Рішення

від 16.11.2023 по справі 542/59/22

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/59/22

Провадження № 2/542/34/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Вовка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації іншого речового права з одночасним припиненням іншого речового права, повернення земельної ділянки та стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В :

19 січня 2022 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» (надалі також відповідач, ТОВ Агрофірма «Добробут»), в якій просив:

- розірвати договір оренди землі № 265 від 02.04.2013, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Добробут» щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,87 га, кадастровий номер 5323486800:00:004:0299;

- скасувати державну реєстрацію іншого речового права (номер запису про інше речове право: 38300038), здійснену приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області П`ятенко Людмилою Іванівною з одночасним припиненням іншого речового права (оренди);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірму «Добробут» повернути земельну ділянку площею 3,87 га, кадастровий номер 5323486800:00:004:0299 ОСОБА_2 ;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» на користь ОСОБА_2 орендну плату за 2020-2021 рік за договором оренди землі № 265 від 02.04.2013 у розмірі 26647 грн 70 коп.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 24 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків (а.с. 38-39 т.1).

На усунення недоліків представником позивача до суду 01 лютого 2022 року надані документи відповідно до ухвали про залишення без руху позовної зави, а саме: копію квитанції про сплату судового збору в сумі 1984 грн 80 коп. (а.с. 41-42 т.1).

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 лютого 2022 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с. 46-47 т. 1).

Ухвалою суду від 08 квітня 2022 року продовжено строк підготовчого провадження до 90 днів (а.с. 63 т .1).

Ухвалою від 14 червня 2023 року визнано обов`язковою явку представника відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» у підготовче судове засідання (а.с. 157-158 т. 1).

04 липня 2023 року суд своєю ухвалою продовжив відповідачу процесуальний строк для подання заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 183-184 т. 1).

Ухвалою суду від 04 липня 2022 року призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» (а.с. 185-187 т. 1).

Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Добробут» оскаржило її в апеляційному порядку.

22 листопада 2022 року Полтавський апеляційний суд своєю ухвалою залишив без змін ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 04 липня 2022 року про призначення судової почеркознавчої експертизи (а.с. 247-250 т. 1).

21 грудня 2022 року справа направлена до експертної установи.

Ухвалою суду від 12 січня 2023 року призначено судове засідання з розгляду клопотання провідного судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 4038-4039 (а.с. 5 т. 2).

23 січня 2023 року суд своєю ухвалою задовольнив клопотання провідного судового експерта, надав додаткові матеріали для проведення експертизи, уточнив місце розташування зразків підписів (а.с.23-25 т. 2).

Ухвалою суду від 04 вересня 2023 року провадження у справі поновлено, у зв`язку із надходженням висновку провідного судового експерта за наслідками поведеної судово-почеркознавчої експертизи № 4038-4039 від 21 серпня 2023 року (а.с. 32-35 т. 2) та призначено підготовче судове засідання (а.с. 40 т. 2).

Ухвалою від 18 жовтня 2023 року Новосанжарський районний суд Полтавської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 130-131 т. 2).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 вересня 2020 року після померлого гр. ОСОБА_3 .

Між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірмою «Добробут» укладено договір оренди землі № 265 від 02.04.2013, а саме: оренди земельної ділянки загальною площею 3,87 га, кадастровий номер 5323486800:00:004:0299.

Мотивуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 зазначив, що ставши власником земельної ділянки внаслідок її спадкування після померлого ОСОБА_3 , він звернувся до ТОВ Агрофірми «Добробут» із повідомленням про зміну власника земельної ділянки та вимогою про сплату орендної плати за 2020-2021 роки, право на яку він отримав після спадкування спірної земельної ділянки. Відповідно до приписів статті 32 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України укладений між ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивач, та ТОВ Агрофірма «Добробут» договір оренди землі має бути достроково розірваний, повинно бути скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки, а земельна ділянка має бути повернута власнику, оскільки в порушення умов договору орендар не сплачує орендодавцю орендну плату за 2020-2021 роки.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

02 травня 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 94-96 т. 1), за змістом якого ТОВ Агрофірма «Добробут» просило відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Мотивуючи свої заперечення проти позову, відповідач вказав про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки 02 квітня 2013 року та 10 квітня 2013 року орендодавець ОСОБА_3 отримав орендну плату від відповідача наперед в сумі 110 000 грн, що підтверджується наданими відповідачем видатковими касовими ордерами № 730 від 02 квітня 2013 року та № 838 від 10 квітня 2013 року.

Акцентовано увагу на тому, що посилання позивача на систематичну несплату орендної плати, як на підставу для розірвання договору оренди є необґрунтованими, з огляду на те, що ТОВ Агрофірма «Добробут» сплатило наперед орендну плату попередньому власнику, права та обов`язки якого після смерті в повній мірі перейшли до його спадкоємця, зокрема, до ОСОБА_2 .

Вказано, що чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі не містять прямої заборони сплати орендної плати наперед.

Поряд з цим, надані відповідачем видаткові касові ордери свідчать про те, що ОСОБА_3 погодився на отримання орендної плати за майбутні періоди згідно з відповідним договором оренди у загальній сумі 110000 грн та отримав зазначену орендну плату. Отже, на думку відповідача, станом на день пред`явлення позову була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою. Зважаючи на це, у позові ОСОБА_2 необхідно відмовити.

26 квітня 2022 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 74-77 т. 1), в якій вказано, що твердження відповідача відносно виплати ОСОБА_3 орендної плати наперед у розмірі 110000 грн не підтверджується належними та допустимими доказами та не відповідає умовам укладеного договору оренди землі від 02.04.2013. На думку позивача, підпис у видаткових касових ордерах, на які посилався відповідач, виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Акцентовано увагу суду на тому, що умовами договору не передбачена виплата орендної плати наперед.

На думку представника позивача, у договорі сторонами не погоджено виплату орендної плати наперед за заявою орендодавця, а зміст поданих відповідачем видаткових касових ордерів не містить інформації, яка б свідчила, що ОСОБА_3 погодився на виплату орендної плати наперед.

Зазначено про відсутність погодження виплати орендної плати наперед у формі, що передбачена статтею 14 Закону України «Про оренди землі», відсутність пунктів договору, які б передбачали таку можливість, а також будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтвердили волевиявлення ОСОБА_3 на отримання орендної плати наперед згідно з договором.

Також, представником позивача вказано, що зі змісту видаткових касових ордерів не можливо ідентифікувати земельну ділянку, відносно якої сплачені кошти та період виплати коштів.

Окремо, у відповіді на відзив представником позивача наголошено на тому, що договір оренди землі було зареєстровано 22.09.2014, отже, на його думку, строк дії договору оренди землі, права та обов`язки сторін виникли після здійснення його державної реєстрації, тобто після 22.09.2014. Отже, за відсутності державної реєстрації правочин слід вважати невчиненим (неукладеним). А тому, на думку представника позивача, з огляду на реєстрацію договору 22.09.2014, відповідач виконав неукладений договір, оскільки видаткові касові ордери датовані 02.04.2013 та 10.04.2013.

Представник позивача посилався на висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 27.06.2018 у справі №220/1897/16-ц, відповідно до якого зазначено, що грошову суму, що отримав кожен із позивачів, не можна вважати орендною платою за землю, оскільки її було сплачено до державної реєстрації вказаних договорів, тобто за нечинними договорами оренди землі.

11 травня 2022 року від відповідача до суду надійшли заперечення (а.с. 107-108 т. 1), в яких вказано на помилковість твердження представника позивача про те, що відповідач шляхом сплати орендної плати наперед виконував неукладений договір. Зокрема, зазначено, що договір оренди землі спірної земельної ділянки укладено 02 квітня 2013 року, строк його дії обчислюється саме з дати його укладення. Норми законодавства, на які посилається представник позивача у відповіді на відзив про те, що договір оренди землі є неукладеним до дати його державної реєстрації, а саме: стаття 18 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації (в редакції від 11.02.2010) та стаття 20 Закону України «Про оренду землі», на час укладення Договору (починаючи з 01.01.2013) виключені. З 01.01.2013 здійснюється тільки державна реєстрація права оренди, тому з об`єктивних причин відповідач не мав можливості зареєструвати відповідний договір оренди землі.

Вказано на невірне застосування позиції Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі 220/1897/16-ц, оскільки вона стосується розірвання договорів оренди землі, укладених до 2013 року, коли діяв інший порядок набрання чинності договорами оренди землі.

Акцентовано увагу суду на тому, що станом на дату видаткових касових ордерів № 730 від 02 квітня 2013 року та № 838 від 10 квітня 2013 року орендодавцем ОСОБА_4 була надана в оренду відповідача тільки одна земельна ділянка.

16 травня 2022 року представник позивача надав письмові пояснення (а.с. 128-132 т. 1), за змістом яких вказав, що враховуючи положення умов Договору про те, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, а також враховуючи посилання відповідача у відзиві на позов (абз. 5, сторінка 2 відзиву) про те, що договір «зареєстрований 22 вересня 2014 року», необхідно вважати, що договір набрав чинності саме 24 вересня 2014 року. Тому, на думку позивача, кошти, які були сплачені відповідно до видаткових касових ордерів від 02.04.2013 та 10.04.2013 не можуть вважатись орендною платою за спірну земельну ділянку, оскільки такі кошти сплачені до набрання чинності договором оренди земельної ділянки.

Повторно зазначено про відсутність у договорі можливості виплати орендної плати наперед, відсутність заяв ОСОБА_3 щодо виплати орендної плати наперед за певний період чи будь-якої іншої згоди сторін щодо можливості оплати наперед за договором оренди землі, яка має бути засвідчена саме у письмовій формі.

28 вересня 2023 року представник позивача надав письмові пояснення (а.с. 49-53 т. 2), в яких повторно висловлена позиція представника позивача про те, що моментом укладення договору оренди спірної земельної ділянки є 22 вересня 2014 року момент його реєстрації, що ототожнюється стороною, як реєстрація речового права. З огляду на те, що касові ордери датовані 02.04.2013 та 10.04.2013, а договір укладений лише 22.09.2014, відповідач та ОСОБА_3 не мали жодних прав та обов`язків відносно один одного, а зазначені видаткові касові ордери неможливо вважати належним доказом виплати орендної плати наперед згідно з договором. Отже, спадкодавець ОСОБА_3 не отримував орендну плату згідно з договором, що є підставою для його розірвання. Повторно вказано, що стороною відповідача не доведено тієї обставини, що видаткові касові ордери мають відношення до виплати орендної плати саме за земельну ділянку з кадастровим номером 5323486800:00:004:0299, адже вони могли стосуватись і іншої земельної ділянки ОСОБА_3 з кадастровим номером 5323486800:00:004:0297.

18 жовтня 2023 року представник відповідача надав додаткові письмові пояснення (а.с. 92-95 т. 2), в яких зазначив таке.

На час виникнення правовідносин між ТОВ Агрофірма «Добробут» та ОСОБА_3 із Закону України «Про оренду землі» виключені статтей 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки. Станом на час виникнення вказаних правовідносин законодавчо були закріплені вимоги про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Реєстрація права оренди земельної ділянки є офіційним визнання і підтвердженням факту виникнення прав на землю, проте вказане не свідчить, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинності з моменту реєстрації права.

Відповідач вважав, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18 квітня 2023 року у справі 357/8277/19, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі.

Також, вказано, що при укладенні договору оренди землі № 265 від 02.04.2013 сторони застосували Типову форму договору оренди землі, затверджену Кабінетом Міністрів України, та яка до 02 грудня 2016 року містила застарілі положення про те, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідач зазначив, що за договором оренди землі № 265 орендарем була сплачена, а орендодавцем прийнята орендна плата, так як договір оренди укладений з дати підписання, адже сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та розуміли, що державна реєстрація договору оренди не проводиться і під поняттям «державна реєстрації договору» не мали на увазі «державну реєстрацію права оренди». У відзиві на позов при написанні «договір зареєстрований 22 вересня 2014 року» представником відповідача допущена описка, оскільки матеріалами справи доведено, що 22 вересня 2014 року було зареєстроване саме право оренди. У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначив, що була здійснена саме реєстрація права оренди, та не ототожнював реєстрацію правочину з реєстрацією речового права.

Поняття «державна реєстрація договору» та «державна реєстрація речового права» різняться. З 01.01.2013 здійснювалась державна реєстрація права оренди, тож договір оренди землі № 265 від 02.04.2013 не міг бути зареєстрованим за відсутності такої процедури.

Щодо авансових платежів повторно відповідачем зазначено, що на дату отримання орендної плати за видатковими касовими ордерами № 730 від 02.04.2013 та № 838 від 10 квітня 2013 року була передана відповідачу лише одна земельна ділянка з кадастровим номером 5323486800:00:004:0299. Інша земельна ділянка з кадастровим номером 5323486800:00:004:0297 була передана ОСОБА_3 лише 2014 року, тому орендна плата, сплачена в 2013 році, ніяким чином не могла стосуватись іншої земельної ділянки. Станом на квітень 2013 року інші орендні правовідносини між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма «Добробут», окрім оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323486800:00:004:0299, були відсутні.

Акцентовано увагу на тому, що правовідносини щодо виплати авансом орендної плати за аналогічним касовим ордером відповідача досліджувались Верховим Судом у постанові від 24.05.2013 у справі № 542/51/22.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Позивач у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином (а.с. 133 т. 2).

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, навів аргументи, що є аналогічними, викладеним у відзиві на позов, запереченнях, письмових поясненнях.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 02 квітня 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірмою «Добробут» укладено договір оренди землі № 265. За змістом вказаного договору орендодавець ( ОСОБА_3 ) надає, а орендар (ТОВ Агрофірма «Добробут») приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Супротивнобалківської сільської ради. Об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 3,87 га (рілля), кадастровий номер: 5323486800:00:004:0299 (а.с. 9-12).

Відповідно до пункту 5 зазначеного Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 92447 грн 08 коп.

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено на 49 років, але у будь-якому випадку він діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Згідно з пунктом 9 Договору, за користування вказаною в Договорі земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю щороку орендну плату у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки в грошовій формі у гривнях шляхом видачі готівки в касі Орендаря. Пунктом 10 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до пункту 43 вказаного Договору, цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до акту прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди від 03 січня 2013 року власник ОСОБА_3 (державний акт на право власності на земельну ділянку № 341173) як орендодавець передав зазначену земельну ділянку, а орендар її прийняв в оренду (а.с. 13 т.1).

В подальшому 02 червня 2014 року складено акт визначення, встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 , переданої в оренду ТОВ Агрофірма «Добробут» (а.с. 14 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 вересня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 727, ОСОБА_2 на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Новосанжарського районного нотаріального округу Полтавської області Охрей М.А. 27 грудня 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 557, успадкував після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку, що розташована на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, площею 3,8700 га, кадастровий номер 5323486800:00:004:0299, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 18 т.1).

Свідоцтво про право на спадщину від 22.09.2020 серії НМВ 946214, номер в реєстрі нотаріальних дії 727, зареєстровано у спадковому реєстрі за № 66452621 (а.с. 19 т.1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 225050648 від 22.09.2020, право власності на земельну ділянку площею 3,8700 га, кадастровий номер 5323486800:00:004:0299, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 727 від 22.09.2020, зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с. 20 т.1).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.01.2022 (номер довідки 293579037), 22 вересня 2020 року на земельну ділянку кадастровий номер: 5323486800:00:004:0299, що розташована на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстровано право власності за ОСОБА_2 (а.с. 21 т.1).

Також, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.01.2022 (номер довідки 293579037), вбачається, що 22 вересня 2014 року на земельну ділянку кадастровий номер: 5323486800:00:004:0299, що розташована на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, зареєстровано право оренди за ТОВ Агрофірма «Добробут» строком на 49 років, орендодавець ОСОБА_2 (а.с. 21 т.1).

30 листопада 2021 року позивач направив повідомлення на адресу відповідача про зміну власника земельної ділянки кадастровий номер: 5323486800:00:004:0299, в якому зазначив, що ОСОБА_2 став власником такої земельної ділянки і відповідачу необхідно здійснити йому (новому власнику) виплату орендної плати за 2020 - 2021 рік (а.с. 22 т. 1).

04 січня 2022 року представник позивача направив на адресу ТОВ Агрофірма «Добробут» адвокатський запит про надання інформації про розмір орендної плати за користування, в тому числі, спірної земельної ділянки (а.с. 26-27 т.1).

Вказуючи на те, що орендар не виконує свій обов`язок щодо сплати орендної плати за спірну земельну ділянку за 2020-2021 роки, ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрацію іншого речового права, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення орендної плати за 2020-2021 рік.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частини 1, 2 статті 12 ЦПК передбачають, що цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору) орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Положеннями статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно забз.7частини 2статті 25Закону України«Про орендуземлі», орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, в пункті "д" частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом "д" статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Висновки щодо правозастосування

Обґрунтовуючи позовні вимоги у позовній заяві ОСОБА_2 посилався на те, що відповідачем не виплачено йому як орендодавцю земельної ділянки орендної плати за землю за 2020-2021 роки.

На спростування відповідної обставини представником відповідача до суду надані копії видаткового касового ордеру № 730 від 02 квітня 2013 року про отримання ОСОБА_3 від Товариства з обмеженою відповідальністю з кодом ЄДРПОУ 32682703, що відповідає ідентифікаційному коду відповідача, тобто від орендаря, за оренду земельного паю коштів в сумі 55 000 грн (а.с. 97 т.1 ) та видаткового касового ордеру № 838 від 10 квітня 2013 року про отримання ОСОБА_3 від Товариства з обмеженою відповідальністю з кодом ЄДРПОУ 32682703, що відповідає ідентифікаційному коду відповідача, тобто від орендаря, за оренду земельного паю коштів в сумі 55 000 грн (а.с. 98 т.1).

Видаткові касові ордери містять підписи керівника підприємства ОСОБА_5 , головного бухгалтера ОСОБА_6 , касира ОСОБА_7 , та одержувача коштів ОСОБА_3 .

Відповідачем під час розгляду справи наголошувалось, що відповідні касові ордери підтверджують факт оплати коштів за оренду спірної земельної ділянки наперед. Зокрема, вказувалось, що відповідно до умов договору оренди орендна плата складає 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 92 447 грн 08 коп. (п. 5 Договору). Отже, орендна плата за рік дорівнює 4622 грн 35 коп.

Сплативши ОСОБА_3 відповідно до видаткових касових ордерів кошти у сумі 110000 грн, відповідач фактично сплатив наперед орендну плату. З огляду на викладене, відповідач вказував про те, що в його діях не вбачається факту систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати, що дає підстави для розірвання такого договору.

Будучи переконаним у тому, що підписи у видаткових касових ордерах, наданих відповідачем, виконані не померлим ОСОБА_3 , а іншою особою, позивач звернувся до суду із клопотанням про проведення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставлені питання чи виконано підпис від ОСОБА_3 у вказаних видаткових ордерах від 02.04.2013 та від 10.04.2013 у графі «підпис одержувача» - ОСОБА_3 .

Відповідно до ухвали суду від 04 липня 2022 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком експерта № 4038-4039 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам цивільної справи № 542/59/22 від 21.08.2023 (а.с. 32-36 т. 2), по першому питанню: підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Підпис одержувача__» у видатковому касовому ордері від 02.04.2013 виконаний ОСОБА_3 , по другому питанню: підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Підпис одержувача__» у видатковому касовому ордері від 10.04.2013 виконаний ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, аргумент позивача про те, що ОСОБА_8 не підписував видаткові касові ордери про отримання орендної плати за пай, не знайшов свого об`єктивного підтвердження.

Твердження позивача та його представника про неналежність відповідних доказів з огляду на те, що видаткові касові ордери, надані відповідачем, не містять інформації про відповідну земельну ділянку, про відповідний правочин та період, за який сплачується орендна плата, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що у власності ОСОБА_3 перебували дві земельні ділянки спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5323486800:00:004:0299 та земельна ділянка з кадастровим номером 5323486800:00:004:0297.

Поряд з цим, судом встановлено, що договір оренди спірної земельної ділянки у письмовій формі був укладений 02 квітня 2013 року (а.с. 9-12 т.1), право оренди землі на підставі договору оренди було зареєстроване 22 вересня 2014 року.

В той же час, договір оренди землі № 144 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323486800:00:004:0297, як вбачається з наданих представником позивача документів, був укладений ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма «Добробут» 31 грудня 2014 року (а.с. 71- 74 т. 2), а право оренди земельної ділянки відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 41811228 (а.с. 75-76 т. 2) зареєстроване 31 липня 2015 року.

З огляду на дати укладення договорів оренди вказаних земельних ділянок та дати реєстрації права оренди на них, можна зробити висновок про те, що станом на квітень 2013 року інших орендних правовідносин між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма «Добробут», окрім як оренда земельної ділянки з кадастровим номером 5323486800:00:004:0299, не було.

Отже, отримати від ТОВ Агрофірма «Добробут» кошти за оренду будь-якої іншої земельної ділянки від відповідача він не міг.

Представником відповідача вказано, що окрім укладеного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5323486800:00:004:0299, станом на квітень 2013 року, відповідач не мав інших правовідносин із ОСОБА_3 , вказане твердження позивачем не спростовано.

Щодо аргумента позивача про те, що умовами договору не передбачена виплата орендної плати наперед, в той час як в договорі сторони домовились сплачувати орендну плату щороку, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно зі статтею 531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року в справі № 321/329/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17, від 22 січня 2020 року в справі № 387/193/19 (провадження № 61-15879св19).

Побідні висновки викладені також Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі №387/193/19, від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17, від 06 жовтня 2021 року у справі 484/1399/19, від 24 травня 2023 року у справі 542/51/22, що свідчить про сталість та єдність судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (у випадку сплати орендної плати наперед за майбутні періоди користування земельною ділянкою).

Враховуючи положення статті 531 ЦК України, зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про отримання ОСОБА_3 за відповідними касовими ордерами саме орендної плати за оренду земельної ділянки 5323486800:00:004:0299, за відсутності інших правовідносин між позивачем та відповідачем станом на квітень 2013 року, окрім укладеного договору оренди спірної земельної ділянки, зважаючи на зміст видаткових касових ордерів від 02 квітня 2013 року та від 10 квітня 2013 року, підписаних саме ОСОБА_3 , які свідчать про те, що ОСОБА_3 погодився та отримав орендну плату в загальному розмірі 110 000 грн, а також дії орендаря, який сплатив вказану суму, можливо дійти висновку, що сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами, отже у орендаря була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.

Також, необхідно зауважити, що умови договору оренди землі № 265 від 02.04.2013 не містять заборон щодо можливості виплати орендарем орендної плати за землю наперед.

Позивач у цій справі не довів істотного порушення орендарем умов договору.

Твердження позивача про систематичну несплату орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі, є безпідставними, оскільки позивачем у цій справі не доведено факту систематичної несплати орендної плати.

В матеріалах справи відсутні докази, що попередній власник ОСОБА_3 звертався до відповідача з будь-якими вимогами щодо сплати орендної плати за спірну земельну ділянку з моменту підписання договору і до дати його смерті. Також відсутні докази, які б вказували на те, що оплачені відповідно до вказаних видаткових ордерів кошти мали іншу спрямованість, ніж оплата за майбутні періоди орендної плати за договором оренди землі № 265 від 02 квітня 2013 року.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про те, що сплативши ОСОБА_3 відповідно до видаткових касових ордерів кошти у сумі 110000 грн, відповідач фактично сплатив наперед орендну плату, починаючи з 2013 року за спірну земельну ділянку.

Підстав вважати, що кошти за видатковими касовими ордерами не були отримані ОСОБА_3 у суду не має.

Доводи позивача щодо неналежності, як доказів, видаткових касових ордерів з тих підстав, що вказані документи не містять конкретної інформації, яка б могла б свідчити, що кошти були сплачені у якості орендної плати за відповідну земельну ділянку саме наперед, спростовуються змістом самих касових ордерів, які власноручно підписані орендодавцем, та встановленими судом обставинами.

Відносно твердження позивача про те, що кошти, які були сплачені відповідно до видаткових касових ордерів від 02.04.2013 та 10.04.2013 не можуть вважатись орендною платою за спірну земельну ділянку, так як такі кошти сплачені до набрання чинності договором оренди земельної ділянки 24.09.2014, враховуючи умови Договору, які передбачали набрання його чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що до 01.01.2013 року діяла стаття 18 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації, а також стаття 20 вказаного Закону, згідно з якою укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Поряд з цим, з 01.01.2013 на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 року N 1878-VI, відповідні норми були виключені, тобто станом на дату укладення договору не передбачалось обов`язкової державної реєстрації договору оренди землі.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, чинною на час укладення договору, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, на дату підписання та узгодження сторонами всіх істотних умов Договору (02.04.2013) законодавчо були закріплені вимоги про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення договору оренди від 02 квітня 2013 року), істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У частині першій статті 14 Закону № 161-XIV (у редакції на момент укладення договору оренди від 02 квітня 2013 року) було визначено таку форму договору оренди, а саме: договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально.

На час укладення договору оренди стаття 6 Закону № 161-XIV передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 02 квітня 2013 року) передача об`єкта оренди орендарю здійснювалася орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

У частині третій статті 640 ЦК України в редакції Закону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим у частині п`ятій статті 6 Закону № 161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у цій постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 у частині того, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. При цьому Велика Палата Верховного Суду врахувала, що вказаний висновок стосується чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання: виключення із Закону № 161-XIV вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди та вказівки на необхідність реєстрації права оренди та виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність правочину з дня його державної реєстрації.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що договір оренди земельної ділянки № 265 є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, тобто з 02 квітня 2013 року, а не з моменту державної реєстрації права оренди 24 вересня 2014 року. Тому факт оплати відповідних платежів (орендної плати) до моменту державної реєстрації права оренди, не свідчить про те, що орендна плата не виплачена, або виплачена безпідставно, або виплачена до набрання чинності договором оренди.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено підстав для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання через неналежне виконання орендарем взятих на себе зобов`язань (сплати орендної плати).

Отже, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні в позові у повному обсязі, підстави для вирішення питання щодо розподілу судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 доТовариства зобмеженою відповідальністюАгрофірма «Добробут»про розірваннядоговору орендиземлі,скасування державноїреєстрації іншогоречового праваз одночаснимприпиненням іншогоречового права,повернення земельноїділянки тастягнення орендноїплати, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Слуцький Олександр Владиславович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3827 від 08.04.2021;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальності Агрофірма «Добробут», вул. Остроградського, буд. 8, смт Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 32682703;

представник відповідача: адвокат Вовк Михайло Володимирович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1861 від 10.10.2017.

Повний текст рішення складений 27 листопада 2023 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва