Постанова

від 20.11.2023 по справі 915/1439/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. ОдесаСправа № 915/1439/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників учасників у справі:

Від ОСОБА_1 - адвокат Татарінов В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради,

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023, суддя суду першої інстанції Ткаченко О.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 10.07.2023

по справі №915/1439/21

за позовом: Миколаївської міської ради,

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Топ»,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетс-НК»,

3) ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне підприємство «МОНОЛІТ-ТРЕЙД МИКОЛАЇВ»,

про: скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 137,2 кв.м. шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу по АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ

Описова частина.

Миколаївською міською радою пред?явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Топ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетс-НК» та ОСОБА_1 з такими вимогами:

« 1. Зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ЦЕНТР ТОП», код ЄДРПОУ 40432805, усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою площею 76,2 кв.м. шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу по АДРЕСА_1 .

2. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ТОП», код ЄДРПОУ 40432805, право власності на торговельний комплекс загальною площею 76,2 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947136748101, державна реєстрація від 15.11.2019 №34201514).

3. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право власності на торговельний комплекс загальною площею 76,2 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947136748101, державна реєстрація від 28.10.2019 №33874684).

4. Зобов?язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Маркетс-НК», код ЄДРПОУ 42879659, та ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою площею 137,2 кв.м. шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу по АДРЕСА_1 .

5. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право власності (679/1000 частки) на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947098748101, державна реєстрація від 28.10.2019 №33873960).

6. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетс-НК», код ЄДРПОУ 42879659, право власності (321/1000 частки) на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947098748101, державна реєстрація від 28.10.2019 №33873857).

7. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право власності (679/1000 частки) на торговельний комплекс загальною площею 76,2 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1250817948101, державна реєстрація від 26.03.2019 №30909986).

8. Скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за Товариством з обмеженого відповідальністю «Маркетс-НК», код ЄДРПОУ 42879659, право власності (321/1000 частки) на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1250817948101, державна реєстрація від 14.03.2019 №30743176).

9. Судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (р/р UA448201720344230028000027733, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 04056612)".

26.10.2021 до Господарського суду Миколаївської області позивачем подано заяву про зміну предмету позову, за змістом якої позивач фактично доповнює позовні вимоги та додатково просить:

- визнати недійсним акт приймання передачі нерухомого майна, серія та номер: №1, виданий 14.11.2019, видавник: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області, ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданий 25.03.2019, видавник: між сторонами;

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 12.03.2019, видавник: між сторонами.

Позов мотивовано тим, що на земельній ділянці комунальної власності, що раніше перебувала у користуванні ФОП Колтун Т.А. (договори сервітуту припинилися, земельна ділянка повернута не була) внаслідок протиправних дій останньої було самочинно розміщено торговельний комплекс та зареєстровано право власності на нього, яке у подальшому скасовано судовим рішенням по справі № 915/1377/17.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 у задоволенні позову Миколаївської міської ради відмовлено повністю; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2021 року у справі № 915/1439/21.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення від 28.06.2023 виходив з того, що ОСОБА_3 , яка була користувачем земельної ділянки біля житлового будинку по АДРЕСА_2 , самочинно звела на цій ділянці об`єкт нерухомого майна та зареєструвала на нього право власності за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво, а оскільки жоден з відповідачів по справі не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а стали власниками нежитлового приміщення на підставі правочинів, право власності яких було зареєстровано в установленому законом порядку, позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не підлягають задоволенню, оскільки відповідачі не здійснювали забудову спірного об?єкту, на відміну від ОСОБА_3 , та не можуть бути в даному випадку, саме під час вирішення цих позовних вимог, відповідачами по справі і звернення до суду з такими позовними вимог є передчасним. Отже, ТОВ «ЦЕНРТ ТОП», ТОВ «МАРКЕТС-НК» та ОСОБА_4 є неналежними відповідачами за позовними вимогами про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, а тому у задоволенні відповідних вимог належить відмовити.

Крім того, суд першої інстанції вказав, що у відносинах, які є предметом даного спору, ефективним способом захисту прав позивача як власника земельної ділянки є виключно позов про усунення перешкод в користуванні нею шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомості. Скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, як і визнання недійсними актів, на підставі яких внесені оскаржувані реєстраційні записи, не можуть бути визнаними ефективними способами захисту та не забезпечують усунення порушених прав позивача.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі №915/1439/21.

Апелянт зазначає, що в порушення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту від 20.08.2012 № 195 та від 20.08.2012 № 196 ФОП Колтун Т.А. зареєстровано право власності на нерухоме майно, що знаходиться на відведеній їй земельній ділянці для розміщення групи пересувних тимчасових споруд. При цьому, площа забудови (159,6 кв.м.) перевищувала площу земельної ділянки, наданої відповідно до договорів про встановлення особистого строкового сервітуту від 20.08.2012 № 195 та від 20.08.2012 № 196, яка становила 54 кв.м.

Позивач посилається на те, що внаслідок здійсненого поділу належного ОСОБА_3 об`єкту згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно утворилися: торговельний комплекс по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1947098748101), право власності на який зареєстровано за ТОВ «Маркетс-НК» (321/1000 частки) та ОСОБА_1 (679/1000 частки); торговельний комплекс по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1947136748101), право власності на який зареєстровано за ТОВ «ЦЕНТР ТОП». Водночас за інформацією управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради вказані суб`єкти для оформлення правових документів на земельні ділянки за вказаними адресами не звертались. Відповідних рішень щодо передачі у власність чи користування земельних ділянок за вказаними адресами Миколаївською міською радою не приймалось.

Апелянт вказує, що ОСОБА_3 здійснено будівництво об`єкта нерухомого майна (торговельного комплексу) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, що в розумінні положень ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом та підтверджується судовими рішеннями по справі № 814/944/18 та № 915/1377/17. Державна реєстрація ж права власності за ОСОБА_3 на спірний об`єкт була проведена на підставі документів, що як вбачається з вищевикладеного, не відповідають чинному законодавству та були скасовані у встановленому порядку.

З огляду на дані обставини, апелянт вказує, що ОСОБА_3 не набула у визначеному законом порядку права власності на вказаний торговельний комплекс як на об`єкт нерухомості. За таких обставин подальше відчуження об`єкта самочинного будівництва в силу положень, зокрема, ст. 181,182,190 ЦК України, є незаконним, оскільки торговельний комплекс не набув статусу об`єкта нерухомого майна, а ОСОБА_3 - права власності на об`єкт нерухомого майна, а тому всі реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірного об`єкта підлягають скасуванню.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі № 915/1439/21 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

17.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі №915/1439/21.

Відповідач зазначає, що позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво, а оскільки жоден з відповідачів по справі не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а стали власниками нежитлового приміщення на підставі правочинів, право власності яких було зареєстровано в установленому законом порядку, позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не підлягають задоволенню, оскільки відповідачі не здійснювали забудову спірного об`єкту, на відміну від ОСОБА_3 , та не можуть бути в даному випадку, саме під час вирішення цих позовних вимог, відповідачами по справі і звернення до суду з такими позовними вимог є передчасним.

Відповідач також вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності та припинення за відповідачами права власності на об`єкти нерухомого майна по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягають, а ефективним способом захисту прав позивача, як власника земельної ділянки, є виключно позов про усунення перешкод в користуванні нею, поданий відповідно до вимог ч. 4 ст. 376 ЦК України.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 у справі № 915/1439/21 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/1439/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/1439/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №915/1439/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1439/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1439/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі №915/1439/21 залишено без руху; встановлено Миколаївській міській раді строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у сумі 37 455,00 грн. - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Миколаївській міській раді, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Миколаївської міської ради про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого було додано докази сплати судового збору у сумі 37 455,00 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги усунуто.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 поновлено Миколаївській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі №915/1439/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі №915/1439/21; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 03.11.2023; призначено справу № 915/1439/21 до розгляду на 16 листопада 2023 року о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

Відповідно до наказу голови суду №258-к від 17.10.2023 головуючий суддя у справі Богатир К.В. у період з 13.11.2023 по 17.11.2023 приймав участь у підготовці для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України.

Дані обставини унеможливили проведення судового засідання по справі №915/1439/21 16 листопада 2023 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 призначено справу №915/1439/21 до розгляду на 20 листопада 2023 року о 14:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

20.11.2023 у судовому засіданні прийняв участь представник ОСОБА_1 - адвокат Татарінов В.П. Представники інших сторін у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2023, якою призначено справу №915/1439/21 до розгляду на 20 листопада 2023 року о 14:00, була отримана Миколаївською міською радою - 31.10.2023, ПП «МОНОЛІТ-ТРЕЙД МИКОЛАЇВ» - 06.11.2023.

Копія даної ухвали також направлялася на адресу ТОВ «Центр Топ» та ТОВ «Маркетс-НК», однак повернулась без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином ТОВ «Центр Топ» та ТОВ «Маркетс-НК» вважаються належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання по справі №915/1439/21.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 20.11.2023, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі №915/1439/21, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі №915/1439/21 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників сторін по справі у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 782 від 27.07.2012 «Про укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувних тимчасових споруд» вирішено:

- Дозволити розміщення пересувних тимчасових споруд: фізичній особі-підприємцю Садомову Олександру Сергійовичу для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 4 шт. (кожна площею 6,0 кв.м) за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова, біля будинку № 38; ТОВ "Медиа Украйна" для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 5 шт. (кожна площею 6,0 кв.м) за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова, біля будинку № 38;

- Зобов?язати протягом 10 робочих днів з дати прийняття цього рішення звернутися до управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради щодо укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту строком на один рік: фізичну особу - підприємця Садомова Олександра Сергійовича щодо земельної ділянки площею 24,0 кв.м за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова, біля будинку № 38; ТОВ "Медиа Украйна" щодо земельної ділянки площею 30,0 кв.м за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова, біля будинку № 38.

На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.07.2012 № 782, між виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та фізичною особою-підприємцем Садомовим Олександром Сергійовичем укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 20.08.2012 № 195 для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 4 шт. (кожна площею 6 кв.м) загальною площею 24 кв.м по вул. Крилова, біля будинку № 38 у Заводському районі. Строк дії договору 1 рік.

На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.07.2012 № 782, між виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДИА УКРАИНА», в особі директора Садомова Олександра Сергійовича, укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 20.08.2012 № 196 для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 5 шт. (кожна площею 6 кв.м) загальною площею 30 кв.м по вул. Крилова, біля будинку № 38 у Заводському районі. Строк дії договору 1 рік.

Відповідно до п.п. 1.1, 4.1 вказаних договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки по вул. Крилова біля будинку 38 встановлений для розміщення групи пересувних тимчасових споруд.

Згідно п. 4.2 вказаних договорів на земельній ділянці не дозволяється діяльність, яка не пов?язана з розміщенням пересувних тимчасових споруд.

Пунктом 7.3. г) договорів передбачено, що при закінченні строку, на який було укладено цей договір за умови належного виконання обов?язків відповідно до умов цього договору, сервітуарій має право звернутися щодо продовження строку його дії, але не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку договору.

Відповідно до п. 7.4. а) вказаних договорів сервітуарій зобов?язаний дотримуватись умов встановлення сервітуту, встановлених цим договором, б) розмістити групу пересувних тимчасових споруд, відповідно до паспорта, в) використовувати пересувні тимчасові споруди відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 7.4 з) договорів у разі не продовження власником строку дії договору сервітуарій зобов?язаний демонтувати пересувні тимчасові споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням.

20.08.2012 між виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, з однієї сторони, та фізичною особою-підприємцем Садомовим Олександром Сергійовичем, з другої сторони, складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відносно якої встановлено особистий строковий сервітут, згідно якого власник на підставі рішення від 27.07.12 за № 782 передав, а сервітуарій прийняв земельну ділянку, відносно якої встановлено особистий строковий сервітут для розміщення групи пересувних тимчасових споруд по вул. Крилова, біля будинку № 38; земельна ділянка, відносно якої встановлено особистий строковий сервітут для розміщення групи пересувних тимчасових споруд зазначена на кадастровому плані земельної ділянки, що є невід?ємною частиною договору; Акт є невід?ємною частиною договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення групи пересувних тимчасових споруд.

20.08.2012 між виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, з однієї сторони, та ТОВ «МЕДИА УКРАИНА», з другої сторони, складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відносно якої встановлено особистий строковий сервітут, згідно якого власник на підставі рішення від 27.07.12 за № 782 передав, а сервітуарій прийняв земельну ділянку, відносно якої встановлено особистий строковий сервітут для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 5 шт. (кожна площею 6 кв.м.); земельна ділянка, відносно якої встановлено особистий строковий сервітут зазначена на кадастровому плані земельної ділянки, що є невід?ємною частиною договору; Акт є невід?ємною частиною договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення групи пересувних тимчасових споруд.

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 534 від 31.05.2013 "Про укладення та продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (групи пересувних тимчасових споруд) по м. Миколаєву", виконком міської ради вирішив:

Переоформити договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (групи пересувних тимчасових споруд) по м. Миколаєву:

- Дозволити фізичній особі-підприємцю Колтун Тетяні Анатоліївні переоформлення договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 20.08.12 № 195 шляхом внесення змін до цього договору в частині заміни сторони по договору з фізичної особи-підприємця Садомова Олександра Сергійовича на фізичну особу-підприємця Колтун Тетяну Анатоліївну, для обслуговування групи пересувних тимчасових споруд у кількості 4 шт. (кожна площею 6 кв.м) загальною площею 24 кв.м по вул. Крилова, біля будинку № 38 в Заводському районі та привести об?єкт у відповідність до Порядку розміщення пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради від 14.02.13 № 25/20;

- Дозволити фізичній особі-підприємцю Колтун Тетяні Анатоліївні переоформлення договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 20.08.12 № 196 шляхом внесення змін до цього договору в частині заміни сторони по договору з товариства з обмеженою відповідальністю "Медиа Украйна" на фізичну особу-підприємця Колтун Тетяну Анатоліївну, для обслуговування групи пересувних тимчасових споруд у кількості 5 шт. (кожна площею 6 кв.м) загальною площею 30 кв.м по вул. Крилова, біля будинку № 38 в Заводському районі та привести об?єкт у відповідність до Порядку розміщення пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва, затвердженого рішенням міської ради від 14.02.13 № 25/20.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 31.05.2013 № 534, між виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та фізичною особою-підприємцем Колтун Тетяною Анатоліївною від 06.08.2013 укладено договір про зміни № 195/1-13 до Договору про встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрованого в Миколаївській міській раді 20.08.2012 за № 195, згідно якого відбулась заміна сторони по договору: з "фізична особа-підприємець Садомов Олександр Сергійович" на "фізична особа-підприємець Колтун Тетяна Анатоліївна".

Договором про зміни № 196/1-13 від 06.08.2013 до Договору про встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрованого в Миколаївській міській раді 20.08.2012 за № 196, відбулась заміна сторони по договору: з "Товариство з обмеженою відповідальність "МЕДИА УКРАИНА", в особі директора Садомова Олександра Сергійовича" на "фізична особа-підприємець Колтун Тетяна Анатоліївна".

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 808 від 22.08.2013 "Про укладення та продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (групи пересувних тимчасових споруд) по м. Миколаєву", виконком міської ради вирішив:

- Продовжити термін дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (групи пересувних тимчасових споруд) по м. Миколаєву:

- Дозволити фізичній особі - підприємцю Колтун Тетяні Анатоліївні укладання договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням виконкому міської ради від 31.05.2013 № 534, строком на 1 рік з 20.08.2013 для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 4 шт. (кожна площею 6 кв.м) загальною площею 24 кв.м по вул. Крилова, біля будинку №38, у Заводському районі;

- Дозволити фізичній особі - підприємцю Колтун Тетяні Анатоліївні укладання договору про зміни до договору про встановлення особистого строкового сервітуту, який було дозволено укласти рішенням виконкому міської ради від 31.05.2013 № 534, строком на 1 рік з 20.08.2013 для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 5 шт. (кожна площею 6 кв.м) загальною площею 30 кв.м по вул. Крилова, біля будинку № 38, у Заводському районі.

Договором про зміни № 195/2-13 від 23.09.2013 до Договору про встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрованого в Миколаївській міській раді 20.08.2012 за № 195, строк встановлення особистого строкового сервітуту по вул. Крилова, біля будинку № 38, подовжено до 20.08.2014.

Договором про зміни № 196/2-13 від 23.09.2013 до Договору про встановлення особистого строкового сервітуту, зареєстрованого в Миколаївській міській раді 20.08.2012 за № 196, строк встановлення особистого строкового сервітуту по вул. Крилова, біля будинку № 38, подовжено до 20.08.2014.

Згідно листа управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 06.12.2016 № 17-5487 та від 06.12.2016 № 17-5488 щодо поновлення договору сервітуту на розміщення пересувної ТС, управління розглянувши звернення ФОП Колтун Т.А. та надані матеріали щодо поновлення терміну договору сервітуту повідомило: «виїздом на місце виявлено, що ФОП Колтун Т.А. встановлено стаціонарні споруди замість пересувних тимчасових споруд по вул. Крилова, напроти будинку № 38 в Заводському районі м. Миколаєва, що не відповідає раніше прийнятим рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради; управління не рекомендувало продовження терміну дії договору сервітуту на земельній ділянці площею 30 кв.м для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 5 шт. (кожна площею 6 кв.м) по вул. Крилова, біля будинку № 38, у Заводському районі м. Миколаєва.»

Згідно витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 12.05.2017 № 381 "Про укладення та продовження терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення пересувної тимчасової споруди (групи пересувних тимчасових споруд) та відмову у продовженні строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування пересувних тимчасових споруд (групи пересувних тимчасових споруд) по м. Миколаєву" виконком міської ради вирішив відмовити фізичній особі-підприємцю Колтун Тетяні Анатоліївні у продовженні строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування групи пересувних тимчасових споруд у кількості 5 шт. (кожна площею 6 кв.м), загальною площею 30 кв.м; та у кількості 4 шт. (кожна площею 6 кв.м), загальною площею 24 кв.м по вул. Крилова, біля будинку № 38, у Заводському районі відповідно до висновків управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 06.12.2016 № 17-5488 та від 06.12.2016 № 17-5487.

Відповідно до листа управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 05.10.2017 № 750/22.01.01-11 на запит Миколаївської міської ради щодо проведення перевірки об?єкту за адресою: вул. Крилова, 38/8, м. Миколаїв, управлінням ДАБІ у Миколаївській області була зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об?єкта: Реконструкція торговельного комплексу за адресою: м. Миколаїв, вул. Крилова, 38/8, МК 142171301361 від 10.05.2017, замовник - гр. ОСОБА_3 . За результатами проведеного управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради контрольного заходу (позапланова перевірка) на об??єкті "Реконструкція торгівельного комплексу" за адресою: АДРЕСА_1 , замовник: гр. ОСОБА_3 , встановлено факти порушення вимог чинного містобудівного законодавства, які є підставою вважати збудований об?єкт самочинним.

Наказом управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради від 19.07.2017 № 35 декларацію про готовність об?єкта до експлуатації "Реконструкція торгівельного комплексу" за адресою: вул. Крилова, 38/8, м. Миколаїв, МК 142171301361 від 10.05.2017 скасовано. Про скасування декларації надано інформацію до Держархбудінспекції України для виключення відомостей щодо декларації МК 142171301361 від 10.05.2017 з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, та повідомлено замовника, лист від 21.07.2017 № 64/22.01.01-20.

Листом Управління земельних ресурсів за № 02-03/3369 від 29.11.2017 на запит Миколаївської міської ради від 16.11.2017 №705/02.07.02-07 (віх. №02-03/3369 від 20.11.2017) щодо надання роз?яснення стосовно посилання у договорі про встановлення особистого строкового сервітуту від 20.08.2012 №196, укладеного з ТОВ "МЕДИА УКРАИНА", на рішення виконкому Миколаївської міської ради від 24.02.2012 № 156, повідомило, що при укладенні договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 20.08.2012 №196 виникла технічна помилка щодо посилання на рішення виконкому Миколаївської міської ради від 24.02.2012 №156 замість рішення від 27.07.2012 №782. Актом приймання-передачі, що є невід?ємною частиною цього договору, земельна ділянка передається на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 27.07.2012 № 782. Враховуючи те, що на цей час строк дії особистого строкового сервітуту закінчився, виправити технічну помилку в п.1.1 договору №196 неможливо.

ФОП Колтун Т.А. не погодившись з прийнятим наказом від 19.07.2017 № 35 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, в якому просила: визнати неправомірними та скасувати наказ від 19.07.2017 № 35 "Про скасування реєстрації декларації про готовність об?єкта до експлуатації "Реконструкція торговельного комплексу" за адресою: АДРЕСА_1 , № МК 142171301361 від 10.05.2017.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 у справі № 814/944/18, залишеним без змін постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 814/944/18 касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 - без змін.

Під час розгляду справи № 814/944/18 судами були встановлені наступні обставини:

« - отримані відповідачем у відповідь на письмовий запит довідки Управління земельних ресурсів та лист ФОП Домарацького О.В. свідчать про недостовірний характер даних, зазначених у декларації, стосовно наявності робочого проекту та земельної ділянки, оскільки строк дії договорів про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення групи пересувних тимчасових споруд закінчився 20.08.2014, тобто до реєстрації декларації від 12.05.2017, а робочий проект не виготовлявся;

- скасування декларації від 12.05.2017 зумовили виявлені відповідачем факти, які свідчили про самочинне будівництва об??єкта, зокрема, інформація, відображена у листі, отриманим Управлінням ДАБК Миколаївської міської ради 06.07.2017 від ФОП Домарацького О.В., про те, що він робочий проект на об?єкт будівництва, стосовно якого було здійснено реєстрацію декларації, скасованої спірним наказом, не виготовляв і договір на здійснення авторського нагляду з ФОП Колтун Т.А. не укладав;

- реєстрацію вищевказаної декларації було скасовано за наслідками позапланової перевірки, про що зазначено й у спірному наказі. Той факт, що обставини, які зумовили винесення управлінням спірного наказу і скасування декларації, не зафіксовані в акті, складеному за наслідками позапланової перевірки, не спростовує правильних по суті висновків Управління ДАБК Миколаївської міської ради про наявність підстав вважати об?єкт самочинним будівництвом, до того ж, це не було спростовано ОСОБА_3 під час судового розгляду справи, тоді як законність оскаржуваного ОСОБА_3 наказу була підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, які були досліджені у судовому засіданні при розгляді справи.

- у даному конкретному випадку спірний наказ видано Управлінням ДАБК ММР за наявності підстав, визначених законом для скасування декларації про готовність об?єкта до експлуатації.»

У постанові Верховного Суду від 03.02.2021 по справі № 814/944/18 викладено висновок про правильність висновків Управління ДАБК Миколаївської міської ради про наявність підстав вважати спірний об?єкт самочинним будівництвом.

18.12.2017 Миколаївська міська рада (надалі-позивач, Миколаївська міськрада) звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області, Фізичної особи-підприємця Колтун Тетяни Анатоліївни (надалі - відповідач, ФОП Колтун Т.А.), в якому просила суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Третьої Миколаївської нотаріальної контори, Миколаївського міського нотаріального округу, Фоменко С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35241877 від 18.05.2017 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 29.10.2013, видавник: Центральний РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області права власності на торговельний комплекс загальною площею 159,6 кв.м, який складається з 18 магазинів, та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

- скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 29.10.2013, видавник: Центральний РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області права власності на торговельний комплекс загальною площею 159,6 кв.м, який складається з 18 магазинів, та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1250817948101, державна реєстрація від 16.05.2017 №20461260);

- припинити за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 29.10.2013, видавник: Центральний РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області право власності на торговельний комплекс загальною площею 159,6 кв.м, який складається з 18 магазинів, та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 125081794810).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2021 у справі № 915/1377/17 вирішено, зокрема:

- скасувати рішення державного реєстратора Третьої Миколаївської нотаріальної контори, Миколаївського міського нотаріального округу, Фоменко С.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35241877 від 18.05.2017 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 29.10.2013, видавник: Центральний РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області права власності на торговельний комплекс загальною площею 159,6 кв.м, який складається з 18 магазинів, та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

- скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 29.10.2013, видавник: Центральний РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області права власності на торговельний комплекс загальною площею 159,6 кв.м, який складається з 18 магазинів, та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1250817948101, державна реєстрація від 16.05.2017 №20461260);

- припинити за ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 29.10.2013, видавник: Центральний РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області право власності на торговельний комплекс загальною площею 159,6 кв.м, який складається з 18 магазинів, та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 125081794810).

Зазначене рішення набрало законної сили 27.07.2021 в порядку, встановленому законодавством. До суду апеляційної інстанції воно не було оскаржено.

Право власності ОСОБА_3 , зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1250817948101) припинено 14.03.2019 (тобто під час розгляду судових справ № 915/1377/17, № 814/944/18).

14.03.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ТОВ «Маркетс-НК» на 321/1000 частки у праві приватної власності на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1250817948101).

26.03.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на 679/1000 частки у праві приватної власності на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1250817948101).

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.10.2019 об?єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1250817948101 (торговельний комплекс по АДРЕСА_1 ) закрито, а відповідні права погашено на підставі поділу об?єкта нерухомого майна.

На момент розгляду даної справи судом першої інстанції у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про наявність зареєстрованого 28.10.2019 права власності за ТОВ «Маркетс-НК» (321/1000) та ОСОБА_1 (679/1000) на торговельний комплекс по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947098748101), опис якого збігається з описом цього ж торговельного комплексу згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 03.11.2017, який однак мав на той момент реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1250817948101.

Підставою державної реєстрації прав власності на торговельний комплекс по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947098748101) за ТОВ «Маркетс-НК» (321/1000) та ОСОБА_1 (679/1000) зазначено зокрема, довідку про присвоєння адреси, серія та номер: 17-1048, виданий 24.10.2019, видавник: управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради.

Крім того, 28.10.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності ОСОБА_1 на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об??єкта нерухомого майна 1947136748101).

Підставою державної реєстрації права власності на торговельний комплекс по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947136748101) за ОСОБА_1 зазначено, зокрема, довідку про присвоєння адреси, серія та номер: 17-1049, виданий 24.10.2019, видавник: управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради,

У подальшому 15.11.2019 право власності ОСОБА_1 на торговельний комплекс по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947136748101) припинено та зареєстровано за ТОВ «ЦЕНТР ТОП».

Внаслідок здійсненого поділу, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, утворилися:

- торговельний комплекс по АДРЕСА_1 ум. Миколаєві (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947098748101), право власності на який зареєстровано за ТОВ «Маркетс-НК» (321/1000 частки) та ОСОБА_1 (679/1000 частки);

- торговельний комплекс по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947136748101), право власності на який зареєстровано за ТОВ «ЦЕНТР ТОП».

За інформацією управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради вказані суб`єкти для оформлення правових документів на земельні ділянки за вказаними адресами не звертались. Відповідних рішень щодо передачі у власність чи користування земельних ділянок за вказаними адресами Миколаївською міською радою не приймалось.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Предметом позову у даній справі є:

- зобов?язання ТОВ «ЦЕНТР ТОП» усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою площею 76,2 кв.м. шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу по АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: № 1, виданий 14.11.2019, видавник: Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області, Ставнича І.0.;

- скасування державної реєстрації права власності та припинення за ТОВ «ЦЕНТР ТОП» права власності на торговельний комплекс загальною площею 76,2 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947136748101, державна реєстрація від 15.11.2019 №34201514);

- скасування державної реєстрації права власності та припинення за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право власності на торговельний комплекс загальною площею 76,2 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947136748101, державна реєстрація від 28.10.2019 №33874684);

- зобов?язання ТОВ «Маркетс-НК» усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою площею 137,2 кв.м. шляхом знесення (демонтажу) торговельного комплексу по АДРЕСА_1 ;

- скасування державної реєстрації права власності та припинення за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , права власності (679/1000 частки) на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947098748101, державна реєстрація від 28.10.2019 №33873960);

- скасування державної реєстрації права власності та припинення за ТОВ «Маркетс-НК», код ЄДРПОУ 42879659, права власності (321/1000 частки) на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1947098748101, державна реєстрація від 28.10.2019 №33873857);

- визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 2, виданий 25.03.2019, видавник: між сторонами;

- визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1, виданий 12.03.2019, видавник: між сторонами;

- скасування державної реєстрації права власності та припинення за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право власності (679/1000 частки) на торговельний комплекс загальною площею 76,2 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1250817948101, державна реєстрація від 26.03.2019 №30909986);

- скасування державної реєстрації права власності та припинення за ТОВ «Маркетс-НК», код ЄДРПОУ 42879659, право власності (321/1000 частки) на торговельний комплекс, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1250817948101, державна реєстрація від 14.03.2019 №30743176).

Щодо вимог про знесення об`єкту самочинного будівництва, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ч.1 ст. 373 ЦК України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої ст. 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, як передбачено ч. 4 ст. 373 ЦК України. Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Право власника на забудову земельної ділянки здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. 3 ст. 375 ЦК України). За положеннями ч. 4 ст. 375 ЦК України правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України).

Зі змісту ч. 1 ст. 376 ЦК України випливає, що самочинним будівництво є будівництво за наявності одного з елементів:

- будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, тобто цільове призначення земельної ділянки, наданої у власність або користування (оренду), прямо не передбачає зведення (будівництво) певного об`єкту нерухомості;

- будівництво без належного дозволу, тобто без дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на будівництво (до 12.03.2011 - дня втрати чинності Законом України "Про планування і забудову територій") або без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які належать до I - III категорій складності, чи дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які належать до IV і V категорій складності (з 12.03.2011 - дня набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності");

- будівництво без належно затвердженого проекту, тобто без архітектурного проекту на будівництво, розробленого, погодженого і затвердженого в порядку, передбаченому Законом України "Про архітектурну діяльність" (а до 12.03.2011р. також Законом України "Про планування і забудову територій"). Ст. 1 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначає поняття проекту. Проект - це документація для будівництва об`єктів архітектури, що складається з креслень, графічних і текстових матеріалів, інженерних і кошторисних розрахунків, які визначають містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, вартісні показники конкретного об`єкта архітектури, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил;

- будівництво з істотними порушеннями будівельних норм і правил, тобто зведення об`єкту нерухомості з суттєвим відхиленням від установлених державних будівельних норм, регіональних і місцевих правил забудови. Ст. 16 Закону України "Про основи містобудування" визначає поняття будівельних норм, державних стандартів, норм і правил. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та як найкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об`єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом. Істотність порушення при будівництві об`єкту нерухомості будівельних норм та правил є ознакою самочинного будівництва, однак істотність таких порушень - це оціночне поняття, встановлення якого потребує спеціальних знань у галузі будівництва.

Наявність хоча б одного з перерахованих ознак є підставою для визнання спірного об`єкта самовільним будівництвом і тягне наступ правового наслідку, передбаченого ч.2 ст.376 ЦК України, яке полягає в тому, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно знесення самовільної будови не тягне позбавлення права власності на нього.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 915/1376/17.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на земельних ділянках у м. Миколаєві по вул. Крилова біля будинку 38, відносно яких у 2012 році первісно встановлювалися особисті строкові сервітути, були розташовані будь-які об`єкти нерухомого майна.

Натомість, згідно умов договорів №№ 195, 196 про встановлення особистих строкових сервітутів, такі сервітути були встановлені саме для розміщення групи пересувних тимчасових споруд; на земельній ділянці не була дозволеною діяльність, не пов?язана з розміщенням пересувних тимчасових споруд; у разі не продовження власником строку дії договорів сервітуарій був зобов?язаний демонтувати пересувні тимчасові споруди та привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за призначенням.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що земельна ділянка не відводилася у користування з метою здійснення на ній будь-якого будівництва.

Таким чином, будівництво на орендованій земельній ділянці здійснене самочинно.

Крім того, судові рішення у справах № 814/944/18 та №915/317/17 підтверджують, що будівництво спірного об?єкту нерухомості по вул. Крилова, 38/8, Крилова, 38/8-в у м. Миколаєві було здійснено саме ОСОБА_3 , а відповідачі у справі №915/1439/21 набули право власності на ці об?єкти згодом за цивільно-правовими правочинами.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб?єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб?єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов?язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб?єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб?єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв?язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об?єктивного і прямо не опосередкований у суб?єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб?єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом,

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об?єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють, у тому числі, органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб?єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Землекористувачі зобов?язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки (ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 Земельного кодексу України).

Як убачається зі змісту ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, маймо підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Приписами ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством. Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Вищевказані норми кореспондуються з приписами ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України, позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Зокрема, відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, відповідно до змісту позовної заяви та матеріалів справи відповідачі у справі - ТОВ «ЦЕНРТ ТОП», ТОВ «МАРКЕТС-НК» та ОСОБА_4 набули право власності на спірні об?єкти нерухомості в результаті реєстрації за ними відповідного права, а не в результаті здійснення самочинного будівництва.

Як було становлено вище, у даній справі Миколаївською міською радою заявлено, зокрема, вимоги про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) торговельного кіоску по АДРЕСА_1 та 38/8-в у м. Миколаєві.

В той же час, виходячи з положень ст. 376 ЦК України, позов про знесення самочинного будівництва може бути пред`явлений до особи, яка здійснила це будівництво,

В той же час, жоден з відповідачів по справі не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, а стали власниками нежитлового приміщення на підставі правочинів, право власності яких було зареєстровано в установленому законом порядку, тому суд першої інстанції вірно встановив, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою не підлягають задоволенню, оскільки відповідачі - ТОВ «ЦЕНРТ ТОП», ТОВ «МАРКЕТС-НК» та ОСОБА_4 , не здійснювали забудову спірного об?єкту, на відміну від ОСОБА_3 , та не можуть бути в даному випадку, саме під час вирішення цих позовних вимог, відповідачами по справі і звернення до суду з такими позовними вимог є передчасним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 року у справі № 712/9407/20.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ «ЦЕНРТ ТОП», ТОВ «МАРКЕТС-НК» та ОСОБА_4 є неналежними відповідачами за позовними вимогами про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, а тому у задоволенні відповідних вимог належить відмовити. В той же час апелянт жодним чином не спростував, що обрані ними відповідачі є належними відповідачами щодо вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна, на підставі яких внесені оскаржувані реєстраційні записи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами стаття 331 ЦК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 вказано, що "ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)".

Відповідно до частини 2 пункту "б" частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 442/302/17 зазначено, що "задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17 зазначено, що "визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом".

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов?язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Таким чином реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13.

У даному випадку, саме задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення незаконно побудованого житлового будинку особою, яка здійснила таке будівництво або за її рахунок, є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Адже застосування вимог про знесення будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості або скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відносинах, які є предметом даного спору, ефективним способом захисту прав позивача як власника земельної ділянки є виключно позов про усунення перешкод в користуванні нею шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомості. Апелянт, в свою чергу, жодним чином не довів, що існують інші ефективні способи захисту його порушених прав.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (пункт 148)).

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, як і визнання недійсними актів, на підставі яких внесені оскаржувані реєстраційні записи, не можуть бути визнаними ефективними способами захисту та не забезпечують усунення порушень, спричинених незаконним будівництвом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги Миколаївської міської ради про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна, на підставі яких внесені оскаржувані реєстраційні записи, також задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів, та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі №915/1439/21, за результатами його апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі №915/1439/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі №915/1439/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.06.2023 по справі №915/1439/21 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.11.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран