Рішення

від 27.11.2023 по справі 240/24243/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/24243/23

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - відповідач, Оліївська с/р), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо не розгляду заяви позивача, про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), загальною площею - 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого ВАТ "Вишпільське" Зароківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, а саме: рілля за кадастровим номером 1825684400:14:000:0111, площею 3,2281 га;

- зобов`язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області розглянути заяву позивача, про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), загальною площею - 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого ВАТ "Вишпільське" Зароківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, а саме: рілля, та вирішити питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), загальною площею - 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого ВАТ "Вишпільське" Зароківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що має право на земельну частку (пай) загальною площею 4,49 гр, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого ВАТ "Вишпільське" Зароківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області. 25.05.2023 до відповідача було подано відповідну заяву. 14.07.2023 відповідач рішенням сорокової сесії восьмого скликання прийняв рішення про розгляд заяв, в тому числі і позивача, після закінчення дії воєнного стану.

Вважаючи протиправною бездіяльність Оліївської сільської ради Житомирської області щодо не розгляду вказаної заяви, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Оліївською сільською радою Житомирської області не надано відзив на позов без поважних причин.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності встановив такі обставини.

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЖТ №01907 від 30.05.1997 виданого громадянину України - члену колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства) Відкритого акціонерного товариства "Вишпільське", с.Вишпіль, Зароківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, ОСОБА_1 , який проживає в селі Вишпіль Черняхівського району Житомирської області, на підставі рішення Черняхівської райдержадміністрації від 20 травня 1997 р. №130 в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Відкритого акціонерного товариства "Вишпільське", розміром 4,49 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Позивач, 25.05.2023, звернувся із заявою до Оліївської сільської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), загальною площею - 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого ВАТ "Вишпільське" Зароківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, а саме: рілля за кадастровим номером 1825684400:14:000:0111, площею 3,2281 га. До заяви додані: копія паспорту та ідентифікаційний код заявника, копія сертифікату, викопіювання.

Відповідно до витягу з рішення від 14.07.2023 №1044 сорокової сесії VIII скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області "Про розгляд заяв щодо надання дозволів на розробку технічної документації із землеустрою та передачі земельних діляянок (земельних часток (паїв) у власність" вирішила: заяви громадян на розроблення технічної документації із землеустрою та передачі земельних ділянок (земельних часток (паїв), згідно додатку 1, розглянути на сесії сільської ради після закінчення дії воєнного стану. Відповідно до додатку 1 до вказаного рішення: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , орієнтовна площа земельної ділянки -3,281 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, документ, що посвідчує право на земельну ділянку частку (пай) - сертифікат, землі реформованого ВАТ "Вишпільське".

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду вказаної заяви, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами частини першої статті 25 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 5 ст. 25 ЗК України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Пунктом 16 Перехідних положень ЗК України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Спеціальним законом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (далі - Закон №899-IV).

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону №899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

За приписами статті 2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою та другою статті 3 Закону №899-ІV передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №899-IV (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2498-VIII від 10.07.2018) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;

надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;

оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Отже, в силу прямої вказівки закону вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою від 25.05.2023, в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), загальною площею - 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого ВАТ "Вишпільське" Зароківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, а саме: рілля за кадастровим номером 1825684400:14:000:0111, площею 3,2281 га.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Проте, відповідачем за результатом розгляду поданої позивачем заяви від 25.05.2023, не було прийнято взагалі жодного рішення: ні щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), ні мотивованої відмови. Натомість зазначено, що заява буде розглянута на сесії сільської ради після закінчення дії воєнного стану.

Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача від 25.05.2023 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Щодо неможливості вирішення спірного питання до закінчення дії воєнного стану, суд зауважує наступне.

Так, приписами підпункту 5 пункту 27 Перехідних положеннях Земельного кодексу України визначено, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути:

- безоплатна передача із земель державної і комунальної власності;

- приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Тобто, пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 Перехідних положень ЗК стосується виключно безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б» частини 1 статті 81 ЗК), реалізація якої повинна відбуватися в порядку частини 6 статті 118 ЗК.

Але така заборона не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування (пункт «в» частини 1 статті 81 ЗК) та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт «ґ» частини 1 статті 81 ЗК), право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката.

Так дійсно, Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 було дано старт процесу паювання земель, відповідно до якого паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Тобто землі, які підлягали паюванню, у процесі приватизації підприємств вибули з державної власності та перейшли у колективну.

Паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджувалося сертифікатом. У разі виходу власника земельної частки (паю) з членів відповідного підприємства за його заявою здійснювалося відведення земельної ділянки в натурі і видавався державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Отже, процес виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) по суті передбачав заміну наявного віртуального права (на земельну частку (пай), на набуття реальної (приватної) власності на земельну ділянку (зі встановленими межами).

Таким чином, механізм набуття права власності громадянином України за пунктом «ґ» частини 1 статті 81 ЗК (виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)) не містить жодних заборон у контексті Перехідних положень Земельного кодексу України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та, з урахуванням ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача від 25.05.2023 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 25.05.2023 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та за результатами її розгляду прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог та сплатою судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Леоніда Ступницького, 68, с.Оліївка, Житомирський район, Житомирська область,12402, ЄДРПОУ: 04348409) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити ді, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 25.05.2023 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), загальною площею - 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського вробництва за рахунок земель реформованого ВАТ "Вишпільське" Зароківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, а саме: рілля за кадастровим номером 1825684400:14:000:0111, площею 3,2281 га.

Зобов`язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.05.2023 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), загальною площею - 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського вробництва за рахунок земель реформованого ВАТ "Вишпільське" Зароківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, а саме: рілля за кадастровим номером 1825684400:14:000:0111, площею 3,2281 га, та за результатами її розгляду прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1073 ( одна тисяча сімдесят три ) гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук