Рішення

від 23.11.2023 по справі 203/1710/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/1710/23

2/0203/836/2023

ЗАОНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Потаповій В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа відділ у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб управління соціальної політки Бучанської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що з грудня 2012 року проживала у цивільному шлюбу з відповідачем, від якого мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З березня 2017 року шлюбні відносини з відповідачем було припинено. У справах сімї відповідач участі не приймав, матеріальної допомоги їй з дитиною не надавав, в зв`язку із чим вона була вимушена звернутись до суду та 25.01.2018 року Приморський районним судом м.Маріуполя було видано відповідний судовий наказ. Станом на 15.03.2023 року заборгованість відповідача по аліментам становить майже 200000 грн. 07.12.2020 року відносно нього було розпочато кримінальне провадження за ст.164 КК України. З березня 2017 року відповідач життям дитини не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні. Його спосіб життя є антисоціальним, він зловживає спиртними напоями, схильний до агресії. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.05.2023 року було відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 08.08.2023 року в якості третьої особи замість Служби у справах дітей Бабинецької селищної ради Бучанського району Київської області було залучено відділ у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб управління соціальної політки Бучанської міської ради Київської області.

Протокольною ухвалою суду від 04.10.2023 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено останню до розгляду по суті.

В наданій заяві представник позивачки просила провести розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, зазначивши про підтримання позову та не заперечуючи проти заочного розгляду справи.

Відповідач за неодноразовими викликами до суду не з`явився, явку представника не забезпечив, про поважність причин неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Третя особа явку свого представника не забезпечила, про причини неявки не повідомила. Проте, надала висновок про розв`язання спору в порядку ст.19 СК України.

Враховуючи зазначені обставини та положення ч.3 ст.211, ст.ст.223,247,280,281 ЦПК України, суд визнав за можливе провести подальший розгляд справи по суті за відсутності учасників, за наявними у справі матеріалами, в заочному порядку та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши доводи позовної заяви та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною 7 ст.7 СК України визначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.п.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоюПостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 рокув усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Частиною 1 ст.152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно ч.ч.1,2,4 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до правових наслідків згідно зіст.166 СК України,позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останніх батьківських прав, покладено на позивача.

Як зазначила позивачка та не спростовано відповідачем, останні з грудня 2012 року проживали у цивільному шлюбі. З березня 2017 року шлюбні відносини між ними було припинено.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила дитину сина ОСОБА_3 , батьком якого згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно, записано відповідача ОСОБА_2 .

Після припинення сторони шлюбних відносин в березні 2017 року, дитина залишилась проживати разом із матір`ю та знаходиться на її повному утриманні та вихованні. Відповідач з дитиною не спілкується, її життям не цікавиться.

Згідно довідок виконавчої служби має значну заборгованість по сплаті аліментів на утримання дитини, стягнутих нього судовим наказом Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області, за фактом чого відносно ОСОБА_2 також розпочато кримінальне провадження за ст.164 КК України.

Відповідно до довідок КДНЗ «Ясла-садок №66 «Вербинка» ММР таКЗ «Бабинецький ЗЗСО І-ІІІ ситупенів №13» Бучанської міської ради Київської області, дитина проживає та виховується мамою ОСОБА_1 . За весь час відвідування дитиною садочка та шкоди, батько не з?являвся, життям та навчальними успіхами дитини не цікавився.

Висновком виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 25.08.2023 року визнано за доцільне позбавлення ОСОБА_2 батьківьких прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, досліджені судом докази в своїй сукупності свідчать про те, що з березня 2017 року по теперішній час, тобто на протязі більше шести років, відповідач не спілкується з дитиною ані особисто, шляхом зустрічей, ані через засоби зв`язку, не цікавиться життям дитини, її навчанням, інтересами, станом здоров`я; ухиляється від матеріального утримання дитини.

Вказані обставини в своїй сукупності дають підстави прийти до висновку, що відповідач умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, свідомо нехтує останніми, що має постійний характер та продовжується на протязі тривалого часу.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про наявність передбачених п.2 ч.1 ст.164 СК України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, обгрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог і необхідність задоволення позову.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки також слід стягнути судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7,150,151,152,164,165,166 СК України, ст.ст.8,12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.4,5,10-13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268,280,281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа відділ у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб управління соціальної політки Бучанської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 23 листопада 2023 року.

Суддя С.Ю.Казак