Постанова

від 20.11.2023 по справі 200/10341/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року справа №200/10341/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Передерій Є.О., за участю представника позивача Чемьоркіної Ю.Л., представника відповідача Торгіної Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року (головуючий суддя І інстанції Куденков К.О.), складене у повному обсязі 03 грудня 2021 року у м. Слов`янськ Донецької області, у справі № 200/10341/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Зевс Кераміка» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 8 липня 2021 року № № 7478/05-99-07-21, 7479/05-99-07-21, прийняті Головним управлінням ДПС у Донецькій області у відношенні Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» за результатами документальної планової виїзної перевірки податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 31.12.2020, валютного за період з 01.10.2018 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 31.12.2020 повністю (7478/05-99-07-21 11849,67 грн, 7479/05-99-07-21 987,48 грн, усього в сумі 12837,15 грн), як такі, що не відповідають чинному законодавству України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 8 липня 2021 року № 7478/05-99-07-21.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 8 липня 2021 року № 7479/05-99-07-21.

Головне управління ДПС у Донецькій області із таким судовим рішенням не погодилось, звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 мав місцезнаходження або місце проживання на тимчасово окупованій території України, а тому позивач повинен був виконувати обов`язки податкового агента.

Вважає, що на позивача не поширюється дія п. 177.8 ст. 177 ПК України.

Вказав на рішення суду по справі № 200/1304/20-а по справі за позовом ТОВ «МК-СЕРВІС», в якому вказано, що третя особа ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у м. Горлівка.

Представник відповідача в судовому засідання надала пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказала на обґрунтованість висновків суду першої інстанції

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне

За наслідками документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Зевс Кераміка» ГУ ДПС складений акт від 04.06.2021 № 5796/05-99-07-18-14/32359747.

У вказаному акті перевірки зазначено, що за період з 01.10.2018 по 03.03.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) мав місцезнаходження або місце проживання на тимчасово окупованій території України, отже, позивач за період з 01.10.2018 по 03.03.2020 відповідно до підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України виконує обов`язки податкового агента щодо нарахування/утримання та сплати(перерахування) податку на доходи фізичних осіб у джерела виплати під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ). Перевіркою первинних документів (платіжні доручення, банківські виписки, оборотно-сальдові відомості за рахунком 685.01 «Розрахунки з іншими кредиторами») встановлено, що АТ "Зевс Кераміка" за період з 01.10.2018 по 03.03.2020 виплачено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) згідно з договором про надання послуг з перевезення №1907/44 від 19.07.2016 (угода про продовження договору №1701/44 від 17.01.2018) за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів дохід на загальну суму 42329,20 грн. та відповідно актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), в тому числі в податкових періодах: - жовтень 2018 року - 6318,00 грн (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №27 від 30.09.2018, платіжне доручення № 3177 від 05.10.2018); - листопад 2018 року - 8582,00 грн (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №28 від 31.10.2018 платіжне доручення № 3567 від 05.11.2018); - грудень 2018 року - 6844,80 грн (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №29 від 30.11.2018 платіжне доручення № 3992 від 05.12.2018); -січень 2019 року - 14671,20 грн (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №30 від 31.12.2018 платіжне доручення №89 від 09.01.2019); - лютий 2019 року - 5913,20 грн (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №31 від 31.01.2019 платіжне доручення № 483 від 08.02.2019). За період з 01.10.2018 по 03.03.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) мав місцезнаходження або місце проживання на тимчасово окупованій території України, отже, позивач за період з 01.10.2018 по 03.03.2020 відповідно до підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України виконує обов`язки податкового агента щодо нарахування/утримання та сплати(перерахування) військового збору у джерела виплати під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідно до висновків акту перевірки від 04.06.2021 № 5796/05-99-07-18-14/ НОМЕР_2 установлені порушення:

- підпункту 38.9 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 54.2 статті 54, підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині ненарахування, неутримання та несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7619,26 грн до або під час виплати фізичній особі-підприємцю, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 №254-УІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, як особі, на яку не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 Кодексу, а саме занижене податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, в тому числі в податкових періодах: жовтень 2018 року - 1137,24 грн терміном сплати 05.10.2018 під час виплати оподатковуваного доходу 05.10.2018, листопад 2018 року - 1544,76 грн терміном сплати 05.11.2018 під час виплати оподатковуваного доходу 05.11.2018, грудень 2018 року - 1232,06 грн терміном сплати 05.12.2018 під час виплати оподатковуваного доходу 05.12.2018, січень 2019 року - 2640,82 грн терміном сплати 09.01.2019 під час виплати оподатковуваного доходу 09.01.2019, лютий 2019 року - 1064,38 грн терміном сплати 08.02.2019 під час виплати оподатковуваного доходу 08.02.2019;

- підпункту 38.9 пункту 38 та підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 54.2 статті 54, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту а) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині ненарахування, неутримання та несплати (неперерахування) військового збору на загальну суму 634,94 грн до або під час виплати фізичній особі - підприємцю, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 №254-УІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, як особі, на яку не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 Кодексу, а саме занижено податкове зобов`язання з військового збору, в тому числі в податкових періодах: жовтень 2018 року - 94,77 грн терміном сплати 05.10.2018 під час виплати оподатковуваного доходу 05.10.2018, листопад 2018 року - 128,73 грн терміном сплати 05.11.2018 під час виплати оподатковуваного доходу 05.11.2018, грудень 2018 року - 102,67 грн терміном сплати 05.12.2018 під час виплати оподатковуваного доходу 05.12.2018, січень 2019 року 220,07 грн терміном сплати 09.01.2019 під час виплати оподатковуваного доходу 09.01.2019, лютий 2019 року 88,70 грн терміном сплати 08.02.2019 під час виплати оподатковуваного доходу 08.02.2019.

На підставі акта перевірки від 04.06.2021 № 5796/05-99-07-18-14/32359747 Гу ДПС прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 8 липня 2021 року № 7478/05-99-07-21, яким позивачу визначене грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 11849,67 грн, у тому числі 7619,26 грн за податковим зобов`язанням, 1904,82 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 2325,59 грн пеня;

- від 8 липня 2021 року № 7479/05-99-07-21, яким позивачу визначене грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 11849,67 грн, у тому числі 634,94 грн за податковим зобов`язанням, 158,74 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 193,80 грн пеня.

Позивач до суду надав копію договору оренди об`єкту нерухомості № 32 від 01.01.2017, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_1 приймає в тимчасове володіння приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

У копії довідки від 11.02.2019 № 10995/10/05-99-42-20 зазначено, що ОСОБА_1 станом на 07.02.2019 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску.

У листі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 02.06.2021 № 01-21/3922/0/201-21 зазначено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 02.09.2019 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 .

Також до суду надана копія відповідної довідки від 02.09.2019 № 1429-5000186520 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка видана ОСОБА_1 .

У витязі з облікових даних фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з бази даних платників податків ІС «Податковий блок» (додаток № 24 до акта перевірки) зазначено, що ОСОБА_1 є платником єдиного податку.

У витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.08.2019 № 1005640543 зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має місце проживання: АДРЕСА_4 .

Позивач не погодився з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції надав визнав протиправними спірні податкові повідомлення-рішення та скасував їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції та, надаючи оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, зокрема, податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

Відповідно до пп. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу XX ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що під час нарахування (виплати) фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов`язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Статтею 5 ПК України установлено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Приписами п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/1304/20-а зазначив, що місце проживання фізичної особи та податкова адреса платника податків не є тотожними термінами. При цьому застосування законодавцем у пп. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України терміну «місце проживання» зумовлює з`ясування його змісту у розумінні положень ст. 29 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.ч. 1, 2 і 6 ст. 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до пп. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі Закон № 755-IV), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем);

Частинами 1 і 4 ст. 10 Закону № 755-IV установлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

З наведених приписів Закону № 755-IV випливає, що місцезнаходженням фізичної особи-підприємця є місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою підприємцем. При цьому, достовірними відомостями про місцезнаходження фізичної особи-підприємця є відомості, що внесені Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Указані відомості використовується, зокрема, для ідентифікації фізичної особи-підприємця під час провадження нею господарської діяльності.

На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року (далі - Рішення КСУ) зазначається, що елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Волосюк проти України» зазначив, що суд має керуватися принципом правової визначеності, який вимагає щоб остаточне рішення суду не ставилося під питання.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПКУкраїни, відповідно до якого податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (), № 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

Також у вказаному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що на думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі № 200/6314/19-а, яке набрало законної сили, задоволено повністю адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Зевс Кераміка до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002741303, № 000279130, № 0002771303 від 19 лютого 2019 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Донецькій області відносно Приватного акціонерного товариства Зевс Кераміка.

У вказаному рішенні встановлено, що відповідно до договору оренди нерухомості № 32 від 01.01.2017 року (надавався під час перевірки) місцем розташування офісу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , про що зазначено і в договорі на надання послуг з перевезення.

Суд у вказаному рішенні дійшов висновку про незастосовність до позивача положень пп. 38.9. п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та покладення на нього обов`язку податкового агента щодо сплати податку на доходи та військового збору з доходів, виплачених вказаним ФОП.

Аналізуючи вказані вище законодавчі норми та практику ЄСПЛ, суд вважає, що з урахуванням засад правової визначеності, як складової верховенства права, суд має враховувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі № 200/6314/19-а, що набрало законної сили, за яким до спірних між сторонами правовідносин не підлягає застосуванню пп. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Крім того, як було встановлено судом фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у спірний період був платником єдиного податку і за приписами п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України був звільнений звільняються від обов`язку сплати податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

Тому, враховуючи наведені в ст. 4 Податкового кодексу України засади і практику ЄСПЛ, суд вважає, що пп. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України щодо обов`язку утримання податку на доходи у джерела виплати повинен застосуватися суб`єктами господарювання (та/або самозайнятими особами), які нараховують (виплачують) дохід фізичним особам-підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), якщо такі фізичні особи-підприємці не звільненні від обов`язку сплати податку на доходи з цих доходів.

В акті перевірки від 04.06.2021 № 5796/05-99-07-18-14/32359747 не зазначено і під час розгляду цієї справи не встановлено обставин, які б вказували на те, що отримані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від ПрАТ «Зевс Кераміка» доходи не належать до доходів, що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2021 року № 7478/05-99-07-21, оскільки відповідачем не доведено того, що отримані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від ПрАТ «Зевс Кераміка» доходи не звільнені від податку на доходи фізичних осіб.

Щодо грошового зобов`язання зі сплати військового збору суд зазначає, що безпосередньо пп. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України не встановлює вимог щодо сплати військового збору.

Пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Враховуючи висновок, що позивач не повинен був утримувати податок на доходи у джерела виплати, у позивача також не виник обов`язок з утримання військового збору з доходів третьої особи.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 8 липня 2021 року № 7479/05-99-07-21

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі № 200/10341/21 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 20 листопада 2023 року

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 листопада 2023 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.Д.Компанієць