Рішення

від 21.11.2023 по справі 915/1476/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2023 року Справа № 915/1476/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-А, прим. 1; ідентифікаційний код 20478413)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 32654880)

про: стягнення 347 021,12 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

22.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 15/09 від 15.09.2023 (з додатками), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (ЄДРПОУ код 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС» (ЄДРПОУ 20478413) 347 021,12 грн боргу за поставлену продукцію по договору № 8310Р4428 від 28.01.2022р. по видатковій накладній № РН-038 від 23.02.2022р.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки № 8310Р4428 від 28.01.2022, з додатком до нього; видаткової накладної № РН-038 від 23.02.2022; рахунку-фактури № СФ-035 від 23.02.2022; податкової накладної № 19 від 23.02.2022, з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН; товарно-транспортної накладної № 23/1 від 23.02.2022; судового наказу від 13.02.2023 у справі № 915/158/23, з постановою приватного виконавця від 07.04.2023 про відкриття виконавчого провадження № 71514532; застосування норм статей 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статті 283 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 27.09.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1476/23 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено розгляд справи по суті на 24 жовтня 2023 року о 12:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

06.10.2023 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» надійшла заява б/н від 06.10.2023 (вх. № 13183/23) про вступ у справу як представника.

16.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 16.10.2023 (вх. № 13654/23), у якому товариство зазначає про визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за товар, поставлений ТОВ «ЛАНГІС» за договором № 8310Р4428 від 28.01.2022 товар на суму 347 021,12 грн.

Крім того, за змістом відзиву, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення, щодо погашення заборгованості за Договором, строком на шість місяців.

23.10.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС» надійшла заява б/н від 18.10.2023 (вх. № 14003/23) про розгляд справи без позивача, у якій товариство, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, просить суд розглянути справу без участі свого представника, без відстрочення виконання судового рішення.

За результатами засідання, проведеного 24.10.2023 за участю представника відповідача, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 21 листопада 2023 року о 10:30.

02.11.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» надійшла заява б/н від 02.11.2023 (вх. № 14550/23) про розгляд справи без участі представника відповідача.

У вказаній заяві відповідач підтверджує визнання позовних вимог ТОВ «ЛАНГІС» про стягнення заборгованості за договором поставки № 8310Р4428 від 28.01.2022, у сумі 347 021,12 грн, а також просить суд здійснити розподіл судового збору згідно ч.1 ст.130 ГПК України, та просить суд відстрочити виконання рішення, щодо погашення заборгованості за Договором, строком на шість місяців.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

21.11.2023 учасники справи своїх представників в засідання не направили, про час і місце проведення засідання були повідомлені належним чином. При цьому, як уже було наведено вище, і позивач, і відповідач просили суд розглядати справу за відсутності своїх представників. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, 21.11.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

28 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «МЕТАЛУРГ», як покупцем, був укладений Договір поставки № 8310Р4428 (далі Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити матеріали гумотехнічні вироби, клей, іменовані в подальшому Товар (п. 1.1); номенклатура Товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці Товару, загальна вартість Товару, а також технічні умови, які встановлюють вимоги до якості Товару, вказуються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2).

За умовами наведеного Договору:

- загальна ціна Договору складається з суми всіх Специфікацій до нього (п. 2.1);

- оплата Товару з ПДВ в розмірі 100% його вартості здійснюється Покупцем протягом 10 банківських днів з дати поставки Товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість Товару оплачується без ПДВ (п. 2.2);

- право власності на Товар переходить до Покупця з дати підписання представником Покупця видаткової накладної (п. 3.4);

- датою поставки вважається дата підписання представником Покупця видаткової накладної (п. 3.5);

- даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (п. 9.1);

- термін дії цього Договору закінчується 31.12.2024р. (п. 9.2).

До вказаного договору Сторонами було оформлено Специфікацію № 10 (без дати) (додаток № 10 до Договору), відповідно до умов якої сторони погодили:

- загальна орієнтовна вартість товару за цією специфікацією складає 991 509,09 грн (п. 1);

- вартість товару з ПДВ сплачується протягом 10-ти календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ (п. 3).

Вищенаведений Договір, зі Специфікацією до нього, скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором, в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків за поставлений товар.

Позивач на підтвердження власної правової позиції щодо суті спору надав суду такі докази:

- Договір поставки № 8310Р4428 від 28.01.2022, з додатком до нього;

- видаткова накладна № РН-038 від 23.02.2022;

- рахунок-фактура № СФ-035 від 23.02.2022;

- податкова накладна № 19 від 23.02.2022, з квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН;

- товарно-транспортна накладна № 23/1 від 23.02.2022;

- судовий наказ від 13.02.2023 у справі № 915/158/23, з постановою приватного виконавця від 07.04.2023 про відкриття виконавчого провадження № 71514532.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- листи Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № 97-5-4/1541 від 17.10.2022, № В6/19-2255 від 15.02.2023;

- податкова вимога від 27.03.2023 № 0000001-1300-3400;

- рішення про опис майна у податкову заставу, з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 83810812 від 04.05.2023;

- витяг з рішення Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 у справі № 991/265/23, витяг з постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду України від 16.06.2023 у справі № 991/265/23.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервісний Центр «МЕТАЛУРГ», а останнє прийняло у власність товар на загальну суму 615 021,12 грн, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано:

- підписану обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видаткову накладну № РН-038 від 23.02.2022 на суму 615 021,12 грн;

- підписану обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень товарно-транспортну накладну № 23/1 від 23.02.2022;

- податкову накладну № 19 від 23.02.2022, щодо зазначеної господарської операції, з квитанцією про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН;

- виставлений постачальником для оплати покупцю рахунок-фактуру № СФ-035 від 23.02.2022 на суму 615 021,12 грн.

За даними позивача, не спростованими відповідачем, покупець оплату за поставлений товар не здійснив.

При цьому, позивач зазначає, що судовим наказом Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2023 по справі № 915/158/23 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний Центр «МЕТАЛУРГ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС» стягнуто 268 000,00 грн (наказ набрав законної сили). Постановою приватного виконавця Довгань В.В. від 07.04.2023 відкрито виконавче провадження № 71514532 щодо примусового виконання вказаного судового наказу.

З урахуванням наведеного, позивач зазначає, що станом на день подання позову у даній справі сума основного боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний Центр «МЕТАЛУРГ» за поставлену продукцію складає 347 021,12 грн.

Відповідачем вказані обставини справи не заперечені, позовні вимоги визнано в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасної та у повному обсязі оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводів позивача не заперечив, натомість визнав позовні вимоги.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар на суму 347 021,12 грн, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 347 021,12 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Додатково суд відмічає, що відповідач у відзиві заявив клопотання про відстрочення виконання рішення строком на шість місяців.

В обґрунтування наведеного клопотання товариством зазначено, що на виконання п. 15 Постанови НБУ № 18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками ТОВ «СЦ «Металург» про що обслуговуючий БАНК (АТ «Райффайзен Банк») зазначив у своєму листі № 97-5-4/1541 від 17.10.2022 (лист АТ «Райффайзен Банк» № 97-5-4/1541 від 17.10.2022). Разом з чим згідно п.2 постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» забороняється проводити операції, що порушують визначені цією постановою обмеження, сприяють або можуть сприяти їх уникненню, про що обслуговуючий БАНК (АТ «Райффайзен Банк») зазначив у своєму листі № В6/19-2255 від 15.02.2023 (лист АТ «Райффайзен Банк» № В6/19-2255 від 15.02.2023).

Наразі постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", є забороняючим або обмежуючим нормативним актом, що перешкоджає виконанню рішення суду, що виникли без нашої вини і які ТОВ «СЦ «Металург» не могло ні передбачити, ні запобігти.

На підставі неможливості виконання ТОВ «СЦ «Металург» видаткових операцій, у підприємства виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 43 688 034,52 грн, та відповідно до ст.59 Податкового Кодексу України (ПКУ) підприємству сформовано податкову вимогу від 27.03.2023 року № 0000001-1300-3400, на підставі чого відповідно до ст. 89 р.II ПКУ, державною податковою службою України винесене рішення № 1367/6/34-00-13 від 27.03.2023 про опис майна ТОВ «СЦ «Металург» у податкову заставу (Податкова вимога № 0000001-1300-3400 від 27.03.2023, рішення про опис майна у податкову заставу № 1367/6/34-00-13 від 27.03.2023, та Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №83810812 від 04.05.2023.

Також відповідач посилається на те, що рішенням Вищого Антикорупційного Суду від 16.02.2023 по адміністративній справі № 991/265/23), яке набрало законної сили 16.06.2023, було, зокрема, стягнуто у дохід держави 100% статутного капіталу ТОВ «Сервісний центр «Металург». Відповідно до п.6 вказаного рішення ВАКС України після визначення Кабінетом Міністрів України суб`єкта, порядку та способу його виконання, рахунки ТОВ «МГЗ» та ТОВ «СЦ «Металург» не будуть підпадати під вимоги п. 15 Постанови НБУ № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», на підставі чого ТОВ «СЦ «Металург» зможе виконати звої грошові зобов`язання перед ТОВ «ЛАНГІС», з оплати поставленого товару за договором № 8310Р4428 від 28.01.2022р., у сумі 347 021,12 грн.

З урахуванням наведеного, відповідач просить ухвалити рішення про відстрочення його виконання строком на шість місяців.

Позивач проти задоволення такого клопотання заперечив.

Проаналізувавши відповідні обставини в сукупності з нормами чинного процесуального законодавства та доводами сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 3-4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочення виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У той же час, суд вертає увагу сторін на таке.

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999).

Таким чином, суд, який надає відстрочку виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про скрутне матеріальне становище, відсутність грошових коштів на рахунках та несвоєчасний розрахунок контрагентів. Крім того, обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Суд зазначає, що надані боржником докази та твердження про відсутність грошових коштів не є виключною підставою, в розумінні ч. 3 ст.331 ГПК України для відстрочення виконання рішення суду.

Відповідачем не доведено суду виняткових обставин, що можуть бути підставами для розстрочки виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також не надано доказів можливості фактичного виконання рішення після закінчення строку відстрочення, у випадку задоволення судом клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

З огляду на викладене, також враховуючи відсутність згоди позивача на надання відповідачу відстрочки виконання рішення та відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, правові підстави для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення відсутні.

Разом із тим, суд звертає увагу відповідача на можливість повторного звернення до суду з клопотанням про відстрочення/розстрочення виконання рішення, у разі наявності надзвичайних (виключних) обставин.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, відповідно до приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні положення містить і ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» - у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС» при поданні позовної заяви № 15/09 від 15.09.2023 було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5205,32 грн, на підтвердження чого суду надано платіжні інструкції: № 19 від 12.09.2023 на суму 4020,00 грн, № 24 від 15.09.2023 на суму 1183,32 грн, № 4003 від 27.09.2023 на суму 2,00 грн.

Таким чином, з урахуванням визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд, вирішуючи питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, вважає за можливе повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС» з Державного бюджету України 50 % сплаченого при поданні позову судового збору у розмірі 2 602,66 грн, який перераховано відповідно до платіжної інструкції № 19 від 12.09.2023 на суму 4020,00 грн.

Решта суми судового в розмірі 2 602,66 грн підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 191, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-А, прим. 1; ідентифікаційний код 20478413) заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 347 021,12 грн, а також 2 602,66 грн судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-А, прим. 1; ідентифікаційний код 20478413) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 602,66 грн, перерахований відповідно до платіжної інструкції № 19 від 12.09.2023 на суму 4020,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАНГІС» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-А, прим. 1; ідентифікаційний код 20478413).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 32654880).

Повне рішення складено та підписано судом 27.11.2023.

Суддя О.Г. Смородінова