Ухвала

від 24.11.2023 по справі 935/1149/20

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/1149/20

Провадження № 6/935/41/23

У Х В А Л А

Іменем України

24 листопада 2023 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Янчук В.В.,

за участі секретаря - Кумечко С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання начальника Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

УСТАНОВИВ:

Начальник відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Желєзна Т.С. звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 .

Подання обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у Коростишівському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження № 63597450 з примусового виконання виконавчого листа № 935/1149/20 виданого 20.10.2020 про стягнення боргу в розмірі 31840,80 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12.11.2020 виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим документом, копія постанови про відкриття надіслана сторонам виконавчого провадження.

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити за боржником зареєстровано право власності на земельні ділянки: для ведення особистого селянського господарства, для будівництва та обслуговування житлового будинку та житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Боржнику належить також 1 одиниця сільськогосподарської техніки трактор колісний. Виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавня для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з`явився, про причини неявки не повідомив виконавця. Вжитими виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить вищевказане майно, однак ОСОБА_1 рішення суду не виконує. На час звернення заявника рішення суду не виконано. Враховуючи викладене, просять, тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання зобов`язань, покладених на нього за виконавчим листом № 935/1149/20 виданого 20.10.2020 про стягнення боргу в розмірі -31840,80 грн.

Начальник відділу ДВС Желєзна Т.С. в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду подання повідомлені належним чином, до суду направила клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

У відповідності до вимог ч. 4ст. 441 ЦПК Україниінші сторони та заінтересовані особи не повідомлялись про розгляд подання.

Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідившиподання та надані до нього документи, дійшов до наступного висновку.

На виконанні у Коростишівському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) знаходиться виконавче провадження № 63597450 з примусового виконання виконавчого листа № 935/1149/20 виданого 20.10.2020 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 31840,80 грн.

З матеріалів подання вбачається, що в результаті дій вжитих державним виконавцем встановлено наступне: згідно інформації головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області за ОСОБА_1 зареєстровано 1 одиницю сільськогосподарської техніки. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (станом на 20.11.2023) за боржником зареєстровано нерухоме майно: земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,4 га, кадастровий номер 1822587007:02:002:0009; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1081 га, кадастровий номер 1822587007:02:002:0166, земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2 га, кадастровий номер 1822587007:02:002: 0008; житловий будинок, загальною площею 61,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , житловий будинок загальною площею 68,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,2729 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер : 1822587007:02:001:0077; земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 1822587007:02:001:0076. За повідомленням МВС України від 14.11.2023 р. відсутня інформація щодо зареєстрованих транспортних засобів за боржником. Відповідно до повідомлення Державної фіскальної служби України від 14.11.2023 р. боржник має відкриті рахунки у фінансових установах. Державним виконавцем 03.08.2023 на адресу боржника надсилавсь виклик щодо явки до виконавця та надання пояснень щодо невиконання рішення суду.

У поданні державний виконавець зазначив, що на час звернення до суду з поданням боржником рішення суду не виконано.

Інформація про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження в матеріалах подання відсутня. Належних підтверджень про виклик ОСОБА_1 державним виконавцем заявником не надано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 лютого 2013 року, викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Матеріали виконавчого провадження не містять відомостей, що боржнику направлялась копія постанови про відкриття виконавчого провадження та виклики державного виконавця.

Також відсутні відомості, що боржник отримував вказану постанову та виклики, зокрема відсутня копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення чи повернення поштового відправлення до відділу ДВС з причин, що свідчили б про умисне ухилення боржника від явки до державного виконавця.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на ухилення від виконання ним свого обов`язку. Тобто законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). Та суд враховує, що при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

У справі «Хлюстов проти Росії» ЄСПЛ застосував вказані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Таким чином, підставами для обмеження боржника в праві виїзду за межі України можуть бути лише доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішеннями суду. Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Аналізуючи матеріали справи та надані суду докази, суд вважає, що в поданні йдеться лише про наявність боргових зобов`язань та що вони не погашені, однак доказів, які саме дії свідчать про ухилення боржника від виконання цих зобов`язань, доведення яких є обов`язковою умовою для встановлення для боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, як в поданні, так і в матеріалах долучених до нього, суду не надано. З урахуванням наведеного, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подання державного виконавця про обмеження у праві виїзду боржника задоволенню не підлягає, оскільки державним виконавцем необґрунтовано необхідності вжиття такого заходу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 441 ЦПК України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання начальника Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Янчук