Постанова

від 26.09.2023 по справі 273/2373/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №273/2373/21 Головуючий у 1-й інст. Васильчук О. В.

Категорія 76 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 273/2373/21 за позовом ОСОБА_1 до Довбиської селищної ради, Кам`янобрідського ліцею імені В. Чорновола, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення та стягнення середнього заробітку, за апеляційними скаргами Довбиської селищної ради та Кам`янобрідського ліцею імені В. Чорновола на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Васильчук О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді2021року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом,в якомузазначила,що працює напосаді заступникадиректора знавчально-виховної роботиКам`янобрідськоголіцею імені В`ячеслава Чорновола .

Наказом від 8 листопада 2021 року №37-к її відсторонено від роботи з 8 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.

При винесенні цього наказу відповідач не врахував, що наказ МОЗ України від 4 жовтня 2021 року №2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARKS-CoV-2, а лише затверджує перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» лише профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Також зазначає, що вакцина не пройшла випробування у повному обсязі й відсутня інформація про всі можливі ризики для здоров`я.

Положеннями трудового законодавства України не передбачена можливість відсторонення від роботи у разі відсутності щеплення.

Враховуючи вищезазначене, просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Кам`янобрідського ліцею імені В`ячеслава Чорновола №37-к від 8 листопада 2021 року про відсторонення її від роботи, поновити її на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Кам`янобрідського ліцею імені В`ячеслава Чорновола з 8 листопада 2021 року та стягнути з Довбиської селищної ради та Кам`янобрідського ліцею імені В`ячеслава Чорновола на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ №37-к від 8 листопада 2021 року в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Кам`янобрідського ліцею імені В`ячеслава Чорновола.

Зобов`язано Довбиську селищну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, починаючи з 9 листопада 2021 року по 31 грудня 2021 року, в сумі 37101 грн. 30 коп., з утриманням із цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів.

Зобов`язано Кам`янобрідський ліцей імені В`ячеслава Чорновола нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, починаючи з 1 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року, в сумі 38077 грн. 65 коп., з утриманням із цієї суми встановлених законодавством України податків і зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

В апеляційній скарзі Довбиська селищна рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині зобов`язання селищної ради нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд залишив поза увагою зміст протоколу засідання наради ліцею від 23 жовтня 2021 року, який підтверджує факт ознайомлення педагогічних працівників про необхідність вакцинації та відсторонення від роботи у разі відсутності щеплення проти COVID-19 з 8 листопада 2021 року. Ознайомлення працівників з необхідністю проведення вакцинації підтверджено записом в книзі протоколів нарад. Оскільки повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення повідомлялося в усній формі, а вказані протоколи не містять підписів присутніх педпрацівників на нарадах, вчителями та секретарем-діловодом складено акт №3 про присутність працівників ліцею на нарадах, які відбулися 21 жовтня 2021 року та 5 листопада 2021 року.

Також вказує, що позивачка є заступником директора ліцею, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не має протипоказань до вакцинації, відтак керівник ліцею зобов`язаний був відсторонити її від роботи та діяв у спосіб, передбачений законодавством України.

Директором ліцею зазначено, що з технічних причин не було можливості забезпечити дистанційну форму роботи для позивачки.

Звертає увагу на те, що наказом директора ліцею від 1 березня 2022 року позивачку допущено до роботи.

Отже, директор Кам`янобрідського ліцею діяв у відповідності до вимог законодавства.

Апеляційна скарга на рішення суду також була подана й Кам`янобрідським ліцеєм імені В`ячеслава Чорновола, в якій зазначено, що позивачка була повідомлена про необхідність здійснення профілактичного щеплення проти COVID-19, проте проігнорувала цю вимогу. Посада, яку обіймає позивачка, входить до переліку посад педагогічних працівників, що підлягають обов`язковому профілактичному щепленню.

Враховуючи вищезазначене, просив скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог до ліцею та ухвалити нове судове рішення,- про відмову у задоволенні позову у цій частині.

В судовому засіданні представник ліцею підтримав апеляційну скару, подану Кам`янобрідським ліцеєм імені В`ячеслава Чорновола

Позивачка не визнала доводи, викладені в апеляційних скаргах.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обіймає посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Кам`янобрідського ліцею імені В`ячеслава Чорновола.

На нараді працівників ліцею, яка відбулася 23 жовтня 2021 року, директор ліцею ознайомив педагогічних працівників про зміни у законодавстві щодо необхідності проведення обов`язкової вакцинації проти COVID-19.

Наявний в матеріалах справи протокол засідання наради при директорові від 5 листопада 2021 року №5, містить інформацію про те, що директор ліцею повідомив про необхідність вакцинації педпрацівників й у разі відсутності щеплення проти COVID-19 такі працівники будуть відсторонені від виконання обов`язків.

Наказом директора Кам`янобрідського ліцею імені В`ячеслава Чорновола від 8 листопада 2021 року №37-к, позивачку та інших працівників відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 8 листопада 2021 року до початку отримання повного курсу вакцинації від COVID-19.

Наказом директора ліцею від 1 березня 2022 року зупинено дію вищезазначеного наказу та допущено до роботи вказаних працівників, у тому числі й позивачку.

Вирішуючи даний спір, слід виходити з наступного.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю ( статті 43 Конституції України).

У частині першій статті 2-1 КЗпП України зазначено, що забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України « Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також у збереженні роботи (статті 5-1 КЗпП України)

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду ( частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №130/3548/21 зазначено, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів захисту здоров`я населення ( зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARKS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясовувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку №2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARKS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2011 року №595. Отже, Перелік №2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікувати коронавірусом SARKS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню.

Велика Палата Верховного Суду у цій постанові також зазначила, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку №2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці ( дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівників, який не був щепленим; умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку про те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі №331/5291/19, від 8 лютого 2021 року у справі

№630/554/19.

Отже, при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють на особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави ( передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачка була повідомлена про необхідність обов`язкової вакцинації проти COVID-19, адже протоколи засідань нарад від 23 жовтня та 5 листопада 2021 року не містять інформації про присутніх осіб.

Акт про присутність працівників на нарадах та письмове повідомлення долучені до апеляційної скарги та не були надані під час розгляду справи судом першої інстанції.

Окрім того, відсторонення ОСОБА_1 від роботи відбулося без жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків. Суду не надано доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. За таких обставин таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Відсутність у відповідача можливості забезпечити роботу ОСОБА_1 за дистанційною чи іншою, альтернативною очній, формами роботи, не свідчить про наявність підстав для відсторонення ОСОБА_1 від роботи, оскільки у спірних правовідносинах працівник є слабшою стороною й саме на роботодавцеві лежить обов`язок не допускати непропорційного втручання у права останнього.

Внаслідок відсторонення від роботи позивачка тривалий час не виконувала свої посадові обов`язки й не отримувала заробітну плату.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційних скарг є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст.259,268,367,368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Довбиської селищної ради та Кам`янобрідського ліцею імені В. Чорновола залишити без задоволення, а рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 19 квітня 2023 року,- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: