Постанова

від 22.11.2023 по справі 367/5663/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/14523/2023

Справа № 367/5663/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 листопада 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області в складі судді Саранюк Л.П., постановлену в м. Ірпінь 06 вересня 2021 року за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова Михайла Андрійовича в порядку ст. 443 ЦПК України про визначення частки в майні боржника,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Корольов М. А. звернувся з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншими особами.

Подання обґрунтовано тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3, до складу якого входять:

виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання наказу № 924/688/19, виданого Господарським судом Хмельницької області 23 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» 53 182 983,22 грн. заборгованості по кредиту строкової, 234 924,26 грн. заборгованості по кредиту простроченої, 2 405,43 грн. заборгованості по процентах поточної, 545 455,23 грн. заборгованості по процентах простроченої, 282 731,87 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 670 967,44 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів;

виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання наказу № 924/688/19, виданого Господарським судом Хмельницької області 23 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» 164 495,61 грн. витрат зі сплати судового збору;

виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/358/19 від 06 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» 525 502,90 грн. витрат зі сплати судового збору;

виконавче провадження № 65327189 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/358/19 від 06 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» 31 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту строкової, 400 000,00 грн заборгованості по кредиту простроченої, 513 194,44 грн. заборгованості по процентах поточної, 2 602 023,41 грн заборгованості по процентах простроченої, 319 561,64 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 198 747,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Загальна сума заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_3 з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження складає 99 694 951,52 грн.

Станом на 28 липня 2021 року борг не сплачений, а боржник не вживає жодних заходів для сплати боргу.

Під час примусового виконання судових рішень встановлено відсутність у боржника достатніх коштів чи рухомого майна для задоволення вимог стягувача за виконавчими документами та стягнення основної винагороди приватного виконавця, у зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні стягнення на нерухоме майно, яким боржник володіє спільно з іншими особами.

З 02 вересня 2010 року ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Ірпінського міського суду від 14 серпня 2018 року було розірвано.

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває справа № 367/4378/18 (провадження № 2/367/3949/2018) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Згідно з інформацією, яка міститься у вищевказаній справі, до спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належить наступне майно:

земельна ділянка, загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0070, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0053, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0061, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0067, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 ;

земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0069, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;

земельна ділянка загальною площею 0,09 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0065, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 ;

земельна ділянка загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0068, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 ;

земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0071, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 ;

земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0091, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 ;

земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0060, що розташована за адресою: АДРЕСА_11 ;

земельна ділянка загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0057, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 ;

земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0059, що розташована за адресою: АДРЕСА_12 ;

земельна ділянка загальною площею 0,09 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 ;

земельна ділянка загальною площею 0,54 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0111, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 ;

житловий будинок АДРЕСА_13 , загальною площею 713,5 кв. м;

гаражний бокс НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_14 .

Вказане нерухоме майно придбано подружжям під час шлюбу, а відтак є спільним сумісним майном подружжя, 1/2 частка якого може бути визначена ОСОБА_1 , виходячи із рівності часток у спільній сумісній власності, та в подальшому реалізована з метою виконання судових рішень.

Просив визначити частку майна боржника у вищезазначеному майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а саме, визначити 1/2 частку у майні боржника ОСОБА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя з подальшим зверненням на нього в рахунок погашення заборгованості.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М. А. в порядку статті 443 ЦПК України про визначення частки у майні боржника задоволено. Визначено частку майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а саме, визначено 1/2 частку у майні боржника ОСОБА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя з подальшим зверненням на нього в рахунок погашення заборгованості.

Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання приватного виконавця в порядку ст. 443 ЦПК України про визначення частки у майні боржника.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що розгляд справи проведено за його відсутності, про дату, час і місце розгляду справи належним чином не повідомлено, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в зв`язку з чим він був позбавлений можливості здійснити захист своїх прав та інтересів на засадах змагальності сторін.

Наголошував, що обставини належності майна, в якому було визначено частку боржника, до спільного майна подружжя не встановлені, оскільки рішення в справі № 367/4378/18 про поділ майна подружжя ще не ухвалене.

Наводив зміст ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 443 ЦПК України, ст. 368, 356, 366 ЦК України, правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 367/6231/16-ц.

Вказував, що визначення частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливим, оскільки частка в майні боржника вже є визначеною та становить частку, що підтверджується наданими документами.

Від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому приватний виконавець просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Посилався на те, що судом першої інстанції було вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання в порядку ст. 443 ЦПК України шляхом направлення судових повісток за місцем проживання останнього, крім того, за вимогами даної статті, неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Наводив зміст ст. 60, 65 СК України, ст. 368 ЦК України, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», вказував, що вказане майно в оскаржуваній ухвалі є спільною сумісною власністю подружжя і потребувало визначення у ньому частки, що узгоджується з вимогами ст. 443 ЦПК України, а тому його дії як приватного виконавця щодо звернення до суду з відповідним поданням є законними і обґрунтованими, як і ухвала суду першої інстанції.

Звертав увагу, що визначення частки спільної сумісної власності майна подружжя ОСОБА_1 з ОСОБА_3 також розглядається в справі № 367/4378/18, у якій сторони не заперечують проти того, що зазначене майно у оскаржуваній ухвалі є частковою спільної сумісної власності подружжя, і що він вважав підтверджуючою обставиною законності його дій як приватного виконавця під час звернення з поданням в порядку ст. 443 ЦПК України та законності ухвали.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2021 року задоволено частково. Ухвалу Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2021 року скасовано та постановлено нове судове рішення. Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М. А. в порядку ст. 443 ЦПК України про визначення частки у майні боржника залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А. задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В судовому засідання представник боржника ОСОБА_1 , який брав участь в режимі відеоконференції, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Приватний виконавець округу м. Києва Корольов М.А. та представника стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Від заінтересованої особи ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю її прибуття в судове засідання та розірванням всіх договорів з її адвокатами. Оскільки доказів поважності причин неявки в судове засідання заінтересованої особи до клопотання не надано, суд визнав повідомлені причини неявки неповажними та відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України розглянув справу у відсутності заінтересованої особи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3, до складу якого входять:

виконавче провадження № НОМЕР_6 з примусового виконання наказу № 924/688/19, виданого Господарським судом Хмельницької області 23 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» 53 182 983,22 грн. заборгованості по кредиту строкової, 234 924,26 грн. заборгованості по кредиту простроченої, 2 405,43 грн. заборгованості по процентах поточної, 545 455,23 грн. заборгованості по процентах простроченої, 282 731,87 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 670 967,44 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів;

виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання наказу № 924/688/19, виданого Господарським судом Хмельницької області 23 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» 164 495,61 грн. витрат зі сплати судового збору;

виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/358/19 від 06 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» 525 502,90 грн. витрат зі сплати судового збору;

виконавче провадження № 65327189 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області № 924/358/19 від 06 листопада 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» 31 000 000,00 грн. заборгованості по кредиту строкової, 400 000,00 грн. заборгованості по кредиту простроченої, 513 194,44 грн. заборгованості по процентах поточної, 2 602 023,41 грн. заборгованості по процентах простроченої, 319 561,64 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 198 747,79 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Згідно відповіді на запит приватного виконавця від 29 вересня 2020 року до Державної фіскальної служби України щодо ОСОБА_1 про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи, інформація відсутня (а. с. 44 т. 1).

Згідно відповіді на запит приватного виконавця від 29 вересня 2020 року до Державної фіскальної служби України щодо ОСОБА_1 про наявність рахунків у фізичної особи-підприємця, інформація відсутня (а. с. 46 т. 1).

Згідно відповіді на запит приватного виконавця від 29 вересня 2020 року до МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, за ОСОБА_1 зареєстровано автомобіль ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_2 , 1977 року випуску (а. с. 45 т. 1). Вказаний автомобіль оголошено в розшук постановою приватного виконавця від 12 жовтня 2020 року (а. с. 75 т. 1).

Згідно відповіді на запит приватного виконавця від 29 вересня 2020 року до ПФУ про осіб-боржників, які отримують пенсії, щодо ОСОБА_1 , інформація відсутня (а. с. 47 т. 1).

Постанова приватного виконавця про арешт коштів боржника від 29 вересня 2020 року повернута без виконання, або повідомлено про нульовий залишок коштів на рахунках, АТ «Сбербанк», АТ «ПроКредит Банк», АТ «Комерційний Банк «Глобус», АТ «Піреус Банк МКБ», АТ «Банк Січ», АТ «Креді Агріколь Банк», АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Банк Альянс», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Універсал Банк», АТ «Кредобанк», АТ «Укрексімбанк», АТ «Банк «Південний», АТ «ОТП Банк», ПАТ «А-Банк», АТ «Інг Банк Україна», АТ «Банк Кредіт Дніпро», АТ «Ідея Банк», АКІБ «Промінвестбанк», АТ «Альфа-Банк», АТ «Таскомбанк», АБ «Укргазбанк», АТ «Правекс Банк» (а. с. 79 - 90, 96, 98 - 100, 102, 104, 107, 123, 124, 137, 153, 154, 158 т. 1).

Згідно відповіді на запит приватного виконавця 29 вересня 2020 року до Державної служби морського та річкового транспорту України, відсутні записи щодо суден, власником або судновласником яких є ОСОБА_1 (а. с. 132 т. 1).

Листом АТ «Ощадбанк» від 23 жовтня 2020 року повідомлено про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку ОСОБА_1 в розмірі 11299,84 грн., рахунок використовується в тому числі для зарахування заробітної плати, а також на інший рахунок в розмірі 40,87 грн. (а. с. 135 т. 1).

Крім того, постановами приватного виконавця в ході виконавчого провадження було накладено арешт на частки учасника в господарських товариствах, учасником яких є ОСОБА_1 .

Таким чином, приватним виконавцем належно здійснено перевірку майнового стану боржника і вжито заходів щодо виявлення рухомого майна та коштів з метою звернення на них стягнення, яких виявилося недостатнім для виконання рішення.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна:

у серпні 2016 року за ОСОБА_3 зареєстровано на праві власності наступне майно: земельна ділянка, загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0070; земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0061; земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0067; земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0053; земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0063; земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0069; житловий будинок АДРЕСА_13 , загальною площею 713,5 кв.м;

у липні 2017 року за ОСОБА_3 зареєстровано на праві власності наступне майно: земельна ділянка загальною площею 0,09 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0065; земельна ділянка загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0068: земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0071; земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0091; земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0060; земельна ділянка загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0057; земельна ділянка загальною площею 0,1 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0059; земельна ділянка загальною площею 0,09 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0013; земельна ділянка загальною площею 0,54 га з кадастровим номером 3210945600:01:034:0111;

у травні 2012 року за ОСОБА_3 зареєстровано на праві власності гаражний бокс НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_15 .

02 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 серпня 2018 року у справі № 367/961/18 розірвано.

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває справа № 367/4378/18 (провадження № 2/367/3949/2018) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Змінивши предмет позову в березні 2019 року, ОСОБА_1 просив в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ним та ОСОБА_3 за кожним право власності на частини вищезазначеного майна (а. с. 113 - 123 виділених матеріалів).

В зустрічному позові ОСОБА_3 , крім спільного майна подружжя у вигляді нерухомого майна, просила також поділити об`єкти рухомого майна, зокрема транспортні засоби марок: AUDI A8, 2012 року випуску, колір чорний; марки PORSCHE РANAMERA, 2011 року випуску, колір червоний; ВАЗ 2101, 1977 року випуску, колір білий, які зареєстровані на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 99 - 110 виділених матеріалів).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Положеннями ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поваленої причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно частини 1 статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Підставою звернення приватного виконавця до суду із цим поданням стало те, що бездіяльність боржника ускладнює виконання рішення та на переконання приватного виконавця є необхідність у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з іншою особою. Таке майно є спільною сумісною власністю боржника та його дружини, набуте ними в шлюбі, частку боржника в цьому майні не визначено.

Задовольняючи подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, поданого відповідно до статті 443 ЦПК України, в розмірі частки, суд першої інстанції правильно виходив із того, що вказане майно набуто ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час перебування їх в зареєстрованому шлюбі, станом на 28 липня 2021 року борг не сплачений, встановлено відсутність у боржника достатніх коштів чи рухомого майна для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом та стягнення основної винагороди приватного виконавця, а боржник ОСОБА_1 не вживає жодних заходів для сплати боргу, в зв`язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність задоволення подання приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, що є адекватним ступенем втручання до його права та права інших осіб, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення.

Апеляційний суд враховує, що посилаючись на ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що звернення стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі жодним чином не довів наявності у нього таких коштів, в тому числі на рахунках у банках та інших фінансових установах, а з матеріалів виконавчого провадження, копія якого наявна в матеріалах справи, їх наявності не вбачається.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що обставини щодо належності майна, частки в якому просив визначити приватний виконавець, до спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не встановлені, рішення по справі № 367/4378/18 про поділ майна подружжя не ухвалене, апеляційний суд виходить із наступного.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) вказано, що:

«Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. […] Стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження».

У справі, що переглядається, при зверненні до суду приватний виконавець просив визначити 1/2 частку у майні боржника ОСОБА_1 , що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме: земельних ділянок за кадастровим номером земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210945600:01:034:0070; 3210945600:01:034:0053; 3210945600:01:034:0061; 3210945600:01:034:0063; 3210945600:01:034:0067; 3210945600:01:034:0069; 3210945600:01:034:0065; 3210945600:01:034:0068; 3210945600:01:034:0071; 3210945600:01:034:0091; 3210945600:01:034:0060; 3210945600:01:034:0057; 3210945600:01:034:0059; 3210945600:01:034:0013; 3210945600:01:034:0111; житлового будинку АДРЕСА_13 , загальною площею 713,5 кв.м; гаражний бокс НОМЕР_1 , розташований за адресою: АДРЕСА_14 ;

право власності на спірні об`єкти нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_3 (колишня дружина боржника ОСОБА_1 );

у провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває справа № 367/4378/18 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя;

ОСОБА_1 в своєму позові претендує на визнання права власності за кожною зі сторін на частки спірного нерухомого майна;

згідно з протоколом судового засідання Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року заінтересована особа ОСОБА_3 подання приватного виконавця підтримала, просила його задовольнити.

В справі, що переглядається, постановою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року, якою було направлено справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, встановлено, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наявний спір з приводу майна, щодо якого приватним виконавцем подано подання, та залишив подання приватного виконавця про визначення частки у майні боржника без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Враховуючи наведене, з огляду на відсутність між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спору з приводу майна, щодо якого приватним виконавцем подано подання, перебування в провадженні суду іншої справи № 367/4378/18 про поділ майна подружжя, рішення за результатами розгляду якого не ухвалювалося, не є перешкодою для розгляду подання приватного виконавця про визначення частки в майні боржника, що і було правомірно здійснено судом першої інстанції.

Апеляційний суд не може врахувати доводи заінтересованої особи ОСОБА_3 , викладені в клопотанні про відкладення розгляду справи від 22 листопада 2023 року про те, що при розгляді подання приватного виконавця в суді першої інстанції вона не користувалась професійною правовою допомогою адвоката і їй не було відомо, що вимоги приватного виконавця суперечать її вимогам у справі про поділ майна, яке, на її думку, є її особистою приватною власністю, з огляду на те, що такі доводи свідчать про зміну процесуальної позиції ОСОБА_3 , яка не могла бути врахована судом першої інстанції під час розгляду подання та постановлення відповідної ухвали, а отже виходить за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги, що визначення частки майна ОСОБА_1 у майні, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливим, оскільки частка в майні боржника вже є визначеною та становить частку, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, з огляду на те, що згідно наявної в матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, спірне нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_3 одноособово.

Крім того, як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції ОСОБА_1 посилався на розгляд подання приватного виконавця без повідомлення його, як боржника у виконавчому провадженні, про дату, час і місце розгляду справи.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості таких аргументів, апеляційний суд враховує наступне.

Порядок розгляду подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, передбачено у статті 443 ЦПК України, відповідно до частини другої якої суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Процесуальним законом передбачено, що подання державного чи приватного виконавця розглядається за умови своєчасного повідомлення сторін та заінтересованих осіб у окремому судовому засіданні.

Виходячи зі змісту статті 443 ЦПК України, суд вправі вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, за відсутності сторін та інших учасників справи, за умови їх належного повідомлення про час та місце розгляду подання державного чи приватного виконавця, з метою надання дійсної можливості взяти участь у такому розгляду та використати свої процесуальні права на таку участь.

Аргументи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про неповідомлення його судом про дату, місце та час судового засідання, в тому числі в зв`язку з направленням повістки у м. Хмельницький, в той час як ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в с. Романівка Новоград-Волинського району, є безпідставними, оскільки про судове засідання, призначене судом першої інстанції, зокрема на 06 вересня 2021 року, ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення останньому поштового відправлення (повістки), направленого саме за адресою АДРЕСА_16 (а. с. 83 т. 2), яке повернулося до суду 31 серпня 2021 року (зворот а. с. 83 т. 2) з підписом ОСОБА_1 про особисте вручення, тобто принаймні за 5 днів до судового засідання боржник у виконавчому провадженні був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відтак, поза розумним сумнівом є те, що на момент вирішення судом першої інстанції подання приватного виконавця суд мав докази повідомлення боржника у виконавчому провадженні про такий розгляд, і судом першої інстанції не було допущено порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд подання.

Враховуючи вищевикладене, є нерелевантними та відхиляються апеляційним судом посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені в справах № 295/5011/15-ц, в справі № 441/169/16-ц (постанова від 20 грудня 2018 року), в справі № 127/2871/16-ц (постанова від 20 червня 2018 року), Великої Палати Верховного Суду, викладена в справі № 752/11896/17-ц (постанова від 12 грудня 2018 року).

Зі змісту апеляційної скарги та оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність ухвали, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування правильної ухвали суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 23 листопада 2023 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.