Рішення

від 02.10.2023 по справі 160/18807/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року Справа № 160/18807/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, поданий представником позивача адвокатом Ковальчуком Денисом Юрійовичем, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 листопада 2022 року № Ф-3426-51/62 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визначення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 29293,44 грн. грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних платника податків ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі органів ДПС України шляхом вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29293,44 грн.

Одночасно із позовною заявою представником позивача позивачем до суду була надана заява про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 02 листопада 2022 року № Ф-3426-51/62.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача адвоката Ковальчука Д.Ю. про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

31.07.2023 від представника позивача адвоката Ковальчука Д.Ю. до суду надійшла уточнена позовна заява, у які позовні вимоги викладено наступним чином:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 листопада 2022 року № Ф-3426-51/62 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визначення ОСОБА_1 (суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 29293,44 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 листопада 2022 року № Ф-3426-51/62У Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визначення ОСОБА_1 суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 8262,54 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування даних платника податків ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі органів ДПС України шляхом вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29293,44 грн.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивачем було зазначено, що податковим органом безпідставно було нараховано Позивачу заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичні особі-підприємцю за період з 2017 року по 4 квартал 2019 року включно за оскаржуваними вимогами податкового органу, оскільки Позивач не отримував жодних доходів як фізична особа-підприємець за вказаний період та не здійснював господарської діяльності взагалі, звітності за вказаний період жодної не подавав, а працював виключно як найманий працівник в цей період і відповідний роботодавець нараховував, утримував та сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати Позивача у розмірі не нижче встановленого мінімального розміру єдиного внеску як для фізичної особи - підприємця. Тобто Відповідач допустив подвійне нарахування єдиного внеску Позивачу як найманому працівнику та фізичній особі - підприємцю. Як вже зазначав Позивач листом від 20.07.2023 року № 49893/6/04-36-13-04-10 Відповідач повідомив про те, що вказана недоїмка нарахована Позивачу за 2017 рік у сумі 8448 грн., 2018 рік у сумі 9828,72 грн., 2019 року у сумі 11016,72 грн. Позивач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем в період з 11.01.2006 року по 11.02.2020 року, що підтверджується витягом з електронного ЄДРПОУ відносно Позивача. В підтвердження того, що за період з січня 2017 року по 4 квартал 2019 року включно Позивач працював як найманий працівник та за нього сплачувались роботодавцями єдиний внесок, свідчать наступні докази: - Довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» стосовно Позивача; наказом ТОВ «ЛІФТОВИК-ДНІПРО» від 05.12.2017 р. та протоколом загальних зборів учасників від 04.12.2017 р. про призначений директором ОСОБА_1 .

Позивач наголошує, що Відповідачем вже приймалася вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року №Ф-3456-5ІУ про нарахування Позивачу єдиного внеску паз період з 2017 року по 1 квартал 2019 року у сумі 21030,90 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року по справі № 160/8052/20, що набрало законної сили, було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 - визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року. При цьому, судом було встановлено незаконність нарахування Позивачу єдиного внеску за період з 2017 року по 1 квартал 2019 року включно, оскільки Позивач згідно наданих доказів перебував у трудових відносинах з 04.06.2015 року до 17.04.2018 року з ТОВ «Дніпроспецліфтсервіс»; з 05.12.2017 року став директором ТОВ «ЛІФТОВИК-ДН1ПРО». Робота виконувалась за сумісництвом та розмір сплачуваного ЄСВ був більшим за мінімальний.

Позивач вказує, що роботодавці Позивача в період з 2017 року по 4 квартал 2019 року включно сплачувати єдиний внесок із заробітної плати Позивача у розмірі не нижче встановленого мінімального розміру єдиного внеску як для фізичної особи - підприємця. (22% від нарахованої заробітної плати). При цьому розмір заробітної плати Позивача був більшим за розмір встановленої мінімальної заробітної плати у відповідний період і тому розмір єдиного внеску був сплачений роботодавцями у більшому розмірі ніж мінімальний розмір єдиного внеску як для фізичної особи - підприємця, (розмір мінімальної заробітної плати у 2017 році становив 3200 грн, у 2018 році 3723 грн, у 2019 році 4173 грн. Відповідно подвійне нарахування єдиного внеску одній особі за один і той же період є протиправним за відсутності доходу у Позивача як фізичної особи-підприємця та не здійснення господарської діяльності.

Разом із уточненою позовною заявою позивачем до суду була надана заява про поновлення строку звернення до суду, а також заява про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 02 листопада 2022 року №Ф-3426-51/62У.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 задоволено заяву представника позивача адвоката Ковальчука Д.Ю. про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), а саме: зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) 02.11.2022 №Ф-3426-51/62У в сумі 8262,54 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов та витребувано від відповідача додаткові докази у справі.

Копію означеної ухвали в паперовому вигляді 03.08.2023 отримано представником позивача, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка. За даними КП «ДСС» копію ухвали про відкриття провадження 02.08.2023 о 16:55 надіслано одержувачу Головному управління ДПС у Дніпропетровській області за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронний кабінет, а копію адміністративного позову 27.07.2023, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, з урахуванням положень ч.6 ст.251 КАС України строк на подання відзиву до 16.08.2023.

24.08.2023 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що за даними інформаційної системи податкового органу, в ІКП ФОП ОСОБА_1 відображені наступні автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 29293,44 грн., а саме: - автоматичні нарахування по строку сплати 09.02.2018 за 2017 рік - у сумі 8448,00 грн ; - автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2018 за І кв.2018 - у сумі 2457,18 грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2018 за II кв.2018 - у сумі 2457,18грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2018 за ІІІ кв.2018 - у сумі 2457,18грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 21.01.2019 за IV кв.2018 - у сумі 2457,18грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2019 за І кв.2019 - у сумі 2754.18грн: - автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2019 за II кв.2019 - у сумі 2754,18грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 21.10.2019 за III кв.2019 - у сумі 2754,18грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 20.01.2020 за IV кв.2019 - у сумі 2754,18 грн; Станом на 18.08.2023 року за даними ІТС «Податковий блок» в ІКП ФОП ОСОБА_1 по єдиному внеску рахується податковий борг у сумі 29293,44 грн. Згідно даних ІС «Податковий блок» відомості щодо нарахованого єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 не надавав за 2013-2020 роки. Податкову декларацію про майновий стан і доходи відповідно інструкції щодо заповнення декларації про майновий стан та доходи, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 02 жовтня 2015 року № 859 (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 не надавав за 2013-2020 роки. Відповідачем звернуто увагу суду, що згідно з довідкою Форми ОК-7, яка є в додатках до позовної заяви, зазначено, що за звітній 2018 рік з лютого по грудень у ФОП ОСОБА_1 відсутня сплата мінімального внеску на державне соціальне страхування.

Відповідач вказує, що по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість по єдиному соціальному внеску у сумі 29293.44 грн., у зв`язку з чим ГУ ДПС в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та направлено на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення повернуто Укрпоштою з причиною невручення: «за закінченням терміну зберігання».

В ході судового розгляду сторони правом на подання відповіді на відзив та заперечень відповідно не скористалися.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 11.01.2006 (запис №22240000000027106).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача були: 63.40 Організація перевезень вантажів (основний); 51.70.0 Інші види оптової торгівлі; 51.12.0 Посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами; 51.52.2 Оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них; 51.52.3 Оптова торгівля напівфабрикатами з чорних і кольорових металів, не вiднесеними до інших підкласів.

11.02.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача як фізичної особи-підприємця №22240060003027106 (підстава внесення: власне рішення).

Як зазначає відповідач, станом на 18.08.2023 у зв`язку з несплатою нарахованого єдиного внеску в ІКП позивача обліковується недоїмка у розмірі 29293,44 грн, яка складається з таких нарахувань:

- автоматичні нарахування по строку сплати 09.02.2018 за 2017 рік - у сумі 8448,00грн ;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2018 за І кв.2018 - у сумі 2457,18 грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2018 за II кв.2018 - у сумі 2457,18грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2018 за ІІІ кв.2018 - у сумі 2457,18грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 21.01.2019 за IV кв.2018 - у сумі 2457,18грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2019 за І кв.2019 - у сумі 2754.18грн:

- автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2019 за II кв.2019 - у сумі 2754,18грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 21.10.2019 за III кв.2019 - у сумі 2754,18грн;

- автоматичні нарахування по строку сплати 20.01.2020 за IV кв.2019 - у сумі 2754,18 грн.

Доказів наявності вказаної заборгованості, зокрема, ІКП ФОП ОСОБА_1 , відповідачем всупереч визначеного частиною 2 статті 77 КАС України обов`язку доказування до суду не надано.

Водночас, матеріалах справи підтверджується, що відповідачем на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3426-51/62 від 02.11.2022 на загальну суму 29293,44 грн, яку направлено позивачу засобами поштового зв`язку, проте відділенням поштового зв`язку на адресу контролюючого органу було повернуто конверт у зв`язку з невручення "за закінченням терміном зберігання".

Крім того, відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки): №Ф-3426/62 У від 02.11.2022 на загальну суму 8262,54 грн, яка набула статусу узгодженої та була направлена до органу виконавчої служби.

Доказів направлення/вручення позивачу оскаржуваної вимоги відповідачем всупереч законодавчо визначеного обов`язку до суду надано не було.

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, адвокат Ковальчук Д.Ю. в інтересах позивача звернувся до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області із адвокатським запитом від 18.07.2023 вих.№18/1 стосовно надання копії вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2022 № Ф-3426-51/62У, яка надсилалась до виконання до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та копії поштових документів про направлення та вручення вказаної вимоги позивачу, а також надання інформації про періоди та розмір нарахування ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску згідно вказаної вимоги.

Листом від 20.07.2023 №49893/6/04-36-13-04-10 повідомлено адвокату Денису Ковальчуку, зокрема, що за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 11.01.2006 по 11.02.2020 перебував на обліку в ГУ ДПС (Шевченківська ДПІ, Шевченківський район м. Дніпра) на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 був платником єдиного внеску. Стан платника -11, припинено, але не знято з обліку. Для здійснення контролю за сплатою єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, ДПС України розроблено алгоритм автоматичного нарахування єдиного внеску, які щоквартально відображаються в інтегрованій картці платників по коду бюджетної класифікації 71040000. За даними ІКС по ОСОБА_1 відображені наступні автоматичні нарахування єдиного внеску на загальну суму 29 293,44 грн, а саме: -автоматичні нарахування по строку сплати 09.02.2018 за 2017 рік - у сум: 8 448,00 грн; - автоматичні нарахування по стоку сплати 19.04.2018 за 1 кв.2018 - у сум: 2 457,18 грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2018 за II кв.2018 - у сумі 2 457,18грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 19.10.2018 за III кв.2018 - у сум: 2 457,18 грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 21.01.2019 за IV кв.2018 - у сумі 2 457,18 грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 19.04.2019 за І кв.2019 - у сумі 2 754,18 грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 19.07.2019 за II кв.2019 - у сумі 2 754,18грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 21.10.2019 за III кв.2019 - у сумі 2 754,18 грн; - автоматичні нарахування по строку сплати 20.01.2020 за IV кв.2019 - у сумі 2 754,18 гривень. Станом на 31.10.2022 за даними ІКС у платника ОСОБА_1 обліковувався борг по єдиному внеску у сумі 29 293,44 гривень. На підставі цих даних та керуючись пунктом 3 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) ГУ ДПС сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2022 № Ф-3426-51/62 на суму 29 293,44 грн, яку надіслано на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначене поштове відправлення повернуто Укрпоштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (копію вказаного листа до суду надано не в повному обсязі, а саме: три сторінки, які не містять логічного завершення та підпису/зазначення особи, якою складено вказаний лист).

Вважаючи вимоги від 02.11.2022 № Ф-3426-51/62 та № Ф-3426-51/62У про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

За приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI; тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виключно Законом №2464-VI визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів/податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів/податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів/податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абзацами першим, третім - сьомим частини четвертої статті 25Закону №2464-VIподатковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

У разі несплати частини суми страхових внесків, що сплачується за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, інформує про це платників єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом№ 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими визначаєІнструкція № 449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VIІнструкції № 449 установлено, що у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (у редакції, що діяла до 01.01.2017) було визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, зазначені положення у редакції, яка діяла до 01.01.2017 передбачали саме право, а не обов`язок платника на визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання платником доходу у звітному періоді.

Суд звертає увагу, що за правовими висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема, у постанові від 03.09.2020 у справі № 816/188/17, аналіз змісту наведених вище норм (у редакції, яка діяла до 01.01.2017) дає підстави для висновку, що платникам, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), у яких базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та якими у звітному році або окремому місяці звітного року не було отримано дохід (прибуток), надано право, у разі необхідності самостійно визначити базу нарахування. Тобто такі платники, за бажанням, у році або окремому місяці року, де не було ними отримано дохід (прибуток) можуть самостійно, у разі необхідності, визначити базу нарахування єдиного внеску. У такому випадку сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску та більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Надалі ж, Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи - підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

В частині сьомій статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (абзаци третій, п`ятий частини 8 статті 9 №2464-VI).

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Відповідач у відзиві на позов про наявність таких доходів також не зазначав.

Проте, факт перебування особи на обліку в податкових органах не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що до 01.01.2017 року підлягав обов`язковій сплаті фізичними особами-підприємцями єдиний внесок у разі отримання такою особою доходу (прибутку).

Крім того, з 01.01.2017 року особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 та від 23.01.2020 у справі № 480/4656/18.

В ході судового розгляду встановлено, що з 05.12.2017 ОСОБА_1 працював у ТОВ «ЛІФТОВИК-ДНІПРО» на посаді директора (копія наказу міститься у матеріалах справи.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-7) вбачається, що у 2017-2019 році за ОСОБА_1 страхувальниками ТОВ «ДНІПРОСПЕЦЛІФТСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39828410) та ТОВ «ЛИФТОВИК-ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 41698834) з наступних сум заробітку:

- 2017 рік:

- ТОВ «ДНІПРОСПЕЦЛІФТСЕРВІС»: за І місяць 2017 року 4000,00 грн.; за ІІ місяць 2017 року 4000,00 грн.; за ІІІ місяць 2017 року 4000,00 грн.; за ІV місяць 2017 року 4016,00 грн; за V місяць 2017 року 4047,15 грн; за VІ місяць 2017 року 4062,31 грн; за VІІ місяць 2017 року 4085,88 грн ; за VІІІ місяць 2017 року 4114,51 грн; за ІХ місяць 2017 року 4117,88 грн; за Х місяць 2017 року 4116,20 грн; за ХІ місяць 2017 року 4151,56 грн; за ХІІ місяць 2017 року 4181,49 грн;

- ТОВ «ЛИФТОВИК-ДНІПРО»: за ХІІ місяць 2017 року 3600,00 грн;

- 2018 рік:

- ТОВ «ДНІПРОСПЕЦЛІФТСЕРВІС»: за І місяць 2017 року 4500,00 грн.;

- ТОВ «ЛИФТОВИК-ДНІПРО»: за І місяць 2017 року 3857,14 грн.; за ІІ місяць 2017 року 4500,00 грн.; за ІІІ місяць 2017 року 4500,00 грн.; за ІV місяць 2017 року 4515,86 грн; за V місяць 2017 року 4535,24 грн; за VІ місяць 2017 року 4549,34 грн; за VІІ місяць 2017 року 4549,34 грн ; за VІІІ місяць 2017 року 4637,42 грн; за ІХ місяць 2017 року 9000,00 грн; за Х місяць 2017 року 8618,28 грн; за ХІ місяць 2017 року 9000,00 грн; за ХІІ місяць 2017 року 9032,66 грн;

- 2019 рік:

- ТОВ «ЛИФТОВИК-ДНІПРО»: за І місяць 2017 року 9400,00 грн.; за ІІ місяць 2017 року 9400,00 грн.; за ІІІ місяць 2017 року 9400,00 грн.; за ІV місяць 2017 року 9409,61 грн; за V місяць 2017 року 9048,78 грн; за VІ місяць 2017 року 9446,10 грн; за VІІ місяць 2017 року 9462,22 грн ; за VІІІ місяць 2017 року 9452,18 грн; за ІХ місяць 2017 року 9831,04 грн; за Х місяць 2017 року 8607,67 грн; за ХІ місяць 2017 року 9462,22 грн; за ХІІ місяць 2017 року 9465,16 грн.

Усього в 2017 році вказаними страхувальниками сплачено за позивача єдиний внесок з сум заробітку в загальному розмірі 52492,98 грн, у 2018 році 75795,28 грн, у 2019 році 112384,98 грн.

Разом із цим, відповідно до вищезазначеної форми ОК-7 протягом 2017-2019 років доходів від здійснення підприємницької діяльності позивачем отримано не було.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження підприємницької діяльності відповідачем в порушення встановленого ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування до матеріалів справи надано не було.

Отже, у зазначений період саме роботодавець мав сплачувати за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується наданими суду документами.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач у період часу 2017-2019 року, за який відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску у сумі 23785,08 грн., був найманим працівником у розумінні чинного законодавства, отримував заробітну плату, з якої щомісячно страхувальниками-роботодавцями відраховувались суми єдиного внеску.

Більш того, суд наголошує, що неправомірність нарахування ОСОБА_1 відповідачем сум єдиного внеску за період з 2017 року по І квартал 2019 року (податкова вимога від 16.05.2019 №Ф-3426-51У у сумі 21030,90 грн) вже була встановлена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 160/8052/20, яке набрало законної сили 31.12.2020, та в силу частини 4 статі 78 КАС України не потребує доказування.

В означеному рішенні судом було встановлено, що «Позивач, згідно наданих доказів перебував у трудових відносинах з 04.06.2015 до 17.04.2018 з ТОВ «Дніпроспецліфтсервіс»; з 05.12.2017 став директором ТОВ «Ліфтовик-Дніпро». Робота виконувалася за сумісництвом та розмір сплачуваного ЄСВ був більшим за мінімальний», у зв`язку з чим суд відхиляє посилання відповідача про відсутність у період лютий-грудень 2018 року сплати за позивача мінімального внеску на державне соціальне страхування.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем як суб`єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи недоведена правомірність оскаржуваної вимоги.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність вимог про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2022 №Ф-3426-51/62 та від 02.11.2022 №Ф-3426/62 У, сформованих Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області, у зв`язку з чим наявні підстави для їх скасування.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити коригування даних платника податків ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі органів ДПС України шляхом вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29293,44 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статті 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

У статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;. від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно із статтею 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, наказом МФУ №5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943 (далі Порядок №5, який чинний станом на день судового розгляду).

Відповідно до п. 3 Порядку №5 для забезпечення достовірності відображення облікових показників в ІКП структурними підрозділами за напрямами роботи здійснюється попередній та загальний контроль у терміни, встановлені цим Порядком.

Пунктом 5 Порядку №5 передбачено, що моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.

Відповідно до п. 3 розділу II Порядку №5 за наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Суд зазначає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність в останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №825/999/17 та від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі №826/9288/18, від 30.11.2021 у справі № 300/3157/20.

За приписами п. 2 ч. 3 розділу V Порядку №5 у разі скасування у встановлених законом випадках не в межах процедури адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску після його вручення платнику податків у підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, вноситься рішення керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) територіального органу ДПС або особи, яка виконує його обов`язки, про скасування податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, статус податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовано».

Відповідно до п. 1 ч. 4 розділу V Порядку 5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зав`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Відображенню в інформаційній системі підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що контролюючий орган зобов`язаний привести у відповідність відомості в ІКП шляхом коригування даних у ІКП у разі прийняття рішення суду по суті.

Поряд із цим відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За положеннями частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, оскільки суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваної вимоги, то суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 29293,44 грн, у зв`язку з чим на підставі ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне скоригувати заявлену позивачем позовну вимогу.

Такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах №816/2042/16 від 13.02.2018 та № 805/834/16-а від 06.08.2020.

Суд наголошує, що в спірному випадку обраний спосіб захисту відповідає чинному законодавству, а саме: повноваженням податкового територіального органу на підставі затвердженого наказом МФУ за №5 Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертоїстатті 73 КАС Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно доприписів статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першоюстатті 77 КАС Українизакріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другоїстатті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 143 КАС Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 2952,40 грн, сплачений позивачем при поданні до суду адміністративного позову відповідно до платіжних інструкцій від 26.07.2023 №0.0.3118644857.1 та від 30.07.2023 №0.0.3123261676.1, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Водночас, суд звертає увагу, що в прохальній частині позову позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на його користь судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 8952,40 грн. (2147,20 грн судовий збір за подання позовної заяви; 805,20 грн судовий збір за подання заяви про забезпечення позову; 6000,00 грн витрати на правничу допомогу). При цьому, в тексті уточненого позову у розрахунку судових витрат зазначено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 3220,80 грн. без зміни загальної суми 8952,40 грн у прохальній частині позову. До уточненого позову також надано платіжну інструкцію від 30.07.2023 №0.0.3123258822.1 про сплату судового збору у сумі 1073,60 грн.

Суд зазначає, що оскільки в позовній заяві заявлено дві майнові вимоги на загальну суму 37 555,98 грн, а вимога про зобов`язання відповідача вчинити певні дії є похідною, то за подання цього позову до суду позивач мав сплатити судовий збір у загальному розмірі 1073,60 грн (37 555,98 грн х 1% = 375,56 грн, проте підлягає сплаті не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, судовий збір у розмірі 2147,20 грн є надміру сплаченим та може бути повернутий в силу положень ст.7 Закону України "Про судовий збір" на підставі відповідної заяви.

Стосовно клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частин 1 та 3статті 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно достатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторонина правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

До матеріалів справи позивачем додано:

- копію договору про надання правничої допомоги від 18.07.2023 б/н;

- копію Акту приймання наданої правничої допомоги від 26.07.2023 за Договором про надання правничої допомоги від 18.07.2023 року.

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2709 від 29.10.2012;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ №1215485 від 26.07.2023.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги між ОСОБА_1 (Клієнт) та Адвокатом Ковальчуком Д.Ю. було укладено договір про надання правничої допомоги від 18.07.2023 б/н, згідно з пунктом 1.1 якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правничу допомогу вимоги про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02 листопада 2022 року № Ф-3426-51/62 ГУДПС у Дніпропетровській області про визначення суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 29293,44 грн., та зобов`язання здійснити коригування даних платника податків в інформаційно-комунікаційній системі органів ДПС України шляхом вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29293,44 грн., стягнення заподіяної моральної шкоди, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити правову допомогу на умовах, передбачених даним Договором.

У розділі 5 Договору визначений порядок оплати послуг Адвоката.

Так, вартість наданої правничої допомоги за даним Договором становить 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 копійок), виходячи з вартості 1 години - 1000,00 грн (п.5.1 Договору).

Згідно з пунктом 5.2 Договору Клієнт оплачує Адвокату вартість наданої правничої допомоги, що вказана у пункті 5.1. даного Договору протягом 30 банківських днів з дати підписання Акту приймання наданої правничої допомоги. Акт наданої правничої допомоги за цим Договором Адвокат складає та надає Клієнту за результатами надання правничої допомоги, визначеної пунктом 1.1. даного Договору.

26.07.2023 Сторонами підписано Акт приймання наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 18.07.2023 року, згідно з яким Адвокат надавав, а Клієнт приймав наступну правову допомогу:

- Підготовка, підписання та подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви від імені Клієнта про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02 листопада 2022 року № Ф-3426-51/62 ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визначення суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 29293,44 грн., та зобов`язання здійснити коригування даних платника податків в інформаційно-комунікаційній системі органів ДПС України шляхом вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 29293,44 гри., стягнення заподіяної моральної шкоди; кількість годин 6; вартість однієї години 1000,00 грн; загальна вартість наданої правничої допомоги 6000,00 грн.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛу справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy)», №34884/97).

Судом встановлено, що визначені Договором дії були вчинені Адвокатом в інтересах позивача, проте суд враховує, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, представник позивача не приймав участь судових засіданнях, та не подавав заяв по суті справи, окрім позовної заяви. Суд також враховує, що загальна ціна позову становить 37 555,98 грн. Водночас, враховуючи, що адвокат Ковальчук Д.Ю. представляв інтереси позивачу у справі №160/8052/20 з оскарження вимоги від 16.05.2019 №Ф-3426-51У у сумі 21030,90 грн з нарахуванню позивачу єдиного внеску за період з 2017 року по І квартал 2019 року, суд критично ставиться до витраченого Адвокатом часу у кількості 6 годин для складення позовної заяви у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу пропорційності та співмірності, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Вказана сума є співмірною з предметом спору, вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормоюст.143 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 44118658), про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язати вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 02.11.2022 №Ф-3426-51/62 на суму 29293,44 грн та від 02.11.2022 №Ф-3426/62 У на суму 8262,54 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей про нараховану недоїмку (заборгованість) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 29293,44 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1878,80 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім гривень 80 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно