Рішення

від 17.11.2023 по справі 915/965/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року Справа № 915/965/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства Райффайзен Банк (код ЄДРПОУ 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-а)

до відповідача 1: Об`єднання фермерських господарств Прогрес (55480, Миколаївська область, Братський район, с. Новоолександрівка, код ЄДРПОУ 30646181)

до відповідача 2: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Миколаївської області звернулося Акціонерне товариство Райффайзен Банк з позовом до Об`єднання фермерських господарств Прогрес та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №011/31054/00744227 від 05.02.2020 у сумі 1422176,16 грн, з яких: 1157123,17 грн заборгованість за тілом кредиту та 265052,99 грн заборгованість за нарахованими відсотками.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачами зобов`язань за Кредитним договором №011/31054/00744227 від 05.02.2020.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/965/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 26.06.2023 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем приписів п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України, а саме: позивачем у позовній заяві зазначено адресу відповідача 2: 55401, Миколаївська область, смт Брацьк, вул. Волкова, 26.

Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру за №120844 від 21.06.2023 адреса реєстрації відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .

Судом встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

05.07.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано: позовну заяву від 13.06.2023 з виправленою адресою відповідача; докази направлення відповідачу 1 копії позовної заяви від 13.06.2023 №188/2/402; докази направлення відповідачу 2 копії позовної заяви від 13.06.2023 №188/2/402 з доданими до неї документами.

Ухвалою від 07.07.2023 судом постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 25 серпня 2023 року об 11:30 год., встановити сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

25.08.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 22 вересня 2023 року о 10:30 год.

22.09.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 25 жовтня 2023 року об 11:00 год.

Судове засідання, призначене на 25 жовтня 2023 року не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 27.10.2023 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17 листопада 2023 року о 10:20.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвали суду від 07.07.2023, від 28.08.2023, від 22.09.2023 та від 27.10.2023 направлені на адреси відповідачів, які зазначено у Єдиному державному реєстрі та повернуто суду поштовими відділеннями з довідками «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідачі правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористалися.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Господарським судом враховано, що явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників відповідачів.

У судовому засіданні 17.11.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

05.02.2020 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - АТ "Райффайзен Банк", кредитор, позивач) та Об`єднанням фермерських господарств «ПРОГРЕС» (далі -ОФГ «Прогрес», позичальник, відповідач) укладено Кредитний договір №011/31054/00744227 (далі - Договір).

02.11.2020 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - АТ "Райффайзен Банк", кредитор, позивач) та Об`єднанням фермерських господарств «ПРОГРЕС» (далі -ОФГ «Прогрес», позичальник, відповідач) укладено Додаткову угоду №011/31054/00744227/1 до Кредитного договору №011/31054/00744227 від 05.02.2020 (далі Додаткова угода №011/31054/00744227/1 від 02.11.2020), якою сторони домовились викласти Графік зниження ліміту у новій редакції згідно з Додатком №1 до цієї Додаткової угоди.

30.03.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі - АТ "Райффайзен Банк", кредитор, позивач) та Об`єднанням фермерських господарств «ПРОГРЕС» (далі -ОФГ «Прогрес», позичальник, відповідач) укладено Додаткову угоду №011/31054/00744227/2 до Кредитного договору №011/31054/00744227 від 05.02.2020 (далі Додаткова угода №011/31054/00744227/2 від 30.03.2021).

Згідно п.1.1. Договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної з лімітом кредитування у сумі 2 100 000,00 грн., а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісію, а також виконати інші зобов`язання, визначені Договором.

Згідно п. 1.3. Договору кінцевий термін погашення кредиту 04.02.2023 року (в редакції Додаткової угоди № 011/31054/00744227/2 від 30.03.2021 року).

Згідно п. 1.4. Договору кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, а саме: фінансування витрат, пов`язаних з веденням господарської діяльності позичальника, за винятком та надання або повернення фінансової допомоги, внесків до статутного фонду, благодійних внесків, виплати дивідендів.

Згідно п. 2.1. Договору протягом строку користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22%.

Згідно додатку №1 до Договору, сторони встановили графік погашення заборгованості за Договором.

Згідно п. 8.1. Договору, у разі настання обставин Дефолту (невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за Договором та/або Договором забезпечення , а також інших обставин, які на думку кредитора свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані), кредитор має безумовне право, на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни, вжити один або декілька таких заходів, зокрема, вимагати дострокового повного/ часткового погашення заборгованості (п. 8.1.3 Договору).

Згідно п. 8.2. Договору кредитор має право скористатись правами, зазначеними в п. 8.1. Договору, та пред`явити позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин Дефолту, зокрема у випадку порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов`язань за Договором (п. 8.2.1. Договору).

Відповідно до п. 12.1. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за Договором.

Договір та Додаткові угоди підписано та скріплено печатками сторін.

05 лютого 2020 року між Банком та громадянином України ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , поручитель) був укладений Договір поруки № 138870/31054/328651 (далі -Договір поруки).

Згідно п. 1.1. Договору поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору.

Згідно п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Згідно п. 2.1. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники; кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

Згідно п. 2.2. Договору поруки поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Відповідно до п. 7.2. Договору поруки, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою. Строк поруки, що встановлена Договором , за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять років) від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор в межах цього строку пред`явив вимоги до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи з дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання.

Договір поруки підписано та скріплено печатками сторін.

ОФГ «Прогрес» порушено умови Договору в частині своєчасного та належного виконання зобов`язань.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як кредитора, до відповідачів, як позичальника та поручителя, про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини укладання позивачем та відповідачем кредитного договору та наявність відповідного розміру заборгованості і прострочення відповідачем зобов`язань з повернення грошових коштів та сплати процентів.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про кредитні зобов`язання.

Так, згідно з приписами ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст.1049 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За таких обставин обов`язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором закон покладає на позичальника.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов Кредитного договору кредитором надано позичальнику кредитні кошти в сумі 2100000,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку позичальника (а.с. 35-47).

Позичальник, в свою чергу, зобов`язання зі сплати процентів та своєчасного повернення кредиту не виконав, у зв`язку з чим за розрахунком банку станом на 12.06.2023 виникла заборгованість в сумі 1422176,16 грн, яка складається з: 1157123,17 грн заборгованості за тілом кредиту та 265052,99 грн заборгованості за відсотками (а.с. 5).

При цьому, суд зауважує, що за приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом п.п. 42-43 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 (далі Положення) підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до п. 48 Положення у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження).

Відповідно до п. 51 Положення первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Відповідно до п. 57 Положення інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Відповідно до п. 59 Положення банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: 1) особові рахунки та виписки з них; 2) аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; 3) книги реєстрації відкритих рахунків; 4) оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість.

У разі складання регістрів бухгалтерського обліку в електронному вигляді банк зобов`язаний зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до абз. 1 п. 60 Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Відповідно до п. 61 Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Відповідно до п. 62 Положення виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/ електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Таким чином, банківські виписки по особовому рахунку позичальника є належними доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між банком та позичальником, виконання банком у повному обсязі своїх зобов`язань за кредитним договором, надання відповідачу/позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та невиконання останнім своїх грошових зобов`язань за зазначеним кредитним договором.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору (висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20 від 01.12.2021 у справі № 752/14554/15-ц, від 16.02.2022 у справі № 201/8309/18).

З урахуванням наведеного, суд констатує, що за даними позивача, не спростованими відповідачами станом на 12.06.2023 заборгованість за Кредитним договором становить 1422176,16 грн, яка складається з: 1157123,17 грн заборгованості за тілом кредиту та 265052,99 грн заборгованості за відсотками.

При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що банк у спірних правовідносинах скористався правом дострокового повернення кредиту.

Так, право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, постанова Верховного Суду від 09.12.2019 № 285/3950/17-ц).

Пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.20 у справі № 916/4693/15).

Після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Враховуючи наведене, 25.05.2023 банк (позивач) направив позичальнику (відповідачу 1) вимогу № 188/2/352 від 25.05.2023 про усунення порушень кредитних зобов`язань да Кредитним договором №011/31054/00744227 від 05.02.2020, яка залишена відповідачам без відповіді.

На адресу поручителя також направлена вимога №188/2/354 від 25.05.2023, яка залишена без відповіді.

Відповідачем 1 доказів погашення заборгованості за Кредитним договором суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частини перша статті 554 ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).

За умовами п. 1.1. Договору поруки поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору.

Згідно п. 1.2 Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Згідно п. 2.1. Договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники; кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 541 Цивільного кодексу України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з положеннями статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, в яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку в повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Враховуючи наявність заборгованості та умови договору поруки, згідно з яким у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручителі та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, наявні підстави для задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №011/31054/00744227 від 05.02.2020 у сумі 1422176,16 грн, з яких: 1157123,17 грн заборгованість за тілом кредиту та 265052,99 грн заборгованість за нарахованими відсотками.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, сума судового збору у розмірі 21332,64 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Об`єднання фермерських господарств Прогрес (55480, Миколаївська область, Братський район, с. Новоолександрівка, код ЄДРПОУ 30646181) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк (код ЄДРПОУ 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-а) заборгованість за Кредитним договором №011/31054/00744227 від 05.02.2020 у сумі 1422176,16 грн, з яких: 1157123,17 грн заборгованість за тілом кредиту та 265052,99 грн заборгованість за нарахованими відсотками.

3. Стягнути з Об`єднання фермерських господарств Прогрес (55480, Миколаївська область, Братський район, с. Новоолександрівка, код ЄДРПОУ 30646181) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк (код ЄДРПОУ 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-а) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду у сумі 10666,32 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Райффайзен Банк (код ЄДРПОУ 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-а) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до господарського суду у сумі 10666,32 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

7. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Райффайзен Банк (код ЄДРПОУ 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4-а),

відповідач 1: Об`єднання фермерських господарств Прогрес (55480, Миколаївська область, Братський район, с. Новоолександрівка, код ЄДРПОУ 30646181),

відповідач 2: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Повний текст судового рішення складено та підписано судом 27.11.2023.

Суддя В.О.Ржепецький