Постанова

від 24.11.2023 по справі 509/1836/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3122/23

Справа № 509/1836/22

Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції в Одеській області про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області (відділення поліції «Авангард» як територіальний підрозділ) та у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів» просить відшкодувати йому з державного бюджету шкоду завдану відповідачем, спричинену неналежною наданою послугою та простроченням надання послуги в розмірі 1 256 225 грн 00 коп. (а.с. 1-4).

03 червня 2022 року Овідіопольський районний суд Одеської області постановив ухвалу, якою відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі (а.с. 16-19).

08 червня 2022 року ОСОБА_1 подав через канцелярію Овідіопольського районного суду Одеської області апеляційну скаргу на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 червня 2023 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваною ухвалою та вважає її такою, що підлягає скасуванню. Так, на думку апелянта, відповідач Відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області є юридичною особою суб`єктом приватного права, а отже спори за його участю розглядаються згідно зі ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства. З огляду на це, апелянт вважає, що його позов підлягає розгляду у місцевому суді за загальними правилами. Тому, апелянт просить скасувати ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 22-24).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

14 червня 2022 року ухвалою Одеського апеляційного суду (у складі головуючого судді Колеснікова Г.Я., суддів Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.) відкрито апеляційне провадження (а.с. 35).

21 лютого 2023 року рішенням Вищої ради правосуддя №96/0/15-23 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2023 року, цивільну справу було розподілено колегії суддів: головуючого судді Кутурланової О.В., суддів Приходько Л.А., Бездрабко В.О. (а.с.55). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 травня 2023 року справу прийнято до провадження (а.с. 57).

На підставі рішення Вищої ради правосуддя №567/0/15-23 від 30.05.2023 року (зі змінами відповідно до рішення №572/0/15-23 від 31 травня 2023 року), з урахуванням п. 3.9. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду 28.12.2018 року, достроково закінчено відрядження суддів Херсонського апеляційного суду до Одеського апеляційного суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2023 року, цивільну справу було розподілено колегії суддів: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Сегеди С.М. (а.с. 63-64).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26 червня 2023 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (а.с. 65-66).

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 10, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У судове засідання, призначене на 02 листопада 2023 року, сторони не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник публічно-правовий спір, який з урахуванням суб`єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, зокрема з питання реалізації правового статусу поліцейських, як осіб, що перебували на посаді публічної служби, й відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків позивачу, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд, скасовуючи оскаржувану ухвалу та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, вважає за потрібне зазначити наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Таким чином, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 522/3454/16-ц (провадження № 14-6цс18).

Завданням же адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Пунктом 7 цієї статті передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що 26 травня 2020 року було викрадено належний йому транспортний засіб «Ford Focus» н.з. НОМЕР_1 . За даним фактом 10 липня 2020 року було відкрито кримінальне провадження №42020161160000067. В заяві про викрадення автомобіля ОСОБА_1 просив здійснити заходи щодо тимчасового вилучення та збереження його майна з метою запобіганню можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження. Однак, як зазначає позивач, ці заходи не були вжиті, розшук автомобіля затягнувся та наприкінці 2020 року позивач дізнався про закриття кримінального провадження. У зв`язку з тим, що транспортний засіб не було повернуто позивачеві, останній звернувся із даним позовом до суду (а.с. 1-4).

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі та роз`яснюючи позивачеві, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції зазначав, що позивач заявив вимоги, які стосуються правовідносин з відповідачем щодо бездіяльності останнього стосовно невиконання працівниками поліції службових обов`язків під час проходження публічної служби, які виразились у втраті майна позивача. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини стосуються з`ясування правомірності бездіяльності відповідача щодо невжиття заходів щодо вилучення та подальшого збереження майна, пов`язані з проходженням працівниками публічної служби, та стягнення компенсації вартості майна та пені з відповідача в грошовому еквіваленті. При цьому, суд першої інстанції посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13 лютого 2019 року у справі №636/93/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 (а.с. 18).

За ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у справі №636/93/14-ц спір між сторонами виник з приводу проходження відповідачем військової служби, під час якої, у результаті неналежного виконання останнім своїх службових обов`язків на складі інженерно-аеродромної служби військової частини виявлено нестачу комплектуючих на автоматичному гальмівному пристрої АТУ-2МЛ.

За обставинами справи №804/285/16 спір стосувався відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби.

Спір у справі №755/10947/17 виник з приводу порушення права власності позивача на квартиру внаслідок дій ПАТ «ПУМБ» і Приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за ПАТ «ПУМБ» та направлений на перевірку законності дій іпотекодержателя з дотримання порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зі змісту ж позовних вимог у даній справі вбачається, що ОСОБА_1 просить відшкодувати шкоду, завдану внаслідок бездіяльності органів досудового розслідування, а саме втрати майна, яке, зі слів позивача, належить йому та було предметом кримінального правопорушення.

Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду, на які посилався суд першої інстанції при відмові у відкритті провадження у справі, не підлягають застосуванню, оскільки спірні правовідносини, що виникли в рамках даної справи, не є тотожними тим, що розглядалися Великою Палатою Верховного Суду.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що суб`єктний склад учасників даної справи та обставини, на які посилається позивач, свідчать про наявність підстав вважати, що між сторонами мають місце деліктні зобов`язання, а попередня правова кваліфікація спірних правовідносин підпадає під застосування положень ст. 1176 ЦК України, що у свою чергу свідчить про те, що спір перебуває у площині цивільних правовідносин. Отже, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, висновки суду першої інстанції в цій частині є помилковими, а відмова у відкритті провадження у справі є передчасною. З огляду на це, оскаржувана ухвала на підставі ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню із направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд зауважує, що наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, суд першої інстанції повинен встановити самостійно, оцінивши надані сторонами докази та належним чином встановивши обставини справи.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, апеляційний суд на підставі ст. 379 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує оскаржувану ухвалу та направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 червня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

С.М. Сегеда