Постанова

від 22.11.2023 по справі 385/408/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2023 року м. Кропивницький

справа № 385/408/23

провадження № 22-ц/4809/1189/23

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Письменний О.А.

за участю секретаря судового засідання Гончар О.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Олена»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Олена» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2023 року у складі судді Венгрина М.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміствимог заявника

У березні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

В обґрунтування позову представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 зазначала, що позивачці на праві приватної власності належить земельна ділянка згідно Державного акту про право приватної власності на землю серія КР № 3521110100:02:00:031 від 09.09.1999 з кадастровим № 3521110100:02:000:0031, площею 3,2016 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області.

30.11.2012 між позивачем та ФГ «Олена» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, тобто до 30.11.2022. Починаючи з осені 2022 року позивачка неодноразово зверталась до ФГ «Олена» з повідомленням про небажання подальшої співпраці та просила повернути належну їй земельну ділянку відразу після закінчення договору оренди.

Проте на дані звернення голова ФГ «Олена» відповів, що договір оренди буде зберігати свою чинність доки йому буде потрібно. 21.12.2022 позивачка звернулась до державного реєстратора з заявою про надання інформаційної довідки щодо належної їй земельної ділянки, яка є предметом спору у даній справі.

Отримавши інформаційну довідку № 318334813 від 21.12.2022, позивачці стало відомо, що 30.11.2022 державним реєстратором Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області Корсун В. С. було зареєстровано додаткову угоду б/н від 18.11.2022 до договору оренди від 30.11.2012, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 30.11.2032 з автоматичним продовженням дії договору.

Зазначає, що не підписувала жодної додаткової угоди з відповідачем по справі, не бажала та не бажає подальшої співпраці з ним. Всі ці обставини грубо порушують її права, як власника земельної ділянки, тому він вимушена звернутись до суду для захисту своїх порушених прав, оскільки належна їй земельна ділянка використовується без законних на те підстав.

Просила суд зобов`язати ФГ «Олена» усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н від 18.11.2022 до договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Олена» 30.11.2012.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2023 року позов задоволено.

Зобов`язано Фермерське господарство «Олена» усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим № 3521110100:02:000:0031, площею 3,2016 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди № б/н від 18.11.2022 до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Олена» 30.11.2012, зареєстрованої 30.11.2022, номер запису про інше речове право № 48594341.

Стягнуто з Фермерського господарства «Олена» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі - 1073 грн 60 коп. сплаченого судового збору та 6000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 7073 (сім тисяч сімдесят три) грн 60 коп.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду, ФГ «Олена» подало апеляційну скаргу, в якій її представник ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що суд першої інстанції формально визначив як встановлену обставину щодо непідписання позивачем додаткової угоди, та не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 не надано доказів неукладення спірного правочину.

Відповідач зазначає, що додактову угоду ним не надано з поважних причин, оскільки її втрачено, з приводу чого в господарстві проводилося внутрішнє розслідування, складено акт про втрату даної додактової угоди та подано відповідне оголошення у газету «Урядовий кур`єр».

Звертає увагу, що звертаючись до суду з позовом, позивач не ставила питання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи для дослідження додаткової угоди, зокрема, наявності/відсутності її підпису на зазначеному правочині.

Суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні позову, в тому числі, у зв`язку з неефективним способом захисту, проте, зобов`язав відповідача скасувати державну реєстрацію додаткової угоди, що вочевидь не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того,представник ФГ«Олена» вважає,що сумасудових витрат,визначена позивачему розмірі7073грн.60коп.,не обґрунтовананалежним чином,адже позивачне ознайомиввідповідчав зактом виконанихробіт тане надавналежного підтвердженняпро сплатузазначеної суми.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Позивач не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.

Згідно з ч.3ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянки площею 3,2016 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0031, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, що підтверджується даними Державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 3521110100:02:00:031 від 09.09.1999 (а.с. 6).

Згідно копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.12.2022, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,2016 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0031. Номер запису про інше речове право: 48594341; дата та час державної реєстрації 30.11.2022; підстава для державної реєстрації: додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 18.11.2022, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 ; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 30.11.2012, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 .

Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65652995 від 02.12.2022, ОСОБА_5 , Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області. Вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки (а.с.7-8).

В грудні 2022 позивачка ОСОБА_1 звернулась до ФГ «Олена» з листом-повідомленням про не бажання поновлювати дію договору оренди землі, та має намір самостійно обробляти орендовану земельну ділянку, загальною площею 3,2016 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0031 (а.с. 10).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.12.2022, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 3,2016 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0031. Номер запису про інше речове право: 48594341; дата та час державної реєстрації 30.11.2022; підстава для державної реєстрації: додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 18.11.2022, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 ; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 30.11.2012, видавник: Орендар: ФГ «Олена»; Орендодавець: ОСОБА_1 . Підстави внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65652995 від 02.12.2022, ОСОБА_5 , Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області.

Отже 30.11.2012 між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років який закінчився 30.11.2022, але відповідачем було зареєстровано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 18.11.2022, яку, як стверджує позивачка, вона не підписувала оскільки не бажала продовжувати договір оренди з відповідачем.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

В судовомузасіданні апеляційногосуду представниквідповідача ОСОБА_4 підтримала апеляційнускаргу,просила їїзадовольнити.Представник позивача ОСОБА_3 просив залишитирішення судупершої інстанціїбез змін.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст. 268 ЦПК України).

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно дост.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог ізаперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені впостановах Верховного Суду.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовнівимоги,суд першоїінстанції дійшоввисновку,що додаткова угода б/н від 18.11.2022 до договору оренди від 30.11.2012, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 30.11.2032, позивачем не підписувалася та не укладалася. Реєстрація неукладеної між сторонами додаткової угоди до договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належної їй земельною ділянкою.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частинами першою третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі ( зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першоюстатті 15Закону України«Про орендуземлі» істотнимиумовами договоруоренди земліє:об`єкт оренди(кадастровийномер,місце розташуваннята розмірземельної ділянки); дата укладеннята строкдії договоруоренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до статті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

За змістом ч. 5 ст. ЗУ «Про оренду землі»право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом пункту 1 частини 1статті 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною третьоюстатті 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)(постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 154/883/19).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належала на праві приватної власності земельна ділянки площею 3,2016 га, кадастровий номер 3521110100:02:000:0031, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області, що підтверджується даними Державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 3521110100:02:00:031 від 09.09.1999 (а.с. 6).

Пред`являючи позов ОСОБА_1 стверджувала, що спірну додаткову угоду до договору вона не підписувала, підпис у ній вчинено іншою особою, тому представником позивача було заявлене клопотання, в якому він просив витребувати у відповідача оригінал додаткової угоди №б/н від 18.11.2022 до договору оренди від 30.11.2012, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 30.11.2032 з автоматичним продовженням дії договору, яка зареєстрована 02.12.2022 державним реєстратором Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області Корсун В.С.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 21.12.2022 вбачається, що вищевказана Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 18.11.2022 була зареєстрована 02.12.2022 державним реєстратором Благовіщенської міської ради державної адміністрації Кіровоградської області Корсун В.С., номер запису про інше речове право 48594341 (а.с. 7-8).

Сторонами не заперечується той факт, що на час розгляду справи спірна земельна ділянка перебуває у фактичному користуваннні ФГ «Олена».

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просила скасувати державну реєстрацію Додаткової угоди б/н від 18.11.2022 за № 48594341 від 30.11.2022 про викладення в новій редакції Договору оренди земельної ділянки від 30.11.2012, посилаючись на те, що вказана угода нею не підписувались.

Разом з тим, на час укладення додаткової угоди, що є предметом позову, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації договору, оскільки державній реєстрації підлагала не сама угода, а речове право, яке виникло на її підставі, а відтак суд першої інстанції помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Так, в постанові Верхового Суду від 03 березня 2021 року у справі № 913/175/20 зазначено, що у частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1-3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла і на час звернення позивача з позовом, і на час ухвалення судом рішення), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Такі висновки викладені у постанові Верхового Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 385/1290/21.

Зважаючи на те, що з на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, суд зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, зазначений в позовній заяві, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації додаткової угоди.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку належним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є саме припинення правовідношення, яке виникло на підставі оспорюваної угоди, з одночасним скасуванням речового права, яке виникло на підставі вказаної угоди.

З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ФГ «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі необхідно було відмовити з підстав обрання позивачем не ефективного способу захисту.

При цьому, суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позову через обрання не ефективного способу захисту не позбавляє позивача права заявити позов про усунення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки з подальшим скасуванням державної реєстрації речового права оренди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно визначившись з характером спірних правовідносин, встановивши відсутність волевиявлення сторони на укладання правочину, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1ст. 376ЦПК Україниє підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, в порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ФГ «Олена» 1 362 грн судового збору, сплаченого за подання відповідачем апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367,368,374,376,381-384,390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Олена» задовольнити.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 18 липня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Олена» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства «Олена» (код ЄДРПОУ 20657357) 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді Л.М. Дьомич

О.А. Письменний