контрактом, але не пізніше терміну надання послуг за контрактом, встановленого календарним планом надання послуг згідно з п. 5 постанови КМУ від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану". Виконавець ц строк протягом 30 днів з моменту закінчення ремонту виробів, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг, визначені в п. 4.3 контракту.

Термін надання послуг з ремонту виробів встановлений у календарному плані надання послуг (додаток № 1 до контракту), що є невід`ємною частиною цього договору. Виконавець забезпечує транспортування виробів до місяця надання послуг і в зворотному напрямку. Виконавець письмово, не пізніше ніж за 10 робочих днів, направляє замовнику та ВП МОУ письмове повідомлення про дату закінчення ремонту виробів та готовності їх до проведення технічної інспекції. ВП МОУ у термін 10 робочих днів після одержання повідомлення забезпечує прибуття представників для участі у технічній інспекції виробів. Приймання виробів після проведення ремонту здійснюється представниками військової частини за місцем передачі вказаним у п. 5.16 контракту, у відповідності до вимог нормативно-технічної документації на здачу виробів в ремонт та їх видачу з ремонту та оформляється актом приймання-передачі виробів (додаток 3 до контракту) підписується уповноваженими особами виконавця представниками військової частини та затверджується виконавцем (п. 5.1, 5.3, 5.14, 5.15 контракту).

Згідно п. 5.17, 5.18 контракту після кінцевого приймання послуг з ремонту виробів ВП МОУ оформляє та надає замовнику посвідчення (додаток 5 до контракту) в цілому по завершенню надання послуг з ремонту виробів за контрактом або кожного окремого виробу, яким підтверджується відповідність наданих виконавцем послуг з ремонту виробів вимогам п. 2.1 контракту. Приймання наданих послуг з ремонту замовником здійснюється на підставі наданих виконавцем: калькуляції договірної ціни на кожен виріб; актів приймання-передачі виробів представнику військової частини; посвідчення видане ВП МОУ про приймання наданих послуг з ремонту виробів; підписаного виконавцем протоколу погодження договірної (фактичної) ціни надання послуг з ремонту виробів. За результатом приймання наданих послуг з ремонту виробів складається акт приймання наданих послуг з ремонту виробів. Акт приймання наданих послуг з ремонту виробів підписується уповноваженими особами замовника та виконавця та затверджується замовником та виконавцем не пізніше 5 робочих днів. Зобов`язання виконавця по наданню послуг з ремонту виробів за контрактом вважаються виконаними в повному обсязі після підписання та затвердження акту приймання наданих послуг з ремонту виробів замовником.

Згідно п. 10.1 контракту в редакції додаткової угоди № 5 від 29.06.2023 цей контракт набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 30.11.2023, в частині розрахунків до повного виконання сторонами фінансових зобов`язань по цьому контракту, з питань гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного терміну. Продовження строку дії контракту не звільняє виконавця від сплати штрафних санкцій.

До матеріалів справи долучені додатки, передбачені контрактом.

Зокрема згідно додатку 1 "Календарний план надання послуг з ремонту виробів" в редакції додаткової угоди № 1 від 28.12.2022 термін надання послуг з ремонту і технічного обслуговування зброї та систем озброєння визначено до 10.03.2023, вартість - 1069713345,69 грн, кількість виробів, що підлягають ремонту - 33 штуки. Також додатковою угодою № 1 від 28.12.2022 викладено специфікацію виробів для яких надаються послуги з ремонту в новій редакції.

На підставі рішення Міністра оборони України від 08.10.2022 позивач за первісним позовом перерахував відповідачу за первісним позовом суму попередньої оплати за контрактом № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 у розмірі 1037621945,32 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 370/3/1380 від 08.10.2022.

26.12.2022 Виконавцем на вимогу замовника частково було повернуто суму попередньої оплати у розмірі 303997760,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 331 від 26.12.2022. Вказані кошти були повторно сплачені замовником на рахунок виконавця 10.03.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 370/3/219 від 09.03.2023 на суму 303997760,82 грн.

Міністерство оборони України звернулось до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" з претензією № 2 від 12.03.2023 щодо неналежного виконання умов державного контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022, в якій зазначило про закінчення терміну, наданого контрактом для надання послуг та пропонувало сплатити штрафні санкції.

На претензію було надано відповідь від 22.03.2023 № 11/2-1047, в якій зазначено про направлення замовнику висновку ТПП про зміну істотних обставин та пропозицією внести зміни до контракту, продовжити строк надання послуг до 15.05.2023.

В підтвердження обставин щодо надання послуг за контрактом до матеріалів справи долучено акти приймання наданих послуг з ремонту виробів: № 1 від 05.04.2023 на суму 421402227,09 грн, передано з ремонту виробів у кількості 13 штук; № 2 від 02.05.2023 на суму 291740003,37 грн, передано з ремонту виробів у кількості 9 штук.

Звертаючись з даним первісним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Державного контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022, не передав у строки, обумовлені контрактом, з ремонту обладнання, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання послуг у сумі 26742833,64 грн. Також позивач за первісним позовом вказує, що відповідач в обмовлені контрактом строки не повернув суму попередньої оплати, в зв`язку з чим він нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 17767499,06 грн та 3% річних у розмірі 2132099,89 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами контракт є змішаним договором, що містить елементи підряду та послуг. Проте з суті спору вбачається, що предметом розгляду у даній справі є правовідносини, що регулюються нормами, які регламентують підряд.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Суд відзначає, що підрядні роботи безпосередньо виконувались не відповідачем за первісним позовом, а Приватною компанією "Ultra Defense Corp" (виконавець) та Державним підприємством Міністерства оборони Італії "Agenzia Industrie Difesa company" (підрядник) на підставі контакту на надання послуг № 21/2-15-К1-22 від 12.09.2022, укладеного відповідачем за первісним позовом. Згідно вказаного контракту кінцевим споживачем послуг є Міністерство оборони України.

Обставини щодо виконання робіт з ремонту (підрядних робіт) саме в Італійській Республіці підтверджується також п. 1.2 контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022.

Згідно ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи та укладеного сторонами контракту ремонт всіх виробів (33 штуки) мав бути здійснений виконавцем у строк до 10.03.2023.

Натомість, виконавцем передано замовнику вироби з ремонту 05.04.2023 у кількості 13 штук та 02.05.2023 у кількості 9 штук (загалом 22 штук).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що станом на 10.03.2023, кінцевий строк виконання робіт, відповідачем за первісним позовом не було надано позивачу за первісним позовом послуг, обмовлених договором.

Отже, з 11.03.2023, виконавець є таким, що прострочив виконання робіт за контрактом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У зв`язку з невиконанням відповідачем за первісним позовом обов`язку по передачі з ремонту виробів у строк визначений договором, позивач нарахував пеню у розмірі 26742833,64 грн за період з 11.03.2023 по 04.04.2023.

У випадку не надання послуг в зазначений у додатку 1 термін, з виконавця стягується пеня в розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання зобов`язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (п. 7.2 контракту).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд перевірив розрахунок пені на суму 26742833,64 грн, здійснений позивачем за первісним позовом, та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним.

Також позивач за первісним позовом, в зв`язку з не поверненням відповідачем за первісним позовом суми попередньої оплати, просить стягнути з відповідача штрафну санкцію у розмірі 17767499,06 грн та 3% річних у розмірі 2132099,89 грн за період з 11.03.2023 по 04.04.2023.

Згідно п. 7.2 контракту у випадку не повернення попередньої оплати в зазначений термін, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми не повернутих коштів.

Не залежно від того, яким саме чином санкції за порушення грошового зобов`язання названі сторонами у контракті, за своєю суттю та правовою природою штрафна санкція за не повернення суми попередньої оплати, передбачена п. 7.2 контракту, є пенею.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо визначення дати виникнення у відповідача за первісним позовом обов`язку з повернення суми попередньої оплати позивач посилається на п. 4.1.2 контракту.

Суд відзначає, що п. 4.1.2 міститься в розділі 4 контракту "Порядок здійснення оплати".

Як передбачено п. 4.1.2 контракту за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення Міністерства оборони України, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах воєнного стану та у період проведення операції об`єднаних сил, замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі 97% від вартості послуг за контрактом, але не пізніше терміну надання послуг за контрактом, встановленого календарним планом надання послуг згідно з п. 5 постанови КМУ від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану". Виконавець ц строк протягом 30 днів з моменту закінчення ремонту виробів, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг, визначені в п. 4.3 контракту.

Отже, зазначений пункт передбачає, що попередня оплата у сумі 97% від вартості послуг за контрактом може бути здійснена замовником не пізніше терміну надання послуг за контрактом, тобто врегульовано строк перерахування коштів попередньої оплати замовником.

Пункт 5 ч. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (чинної на момент укладення контракту) передбачено: установити, що в умовах воєнного стану: 5) попередня оплата товарів, робіт і послуг оборонного призначення здійснюється на строк та у розмірах, визначених державними замовниками у сфері оборони у державних контрактах (договорах) про закупівлю товарів, робіт і послуг.

Отже, сама постанова не містить строку, на який перераховується сума попередньої оплати, вона містить відсильну до контракту норму. Натомість сам контракт № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 також не містить строків повернення виконавцем не освоєної суми попередньої оплати. Оскільки, п. 4.1.2 контракту лише передбачає термін перерахування саме замовником виконавцю суми попередньої оплати.

Також, суд відзначає, що статтею 849 ЦК України передбачено права замовника, в разі прострочення з боку підрядника виконання робіт: якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Вказана стаття не передбачає повернення підрядником авансу замовнику, зокрема в межах строку дії договору (чинності договору), в разі наявності прострочення виконання робіт з боку підрядника. Замовник наділений правом відмовитись від договору у разі прострочення з боку підрядника та вимагати відшкодування збитків. Проте, не передбачено право замовника вимагати виконання робіт і, не відмовившись від договору, вимагати повернення суму попередньої оплати чи нараховувати на суму попередньої оплати штрафні санкції та 3% річних.

І лише у разі відмови замовника від договору підряду відповідно до положень частини другої статті 849 ЦК України вказаної статті є підстави для повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 16.03.2021 № 910/10233/20, від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16.

З вищезазначеного суд дійшов висновку, що оскільки, контрактом не передбачено строк, в який виконавець зобов`язаний повернути замовнику суму попередньої оплати, крім того, цивільним законодавством також не передбачено повернення попередньої оплати за чинним договором підряду в межах строку його дії, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку з повернення суми попередньої оплати, а тому вимоги про стягнення штрафних санкцій та 3% річних в зв`язку з простроченням строку повернення суми попередньої оплати задоволенню не підлягають. У відповідача за первісним позовом відсутнє грошове зобов`язання перед позивачем, в зв`язку з чим відсутні підстави для нарахування санкцій за порушення грошового зобов`язання.

Судом не взято до уваги подані сторонами пояснення та КВЕДи щодо визначення характеру робіт, що виконувались за контрактом № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022, оскільки, вказані роботи виконувались не відповідачем за первісним позовом, а іноземним контрагентом в Італійській Республіці.

Отже, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог за первісним позовом в частині суми пені за прострочення повернення виробів з ремонту у сумі 26742833,64 грн.

Відповідачем за первісним позовом заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 97 %.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18 від 21.11.2019 зі справи № 916/553/19).

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач за первісним позовом мотивував своє клопотання тим, що ним було докладено всіх зусиль для належного виконання договору. Техніка було поставлена в Україну після ремонту в період з січня по квітень 2023 року, натомість, прийняття робіт за договором по деяким одиницям техніки затягнулось більше як на пів року. Крім того, відповідач за первісним позовом отримує винагороду за укладеними ним контрактами не більше 3% від ціни контракту, а тому заявлені позивачем штрафні санкції є надмірно великими для відповідача, що може призвести для виконання інших державних контрактів.

Згідно п. 1.1 Статуту Агенції, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.06.2022 № 159 Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" - єдина національна агенція, що забезпечує централізовану закупівлю товарів, робіт і послуг, призначених для виконання державних програм у сферах національної безпеки і оборони, за кошти державного бюджету та інших джерел фінансування (далі - Підприємство), засноване на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України код за ЄДРПОУ: 00034022 (далі - Уповноважений орган управління).

Згідно п. 2.1 Статуту підприємство утворено з метою створення інтегрованої системи закупівель в Міністерстві оборони України, забезпечення життєвого циклу продукції оборонного призначення, укладення компенсаційних (офсетних) угод, визначення етапності виконання договорів (контрактів) із забезпечення продукцією оборонного призначення, а також одержання прибутку від здійснення закупівель товарів, робіт і послуг, у тому числі оборонного призначення, для гарантованого забезпечення потреб Міністерства оборони України та Збройних Сил України, реалізації та забезпечення виконання державних цільових оборонних програм, у тому числі, в якості служби державного замовника у сфері оборони, здійснення державних оборонних закупівель, реалізації взаємодії із спеціалізованими організаціями, забезпечення ефективного використання державного майна та коштів Державного бюджету України.

Контракт № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 укладався для потреб Міністерства оборони України, і в ньому було зазначено, що роботи виконуватимуться в Італійській Республіці, тобто не відповідачем за первісним позовом безпосередньо.

До матеріалів справи долучено лист від 07.03.2023 підрядника, що безпосередньо виконував ремонтні роботи, в якому вказано про виробничі проблеми, що сповільнили темпи ремонту техніки. Через тривале не використання наданої для ремонту техніки, вона потребувала заміни деталей, які зняті з виробництва і потребували індивідуального виготовлення. Оскільки, справність техніки напряму впливає на безпеку екіпажу, це потребує суворого контролю якості, а тому спростити і прискорити процес контролю якості практично не можливо. Крім того, попередній зовнішній огляд техніки, яка тривалий час не використовувалась не дозволив встановити всі реальні пошкодження та потреби в ремонті, які були виявлені після розбирання техніки. Вказані обставини свідчать про необхідність збільшення строку ремонту кожної одиниці техніки на 120% у порівнянні з запланованим. Підрядник прогнозував завершення ремонту та поставки техніки до 15.05.2023.

Про вказані обставини відповідача за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом, та надавши в тому числі висновок ТПП України від 12.12.2022 № 2315/1.2 про істотну зміну обставин та висновок ТПП України від 10.03.2023 № 675/1.5-7.1, в якому також вказано, що виконавець не будучи суб`єктом публічного права не міг передачити, як і замовник, що за державним контрактом № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 під час виконання зобов`язань з ремонту застарілої техніки оборонного призначення виявиться безпосередньо під час демонтажу цієї техніки більший об`єм ремонтних робіт ніж той, ніж був заявлений на початку робіт, та відсутність необхідних запчастин до застарілої техніки, яка знята з виробництва з часів радянського союзу, про що повідомив підрядник у листі до виконавця від 07.03.2023, запропонувавши поставку техніки до 15.05.2023.

Також до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі виробів, складені відповідачем за первісним позовом та військовими частинами: № 1 від 31.02.2023 про передачу 4 одиниць техніки, № 2 від 01.03.2023 про передачу 5 одиниць техніки, № 3 від 08.03.2023 про передачу 3 одиниць техніки, № 4 від 08.03.2023 про передачу 1 одиниці техніки, № 5 від 29.03.2023 про передачу 4 одиниці техніки, № 6 від 06.04.2023 про передачу 5 одиниць техніки, № 7 від 22.05.2023 про передачу 2 одиниць техніки, № 8 від 26.05.2023 про передачу 2 одиниць техніки; № 9 від 02.06.2023 про передачу 3 одиниць техніки, № 10 від 15.06.2023 про передачу 1 одиниці техніки, № 11 від 15.06.2023 про передачу 3 одиниць техніки.

Тобто відповідач за первісним позовом передав за зазначеним актами техніку військовим частинам після ремонту, проте, приймання послуг за контрактом тривало більше, обумовленого контрактом строку.

Отже, позивач за первісним позовом був обізнаний з тими обставинами, що ремонт буде здійснюватись не відповідачем за первісним позовом, а іноземним контрагентом на його потужностях, як і було повідомлено про технічні ускладнення щодо здійснення ремонту, та неможливість своєчасного виконання ремонту іноземним контрагентом.

Отже відповідач за первісним позовом регулярно повідомляв позивача відповідними листами про хід виконання і проблеми, які виникли за Держконтрактом.

Зазначені вище обставини об`єктивно свідчать про добросовісність відповідача за первісним позовом та зволікання позивача за первісним позовом у прийнятті робіт. За таких умов, суд вбачає, що застосування до відповідача за первісним позовом штрафних санкцій у визначеному судом розмірі є надмірним та несправедливим.

Відповідач за первісним позовом зауважив, що він бере участь у посиленні обороноздатності України шляхом здійснення поставок товарів військового призначення, в тому числі, для Міноборони з метою забезпечення потреб військових формувань.

Стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі призведе до зриву виконання інших державних та зовнішньоекономічних контрактів, для виконання яких мають бути залучені власні кошти відповідача, може призвести до порушення інтересів держави у сфері обороноздатності, що в даний час є пріоритетним питанням, вкрай важливим для державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Зважаючи на надані відповідачем за первісним позовом обгрунтування, беручи до уваги всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги, що техніка хоч і з простроченням, але була поставлена позивачу, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов`язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 90% відсотків.

Позиція щодо обґрунтованості зменшення штрафних санкцій на 90% викладена також у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 № 910/8725/22.

Суд наголошує, що обороноздатність країни підтримується не шляхом застосування надмірних штрафних санкцій стосовно підпорядкованого суб`єкта господарювання, яке може спричинити його банкрутство, а шляхом будь-якого посильного сприяння відповідному суб`єкту в своєчасному виконанні своїх зобов`язань з поставки вкрай необхідної державі продукції. Як і подальше покладення штрафних санкцій на іноземних контрагентів, які здійснюють посильний вклад в постачання продукції, ніяким чином не стимулюватиме їх до подальшої співпраці, яка є надзвичайно необхідною.

В рамках даної справи розглядається зустрічний позов про внесення змін до державного контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 про закупівлю послуг за державні кошти, а саме до додатку 1 "Календарний план надання послуг" укладеного між Міністерством оборони України та Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" щодо визначення нового терміну надання послуг - 15.05.2023.

Згідно з п.10.3. Контракту зміни до Контракту можуть бути внесені за взаємною згодою Сторін шляхом оформлення додаткової угоди до Контракту. Питання щодо внесення змін до Контракту може вирішуватися Сторонами не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до закінчення його строку.

Продовження строку виконання зобов`язань можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за контрактом у разі, якщо вони змінились на стільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б цей контракт або уклали б його на інших умовах. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні контракту він може бути змінений або розірваний за згодою сторін. Сторона, що не можу виконати зобов`язання за контрактом унаслідок виникнення істотної зміни обставин, повинна не пізніше як протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону. У разі не повідомлення у строк, який визначений у 2 абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання істотної зміни обставин вона позбавляється права посилатись на ці обставини, навіть, при наявності відповідного документа, виданого ТПП України та/або регіональними ТПП України. Доказом виникнення істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов`язків за контрактом є документ про істотну зміну обставин, що видається ТПП України або регіональними ТПП (п. 8.5, 8.6 контракту).

На підставі висновку ТПП України від 28.12.2022 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до державного контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022, якою внесено зміни щодо строку дії договору та внесено зміни в календарний план надання послуг - продовжено строк надання послуг до 10.03.2023.

Проте, техніка з ремонту у передбачений договором строк не була передана замовнику, що зумовило повторне звернення позивача за зустрічним позовом до відповідача за зустрічним позовом з проханням внести зміни в календарний план та продовжити строк виконання зобов`язань за контрактом.

На виконання п. 8.5, 8.6 контракту позивач за зустрічним позовом листом від 08.03.2023 № 21/1-831 повідомив відповідача за зустрічним позовом про неможливість виконання зобов`язань з ремонту та поставки товару внаслідок виникнення істотної зміни обставин у підрядника за зовнішньоекономічним контрактом. Також позивачем за зустрічним позовом було отримано висновок ТПП України № 675/1.5-7.1 про істотну зміну обставин з пропозицією продовжити строк дії контракту та продовжити строк виконання зобов`язань з ремонту до 15.05.2023.

Додатковою угодою № 4 від 30.03.2023 продовжено строк дії контракту до 30.06.2023. Однак, продовжити строк виконання зобов`язань з ремонту замовник відмовився.

Відповідно до ч. 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (частина 2 статті 651 ЦК України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України), інші випадки, встановлені договором або законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з частиною другою статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

Аналіз статті 652 Цивільного кодексу України свідчить про те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 22.12.2022 у справі № 916/3577/21, від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, від 21.05.2019 у справі № 904/9906/17, від 12.09.2019 у справі № 910/17469/18, від 18.02.2020 у справі № 902/364/19, від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, частина перша статті 627 ЦК України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (пункти 88- 90 постанови Великої Палата Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).

Як доказ існування об`єктивних обставин для внесення змін до Специфікації до Державного контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022, позивачем надано, зокрема, лист Інопостачальника від 07.03.2023 та листи позивача за зустрічним позовом та висновок Торгово-промислової палати України №675/1.5-7.1 від 10.03.2023 про істотну зміну обставин.

Разом з тим, судом не приймається до уваги висновок Торгово-промислової палати України № 675/1.5-7.1 від 10.03.2023 про істотну зміну обставин, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обов`язковими для застосування на всій території України є методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень. Водночас вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів.

Правова оцінка, що наведена у висновку ТПП про істотні зміни обставини, відображає думку його автора (авторів), а не обставини чи докази у справі, не є обов`язковою для суду. Сама по собі зміна внутрішньополітичної ситуації в країнах, не є безумовною підставою для внесення змін до Державного контракту, оскільки наявність причинно-наслідкового зв`язку між наведеним та неможливістю виконання договірних зобов`язань у встановлений строк підлягає з`ясуванню і доведенню в загальному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21.

Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Висновок ТПП про наявність істотної зміни обставин не є підставою для звільнення позивача від доказування цих обставин.

Суд відзначає, що висновок ТПП згідно умов контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 може бути підставою для внесення змін в контракт за взаємною згодою сторін, а не підставою для прийняття відповідного рішення судом.

Суд зазначає, що позивач за зустрічним позовом міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов`язані також з можливою зміною політичних ситуацій в країнах виробників/постачальників товару, зважаючи на те, що на момент укладення Державного контракту в України вже було введено воєнний стан, а військова агресія російської федерації продовжується.

З огляду на вищевикладене, суд проходить до висновку, що вказані позивачем обставини не доводять та не підтверджують наявність одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України для внесення змін до Календарного плану за Контрактом.

Крім того, відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Тобто спосіб захисту має бути дієвим (ефективним), а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Таким чином, заявлена позовна вимога про визначення у Специфікації (Додаток №1 до Державного контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022) терміну поставки Товару до 15.05.2023 не призведе до відновлення порушеного права чи захисту інтересів позивача, оскільки станом на дату винесення рішення у даній справі, зазначений позивачем строк (термін) вже настав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що також є підставою для відмови у задоволенні позову у вказаній частині.

Суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову в зв`язку з його необгрунтованістю.

Крім того, судом було враховано об`єктивні обставини причин прострочення зобов`язань з боку виконавця за зменшено на 90% розмір штрафних санкцій.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір за первісним позовом покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача за первісним позовом, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача за первісним позовом у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Судовий збір за зустрічним позовом залишається за позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код 44725823) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) пеню за прострочення термінів надання послуг у розмірі 2674283 (два мільйони шістсот сімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят три) грн 36 коп., судовий збір у розмірі 401142 (чотириста одну тисячу сто сорок дві) грн 51 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені за прострочення термінів надання послуг у розмірі 24068550,28 грн, пені за не повернену попередню оплату у розмірі 17767499,06 грн, 3% річних у розмірі 2132099,89 грн - відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код 44725823) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) про внесення змін до державного контракту № 370/3/5/2/1/305 від 07.10.2022 про закупівлю послуг за державні кошти, укладеного між Міністерством оборони України та Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" щодо визначення нового терміну надання послуг - 15.05.2023 - відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 27.11.2023

Суддя І.В.Усатенко