Рішення

від 27.11.2023 по справі 915/1120/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року Справа № 915/1120/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М., розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

за позовом Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 )

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)», с. Новоданилівка, Казанківський район, Миколаївський область, 56022 (код ЄДРПОУ 08680543)

електронна пошта: kvs-mk-vk93@ukr.net

про стягнення 116 390, 25 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулась Фізична особа-підприємець Пронін Юрій Олександрович з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» інфляційні втрати 99 141, 07 грн., три проценти річних 17 249, 18 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684, 00 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 2 500, 00 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від сторін до суду не надходило.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України підписано рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Майнінг - Групп» та Державним підприємством «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» укладено договір оренди № 3/16, відповідно до якого ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» отримало в оренду верстат розпилювання каміння PELLEGRINI TDI 55 (S) SUPER 2004 року виготовлення, серійний номер 3915.

31.10.2019 договір оренди № 3/16 від 01.03.2016 розірвано, а предмет оренди повернуто власнику.

02.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Майнінг - Групп» та фізичною особою-підприємцем Проніним Юрієм Олександровичем було укладено договір № 19-12, відповідно до якого ТОВ «Майнінг - Групп» (первісний кредитор), відповідно до ст. 512-519 ЦК України передало ФОП Проніну Ю.О. (новий кредитор) право вимоги по стягненню з ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» суми основного боргу, інфляційних втрат, трьох процентів річних, що належали первісному кредитору за договором оренди № 3/16 від 01.03.2016.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 у справі № 915/480/21 з ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)» стягнуто на користь ФОП Проніна Ю.О. 255 000, 00 грн. основного боргу, 16 584, 00 грн. 3 % річних, 31 239, 02 грн. інфляційних втрат, 2 271, 18 грн. судового збору.

31.08.2021 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 у справі № 915/480/21 видано відповідний наказ.

Позивач зазначає, що відповідач допустив подальше прострочення виконання грошового зобов`язання в період з 09.04.2021 по день подачі даного позову, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 526, 310, 625 ЦК України.

2.2. Правова позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 10653/23 від 14.08.2023) просив суд в позові відмовити та взяти до уваги викладені у відзиві обставини. Так, відповідач зазначив, що визнає обставини, що грошове зобов`язання з оплати наданих послуг по договору № 3/16 від 01.03.2016 на виконання судового рішення у справі № 915/480/21 на даний час не проведено.

Відповідач просить суд врахувати обставини, які позбавили його можливості виконати належним чином та відповідно до умов договору свої зобов`язання, а саме:

- у зв`язку з введенням карантину та обов`язкових до виконання обмежувальних заходів, реалізувати готову продукцію стало вкрай важко;

- у зв`язку з введенням воєнного стану, через військові дії на території України та Миколаївської області безпосередньо, дуже зменшилась купівельна спроможність споживачів, більшість з них відмовляються від придбання виробів з граніту (основна готова продукція підприємства), тим більше граніт - це сезонна продукція, у зв`язку з чим фінансовий стан відповідача сильно погіршився. Реалізація готової продукції за 5 місяців 2023 року склала 829, 1 тис. грн. або 45, 6 % від запланованого показника. Вказаних коштів вистачало тільки на сплату за спожите електроенергію, на сплату податків, придбання паливно-мастильних матеріалів, матеріалів та комплектуючих, без яких підприємство зовсім би зупинило роботу, а також частково на виплату заробітної плати.

- 12.07.2023 постановою старшого державного виконавця ВП № 71225702 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, що зупинило роботу підприємства.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум інфляційних втрат і 3 % річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання відповідачем зобов`язань вочевидь більш вигідні для позивача, ніж належне виконання такого зобов`язання, а тому є справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, відмовити у нарахуванні інфляційних втрат та 3 % річних, що дасть можливість відповідачу зовсім не зупинити роботу, цим самим покращити свій фінансовий стан та виконати свої зобов`язання перед позивачем.

Відзив обґрунтовано приписами ст. 509 ЦК України.

2.3. Правова позиція позивача, викладена у відповіді на відзив.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 11023/23 від 22.08.2023) просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши наступне:

- позивач наголошує, що діє виключно у рамках законодавчого поля, та звернувся за стягненням інфляційних втрат та річних, адже відповідач на протязі 2020 - 2023 років ухиляється від виконання основного зобов`язання, не сплативши жодної копійки на користь позивача;

- відповідач прикривається карантином у 2020 році та воєнним станом, однак замовчує, що основна продукція підприємства - вироби з граніту, експортуються та експортувалися до різних країн, зокрема й до країни агресора;

- у період з 2020 по теперішній час, навіть незважаючи на перебування виконавчого документа на виконанні, боржник всіляко ухиляється від виконання судового рішення на користь позивача;

- відповідачем не наведено нормативного обґрунтування для відмови у задоволенні позову. Також відповідачем не наведено заперечень щодо розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, наведених у позові.

Правова позиція обґрунтована приписами ст. 526, 610-612, 617, 625, 629 ЦК України, ст. 193, 217, 218 ГК України та судовою практикою.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Договір оренди.

01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙНІНГ ГРУПП" (орендодавець) та Державним підприємством "Підприємство Казанківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№93)" (орендар) було укладено Договір оренди № 3/16 (далі - Договір № 3/16), відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування майно: верстат розпилювання каміння PELLEGRINI TDI 55 (S) SUPER (TELEDIAM), з рельсами, модель: NDI 55 (S) SUPER, рік виготовлення: 2004; серійний номер № 3915; виробник PELLEGRINI (Італія) (далі - об`єкт оренди).

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 3.1 договору термін оренди складає 3 роки з моменту прийняття об`єкта, що орендується.

Відповідно до п. 3.2 договору після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі, якщо жодна сторона за 10 днів до закінчення даного Договору письмово не повідомить про намір його розірвати, даний Договір автоматично пролонгується на термін вказаний у п. 3.1 Договору на кожний наступний рік.

Відповідно до п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 14.03.2017) розмір орендної плати за умови використання верстата 23 дні на місяць становить:

4.1.1 у випадку добування блоків гранітних експортний варіант більше 20 куб.м. на місяць розмір орендної плати буде складати 18 000,00 грн. з ПДВ;

4.1.2 у випадку добування блоків гранітних менше 20 куб.м. на місяць розмір орендної плати буде складати 13 000, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 договору оренда плата сплачується орендарем щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 05 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.2 договору передача об`єкта оренди здійснюється відповідними представниками (фахівцями) сторін за актом здачі-приймання.

Відповідно до п. 5.3 договору об`єкт оренди, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання.

Відповідно до п. 6.1.2 договору обов`язки орендаря: своєчасно здійснювати орендні платежі.

Відповідно до п. 6.1.8 договору обов`язки орендаря: у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцеві, об`єкт оренди в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до п. 9.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 10.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку визначеного п. 3.1 Договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Суду не подано доказів визнання недійсним договору.

Судом встановлено, що 01.03.2016 сторонами складено акт здачі-приймання до договору № 3/16, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв майно, що є предметом договору оренди.

31.10.2019 сторонами укладено Угоду про розірвання Договору № 3/16/30г, відповідно до якої орендар і орендодавець, у зв`язку з втратою потреби у користуванні верстатом розпилювання каміння PELLEGRINI TDI 55 (S) SUPER (TELEDIAM), з рельсами, модель: NDI 55 (S) SUPER, дійшли згоди розірвати Договір № 3/16.

На виконання угоди про розірвання договору 31.10.2019 сторонами складено акт здачі-приймання до договору, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв майно, що є предметом договору.

На виконання умов договору № 3/16 Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙНІНГ ГРУПП" та відповідачем складено та підписано акти наданих послуг (оренда верстату) за період з лютого 2018 по жовтень 2019 на загальну суму 255 000, 00 грн., а саме:

- № 5 від 28.02.2018 на суму 18 000,00 грн. з ПДВ;

- № 10 від 30.04.2018 на суму 18 000,00 грн. з ПДВ;

- № 11 від 30.06.2018 на суму 18 000,00 грн. з ПДВ;

- № 13 від 31.07.2018 на суму 18 000,00 грн. з ПДВ;

- № 15 від 31.08.2018 на суму 18 000,00 грн. з ПДВ;

- № 20 від 30.11.2018 на суму 13 000,00 грн. з ПДВ;

- № 01 від 31.01.2019 на суму 18 000,00 грн. з ПДВ;

- № 04 від 28.02.2019 на суму 18 000,00 грн. з ПДВ;

- № 6 від 30.04.2019 на суму 18 000, 00 грн. з ПДВ;

- № 7 від 31.05.2019 на суму 13 000,00 грн. з ПДВ;

- № 9 від 30.06.2019 на суму 13 000,00 грн. з ПДВ;

- № 11 від 31.07.2019 на суму 18 000,00 грн. з ПДВ;

- № 13 від 30.08.2019 на суму 18 000,00 грн. з ПДВ;

- № 14 від 30.09.2019 на суму 18 000,00 грн. з ПДВ;

- № 17 від 31.10.2019 на суму 18 000,00 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що всі акти підписано сторонами та скріплено печатками сторін без зауважень.

Договір про відступлення права вимоги.

02.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Майнінг-групп" (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Проніним Юрієм Олександровичем (новий кредитор) укладено Договір № 19-12 про відступлення права вимоги (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги та стає кредитором по стягненню з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" (далі - боржник) основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3 % річних, що належить первісному кредиторові за договором оренди №3/16 від 01.03.2016 (оренда верстату розпилювання каміння PELLEGRINI TDI 55 (S) SUPER, рік виготовлення: 2004; серійний номер 3915).

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою юридичної особи.

Суду не подано доказів визнання недійсним вказаного договору.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документи, які підтверджують право вимоги, передбачене п. 1 цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 договору первісний кредитор зобов`язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим Договором, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього Договору або вручення особисто під розписку представнику боржника.

Відповідно до п. 2.3 договору передача права вимоги новому кредитору здійснюється оплатно за 255 000, 00 грн. Розрахунки мають бути проведені протягом 90 днів з дня підписання цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Судом встановлено, що відповідно до акту прийому - передачі документів від 02.04.2021 ТОВ "МАЙНІНГ ГРУПП" передало, а ФОП Пронін Ю.О. прийняв наступні документи: договір № 3/16 від 01.03.2016 (з додатками); акти надання послуг за період з 31.03.2016 по 31.10.2019 включно; інші документи, які підтверджують право вимоги за договором № 19-12 від 02.04.2021.

02.04.2021 первісний кредитор ТОВ "МАЙНІНГ ГРУП" направив на адресу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" повідомлення від 02.04.2021 про відступлення права вимоги основного боргу, пені, інфляційних витрат, трьох процентів річних, що належить первісному кредитору за договором оренди № 3/16 від 01.03.2016. Факт направлення вимоги підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком АТ "Укрпошта".

В 2021 році Фізична особа-підприємець Пронін Юрій Олександрович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 08.04.2021, в якій просив суд стягнути з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" заборгованість у розмірі 302 823, 02 грн., яка складається з: 255 000, 00 грн. - основний борг; 31 239, 02 грн. - інфляційні втрати; 16 584, 00 грн. - 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 по справі № 915/480/21 за позовом Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича до відповідача Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" про стягнення 302 823, 02 грн. позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" на користь Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича: 255 000, 00 грн. - основний борг; 16 584, 00 грн. - 3 % річних; 31 239, 02 грн. - інфляційні втрати; 2 271, 18 грн. - судового збору.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 у справі № 915/480/21 до суду апеляційної інстанції не оскаржувалось та набрало законної сили.

31.08.2021 Господарський суд Миколаївської області на виконання судового рішення від 14.07.2021 видав відповідний наказ.

Судове рішення мотивоване невиконанням Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" умов договору оренди, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 255 000, 00 грн., за прострочення якої нараховано та стягнуто 3 % річних та інфляційних втрат за загальний період 06.03.2018-08.04.2021. Судом також зазначено, що з урахуванням положень Договору № 19-12 та норм Цивільного кодексу дійсно до нового кредитора фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича перейшло право вимоги щодо стягнення з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" заборгованості за Договором № 3/16. Таким чином, із змістом Договору № 19-12 права кредитора за Договором № 3/16 переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. Тобто до нового кредитора - підприємця Проніна від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙНІНГ - ГРУПП" відповідно до приписів ст. 514 ЦК України перейшли права вимоги первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

08.03.2023 постановою державного виконавця Казанківського відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дашковською В. В. відкрито виконавче провадження ВП № 71225702 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 31.08.2021 по справі № 915/480/21.

Суду не подано доказів виконання судового рішення по справі № 915/480/21 та сплати відповідачем грошових коштів, стягнутих вказаним судовим рішенням.

Враховуючи невиконання відповідачем грошового зобов`язання (несплату грошових коштів за судовим рішенням № 915/840/21) позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення 3 % річних, які нараховано з 09.04.2021 по 10.07.2023, а також інфляційних втрат, які нараховано з 09.04.2021 по 31.05.2023.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Правове регулювання договірних відносин.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.2. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, ст. 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

За змістом ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова ОП КГС ВС від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц; постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц; постанова ВП ВС від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц; постанова ВП ВС від 27.11.2019 у справі № 340/385/17).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (правовий висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові ВП ВС від 04.06.2019 по справі № 916/190/18).

У рішенні суду визнано грошові зобов`язання держави, визначено їх розмір; ці зобов`язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню (постанова ВП ВС від 19.06.2019 № 646/14523/15-ц).

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц).

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, регулюються Законом України «Про виконавче провадження» і до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання, оскільки внаслідок стягнення заборгованості за договором позики, між сторонами виникло саме грошове зобов`язання (постанова КЦС ВС від 30.09.2019 № 347/1795/16-ц).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

01.03.2016 між ТОВ "МАЙНІНГ ГРУПП" (орендодавець) та ДП "Підприємство Казанківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№93)" (орендар) (правонаступник - Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" було укладено договір оренди № 3/16, за яким відповідачем (орендарем, боржником) допущено заборгованість з орендної плати в сумі 255 000, 00 грн.

В подальшому 02.04.2021 між ТОВ "Майнінг-групп" (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Проніним Юрієм Олександровичем (новий кредитор) укладено договір № 19-12 про відступлення права вимоги (далі - договір), відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги та став кредитором по стягненню з ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" (далі - боржник) основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3 % річних, що належали первісному кредиторові за договором оренди №3/16 від 01.03.2016.

Вищевказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 у справі № 915/480/21, яким стягнуто з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" на користь Фізичної особи-підприємця Пронін Юрій Олександрович: 255 000, 00 грн. - основного боргу; 16 584, 00 грн. - 3 % річних; 31 239, 02 грн. - інфляційних втрат; 2 271, 18 грн. - судового збору.

Вищевказаним рішенням суду по справі № 915/480/21 інфляційні втрати та 3 % річних стягнуто за загальний період 06.03.2018-08.04.2021.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2021 у справі № 915/480/21 набрало законної сили, відтак, в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, при розгляді даної справи не підлягають доказуванню обставини щодо укладання договорів оренди та відступлення права вимоги, переходу відповідних прав до нового кредитора, а також суми заборгованості.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення 3 % річних, які нараховано з 09.04.2021 по 10.07.2023, а також інфляційних втрат, які нараховано з 09.04.2021 по 31.05.2023.

Судом встановлено, що на виконання судового рішення у справі № 915/480/21 судом видано відповідні накази про примусове виконання, а органом ДВС відкрито виконавче провадження. Суду не подано доказів виконання відповідачем судового рішення по справі № 915/480/21 та проведення оплати, зокрема, суми основного боргу в розмірі 255 000, 00 грн. Вказана обставина не заперечується відповідачем. Отже, заборгованість в розмірі 255 000, 00 грн. виникла на підставі відповідного зобов`язання (договору оренди) та не припинилось у зв`язку з наявністю судового рішення, оскільки зобов`язання відповідно до приписів ст. 599 ЦК України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач звернувся до суду із даними позовом про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов`язання (інший період, ніж по справі № 915/480/21).

Судом перевірено за допомогою бази законодавство «Ліга.Закон» та встановлено, що 3 % річних, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 255 000, 00 грн. за період з 09.04.2021 по 10.07.2023, становлять 17 249, 18 грн. Отже, 3 % річних нараховано позивачем арифметично правильно та відповідно до вимог ст. 625 ЦК України. Період визначено правильно.

Судом перевірено за допомогою бази законодавство «Ліга.Закон» та встановлено, що інфляційні втрати, нараховані на суму основного боргу в розмірі 255 000, 00 грн. за період з квітня 2021 по травень 2023 (включно), становлять 99 141, 07 грн. Отже, інфляційні втрати нараховано позивачем арифметично правильно з урахуванням дефляції та відповідно до вимог ст. 625 ЦК України. Період визначено правильно.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відтак, в суду відсутні правові підстави для відмови у стягненні вищевказаних сум або зменшенні їх розміру.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

6.1. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2 500, 00 грн.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:

- договором про надання правничої допомоги від 03.07.2023, укладеним між адвокатом Вакуленко Олександром Вікторовичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2884/10 виданого 30.06.2005 Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Проніним Юрієм Олександровичем (клієнт), предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту в усіх судових інстанціях та органах ДВС щодо стягнення з Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)" інфляційних втрат та 3 % річних за період з 09.04.2021 по день пред`явлення позову (п. 1.1 договору).

- актом виконаних робіт від 10.07.2023, підписаним адвокатом Вакуленко О. В. та ФОП Проніним Ю. О., на суму 2 500, 00 грн. (підготовка позовної заяви);

- квитанцією до прибуткового касового ордеру від 10.07.2023 про сплату клієнтом Проніним Ю. О. за актом виконаних робіт від 10.07.2023 року 2 500, 00 грн.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України Вакуленко Олександр Вікторович обліковується у Раді адвокатів Київської області.

Відповідно до умов п. 2.2 договору гонорар адвоката при виконанні доручення, передбаченого п. 1.1 договору, за складання позовної заяви становить 2 500, 00 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору обсяг наданої правничої допомоги оформлюється актом виконаних робіт, який підписується сторонами.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21; від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20; від 19.04.2021 по справі № 21/96(10); від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20.

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

В постанові КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20 зазначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 4 ст. 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (постанова КАС ВС від 28.12.2020 № 640/18402/19).

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).

Положеннями процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33, 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; постанова КГС ВС від 30.06.2022 по справі № 904/7347/21).

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20, від 21.12.2021 по справі № 927/1202/20, від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за обґрунтованим та належно вмотивованим клопотанням іншої сторони (постанова КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об`єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).

Верховний Суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (п. 6.53 постанови КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 500, 00 грн.

Відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також не подано суду жодних належних та допустимих доказів у справі в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували неспівмірність витрат та наявність правових підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи є витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2 500, 00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2 500, 00 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

6.2. Щодо витрат по сплаті судового збору.

Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 93)», с. Новоданилівка, Казанківський район, Миколаївський область, 56022 (код ЄДРПОУ 08680543) на користь позивача Фізичної особи-підприємця Проніна Юрія Олександровича, АДРЕСА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ):

- 99 141, 07 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч сто сорок одна грн. 07 коп.) - інфляційних втрат;

- 17 249, 18 грн. (сімнадцять тисяч двісті сорок дев`ять грн. 18 коп.) - 3 % річних;

- 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору;

- 2 500, 00 грн. (дві тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.11.2023

Суддя Е.М. Олейняш