Рішення

від 15.11.2023 по справі 914/2035/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2023 Справа № 914/2035/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛьвівДевФакторі, м. Львів

про: стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 340 100,67 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Львівської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЛьвівДевФакторі про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 340 100,67 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 р., справу № 914/2035/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 р., позовну заяву Львівської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЛьвівДевФакторі про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 340 100,67 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

17.07.2023 року представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2023 р., подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 17641/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.07.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначити на 13.09.2023 р.

Протокольною ухвалою суду від 13.09.2023 р., продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2035/23 на тридцять днів, у відповідності до ч.3 ст. 177 ГПК України, за клопотанням представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 04.10.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.10.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 25.10.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 15.11.2023 р.

13.11.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів з додатком за вх. № 27550/23, а саме із заявою на ім`я міського голови м. Львова про визнання позовних вимог та у зв`язку з цим прохання розтермінувати суму збитків на 1 рік.

Крім того, 13.11.2023 р. від представника відповідача поступило на адресу суду клопотання про розстрочку виконання рішення суду з додатками за вх. № 4536/23.

15.11.2023 р. о 11:10 год. представник позивача в підготовче судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

15.11.2023 р. о 11:10 год. представник відповідача в підготовче судове засідання з`явився, зазначив про визнання позову у даній справі, просив суд розстрочити виконання рішення суду на 1 рік згідно поданого клопотання за вх. № 4536/23 від 13.11.2023 р.

15.11.2023 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 15.11.2023 р. до 12:10 год.

15.11.2023 р., після оголошеної судом перерви, представник позивача в підготовче судове засідання не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

15.11.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву за вх. № 4593/23, в якій позивач зазначає про те, що позивач не заперечує щодо задоволення клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення в частковому обсязі. Просить зменшити термін розтермінування до 6 місяців та розтермінувати суму боргу в рівних частках помісячно. Крім того, позивач просить суд розподілити судові витрати, оплачені позивачем, а саме 50% судового збору повернути позивачу з Державного бюджету України, а 50% судового збору стягнути з відповідача. Розгляд справи № 914/2035/23 проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо розтермінування виконання відповідачем рішення суду до 6 місяців.

15.11.2023 р., після оголошеної судом перерви, представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

15.11.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про розгляд справи № 914/2035/23 15.11.2023 року, після оголошеної судом перерви, без участі повноважного представника відповідача.

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 15.11.2023 р. не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2035/23 за результатами підготовчого провадження, у відповідності до ч. 3 ст. 185 ГПК України.

В судовому засіданні 15.11.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що земельна ділянка на вулиці Городницькій, 49 у м. Львові (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052) площею 0,4867 га належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам. Львівська міська рада звернулась до суду з даним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛьвівДевФакторі» 340 100,67 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності. Позивач зазначає про те, що Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 20.10.2022 року було проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. Городницька 49 у м. Львові та встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛьвівДевФакторі» фактично використовує земельну ділянку площею 0,4867 га, кадастровий номер 4610137500:04:004:0052 за адресою по вул. Городницька, 49 у м. Львові для обслуговування будівель, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої ділянки. Позивач вказує на те, що lоговір оренди з відповідачем не був укладений, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052 за адресою у м. Львові по вул. Городницькій,49). Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого Управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,4867 га (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052) по вул. Городницькій, 49 у м. Львові, за період з 02.08.2021 року по 30.04.2023 року становить 340 100,67 грн. згідно долученого позивачем розрахунку.

На підставі наведеного, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052 за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 49) без правовстановлюючих документів у розмірі 340 100,67 грн. та понесені позивачем судові витрати.

15.11.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву за вх. № 4593/23, в якій позивач зазначає про те, що позивач не заперечує щодо задоволення клопотання представника відповідача про розстрочку виконання рішення в частковому обсязі. Просить зменшити термін розтермінування рішення суду до 6 місяців та розтермінувати суму боргу в рівних частках помісячно.

Позиція відповідача.

15.11.2023 р. о 11:10 год. представник відповідача в підготовче судове засідання з`явився, зазначив в судовому засіданні про визнання позову у даній справі.

13.11.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про розстрочку виконання рішення суду у даній справі за вх. № 4536/23. У вказаному клопотанні відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на один рік у зв`язку із скрутним фінансовим становищем відповідача, долучивши докази в підтвердження його фінансового стану.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

Земельна ділянка на вулиці Городницькій, 49 у м. Львові (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052) площею 0,4867 га належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, який долучено до матеріалів справи.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №9 НВ-0000557712023 від 28.03.2023, дата державної реєстрації земельної ділянки - 02.08.2021. Відтак, земельну ділянку сформовано з 02.08.2021.

Ухвалою Львівської міської ради від 23.12.2021 № 1881 «Про затвердження управлінню земельних ресурсів департаменту містобудування технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та надання ТзОВ "Санов" та ТзОВ "ЛьвівДевФакторі" земельних ділянок на вул. Городницькій, 49» було прийнято рішення надати Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛьвівДевФакторі" земельну ділянку площею 0,4867 га (у тому числі площею 0,0109 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Городницькій, 49 (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052) в оренду терміном на 5 років для виробничих потреб (код КВЦПЗ 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Позивач зазначає, що Договір оренди з відповідачем не був укладений.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 20.10.2022 року було проведено обстеження земельної ділянки за адресою по вул. Городницька 49 у м. Львові та встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛьвівДевФакторі» фактично використовує земельну ділянку площею 0,4867 га, кадастровий номер 4610137500:04:004:0052 за адресою по вул. Городницька, 49 у м. Львові для обслуговування будівель, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої ділянки. Доступ до земельної ділянки обмежено шляхом облаштування огорожі по периметру земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:04:004:0052.

За результатами зазначеного обстеження, позивачем складено акт обстеження земельної ділянки від 20.10.2022 року № 7 та вимогу від 28.11.2022, № 2412-вих- 104895, які скеровувались на адресу відповідача м. Львів, В. Липинського 28, офіс 201 (рекомендоване поштове відправлення №7900603969720 від 29.11.2022 та список на відправку рекомендованих листів).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.10.2022 № 311988666 об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 2461 кв.м (Вагова «Л-1» 28,5 кв.м., Трансформаторна «Ж-1» 44,5 кв.м., Будівля «А-3» 2388,0 кв.м.) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1725554346101) перебувають у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛьвівДевФакторі». Дата внесення інформації про право власності - 05.04.2021.

Відтак, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052 за адресою у м. Львові по вул. Городницькій,49).

Таким чином, відповідач продовжує фактично користуватись земельною ділянкою без плати за землю. Відповідач упродовж 2021-2023 років використовує земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачує, хоча земельна ділянка використовується для розміщення майна.

Відповідач, всупереч вимогам закону, станом на дату подачі позову не сплатив суми безпідставно збережених коштів, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо розміру недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без належної правової підстави, суд встановив наступне.

Згідно з інформації з Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.03.2022 № НВ-4600301552023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052) становить 7 408 790,75 грн.

Позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 02.08.2021 року по 30.04.2023 року. Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018 року. Пунктом 7.3 Розділу 7 вказаного Порядку визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх цільового (функціонального) використання у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах).

Відповідно до п. п. 7.5.1 Розділу 7 Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого Управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,4867 га (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052) по АДРЕСА_1 , за період з 02.08.2021 року по 30.04.2023 року становить 340 100,67 грн. згідно долученого позивачем розрахунку, які позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Висновки суду.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права власності землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно статті 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно), якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщена на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що було у попереднього землекористувача.

Аналогічне передбачено частина 1 статті 377 Цивільного кодексу України.

За змістом статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності та нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності та нерухомість.

Відтак із виникненням права власності на об`єкт нерухомості, власник такого об`єкту не звільняється від обов`язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.10.2022 № 311988666 об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 2461 кв.м (Вагова «Л-1» 28,5 кв.м., Трансформаторна «Ж-1» 44,5 кв.м., Будівля «А-3» 2388,0 кв.м.) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1725554346101) перебувають у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛьвівДевФакторі». Дата внесення інформації про право власності - 05.04.2021.

Відтак, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052 за адресою у м. Львові по вул. Городницькій,49).

У матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт укладення між позивачем та відповідачем правочинів, що надають відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.

Відповідач використовував земельну ділянку для обслуговування об`єктів нерухомого майна без наявності правовстановлюючих документів на землекористування.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради, 20.10.2022 року було проведено обстеження земельної ділянки за адресою вул. Городницька 49 та встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛьвівДевФакторі» фактично використовує земельну ділянку площею 0,4867 га, кадастровий номер 4610137500:04:004:0052 за адресою по АДРЕСА_1 для обслуговування будівель, за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої ділянки. Доступ до земельної ділянки обмежено шляхом облаштування огорожі по периметру земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:04:004:0052.

За результатами зазначеного обстеження позивачем складено акт обстеження земельної ділянки від 20.10.2022 року № 7 та вимогу від 28.11.2022 за № 2412-вих- 104895, які скеровувались на адресу відповідача м. Львів, В. Липинського 28, офіс 201 (рекомендоване поштове відправлення №7900603969720 від 29.11.2022 та список на відправку рекомендованих листів).

Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим поштовим відправленням №7900603969720 від 29.11.2022 та списком на відправку рекомендованих листів.

Проте, відповідач залишив вимогу Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради без відповіді та реагування.

Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату згідно пункту в частини 1 статті 96 Земельного Кодексу України).

Таким чином, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідні земельні ділянки, а й сплачувати орендну плату за користування ними.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.

За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача, не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі №922/981/18).

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України слідує, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 (провадження № 12-188гс18).

Згідно з інформації з Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.03.2022 № НВ-4600301552023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052) становить 7 408 790,75 грн.

Судом встановлено, що позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 02.08.2021 року по 30.04.2023 року.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018 року. Пунктом 7.3 Розділу 7 вказаного Порядку визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється відповідно до їх цільового (функціонального) використання у розрізі економіко-планувальних зон м. Львова згідно з цим Порядком, за винятком випадку, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або результатами земельних торгів (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах).

Згідно п. 7.5.1 Розділу 7 Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,4867 га (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052) по АДРЕСА_1 , за період з 02.08.2021 року по 30.04.2023 року становить 340 100,67 грн.

Відтак, загальна сума безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності за період з 02.08.2021 року по 30.04.2023 року, становить 340 100,67 грн. Вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст.1212 Цивільного Кодексу України.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 р. у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2023 р. від представника відповідача на адресу суду поступило клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 1 рік за вх. № 4536/23, у зв`язку із скрутним фінансовим становищем відповідача. До вказаного клопотання представником відповідача долучено фінансову звітність малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю ЛьвівДевФакторі за 2022 рік.

Стосовно поданого клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду за вх. № 4536/23 від 13.11.2023 р., суд зазначає наступне.

Згідно частиною 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині вказується, зокрема, про порядок і строк виконання рішення, а також надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Положеннями частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У свою чергу, завданням господарського судочинства згідно приписів статті 2 Господарського процесуального України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Враховуючи вищевикладені обставини, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, визнання ним позовних вимог у справі, його фінансове становище та інші обставини, які викладені у клопотанні про розстрочку виконання рішення за вх. № 4536/23 від 13.11.2023 р. з додатками в підтвердження його фінансового стану, суд, беручи до уваги письмові пояснення позивача, який не заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача про розстрочення виконання судового рішення до 6 місяців в рівних частинах, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення у даній справі, тобто на 9 місяців. У задоволенні решти вимог клопотання представника відповідача про розстрочення виконання судового рішення за вх. № 4536/23 від 13.11.2023 р., суд відмовляє.

Разом із тим, при задоволенні заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду, судом також враховано приписи частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за якими розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

15.11.2023 р. представником позивача також подано на адресу суду клопотання (за вх. № 4593/23) в частині повернення з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, з врахуванням визнання позову відповідачем на стадії підготовчого провадження розгляду справи № 914/2035/23, на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що при поданні позову, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 5 101,51 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 201 (внутрішній номер 280028550) від 23.06.2023 р. на суму 5 101,51 грн., яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір, суд вважає за необхідне клопотання представника позивача в частині повернення судового збору за вх. № 4593/23 від 15.11.2023 р. задоволити та повернути Львівській міській раді з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 550,75 грн., cплаченого платіжною інструкцією № 201 (внутрішній номер 280028550) від 23.06.2023 р. на суму 5 101,51 грн.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2 550,75 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 3 ст. 185, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 191, ч. 3 ст. 222, ст.ст. 236-241, 327, 331 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір, суд-

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛьвівДевФакторі (79019, м. Львів, вул. Липинського В., буд. 28, офіс 201; код ЄДРПОУ №44032377) на користь позивача: Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610137500:04:004:0052 за адресою: м. Львів, вул. Городницька, 49) без правовстановлюючих документів у розмірі 340 100,67 грн. та 2 550,75 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

3. Клопотання представника відповідача про розстрочку виконання судового рішення за вх. № 4536/23 від 13.11.2023 р. задоволити частково та розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2023 р. згідно з наступним графіком:

- до 15.12.2023 р. - 36 100,67 грн. та 2 550,75 грн. судового збору.

- до 15.01.2024 р. - 38 000,00 грн.

- до 15.02.2024 р. - 38 000,00 грн.

- до 15.03.2024 р. - 38 000,00 грн.

- до 15.04.2024 р. - 38 000,00 грн.

- до 15.05.2024 р. - 38 000,00 грн.

- до 15.06.2024 р. - 38 000,00 грн.

-до 15.07.2024 р. 38 000,00 грн.

- до 15.08.2024 р. - 38 000,00 грн.

4. У задоволенні решти вимог клопотання представника відповідача про розстрочку виконання судового рішення за вх. № 4536/23 від 13.11.2023 р. відмовити.

5. Повернути Львівській міській раді (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055896) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 550,75 грн., cплаченого платіжною інструкцією № 201 (внутрішній номер 280028550) від 23.06.2023 р. на суму 5 101,51 грн.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 24.11.2023 р.

Суддя Долінська О.З.