Рішення

від 27.11.2023 по справі 910/13860/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2023Справа № 910/13860/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп"

до Національного авіаційного університету

про стягнення 411 172,59 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного авіаційного університету про стягнення заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 411 172,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

29.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

17.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.08.2023 між ТОВ "Квартал Авіа-Сервіс" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" (фактор) було укладено договір про надання послуг з факторингу №07/08.2023, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти у сумі 328 938,07 грн в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги, що виникло на підставі ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до Національного авіаційного університету, як власника квартири №168, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд. 2 за період з 01.07.2015 по 31.12.2021 у розмірі 210 738,60 грн. А також враховуючи положення договору відступлення права вимоги №23/02-2020 від 23.02.2020 та договору відступлення права вимоги №04/05-2020 від 04.05.2020, укладених між клієнтом та ТВ "Фінансова компанія "Арагон", як власника квартир: №86, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд. 2 за період з 01.07.2015 по 31.12.2021 у розмірі 109 501,97 грн; та власника квартири №106, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд. 2 за період з 01.07.2015 по 31.12.2021 у розмірі 90 932,02 грн; що сукупно становить розмір 411 172,59 грн.

Відповідно до п. 1.9 договору, право грошової вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно його заборгованості. Разом з правом грошової вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

У зв`язку із укладенням договору, 16.08.2023 позивач направив на адресу відповідача повідомлення №07-1/08.23 від 07.08.2023 про заміну кредитора у зобов`язанні.

Окрім того, 28.08.2023 ТОВ "Квартал-Авіа Сервіс" направило на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора №16/08.23-1 від 16.08.2023.

Як указує позивач, у відповідача наявна заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 411 172,59 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що відсутність договірних відносин між ТОВ "Квартал-Авіа Сервіс" та відповідачем не створює для останнього обов`язків зі сплати за отримані житлово-комунальні послуги, а закупівля відповідачем послуг, в тому числі і житлово-комунальних, без проведення процедури публічних закупівель заборонено законом. Окрім того, відповідач посилається на недоведеність наявності заборгованості належними та допустимими доказами. Також, відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів приймання-передачі квартир від 08.04.2014 та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Національний авіаційний університет з 2014 року є власником квартир №168, 86, 106, за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Вітянська, буд. 2.

Позивач у позовні заяві зазначає, що відповідач фактично отримував житлово-комунальні послуги, за що ТОВ "Квартал-Авіа Сервіс" щомісячно нараховувалися платежі за житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, належним та допустимих доказів прийняття будинку №2 за адресою: Київська область, м. Вишневе, вул. Вітянська, в управління ТОВ "Квартал-Авіа Сервіс" до матеріалів справи не додано.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити чи дійсно ТОВ "Квартал-Авіа Сервіс" було надавачем житлово-комунальних послуг у спірний період з 01.07.2015 по 31.12.2021.

При цьому, до 30.04.2019 спірні правовідносини підпадали під правове регулювання Закону України від 24.06.2004 "Про житлово-комунальні послуги", а з 01.05.2019 - Закону України від 09.11.2017 "Про житлово-комунальні послуги", проте у даному випадку праве регулювання за вказаними законами не містить суттєвих відмінностей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуг" від 24.06.2004, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 визначення житлово-комунальних послуг викладно у наступній редакції - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 містить наступні положення:

Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства (ч. 1 ст. 16).

Відповідно до ст. 20 зазначеного закону, споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Частиною першою статті 29 Закону передбачено, що договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг (ч. 2, 3 ст. 29).

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 містить наступні положення:

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі

Крім цього, невикористання власником належної йому квартири або спільного майна багатоквартирного будинку не звільняє відповідача від здійснення витрат по утриманню всього будинку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач не оплачував отриманих житлово-комунальних послуг, які були надані останньому.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У детальних розрахунках заборгованості, які долучені позивачем до позовної заяви, зазначено, що відповідачу нараховувалися платежі зі сплати послуг опалення, у тому числі місць загального користування, холодне водопостачання та водовідведення побутове, за утримання прибудинкової території та вивіз твердих побутових відходів.

Проте, в позовній заяві не вказано, в якому обсязі надавалися послуги та умови нарахування; зазначається лише загальна вартість послуг.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази виставлення відповідачу відповідних рахунків на оплату житлово-комунальних послуг. Окрім того, доказів на підтвердження факту споживання та обсягів такого споживання житлово-комунальних послуг матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доказів надання відповідачу житлово-комунальних послуг на суму 411 172,59 грн, так само, як і доказів фактичного користування відповідачем цими послугами позивачем до суду не надано.

При цьому, наявний в матеріалах справи розрахунок боргу складений позивачем, не містить відомостей щодо послуг, які мали надаватись відповідачу у зазначений позивачем період.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду з боку відповідача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" до Національного авіаційного університету про стягнення 411 172,59 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна