Постанова

від 27.11.2023 по справі 320/20237/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/20237/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Губської Л.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКССОЛ-С" до Київської митниці про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКССОЛ-С" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000059/2 від 19.04.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 35892372) зареєстроване в якості юридичної особи 09.04.2008, номер запису 1 073 102 0000 015361 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 12.10.2012 між Dawood Exports (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ «Текссол-С» укладений контракт №1012/12 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва.

24.03.2014 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/2N до контракту, якою, зокрема, виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено контрактом.

11.06.2016 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/4 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2017.

29.12.2017 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/10 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.

27.12.2019 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/12 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2021.

17.05.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/13N до контракту, якою, зокрема, виклали пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки, якщо інше не передбачено контрактом. Загальна вартість контракту складається із вартостей кожної окремої додаткової угоди до нього. Таким чином, загальна вартість придбаного позивачем товару за кожною окремою додатковою угодою збільшує відповідно загальну вартість контракту.

Відповідно до додаткової угоди №1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту продавець та позивач також виключили пункт 4 контракту.

02.12.2021 продавець та позивач уклали додаткову угоду №1012/12/15 до контракту, якою продовжили строк дії контракту до 31.12.2023.

01.02.2023 продавець та позивач уклали додаткову угоду №574 до контракту (далі - додаткова угода), відповідно до пункту 1 якої продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистан (далі - товар): тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна, сток), завширшки 220 см, у кількості 14 002 кг, 52 692 погонні метри, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг; тканина відбілена полікотон (52% поліестер та 48% бавовна, сток), завширшки 220 см, у кількості 11 784 кг, 44 809 погонних метрів, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 3.1 та 4 додаткової угоди товар відвантажується змішаним транспортом на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000).

Вантажовідправником товару є Al Rehman Fabrics. Вантажоодержувачем товару є позивач або інші організації за домовленістю сторін.

Загальна вартість товару за інвойсом №RF/786/2023-903, який виставить до сплати продавець відповідно до додаткової угоди, складає 78 647,30 доларів США.

Оплата здійснюється позивачем протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача.

03.02.2023 продавець на виконання пункту 3.1 додаткової угоди виставив позивачу до сплати інвойс №RF/786/2023-903 на загальну суму 78 647,30 доларів США.

18.04.2023 позивачем до Київської митниці було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380605275U0, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №RF/786/2023-903 від 03.02.2023, митна вартість якого склала 78 647,30 доларів США й була визначена позивачем із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту). Поставка товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0271) пакувальний лист продавця на товар б/н від 03.02.2023;

- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №RF/786/2023-903 від 03.02.2023;

- (0705) коносамент №MEDUPV660808 від 16.02.2023;

- (0730) автотранспортна накладна №4499 від 07.04.2023;

- (3014) прайс-лист продавця б/н від 03.02.2023;

- (4103) додаткова угода;

- (4103) додаткова угода №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту;

- (4103) додаткова угода №1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту;

- (4103) додаткова угода №1012/12/15 від 02.12.2021 до контракту;

- (4104) контракт;

- (9000) технічні умови продавця б/н від 03.02.2023.

18.04.2023 Київська митниця провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA100380605275U0, яким підтвердила опис товару та не підтвердила його маркування.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380605275U0 від 18.04.2023 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що ним за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Посилаючись на положення статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, його перевезення; iншi платiжнi та/або бухгалтерськi документи, що пiдтверджують вартiсть товару та мiстять реквiзити, необхiднi для iдентифiкацiї ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (із відмітками перевізника та відмітками митниць); якщо здiйснювалося страхування, - страховi документи, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть страхування; ліцензійний договір стосовно маркування, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару для можливості розрахунку складових митної вартості; копію митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України; інформацію біржових організацій про вартість товару; за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На вказаний запит 19.04.2023 позивачем були надані документи та додаткова інформація разом із супровідним листом №1904/23-01 (далі - лист). Так, позивач надав відповідачу наступну інформацію:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, його перевезення, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації - позивач звернув увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, упаковки, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США (сто мільйонів доларів США і 00 центів) та є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено чинним контрактом.

Таким чином, пунктом 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту були змінені умови оплати, визначені пунктом 3 контракту.

При цьому позивач зазначив, що відповідно до пункту 2 додаткової угоди №1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту пункт 4 контракту виключено за домовленістю продавця та позивача.

Водночас, позивач зауважив, що додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні були положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс №RF/786/2023-903 від 03.02.2023 оплачується протягом 90 (дев`яноста) календарних днів після поставки товару на склад позивача.

Позивач своїм листом повідомив відповідачу, що інвойс №RF/786/2023-903 від 03.02.2023 станом на день підписання листа був неоплаченим, а відтак позивач не міг надати витребовувані банківські платіжні документи.

Щодо позиції відповідача про зазначення номера інвойсу в додатковій угоді, то позивач звернув увагу відповідача, що продавець має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку. позивач також зазначив, що в додатковій угоді міститься посилання лише на номер інвойсу, а не на його дату.

Позивач також звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які інші платіжні та/або бухгалтерські документи, пов`язані з поставкою спірного товару, адже сам товар не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача та був невипущений у вільний обіг.

Позивач також повідомив відповідачу про відсутність у нього банківських платіжних документів, що стосуються перевезення товару, адже таке не здійснювалося за рахунок позивача;

2) щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (із відмітками перевізника та відмітками митниць), страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, та документів, що підтверджують витрати щодо проходження експортних митних процедур, - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 2 аркушах фотокопії інвойса №RF/786/2023-903 від 03.02.2023 та міжнародної товаротранспортної накладної №4499 від 07.04.2023 з відмітками Одеської митниці як територіального органу (відокремленого підрозділу) Державної митної служби України.

Разом із тим, позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди товар відвантажувався на умовах СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2000) та навів витяг зі статей А.3, А.6 та Б.3 Розділу СРТ.

Водночас, позивач зазначив, що відповідно до пунктів 5 та 7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.

Позивач зауважив відповідачу, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України та страхування товару. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.

Разом із тим, відповідно до пункту 3.2 додаткової угоди продавець та позивач погодили, що ціна товару, вказана в пункті 3.1 додаткової угоди, з урахуванням положень пункту 2.1 включає також в себе вартість товару, його упаковки, маркування та доставки.

Як наслідок, позивач звернув увагу відповідача на те, що вартість витрат, пов`язаних із транспортуванням спірного товару до місця ввезення на митну територію України, вартість витрат щодо проходження експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару на умовах поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2000) були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов`язок щодо забезпечення транспортування товару до місця ввезення на митну територію України та сплати необхідних зборів при здійсненні експортних митних процедур, а відтак позивач не повинен був додатково надавати відповідачу документи, які підтверджують такі витрати, адже вони були включені до ціни товару та не підлягають додатковому виокремленню та включенню до митної вартості товару.

Водночас, позивач зазначив, що умови поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2000) не передбачають зобов`язань ані продавця, ані позивача щодо укладення договору (контракту) страхування товару. При цьому, позивач на добровільних засадах також не укладав будь-яких договорів страхування товару.

Відтак, позивач не міг надати відповідачу страхові документи, адже страхування товару не здійснювалося, а в позивача відсутні будь-які зобов`язання щодо підтвердження витрат на страхування товару.

При цьому позивач зауважив відповідачу про безпідставність його твердження, викладеного в запиті, про те, що позивачем не надано транспортні документи від порту до місця прибуття, а за інформацією з коносамента №MEDUPV660808 від 16.02.2023 видно, що місцем призначення зазначено порт м. Констанци, Румунія, що суперечить заявленим умовам поставки СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2000) та викликає сумнів у митного органу щодо включення до митної вартості товару понесених витрат при транзитному перевезенні оцінюваної партії товару.

Позивач зазначив, що ним було надано відповідачу разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380605275U0 від 18.04.2023 міжнародну товаротранспортну накладну №4499 від 07.04.2023, яка підтверджує перевезення товару з порту прибуття (порту м. Констанци, Румунія) до м. Києва, України автомобільним транспортом.

Водночас, наданий до митного оформлення товару коносамент №MEDUPV660808 від 16.02.2023 стосується перевезення товару морським транспортом, що спростовує вищевказані доводи відповідача, адже в коносаменті й не може бути зазначено інший маршрут, так як він видається саме на ту частину маршруту, який стосується перевезення товару морським транспортом.

Що стосується твердження відповідача, що позивач надав останньому коносамент №MEDUPV660808 від 16.02.2023 без відміток митного органу та перевізника, то позивач звернув увагу відповідачу, що він надав відповідачу копію коносамента в тому вигляді, в якому вона була отримана від перевізника продавця, та яка містить відмітки перевізника.

Що ж стосується твердження відповідача про зазначення продавцем номера коносамента в інвойсі №RF/786/2023-903 від 03.02.2023 раніше дати його видачі, то позивач зазначив, що інвойс формується продавцем, який, за інформацією позивача, резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). Позивач також зазначив, що в інвойсі №RF/786/2023-903 від 03.02.2023 міститься посилання на номер коносамента, а не на його дату.

Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що такий аргумент відповідача жодним чином, на думку позивача, не пояснює як це унеможливлює здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару;

3) щодо ліцензійного договору стосовно маркування, договору (угоди, контракту) з третіми особами, пов`язаного із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, - позивач звернув увагу відповідача, що в позивача відсутній ліцензійний договір стосовно маркування товару на пакуванні «Gold», адже таке маркування не зареєстроване в якості торговельної марки ні в країні виробництва товару, ні в Україні.

Позивач також зазначив, що нанесене на товарі маркування «Gold» є простою назвою, яка немає міжнародної реєстрації та не використовується в якості бренда, отже товари з такою позначкою можуть продаватися за будь-якою ціною та не поєднані між собою виробником.

Позивач також звернув увагу відповідача, що така позиція позивача відповідає й правовій позиції Київського апеляційного адміністративного суду, викладеній, зокрема, в його ухвалі від 16.03.2017 у справі №810/3427/16, у якій Київська митниця ДФС була стороною (https://reyestr.court.gov.ua/Review/65439045).

Разом із тим, позивач також звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні будь-які договори (угоди, контракти) з третіми особами, пов`язані з контрактом, оскільки треті особи не залучалися позивачем до поставки Товару;

4) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару для можливості розрахунку складових митної вартості - позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару, крім того прайс-листа продавця б/н від 03.02.2023, який було надано позивачем разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380605275U0 від 18.04.2023.

Разом із тим, позивач звернув увагу відповідача, що він міг надати відповідачу лише той прайс-лист виробника товару, який є в його наявності.

Більше того, позивач зауважив, що чинне законодавство не містить обов`язкової форми прайс-листа та кожен виробник та/або продавець товару формує свій прайс-лист відповідно до власної комерційної політики, зазначаючи в ньому ту інформацію, яку він вважає доцільною.

У той же час, відповідно до частини третьої статті 53 МК України надання прайс-листа позивачем у відповідь на запит ставиться законодавцем у пряму залежність від його наявності в позивача, тобто обов`язок щодо надання прайс-листа виникає в позивача лише за умови його наявності в позивача.

Позивач також зазначив, що прайс-лист носить виключно інформаційний характер та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, адже він не міститься в переліку документів, визначеному в частині другій статті 53 МК України.

Що стосується твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив, що товар є стоковим, то позивач звернув увагу відповідача, що в додатковій угоді та інвойсі №RF/786/2023-903 від 03.02.2023, який є первинним документом бухгалтерського обліку, міститься підтвердження того, що товар є стоковим, що, на думку позивача, є більш, ніж достатнім для ідентифікації товару.

Позивач зауважив, що аналогічне підтвердження міститься в пакувальному листі продавця б/н від 03.02.2023 та технічних умовах продавця б/н від 03.02.2023, наданих позивачем разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380605275U0 від 18.04.2023.

Позивач також зазначив, що відповідач здійснив митний огляд товару, який був задекларований позивачем у митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380605275U0 від 18.04.2023 та в графах 31 якої зазначено те, що товар є стоковим.

За результатами митного огляду відповідач склав акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA100380605275U0 від 18.04.2023, яким, зокрема підтвердив опис товару, наведений у графах 31 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380605275U0 від 18.04.2023, в тому числі приналежність товару до стокового.

Як наслідок, позивач зазначив про безпідставність твердження відповідача в запиті про те, що він не підтвердив приналежність товару до стокового, адже це підтверджується додатковою угодою, інвойсом №RF/786/2023-903 від 03.02.2023, пакувальним листом продавця б/н від 03.02.2023, технічними умовами продавця б/н від 03.02.2023 та самим актом Київської митниці про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA100380605275U0 від 18.04.2023.

Що ж стосується твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив сортність товару, то позивач звернув увагу на те, що товар, який постачався, не було класифіковано продавцем на його сортність, а приналежність товару до певного сорту не впливає та не може вплинути на розмір митної вартості товару;

5) щодо копії митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України, інформації біржових організацій про вартість товару - позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення та будь-яка інформація біржових організацій про вартість товару.

Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача.

Принагідно позивач повідомив відповідачу, що ним до митного оформлення товару в довідкових цілях було надано відповідачу фотокопії експертних висновків, виданих Державним підприємством «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», які стосуються інших (аналогічних) товарів, придбаних позивачем за контрактом у продавця.

19.04.2023 Київською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2023/000059/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 у митній декларації ІМ40ДЕ №23UA100380605275U0 від 18.04.2023 скоригував із 42 706,10 доларів США до рівня 82 061,47 долару США, а товару №2 - з 35 941,20 долару США до рівня 69 055,15 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із електронною митною декларацією ІМ40ДЕ №23UA100380605275U0 від 18.04.2023, ним встановлено, що надані відповідно до вимог статті 53 МК України документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач зазначив, що за умовами терміну CРТ Київ на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту, але всупереч цьому в додатковій угоді №1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту зазначено, що вартість товару включає вартість товару, пакування, маркування, доставку. Разом із тим, згідно з портом доставки товару (Port of discharge) та місцем призначення (Place of delivery) зазначено м. Констанцу, Румунія, що суперечить заявленим умовам поставки СРТ Київ та викликає сумніви в митного органу щодо включення до митної вартості товару понесених витрат при транзитному перевезенні оцінюваної партії товару. Відповідно до положень Incoterms міжнародний торговий термін CPT (фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Статтею Б.6 «Розподіл витрат» розділу CPT міжнародних правил Incoterms визначено, що покупець зобов`язаний з урахуванням положень статті А.3 «а» сплатити витрати щодо розвантаження товару, всі витрати й збори, пов`язані з товаром під час його перевезення до прибуття в узгоджене місце призначення.

В інвойсі №RF/786/2023-903 від 03.02.2023 вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що, в свою чергу, впливає на ціну товару. Крім того, за результатами проведення митного огляду (акт митного огляду №23UA100380605275U0 від 18.04.2023) не підтверджено, що товар є стоковим та не встановлено його сортність.

У пункті 3.1 додаткової угоди зазначено інвойс №RF/786/2023-903 від 03.02.2023, однак дана додаткова угода була раніше підписана (01.02.2023), ніж виданий інвойс №RF/786/2023-903 (03.02.2023), що є розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів.

В інвойсі №RF/786/2023-903 від 03.02.2023 зазначено коносамент №MEDUPV660808, який був виставлений 16.02.2023 від відправника, за яким товар ще не було оформлено. Коносамент №225197793 від 01.03.2023 не має відміток перевізника та відміток митниць, через які постачався товар. Згідно з коносаментом вантаж доставляється до Румунії, порт м. Констанци. Відсутні транспортні та платіжні документи від порту до місця прибуття.

Митний орган також зазначив, що експертний висновок ДЗІ №113/30-1 від 17.01.2023 дійсний до 15.04.2023р. (тобто строк дії закінчився) та не стосується даної партії товару (у висновку відсутні посилання на комерційні документи, що стосуються даної партії товару), експерт посилається на інформацію сайтів мережі інтернет www.alibaba.com КНР (замість Пакистану), за якою не встановлено вартість перевезення, завантаження та інших складових саме митної вартості товару.

Додатково надана транспортна накладна №4499, за якої перевізником виступає транспортна компанія «OM-TRANSSERVIS» м. Одеса, що спростовує твердження про оплату транспортних послуг продавцем на умовах CРТ Київ, коносамент №MEDUPV660808 від 16.02.2023 подано без відмітки митного органу та вартості транспортування.

У наданому до митного оформлення технічних умовах продавця б/н від 03.02.2023 не зазначено, що товар є стоковим. Отже, відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутні дані щодо встановлення його сортності, що, в свою чергу, впливає на ціну товару.

Зазначені обставини не дають можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості в повному обсязі, відповідність числового значення доданої складової, та ціну товару, що сплачена або повинна бути сплачена за товар, оскільки для складових митної вартості декларантом не надано достовірних документів.

У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки в митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59 та 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: товари №№1, 2 - митна декларація №23UA500080001924U8 від 03.04.2023 (за виробником товару, вартість згідно з джерелом інформації - 5,86 доларів США за 1 кг) та митна декларація №23UA400040001052U2 від 12.01.2023 (з урахуванням відомостей, відображених в акті митного огляду, вартість згідно з джерелом інформації - 5,86 доларів США за 1 кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000352 від 19.04.2023.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380605434U7 від 19.04.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 530 020,31 грн.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України вбачається, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу норм п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 Митного кодексу України).

Водночас, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15, згідно якої, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Судом встановлено, що підставами для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів слугувало те, що позивач не підтвердив включення вартості митного очищенню товару для експорту, витрат на навантаження, вивантаження та обробки товару, транзитного транспортування товару автомобілем, а також витрат на його страхування до митної вартості товару.

Водночас, відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди продавець зобов`язався відвантажити товар позивачу змішаним транспортом на умовах поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000).

У відповідності до пункту 3.2 додаткової угоди ціна товару з урахуванням умов його ставки (CPT м. Київ, Україна) включає в себе вартість товару, його пакування, маркування та доставку.

Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2000 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

Продавець зобов`язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.

Продавець також зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.

В обов`язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

При цьому умови поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) не передбачають зобов`язань продавця та покупця щодо страхування товару, який постачається.

Отже, за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладались обов`язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Києва, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов`язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою товару при його транспортуванні до м. Києва, Україна.

При цьому за приписами пунктів 5-7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.

Суд зазначає, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.

Суд також звертає увагу, що позивач у своєму листі №1904/23-01 від 19.04.2023 повідомив, що в продавця за умовами поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000) немає зобов`язань щодо страхування товару. При цьому позивач також на добровільних засадах не страхував товар.

Суд критично ставиться до посилання відповідача, що наданий до митного оформлення коносамент №MEDUPV660808 від 16.02.2023 не містить відмітки перевізника, адже такий документ містить відповідні відмітки перевізника.

Щодо твердження відповідача про відсутність у коносаменті №MEDUPV660808 від 16.02.2023 відмітки митного органу, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 1 частини першої статті 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом:

а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

д) найменування товарів;

е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об`єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Відповідно до пункту 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними» №451 від 21.05.2012, митні органи під час здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску через державний кордон проставляють на митних, товаросупровідних (товаротранспортних) документах відповідні відмітки, печатки та штампи, а також вносять відповідну інформацію до журналів, у тому числі електронних, чи інших документів, які використовуються митними органами, відповідно до порядку, визначеного Мінфіном, нормативно-правовими актами з питань державної митної справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні інвойс продавця №RF/786/2023-903 від 03.02.2023, який містить відмітку Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, та міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №4499 від 07.04.2023, яка містить відмітки румунської митниці та Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

Відтак, необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента №MEDUPV660808 від 16.02.2023 з відміткою прикордонної митниці, так як коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом, а сам спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.

Суд також зазначає, що залучення експедитором продавця українського перевізника до транзитного перевезення спірного товару територією Румунії не свідчить про те, що таке перевезення здійснювалося позивачем, а не продавцем, як того вимагають умови поставки CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000), що залишилося поза увагою митного органу.

Що стосується посилання митниці на те, що в інвойсі №RF/786/2023-903 від 03.02.2023 зазначено коносамент, який був виданий 16.02.2023, тобто пізніше дати інвойсу, що є, на думку відповідача, розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даного документа, то суд вважає за доцільне врахувати пояснення позивача, що продавець резервує у відповідній спеціалізованій системі номер коносамента для перевезення товарів у контейнері, а відтак наперед знає який номер буде присвоєний системою коносаменту в день його видачі (формування). При цьому, в інвойсі не вказана дата коносамента, а лише зазначений його номер, що вказує на необ`єктивність висновків митного органу.

Разом із тим, вищевказана обставина не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчать про її необґрунтованість.

При цьому в спірному випадку транспортні (перевізні) документи не є документами, що підтверджують митну вартість товару позивача, беручи до уваги те, що поставка спірного товару відбувалася на умовах CPT м. Київ, Україна (Incoterms 2000), тобто обов`язок щодо транспортування такого товару був покладений сторонами угоди на продавця, а до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Києва, Україна за рахунок продавця, включаючи його транзитне перевезення та пов`язані з цим витрати.

Відтак, відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, з огляду на те, що позивачем не підтверджено включення вартості митного очищенню товару для експорту, витрат на навантаження, вивантаження та обробки товару, транзитного транспортування товару автомобілем, а також витрат на його страхування до митної вартості товару, адже такі витрати (крім страхування) вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, а страхування товару не здійснювалося ні продавцем, ні позивачем.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу контракт, додаткові угоди №1012/12/2N від 24.03.2014, №1012/12/13N від 17.05.2021 та №1012/12/15 від 02.12.2021 до контракту, додаткову угоду, в пункті 3.1 якого є посилання на інвойс №RF/786/2023-903, та сам інвойс №RF/786/2023-903 від 03.02.2023, який також містить посилання на контракт та додаткову угоду, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT м. Київ, Україна, а сама вартість товару в розмірі 78 647,30 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ДЕ №23UA100380605275U0 від 19.04.2023.

Суд вважає безпідставним твердження відповідача, зазначене у його відзиві на позовну заяву, що з наданих контракту, додаткових угод №1012/12/2N від 24.03.2014 та №1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту, додаткової угоди та інвойсу №RF/786/2023-903 від 03.02.2023 неможливо встановити умови та терміни його оплати, а банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту продавець та позивач, зокрема погодили викласти пункт 3 контракту в новій редакції, відповідно до якої ціна товару включає вартість товару, пакування, маркування та доставки. Загальна вартість контракту складає 100 000 000,00 доларів США і є незмінною, а оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня оформлення інвойсу, якщо інше не передбачено контрактом.

Таким чином, пунктом 1 додаткової угоди №1012/12/2N від 24.03.2014 до контракту були змінені умови оплати, визначені пунктом 3 контракту.

При цьому відповідно до додаткової угоди №1012/12/13N від 17.05.2021 до контракту продавець та позивач також виключили пункт 4 контракту, що безпідставно залишилося поза увагою відповідача.

Водночас, суд зазначає, що додаткова угода, на підставі якої безпосередньо здійснювалась поставка товару, є невід`ємною частиною контракту. При цьому так як контракт передбачає можливість продавця та позивача узгодити інші умови оплати, то застосовуватися в даному випадку повинні положення додаткової угоди, пункт 4 якої передбачає, що інвойс оплачується протягом 90 календарних днів після поставки товару на склад позивача.

Суд зазначає, що твердження відповідача щодо неможливого встановлення умов та терміну оплати інвойсу №RF/786/2023-903 від 03.02.2023 не ґрунтується на матеріалах справи та ніяким чином не обґрунтовано відповідачем.

Суд звертає увагу, що позивач у листі №1904/23-01 від 19.04.2023 повідомив відповідачу, що інвойс №RF/786/2023-903 від 03.02.2023 був неоплаченим, що й пояснює чому позивач не надав банківські платіжні документи про оплату товару станом на день митного оформлення спірного товару та на день підписання такого листа.

Не знайшли свого об`єктивного відображення і твердження відповідача про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового, а технічним умовах продавця б/н від 03.02.2023 відсутнє підтвердження того, що спірний товар є стоковим.

Суд зазначає, що сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. Аналогічні дані містять і сам інвойс №RF/786/2023-903 від 03.02.2023, виставлений продавцем, пакувальний лист продавця б/н від 03.02.2023 та технічні умови продавця б/н від 03.02.2023, що було неправильно встановлено відповідачем під час митного оформлення спірного товару.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 8.3 акту Київської митниці про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №23UA100380605275U0 від 18.04.2023, який є в матеріалах справи, під час проведення митного огляду товару Київська митниця встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графах 31 митної декларації ІМ40ДЕ №23UA100380605275U0 від 18.04.2023.

Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за №318/22850, при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.

Отже, враховуючи, що актом митного огляду №23UA100380605275U0 від 18.04.2023 не встановлено невідповідності фактичних характеристик та кількості товару, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, суд приходить до висновку, що Київська митниця під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового, що своєю чергою позбавляє відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.

Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.

Отже, якщо за результатами митного огляду митниця не встановила такої невідповідності, стверджувати в подальшому про не підтвердження тієї чи іншої характеристики відповідач не має права.

Суд також звертає увагу, що в компетенцію митного органу не входить перевірка правильності визначення постачальником / продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару.

Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості й має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У даному випадку митний орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певних товарних позицій на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» №428 від 21.05.2012.

При цьому, суд зауважує, що в розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТ ЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар у залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз`яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені Наказом Державної митної служби України №256 від 14.07.2020, а також МК України.

Разом із тим, приналежність товару до стокового підтверджується додатковою угодою, інвойсом №RF/786/2023-903 від 03.02.2023, пакувальним листом продавця б/н від 03.02.2023, технічними умовами продавця б/н від 03.02.2023, актом митного огляду №23UA100380605275U0 від 18.04.2023, копії яких наявні в матеріалах справи.

Щодо наявності відповідного маркування на спірному товарі, виявленому відповідачем під час його митного огляду товару, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3.2 додаткової угоди до ціни спірного товару включалося його відповідне маркування, яке не зареєстроване в якості торговельної марки ні в країні виробництва товару (Ісламській Республіці Пакистан), ні в Україні, тобто нанесене на товарі маркування «Gold» є простою назвою, яка немає міжнародної реєстрації та не використовується в якості бренда, отже товари з такою позначкою можуть продаватися за будь-якою ціною та не поєднані між собою виробником.

При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів протилежного, як і не було надано суду докази та зазначено правові підстави для обов`язкового узгодження продавцем та позивачем сортності товару, що постачався, як і впливу останньої на митну вартість такого товару.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2020 у справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у подібних правовідносинах, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Таким чином, оскільки у спірному випадку судом встановлено, що у своїй сукупності подані декларантом документи дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, а також те, що при застосуванні другорядного методу відповідачем необґрунтовано порівняння характеристик оцінюваного товару, суд дійшов висновку щодо протиправності оскарженого рішення митниці про коригування митної вартості товарів та як наслідок його скасування.

Згідно із частиною першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Київською митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Л.В.Губська

суддя О.В.Карпушова