Рішення

від 16.11.2023 по справі 202/14690/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/14690/23

Провадження № 2/202/2796/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Травкіної В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Фінпром Маркет»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета позову,-Новогродівський міськийвідділ державноївиконавчої службиСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків)про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, - Новогродівський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтуванняподаної заявизазначив,що 17.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було посвідчено виконавчий напис № 3094 про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості в сумі 27588, 42 грн. Нотаріус не перевірив безспірність заборгованості боржника перед стягувачем, що свідчить про наявність спору щодо суми за договором, на підставі якого було вчинено виконавчий напис. Наголошував, що нотаріус вчинив виконавчий напис за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості. Окрім цього зазначала, що виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений.

З огляду на незаконність вчинення виконавчого напису вважає, що грошові кошти на загальну суму 14 075 грн., які були стягнуті з нього в виконавчому провадженні №67937443 від 20.12.2021, яке було розпочато на підставі виконавчого напису від 17.07.2020, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення заборгованості за кредитним договором №2008381577 від 13.03.2014, укладеного між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», мають бути повернені йому шляхом стягнення з відповідача у відповідному розмірі.

ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без участі позивача, позов підтримала та просила задовольнити.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» надав заяву в який зазначив, що не заперечують в частині задоволення позовних вимог щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» грошових коштів в сумі 14075 грн. просили суд відмовити та зазначали, що підстави для стягнення грошових коштів в порядку ст. 1212 ЦК України відсутні.

Представник Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. посвідчено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості в сумі 27588, 42 грн.

За загальним правилом відповідно до статтей15,16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Так, згідно зі статтею 87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону України«Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис,законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Оспорюючи виконавчий напис, позивач зазначав, що виконавчий напис вчинено на не нотаріально посвідченого договору, сума стягнення також не є безспірною.

Відповідно до ч. 1, 5ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Переліком документів,за якими стягнення заборгованості провадитьсяу безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. №1172 встановлено,що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662було внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Пункт 2 було доповнено такого змісту: « Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Таким чином для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 17.07.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Таким чином, вчиняючи 17.07.2020 виконавчий напис, приватний нотаріус Остапенко Є.М. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови 1172 від 29.06.1999 року № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 3094 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87,88Закону України«Про нотаріат» та Переліку документів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Враховуючи, що оспорюваний виконавчий напис було виконано за угодою, яка не була нотаріально посвідчена, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

За таких обставин факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.

При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Така правова позиція викладена в постановіВерховного Суду від08 вересня 2021 року справа № 201/6498/20.

Враховуючи вищевикладене, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню безпідставно отримані кошти в рахунок заборгованості за кредитним договором в сумі 14075 грн., яку відповідач безпідставно отримав за виконавчим написом, який визнано таким, що не підлягав виконанню.

Відповідно до положеньст.141ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір.

Керуючись ст.ст.141, 258-259,263-265, 354 ЦПК України,суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, - Новогродівський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Виконавчий напис № 3094, посвідчений 17.07.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості в сумі 27588, 42 грн. визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 14075 (чотирнадцять тисяч сімдесят п`ять) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. та 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда