Рішення

від 27.11.2023 по справі 580/5119/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року справа № 580/5119/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба судової охорони та Міністерство фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

26.10.2022 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області (далі відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба судової охорони та Міністерство фінансів України, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття наказу про призначення позивачу з 24.02.2022 по 01.07.2022 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та невиплаті вказаної додаткової винагороди;

- зобов`язати відповідача прийняти наказ про призначення позивачу з 24.02.2022 по 01.07.2022 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу винагороду у розмірі 30 000 грн щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по 01.07.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Черкаській області. За період з лютого по липень 2022 року йому не була нарахована та не виплачена додаткова винагорода відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168. Вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати позивачу вказаної винагороди, а відсутність кошторисних призначень та затвердженого порядку і умов виплати додаткової винагороди не може бути причиною невиконання державою взятих на себе зобов`язань. Просить задовольнити позовні вимоги.

09.11.2022 Служба судової охорони подала до суду пояснення, в яких зазначила, що після надходження асигнувань, необхідних для реалізації Постанови КМУ № 168, будуть видані необхідні накази та додаткова винагорода буде нарахована та виплачена співробітникам Служби. Також вказує на те, що позивач пропустив місячний строк звернення з цим позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечив. 14.11.2022 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що для виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони та ТУ ССО у Черкаській області відповідних коштів на її виплату. Оскільки бюджетні асигнування на виплату вказаної додаткової винагороди відповідачу як розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня не виділені, то управління позбавлене можливості й повноважень щодо здійснення таких виплат.

З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

18.11.2022 Міністерство фінансів України подало до суду пояснення на позовну заяву, в яких вказало, що між Мінфіном та позивачем не існує зобов`язань стосовно здійснення спірних додаткових виплат, оскільки ОСОБА_2 не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача.

Ухвалою від 28.10.2022 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою від 14.11.2022 суд зупинив провадження у справі № 580/5119/22 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 260/3564/22.

Ухвалою від 14.11.2023 суд поновив провадження у цій справі.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 з 01.01.2021 по даний час проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Черкаській області на посаді контролера ІІ категорії (водієм) автомобільного відділення господарського взводу Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області.

У липні 2022 року позивач звернувся до відповідача із зверненням щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168.

Відповідач листом від 27.07.2022 № 54.06-237, за результатами розгляду вказаного звернення, повідомив позивача про відсутність кошторисних призначень для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, що унеможливлює виплату такої винагороди. Також зазначив, що накази Територіальним управлінням про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не видавалися. Після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані у встановленому порядку.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати щомісячної додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував таке.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон № 1402-VIII) Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Згідно з частиною першою статті 165 Закону № 1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У силу частини другої цієї статті грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" від 03.04.2019 № 289 затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Наказом від 26 серпня 2020 року № 384 Державна судова адміністрація України затвердила Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі Порядок № 384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 (далі Постанова № 168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок № 384 відносить, зокрема, винагороди. Тому, встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.

Отже, з 24 лютого 2022 року позивач, як співробітник Служби судової охорони, набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн щомісячно, яка є складовою його грошового забезпечення.

Однак, виплату зазначених коштів відповідач з 24 лютого 2022 року не здійснював.

Постановою "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", від 07.07.2022 № 793, яка набрала законної сили з 19.07.2022, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168, зокрема, в абзаці пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінив словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць", та доповнив пункт 1 Постанови № 168 новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення".

Постановою від 07 липня 2022 року № 793 Кабінет Міністрів України також доповнив Постанову № 168 пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом від 31 жовтня 2022 року № 396 ДСА України затвердила Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі Порядок № 396), встановивши, що цей Порядок застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку № 396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За змістом пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

Відповідач не заперечив право позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168 з 24 лютого 2022 року.

Підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди одночасно з виплатою щомісячного грошового забезпечення відповідач вказує відсутність у кошторисі установи відповідних коштів. Посилається на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Разом з тим, право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України").

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов`язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати та пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

Тому, відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не може бути підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, яка є складовою грошового забезпечення позивача.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи з приписів частини третьої статті 7 КАС України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку № 396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони ДСА України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.

Так само пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України № 168 (у редакції постанови від 07.07.2022 № 793), на виконання якого прийнятий Порядок № 396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить ДСА України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.

У зв`язку з цим визначення в пункті 7 Порядку № 396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих ДСА України повноважень.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку № 396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком № 384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі № 260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд також враховує, що пунктом 15 Порядку № 384 передбачено, що грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення

Таким чином, позивач має право на виплату додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, починаючи з 24 лютого 2022 року.

Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Однак приписами частин третьої та п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд звертає увагу на те, що обов`язок держави створити умови та гарантувати можливості для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю є складовою її обов`язку щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав та свобод людини і громадянина (стаття 3, частини перша, друга, сьома статі 43 Конституції України).

Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Наведене дає суду підстави для висновку, що до 19.07.2022 строк звернення позивача з цим позовом до суду не був обмежений будь-яким строком.

Крім того, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, строк, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022), був продовжений на строк дії карантину, який відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023, і закінчився 30.09.2023.

Отже звернення до суду з позовом про зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 01.07.2022 не обмежується будь-яким строком, тому посилання на пропуск строку звернення до суду є безпідставним.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, у розмірі 30000 грн щомісячно пропорційно відпрацьованому часу за період з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року підлягають задоволенню.

Належним способом захисту судом порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити вказану винагороду, що узгоджується й з рішенням Верховного Суду від 06.04.2023 №Пз/990/4/22 (№260/3564/22) у зразковій справі щодо виплати додаткової винагороди службовцям Служби судової охорони.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо не прийняття наказу про призначення позивачу з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн щомісячно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, то у їх задоволенні слід відмовити, адже нарахування недоплаченої допомоги наразі не виконано. Оскільки повноваженнями по нарахуванню відповідної доплати, в тому числі дотриманням умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця та періоду, за який ця доплата нараховується, наділений саме відповідач, винесення відповідних наказів є його дискреційним повноваженням. При цьому суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права, відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє.

Так, задовольняючи позовні вимоги до відповідача суд приводить їх за змістом у відповідність до вимог законодавства, наведеного раніше, а також правового висновку у зразковій справі №260/3564/22.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 245; код ЄДРПОУ 43324287) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, в розмірі 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 24 лютого 2022 року по 01 липня 2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО