Рішення

від 28.11.2023 по справі 908/2979/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/185/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 Справа № 908/2979/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІОЛІТ-Д», (49000, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 4)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЮЛІЯ-1», (69063, м. Запоріжжя, вул. Троїцька, буд. 5)

про стягнення 903844,66 грн.

25.09.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. №б/н від 18.09.203 (вх. № 3242/08-07/23 від 25.09.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІОЛІТ-Д», м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЮЛІЯ-1», м. Запоріжжя про стягнення 903844,66 грн. заборгованості за договором поставки № 23 від 01.06.2018, в тому числі 656523,98 грн. основного боргу за поставлений товар, 131304,80 грн. штрафу та 116015,88 грн. 50 % річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2023 справу № 908/2979/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.10.2023, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2979/23 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/185/23, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 14.02.2024.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст., ст. 525, 526, 530, 543, 546, 549, 553, 554, 625, 629, 712 ЦК України, ст., ст. 173, 174, 179, 231, 232 ГК України, договором поставки № 23 від 01.06.2018, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 656523,98 грн. основного боргу за поставлений товар, 131304,80 грн. штрафу та 116015,88 грн. 50 % річних.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЮЛІЯ-1» (ідентифікаційний код 22140144) є: 69063, м. Запоріжжя, вул. Троїцька, буд. 5, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 02.10.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2979/23 отримана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЮЛІЯ-1» 06.10.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0600227024353).

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Ухвалою суду від 02.10.2023 у справі № 908/2979/23відповідачу запропоновано у строк до 17.10.2023, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 01.11.2023 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 28.11.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРІОЛІТ-Д», (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЛІЯ-1», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 23(далі за текстом Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати партіями у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і вчасно оплатити товар в кількості та асортименті відповідно до заявки Покупця за ціною, визначеною у видатковій накладній та/або товаросупроводжувальних документах.

Згідно з п. 1.2 Договору Строк постачання та асортимент на кожну окрему партію товару попередньо оговорюється сторонами через торговельного представника Постачальника за допомогою письмового,факсимільного повідомлення,або за допомогою телефонного зв`язку в усній формі.

Пунктом 1.3 Договору сторони визначили, що підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття Покупцем товару за видатковою накладною, виданою постачальником,яка після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського Кодексу України.

Відповідно до п. 2.2 Договору ціна товару визначається Постачальником за узгодженням з Покупцем і вказується в накладних на товар. Ціна товару може бути змінена Постачальником тільки за попередньою домовленістю з Покупцем. У випадку зміни цін на товар Постачальник зобов`язаний надати новий прайс-лист.

Пунктом 2.3 Договору погоджено, що кожна партія товару оплачується покупцем з відстроченням платежу до 21 календарного дня з дати поставки Товару. В разі порушення покупцем вказаного строку оплати товару, кожна наступна партія товару оплачується покупцем в день отримання товару. Датою поставки (отримання Покупцем) товару вважається дата, визначена п. 3.2.Договору.Покупець при здійсненні розрахунків повинен дотримуватись черговості в оплаті партій товару (від «першої» накладної до «останньої»). У платіжному дорученні на оплату кожної отриманої партії товару Покупець повинен посилатися на номер та дату укладення цього договору.

Датою поставки і передачі товару у власність Покупця вважається дата видаткової накладної, або довіреності на отримання Товарно-матеріальних цінностей, в залежності від того, яка дата є пізнішою. (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 Договору товар та товаросупроводжувальні документи на товар, передбачені діючим законодавством, передаються уповноваженому представнику Покупця у разі підписання представником Покупця екземпляру видаткової накладної Постачальника, та завірення підпису представника Покупця відбитком печатки Покупця. Сторони домовилися про те, що уповноваженими представниками обох сторін є особи, що підписують і завіряють печатками документи.

Відповідно до п.п. 8.2, 8.3 Договору даний Договір діє з дати його підписання по31грудня 2018р., але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

У випадку відсутності заяви Постачальника або Покупця про припинення Договору протягом одного місяця до дати його закінчення він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, що були передбачені Договором (п. 8.9 Договору).

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар(кондитерські вироби в асортименті), на загальну суму 657 789,38 грн., про що свідчить видаткові накладні, а саме:

-видаткова накладна № D0000015269 від 21.12.22 на суму 89 635, 86 грн.;

-видаткова накладна № D0000000052 від 04.01.23 на суму 31817,46 грн.;

-видаткова накладна № D0000000368 від 11.01.23 на суму 35398,80 грн.;

-видаткова накладна № D0000000712 від 18.01.23 на суму 26984,22 грн.;

-видаткова накладна № D0000001075 від 25.01.23 на суму 45576,99 грн.;

-видаткова накладна № D0000001396 від 31.01.23 на суму 41672,24 грн.;

-видаткова накладна № D0000001844 від 08.02.23 на суму 29699,70 грн.;

-видаткова накладна № D0000002234 від 15.02.23 на суму 42956,34 грн.;

-видаткова накладна № D0000002593 від 22.02.23 на суму 28039,41 грн.;

-видаткова накладна № D0000003000 від 28.02.23 на суму 26208,96 грн.;

-видаткова накладна № D0000003462 від 08.03.23 на суму 32290,56 грн.;

-видаткова накладна № D0000003945 від 15.03.23 на суму 26914,11 грн.;

-видаткова накладна № D0000004421 від 22.03.23 на суму 35512,47 грн.;

-видаткова накладна № D0000004940 від 29.03.23 на суму 38505,24 грн.;

-видаткова накладна № D0000005292 від 05.04.23 на суму 42858,96 грн.;

-видаткова накладна № D0000006225 від 19.04.23 на суму 35513,22 грн.;

-видаткова накладна № D0000006636 від 26.04.23 на суму 48204,84 грн.

Всі видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця, підписи сторін скріплені печатками юридичних осіб.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 657 789,38грн. доведений видатковими накладними, які узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на видаткових накладних.

Крім того, факт поставки товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідачем факт отримання від позивача товару на загальну суму 657 789,38 грн. згідно договору поставки № 23 від 01.06.2018, належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Відповідно до Видаткової накладної № 1292 від 28.02.2023 відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 1265,40 грн.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем товар, поставлений згідно Договору поставки № 23 від 01.06.2018 не сплачений.

Оскільки відповідачем оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 656523,98 грн. основного боргу (657 789,38 грн. - 1265,40 грн.). Крім того, за невиконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 131304,80 грн. штрафу та 116015,88 грн.50 % річних.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зі змісту п. 2.3 Договору вбачається, що сторонами узгоджено, що погоджено, що кожна партія товару оплачується покупцем з відстроченням платежу до 21 календарного дня з дати поставки Товару. В разі порушення покупцем вказаного строку оплати товару, кожна наступна партія товару оплачується покупцем в день отримання товару.

Отже, обов`язок щодо оплати поставленого товару у відповідача,за першою видатковою накладною, виник з 13.01.2023 (21 календарний день з дати поставки Товару).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Тобто, обов`язок щодо оплати поставленого товару, за кожними наступними видатковими накладними, враховуючи порушення покупцем вказаного в. п.2.1 Договору, строку оплати товару у відповідача виник після прийняття товару за кожною видатковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата товару, у передбачені строки не здійснена.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за отриманий товар за Договором поставки № 23 від 01.06.2018 становить 656523,98 грн.

Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору в частині своєчасної і повної оплати за отриманий товар належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 656523,98 грн. заборгованості за договором поставки № 23 від 01.06.2018 документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Умовами п. 6.2 Договору сторони передбачили, що Покупець за ухилення від оплати кожної партії товару зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 20 % суми, від оплати якої він ухиляється. Ухиленням від оплати кожної партії Товару вважається порушення строку оплати партії Товару Покупцем на 30 календарних днів від передбаченого цим Договором строку оплати кожної партії Товару.

Враховуючи прострочення відповідачем оплати товару, поставленого за Договором поставки № 23 від 01.06.2018, понад 30 календарних днів позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 131304,80 грн. штрафу.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, суд вважає, що розрахунок виконаний правильно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 131304,80 грн. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 6.7 Договору сторони обумовили, що Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 50 % річних від простроченої суми (ст. 625 ЦК України).

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 23 від 01.06.2018, вимоги про стягнення з відповідача 50 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 50 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором в розмірі 116015,88 грн., які розраховані за період з 12.05.2023 по 18.09.2023, з дати поставки за останньою видатковою накладною.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 50 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний не правильно, оскільки позивачем не правильно визначено строк з якого починається прострочення виконання зобов`язання.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунку за товар, отриманий за Договором, стягненню з відповідача підлягають 50 % річних в розмірі 111 519,14 грн., які розраховані за період з 18.05.2023 по 18.09.2023.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 50 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 111 519,14 грн. В іншій частині вимог про стягнення 50 % річних в задоволені позову відмовляється.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 656523,98 грн. основного боргу за поставлений товар, 131304,80 грн. штрафу та 111 519,14 грн. 50 % річних. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІОЛІТ-Д», м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЮЛІЯ-1», м. Запоріжжя про стягнення 903844,66 грн. заборгованості за договором поставки № 23 від 01.06.2018 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЮЛІЯ-1», (69063, м. Запоріжжя, вул. Троїцька, буд. 5,ідентифікаційний код 22140144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРІОЛІТ-Д», (49000, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 4, ідентифікаційний код 41855218) 656 523 (шістсот п`ятдесят шість тисяч п`ятсот двадцять три) грн. 98 коп. заборгованості, 131 304 (сто тридцять одну тисячу триста чотири) грн. 80 коп. штрафу, 111 519 (сто одинадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. 14 коп. 50 % річних та 13 490 (тринадцять тисяч чотириста дев`яносто) грн. 22 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 28» листопада 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду , а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.