Рішення

від 27.11.2023 по справі 640/10319/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 року № 640/10319/22

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.02.2022 за №2600-0205-8/20367 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 29.12.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 11.03.2020 у відсотковому відношенні до суддівської винагороди, зазначеної у "Довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці" 17.12.2021 №222/0/21-21, та здійснити виплати з урахуванням фактично виплачених сум.

Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Вказав, що враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, судді України, які перебувають у відставці, мають беззаперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Оскільки з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, то виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проте відповідачем рішенням № 2600-0303-8/95211 від 13.03.2020 протиправно відмовлено позивачу у здійсненні такого перерахунку .

Вважаючи таку відмову відповідача у перерахунку щомісячного грошового утримання необґрунтованою та протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з мотивів викладених в своїх запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на посаді судді Верховного Суду України та відповідно є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці №00844

Постановою Верховної ради України від 07.10.2010 № 2596-ІV звільнено з посади судді ОСОБА_1 у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ.

У зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до Головного управління ПФУ в м. Києві області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки № 222/0/21-20 від 17.12.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Верховним Судом України.

Довідка № 222/0/21-20 від 17.12.2021 видана Верховним Судом України відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, про те, що станом на 11.03.2020 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 384 2723,85 грн, у тому числі: посадовий оклад 197 063,00 грн; доплата за вислугу років 157 650,40 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 19 706,30 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді 9 853, 15грн.

Рішенням від 03.02.2022 за №2600-0205-8/20367 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці за заявою № 1450 від 12.05.2021 з тих підстав, що відповідно до положень пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII із дня початку роботи Верховного Суду в складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України припиняє свою діяльність та ліквідовується в установленому законом порядку.

Відповідач вказав, що з 21.06.2018 розпочато процес припинення діяльності Верховного Суду України, про що було внесено дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Листом від 04.12.2020 № 1-184/0/2-20 Ліквідаційною комісією Верховного Суду України повідомлено, що особа, до якої перейшли повноваження щодо управління справами Верховного Суду України, є ОСОБА_2 .

Відповідач зазначив що в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 222/0/21-20 від 17.12.2021 зазначається посадовий оклад у розмірі 197 063,00 грн, доплата за вислугу років у розмірі 157 650,40 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 19 706,30 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді 9 853, 15 грн.

Головним управлінням перевірено документи та виявлено, що відповідно до поданих звітів головою ліквідаційної комісії ОСОБА_2 , фонд оплати праці Верховного Суду України за березень 2020 року становить 1 962 275,97 грн на 46 застрахованих осіб, тобто показник середньої заробітної плати на одну особу - 42 658,17 грн.; в.о. обов`язки Голови Верховного Суду України ОСОБА_3 звіти до податкової служби не подавалися.

Відтак, оскільки сума суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка зазначена в довідці № 222/0/21-20 від 17.12.2021, що видана в.о. Голови Верховного Суду України Гуменюком В.І., не відповідає інформації, що міститься в Реєстрі застрахованих осіб, а тому відсутні підстави для проведення перерахунку.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1402-VIІІ).

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно зі статтею 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Згідно з пунктом 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VІІІ ( у редакції закону до 16.10.2019) було обумовлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у пункті 3 частини третьої статті 135 цифри « 75» замінити цифрами « 55».

Відтак, редакція частини третьої статті 135 Закону № 1402-VІІІ ( у редакції Закону від 16.10.2019) обумовлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року №4-р/2020 визнано неконституційним положення пункту 3 частини 3 статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ.

Положення пункту 3 частини 3 статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ стосувались розміру суддівської винагороди діючого судді Верховного Суду.

Наведене в сукупності свідчить, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та від 11 березня 2020 року № 11-р/2020 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Відтак, з 12 березня 2020 року у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності підстав для здійснення перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки, виданої Верховним Судом України від № 222/0/21-20 від 17.12.2021 , слід зазначити наступне.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявні відомості про перебування Верховного Суду України (код 00019034) у стані припинення (запис від 21.06.2018 №10701100010024389), керівником юридичної особи значиться ОСОБА_3 з 11.12.2017 (в.о. Голови Верховного Суду України), головою комісії з припинення - Соловйова Любов Володимирівна.

Проте, рішенням Конституційного Судом України від 18.02.2020 №2р/2020 визнано неконституційним п. 7 розділу ХІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо ліквідації Верховного Суду України.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

При цьому, додатком 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затверджено форму довідки для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

У матеріалах справи наявна копія довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці № 222/0/21-20 від 17.12.2021, яка видано у відповідності до Додатку 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.

При цьому, суд зазначає, що вказану довідки видано на підставі Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», рішень Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, від 18.02.2020 №2-р/2020, від 11.03.2020 № 4-р/2020.

На ній наявні підписи посадових осіб які скріплені гербовою печаткою Верховного Суду України; довідка відповідає вимогам Порядку № 3-1.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці № 222/0/21-20 від 17.12.2021, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача.

Водночас, суд звертає увагу, що у відповідача відсутні повноваження перевіряти розмір суддівської винагороди, зазначений у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відтак суд відхиляє твердження відповідача щодо невідповідності розміру суддівської винагороди зазначеної у довідці інформації, яка міститься у Реєстрі застрахованих осіб.

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зазначає, що за результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення № 1450 від 12.05.2021 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» громадянину ОСОБА_1 , яке за своєю суттю є відмовою у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 03.02.2022 за №2600-0205-8/20367, яким позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 222/0/21-20 від 17.12.2021, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 11.03.2020 у відсотковому співвідношенні до суддівської винагороди зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №222/0/21-20 від 17.12.2021, з урахуванням фактично виплачених сум.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.02.2022 за №2600-0205-8/20367 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 29.12.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 11.03.2020 у відсотковому відношенні до суддівської винагороди, зазначеної у "Довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці" 17.12.2021 №222/0/21-21, та здійснити виплати з урахуванням фактично виплачених сум.

Cтягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 992, 40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.