Рішення
від 27.11.2023 по справі 620/8325/23
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 року Чернігів Справа № 620/8325/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Заяць О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВКП «Прилуки-Агропереробка» до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП «Прилуки-Агропереробка» звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить скасувати постанову №358914 від 07.06.2023 Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проведення рейдової перевірки відповідачем не було дотримано вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: не було поінформовано позивача про свої права та обов`язки; не вручено направлення на перевірку; не ознайомлено з підставою проведення рейдової перевірки; не зроблено запис в журналі перевірок позивача, не проведено позаплановий захід в присутності керівника чи іншої уповноваженої ним особи. Вказує, що перевірку проведено без форменого одягу, пред`явлення службового посвідчення, направлення на рейдову перевірку, сигнального диску (жезла) та індивідуальної печатки. Зазначає, що проведена перевірка була здійснена поза межами затвердженого щотижневого графіку. Також вказує, що ТОВ ВКП «Прилуки-Агропереробка» не є перевізником та не надає послуги з перевезення, адже позивачем здійснювалась доставка власного товару на власні виробничі потужності.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні, вказуючи на таке. Автомобіль марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , є вантажним автомобілем з повною масою 3,5 тон, а тому має бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Позивачем не надано жодного доказу, що у водія транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , на час перевірки 04.05.2023 був діючий протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, що також підтверджується роздруківкою даних роботи тахографа за 04.05.2023, де видно, що дата останньої повірки тахографа 03.01.2018. Також зазначив, що, враховуючи, що позивач є суб`єктом господарювання, а не фізичною особою, і ним надавалися послуги з перевезення вантажу, про що свідчить ТТН від 04.05.2023, яку було надано під час перевірки, то дія норм Положення №340 та Інструкції №385 розповсюджується на цей вид правовідносин. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення статті 48 Закону №2344-ІІІ від 07.06.2023 №358914 є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, і, відповідно, відсутні підстави для її скасування.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.05.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рейдова перевірка була проведена відповідно до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 01.05.2023 по 07.05.2023 та відповідно до направлення на рейдову перевірку №006986 від 28.04.2023.

Під час перевірки водієм були надані посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ТТН №4 від 04.05.2023, роздруківка даних роботи тахографа.

Зважаючи, що водієм не надано протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідачем було складено акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.05.2023 №032682, з яким водій ОСОБА_1 ознайомлений та від підпису та пояснень відмовився.

15.05.2023 позивачу було направлено повідомлення про розгляд справи про правопорушення законодавства про автомобільний транспорт із зазначенням часу 07.06.2023 з 10 год. 00 хв до 11 год. 00 хв. і місця розгляду справи.

Повідомлення про розгляд справи отримане позивачем 17.05.2023, про що свідчить зворотнє повідомлення, проте 07.06.2023 до територіального органу Укртрансбезпеки представник позивача не з`явився.

07.06.2023 на позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №358914 на суму 17000,00 грн відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яку позивачу направлено рекомендованим листом №41603/43/24-23 від 07.06.2023.

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до абзаців другого, десятого пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.

Пункт 21 вказаного Порядку передбачає, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

У відповідності до вимог частин першої та другої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно вимог частини третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання;

- вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Згідно пунктів 1.1, 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) N 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15.03.2006 про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) N 3821/85 та (ЄС) N 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) N 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України Про автомобільний транспорт, Про дорожній рух. Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція).

Згідно пункту 1.3 Інструкції ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР (пункт 3.1 Інструкції).

В силу пункту 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Таким чином, законодавством визначено обов`язковість обладнання вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тон тахографами, а у випадку відсутності тахографа водій вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тон повинен мати індивідуальну контрольну книжку, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування і є іншим способом контролю водіїв. Автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити транспортний засіб, який здійснює вантажні перевезення, діючим та повіреним тахографом, та протоколом про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Верховним Судом у постановах від 17 липня 2018 року у справі №802/1836/17-а та від 01 липня 2020 року у справі №К/9901/22356/18 зазначено, що приписи Закону №2344-ІІІ зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

Отже, відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, товариством з обмеженою відповідальністю ВКП «Прилуки-Агропереробка» було здійснено перевезення вантажів власним транспортним засобом, за відсутності у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

При цьому, позивач наполягав на тому, що ним здійснювалось перевезення власного вантажу.

Так, в розумінні вимог статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами)).

В абзаці двадцять сьомому глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі Правила №363), надано визначення товарно-транспортній накладній - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

В пункті 11.1 глави 11 Правил №363 закріплено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Суд вказує, що вантаж, який 04.05.2023 перевозився був придбаний позивачем у ПАТ НВО «Чернігівветиліткартопля» згідно корінця прийомної квитанції №095492 та перевозився згідно до товарно-транспортної накладної №4 від 04.05.2023 на підставі видаткової накладної №3 від 04.05.2023 в межах укладеного договору №12 від 26.03.2020.

При цьому, згідно пункту 1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; транспортними засобами Міністерства внутрішніх справ України (у тому числі Національної гвардії України), Міністерства оборони України, Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Національної поліції України та Державної прикордонної служби України або транспортними засобами, орендованими ними без водія, коли такі перевезення здійснюються з метою виконання завдань, покладених на ці державні органи, та під їх контролем; сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств; закладами охорони здоров`я незалежно від форми власності.

Тож, оскільки позивач здійснював за власний кошт перевезення вантажу транспортним засобом в межах провадження власної господарської діяльності, то такий є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.

Суд зауважує, що наявність тахографу, а також протоколу про його перевірку та адаптацію забезпечують здійснення державного контролю за додержанням водієм режиму праці та відпочинку, що необхідно для забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» і, відповідно, Положення про робочий час і час відпочинку водіїв згідно пункту 1.4 поширювало свою дію на дане перевезення, а тому позивач був зобов`язаний дотримуватись його вимог.

Так, зі змісту статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» слідує, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами, зокрема, такими документами є картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (абзац третій частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Отже, враховуючи викладене, службовими особами Укртрансбезпеки правомірно було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 04.05.2023 №032682.

Щодо доводів позивача про допущення перевіряючими процесуальних порушень, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23 квітня 2020 року по справі №813/1790/18 та від 22 травня 2020 року по справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування тільки у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Верховний Суд також наголосив, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року по справі №640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року по справі №400/1510/19, від 05 липня 2022 року по справі №522/3740/20, від 27 вересня 2022 року по справі №320/1510/20, від 03 жовтня 2022 року по справі №400/1510/19, від 01 листопада 2022 року по справі №640/6452/19 та від 18 січня 2023 року по справі №500/26/22, від 16 березня 2023 року по справі №400/4409/21.

При цьому, на відміну від надмірного формалізму, застосування судами підходу до вирішення спору, що ґрунтується на засадах, визначених статтею 2 КАС України, передбачає: 1) винесення судового рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), керуючись верховенством права (справедливістю); забезпечення мотивованості судового рішення шляхом оцінки: причин, які призвели до процедурних порушень; наслідків, до яких призвели ці процедурні порушення; можливості безпосередньо у судовому процесі усунути (нейтралізувати) ці процедурні порушення; добросовісності/недобросовісності суб`єкта, який допустив процедурні порушення; 3) застосування трискладового тесту вирішення публічно правового спору (передбачає, що суд, приймаючи рішення у межах суддівського розсуду (дискреції суду), перевіряє його на відповідність (несуперечність) принципам національної безпеки, суспільного інтересу, ефективності захисту порушеного права особи).

Враховуючи зазначене, суд наголошує, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що рейдова перевірка проводилась працівниками Укртрансбезпеки на підставі затвердженого щотижневого графіка та направлення на перевірку. В ході перевірки виявлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю ВКП «Прилуки-Агропереробка» вимог чинного законодавства, що не було спростовано під час розгляду справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що зазначені позивачем порушення є суто формальними та не впливають на дійсність спірної постанови про накладення штрафу.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю ВКП «Прилуки-Агропереробка» необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ВКП «Прилуки-Агропереробка» (вул.Дружби Народів, 34-А, м.Прилуки,Чернігівська область,17500, код ЄДРПОУ: 31429413).

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. П`ятницька, 39/610, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ: 39816845).

Повний текст рішення суду складений 27 листопада 2023 року.

Суддя О.В. Заяць

СудЧернігівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення27.11.2023
Оприлюднено29.11.2023
Номер документу115209957
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Судовий реєстр по справі —620/8325/23

Рішення від 27.11.2023

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Заяць О.В.

Ухвала від 27.06.2023

Адміністративне

Чернігівський окружний адміністративний суд

Заяць О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні