Рішення

від 27.11.2023 по справі 462/8376/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/8376/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення невиплаченої заробітної плати,

встановив:

ОСОБА_1 30.10.2023 року звернувся в суд з позовом до Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова про стягнення 198332,18 грн. невиплаченої заробітної плати за період з серпня 2017 року по жовтень 2023 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебуває у трудових відносинах з Комунальною 3-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова і працює на посаді лікаря стоматолога-терапевта. З 1 серпня 2017 року та по даний час заробітна плата працівникам поліклініки не нараховується та не виплачується, що унеможливлює отримати довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 01.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу розяснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинногоЦПК України.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

В матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178ЦПК України та ч.5 ст.279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем Комунальною 3-ою стоматологічною поліклінікою м. Львова, з 11.01.2011 року прийнятий на посаду лікаря стоматолога терапевта на 0,5 ставки, згідно наказу №118/1-к від 01.08.2013 року - вважається працюючим на посаді лікаря стоматолога - терапевта, що підтверджується записами у трудовій книжці. У трудовій книжці відсутні записи, які б свідчили, що позивач припинив перебувати у трудових відносинах з відповідачем.

З виписки Пенсійного фонду України з індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що за період з серпня 2017 року по жовтень 2023 року відсутнє нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 .

Під час розгляду судом даної справи відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів які б свідчили про те, що з серпня 2017 року по жовтень 2023 року позивачу ОСОБА_1 проводилося нарахування та виплата заробітної плати, а також, не надано доказів того, що у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м.Львова були прийняті та затверджені штатні розписи на 2018 - 2023 роки.

Крім цього, матеріали справи не містять жодних спростувань твердження позивача, що він продовжує працювати у Комунальній 3-ій стоматологічній поліклініці м.Львова та належним чином виконує свої посадові обов`язки лікаря стоматолога - терапевта.

Відповідно дост.43 Конституції Україниправо на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.1ст.94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У ч.1ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.

Згіднозі ст.2 Закону України «Про оплату праці»основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Статтею115КЗпП України визначено, щозаробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Враховуючи наведені встановлені судом обставини та їх правове регулювання, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними, оскільки відповідачем порушено право позивача щодо отримання заробітної плати.

Разом з тим, даючи оцінку розрахункам позивача та визначаючи розмір заробітної плати ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню із відповідача за період з серпня 2017 року по жовтень 2023 року, суд виходить з наступного.

Відповідно дост.5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.3ст.3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.

Статтями 12, 81ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд не приймає до уваги поданий позивачем розрахунок заробітної плати в тій частині, яка підлягає стягненню за період з серпня 2017 року по грудень 2018 року.

Так, при розрахунку заробітної плати з серпня по грудень 2017 року позивач підставно виходить із даних штатного розпису на 2017 рік, копія якого долучена до справи, проте помилково визначає заробітну плату за місяць у цей період в розмірі 4159,08 грн., як результат ділення місячного фонду заробітної плати по штатній посаді лікаря стоматолога - терапевта на кількість штатних одиниць 41,25, з подальшим діленням на половину ставки. Натомість, як вбачається із даних штатного розпису на 2017 рік, місячний фонд заробітної плати по штатній посаді лікаря стоматолога терапевта, що складає 171562 грн., включає окрім посадових окладів також і надбавки за медичний стаж роботи в сумі 31981 грн.

Таким чином, враховуючи ненадання позивачем на виконання вимог ст.12, 81 ЦПК України доказів отримання ним у 2017 році надбавки за медичний стаж роботи і розміру цієї надбавки, суд знаходить законні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 8459,45 (3383,78 оклад лікаря стоматолога-терапевта у 2017 році х 5 місяців х 0,5 ставки) грн. заробітної плати за період з серпня по грудень 2017 року.

Також суд критично оцінює поданий позивачем розрахунок заробітної плати, яка підлягає стягненню за 2018 рік, оскільки такий зроблено виходячи із місячного фонду заробітної плати, передбаченого штатним розписом на 2017 рік, який не діє у 2018 році, а відтак, не є доказом розміру належної позивачу заробітної плати за 2018 рік.

Штатного розпису Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м.Львова на 2018 рік позивачем не подано, а також не подано будь-яких належних доказів для обґрунтування розміру заробітної плати позивача за 2018 рік, вказаного у розрахунку.

Згідно положень ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів не є обов`язком суду. Клопотань про витребування доказів, у порядкуст. 84 ЦПК України,позивачем до суду не подано.

Згідно ізст.2 КЗпП Україниправо громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно дост.3 Закону України «Про заробітну плату»мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

За вимогами ч. 1, 4ст. 95 КЗпП Українимінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

У пункті 20постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз`яснено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно зст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»мінімальна заробітна плата на 2018 рік установлена у місячному розмірі з 1 січня - 3723 грн.

Згідно зст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»мінімальна заробітна плата на 2019 рік установлена у місячному розмірі з 1 січня - 4173 грн.

Згідно з ст.8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2020рік» мінімальна заробітна плата на 2020 рік установлена у місячному розмірі з 1 січня 4723 грн., з 1 вересня - 5000 грн.

Згідно з ст.8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2021рік» мінімальна заробітна плата на 2021 рік установлена у місячному розмірі з 1 січня - 6000 грн., з 1 грудня 6500 грн.

Згідно зі ст.8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2022рік» мінімальна заробітна плата на 2022 рік установлена у місячному розмірі з 1 січня - 6500 грн., з 1 жовтня 6700 грн.

Згідно зі ст.8Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2023рік» мінімальна заробітна плата на 2023 рік установлена у місячному розмірі з 1 січня - 6700 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що при розрахунку заборгованості відповідача по заробітній платі перед позивачем за період з січня 2018 року по жовтень 2023 року слід виходити із встановленого державою мінімального розміру заробітної плати.

Відтак, розмір заборгованості відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати за період з січня по грудень 2018 року становить 22338 грн. (3723 встановлений розмір мінімальної заробітної плати х 12 місяців х 0,5 ставки); за період з січня по грудень 2019 року - 25038 грн. (4173 встановлений розмір мінімальної заробітної плати х 12 місяців х 0,5 ставки); за період з січня по серпень 2020 року - 18892 грн. (4723 грн. розмір мінімальної заробітної плати х 8 місяців х 0,5 ставки); за період з вересня по грудень 2020 року - 10000 грн. (5000 грн. розмір мінімальної заробітної плати х 4 місяців х 0,5 ставки); за період з січня по листопад 2021 року - 33000 грн. (6000 грн. розмір мінімальної заробітної плати х 11 місяців х 0,5 ставки); за період з грудня 2021 року по вересень 2022 року - 39000 грн. (6500 грн. розмір мінімальної заробітної плати х 10 місяців х 0,5 ставки); за період з жовтня 2022 року по жовтень 2023 року - 43550 грн. (6700 грн. розмір мінімальної заробітної плати х 13 місяців х 0,5 ставки), а всього за період з січня 2018 року по жовтень 2023 року - 185318 грн.

Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість із заробітної плати за період з серпня 2017 року по жовтень 2023 року в розмірі 193777,45 (8459,45 + 185318) грн., задовольнивши позов частково.

За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Задовольняючи позовнівимоги частково, відповідно до положень ст.141 ЦПК України та вказаного роз`яснення, судовий збір в розмірі 1983,32 грн. розділяється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із відповідача на користь держави слід стягнути 1937,70 (97,70 % від 1983,32 грн.) грн. судового збору.

Керуючись ст.2,4,12,13,81,82,89, 141,263-265,268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовзадовольнити частково.

Стягнути із Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова на користь ОСОБА_1 193777,45 грн. невиплаченої заробітної плати, провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.

В решті позову відмовити.

Стягнути із Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м.Львова на користь держави 1937,70 грн. судового збору.

Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Комунальна 3-я стоматологічна поліклініка м.Львова; ЄДРПОУ 01984317; місцезнаходження: м.Львів, вул. С.Петлюри,17.

Текст рішення складено 27.11.2023 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний