Постанова

від 27.11.2023 по справі 240/16002/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/16002/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

27 листопада 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі за адміністративним позовом Селянського (фермерське) господарства «Слобідське» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про виключення з реєстру платників єдиного податку, зобов`язання включити його як платника єдиного податку четвертої групи до реєстру платників єдиного податку та поновити строк на подання звітної та загальної податкової декларації.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що СФГ «Слобідське» займається вирощуванням сільськогосподарських культур і до 01 січня 2023 року було зареєстроване як платник єдиного податку 4 групи.

Для підтвердження статусу платника єдиного податку 4 групи 17 лютого 2023 року позивач направив до ГУ ДПС у Житомирський області (Любарська ДПІ) податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи за 2023 рік з додатком №1 до податкової декларації платника єдиного податку 4 групи відомості про наявність земельних ділянок, та додатком №3 розрахунок загального мінімального податкового зобовязання за податковий (звітний) 2022 рік, яка отримана відповідачем 17 лютого 2023 року, що підтверджується квитанцією №2, реєстраційний номер документа 9027365329.

При подачі податкової декларації помилково не було проставлено відмітку напроти слова «загальна».

23 березня 2023 року позивач подав податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи з позначками «загальна» та «звітна», яку відповідач отримав 23 березня 2023 року, що підтверджується квитанцією №2, реєстраційний номер 9057496347.

22 березня 2023 року ГУ ДПС у Житомирській області прийняло рішення №6109/6/06-30-04-07 про виключення СФГ «Слобідське» з реєстру платників єдиного податку 4 групи.

Не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі ПК України) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01 січня 2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Пунктом 291.4 статті 291 ПК України визначено, що суб`єкти господарювання, сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.

Відповідно до підпункту 5 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України, платники єдиного податку 4 групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Наведеними правовими нормами визначений вичерпний перелік підстав для анулювання статусу платника єдиного податку 4 групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у разі неподання податкової звітності, передбаченої підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Як установлено судом, СФГ «Слобідське» подало звітну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи, яка зареєстрована податковим органом за № 9027365329 17 лютого 2023 року, що підтверджено квитанцією №2. Оскільки зазначена декларація не містила позначку у графі «загальна», 23 березня 2023 року позивачем подана декларація аналогічного змісту із відповідною позначко, яка зареєстрована контролюючим органом за №9057496347, що підтверджується квитанцією №2. Фактично, зазначені декларації є ідентичними за своїм змістом, тому що всі земельні ділянки, розташовані за місцезнаходженням платника, а тому і звітна, і загальна декларації подаються до одного контролюючого органу за місцезнаходженням позивача.

Подання позивачем решти податкової звітності, визначеної у підпункті 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України у визначений ПК України строк, відповідач не заперечує.

Суд зауважує, що Податковий кодекс України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку (пункт 299.10 статті 299 ПК України) або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку 4 групи (пункт 291.5 статті 291 ПК України), але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у підпункті 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України не може бути або втрачає статус платника єдиного податку 4 групи.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи платником податку були вчинені дії по направленню контролюючому органу пакету документів, передбаченого підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України в межах строку, встановленого цією нормою, однак без зазначення однієї з характеристик такого пакету. Ця помилка виправлена позивачем 23 березня 2023 року шляхом подання декларації із зазначенням всіх її характеристик.

Отже, вимоги ПК України виконані позивачем, а відповідач не навів положення ПК України, які б передбачали право контролюючого органу на прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку у зв`язку з несвоєчасним поданням звітності, зазначеної у підпункті 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 січня 2019 року у справі №814/1394/15.

Додатково суд зауважує, що наслідки несвоєчасного подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності визначені статтею 120 ПК України та тягнуть за собою накладення штрафу у визначених законом розмірах.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд, про що неодноразово вказано у постановах Верховного Суду

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17, від 11 лютого 2020 року у справі №0940/2394/18.

У світлі обставин цієї справи судом установлено, що рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку 4 групи є протиправним.

Інші варіанти правомірної поведінки за обставин, що склалися на момент вчинення оспорюваних дій, окрім, як поновити правовий статус позивача платника єдиного податку 4 групи, у відповідача відсутні.

Тобто, згідно процесуального закону і встановлених фактичних обставин, суд може зобов`язати відповідача вчинити конкретні дії для захисту прав позивача.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб: визнання рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 22 березня 2023 року №6109/6/06-30-04-07 про виключення СФГ «Слобідське» з реєстру платників єдиного податку 4 групи протиправним та зобов`язання ГУ ДПС у Житомирській області поновити реєстрацію СФГ «Слобідське`як платника єдиного податку 4 групи на 2023 рік та включити до реєстру платників єдиного податку.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05 березня 2019 року у справі №822/1676/18, від 05 лютого 2019 року у справі №80, викладеною у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №816/543/17, від 05 березня 2019 року у справі №822/1676/18, від 12 квітня 2019 року у справі №2240/2504/18, від 27 червня 2019 року у справі №806/1086/19.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.