Рішення

від 16.11.2023 по справі 923/1162/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 923/1162/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши справу за позовом: Заступника керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області (пр. Дніпровський, 34, м. Нова Каховка, 74900) в інтересах держави в особі: 1) Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (вул. Велика Васильківська, 69, м. Київ, 03150) 2) Верхньорогачицької селищної ради Херсонської області (вул. Центральна, 48, смт Верхній Рогачик, Каховський район, Херсонська обл., 74402)

до відповідача: Фермерського господарства "ХОРС-АГРО" (вул. Каховська, 2, м. Кам`янка-Дніпровська, Василівський район, Запорізька обл., 71304)

про розірвання договору оренди, припинення права оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників учасників справи:

прокурор: Мацюра Н.Ю.;

від позивача-1: Новіков М.М.;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Верхньорогачицької селищної ради Херсонської області до Фермерського господарства "ХОРС-АГРО", в якій просить суд:

- розірвати договір оренди землі від 29.07.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та Фермерським господарством "ХОРС-АГРО";

- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди Фермерського господарства "ХОРС-АГРО" на земельну ділянку, розташовану на території Бережанської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області, площею 73,0000 га, в тому числі 73,0000 га - пасовища, кадастровий номер земельної ділянки 6521580600:08:026:0001, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1851637265215, номер запису про інше речове право 32812936;

- зобов`язати Фермерське господарство "ХОРС-АГРО" (вул. Каховська, 2, м. Кам`янка-Дніпровська, Василівський район, Запорізька обл., 71304) повернути державі в особі Верхньорогачицькій селищній раді Херсонської області (вул. Центральна, 48, смт Верхній Рогачик, Каховський район, Херсонська обл., 74402) земельну ділянку, площею 73,0000 га, в тому числі 73,0000 га - пасовища, кадастровий номер 6521580600:08:026:0001, вартістю 3521520,00 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на те, що відповідач, в супереч вимог чинного законодавства та умов спірного договору, використовував орендовану земельну ділянку як ріллю для вирощування сільськогосподарських культур, які потребують здійснення обробки ґрунтів, в тому числі їх розорювання, а не як пасовище. За цих обставин прокурор вважає, що відповідачем фактично змінено вид земельних угідь з пасовища на ріллю без додержання порядку, встановленого законодавства, що є істотним порушенням умов договору. Також, як на підставу для розірвання договору, прокурор посилається на те, що відповідач самовільно зайняв, розорив та засіяв яровими культурами земельну ділянку історико-культурного призначення, площею 0,24 га, з розташованим на ній об`єктом культурної спадщини (курганом), який знаходиться в межах спірної земельної ділянки. В цей же час, як наголошує прокурор, не зважаючи на встановлення вказаних порушень за результатом проведеної перевірки 15.06.2020, ані позивач-1, як сторона договору, ані позивач-2, як власник земельної ділянки на цей час, заходи щодо захисту інтересів держави не вживали, що стало підставою для подання позову прокурором.

08.10.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області були подані суду письмові пояснення по суті спору (а.с. 4-13, т.2), в яких позивач-1 вимоги прокурора підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

22.10.2021 відповідачем був поданий суду відзив на позовну заяву (а.с. 23-43, т.2), згідно з яким відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з таких підстав: прокурор не мав права подавати позов в інтересах позивача-2, який є органом місцевого самоврядування; прокурор належним чином не обґрунтував обставини щодо неналежного реагування позивачів на порушення інтересів держави у спірних правовідносинах; прокурором не подано належних доказів щодо повідомлення позивачів про подання позову; відповідач вважає, що земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому сторонами узгоджено, що на вказаній земельній ділянці буде здійснюватись вирощування сільськогосподарських культур; відповідач наголошує, що до ріллі не відносяться ділянки пасовищ, зайняті посівами сільськогосподарських культур не більше 2-3 років та відсутні обмеження щодо розорення пасовищ в межах 2-3 річного строку для вирощування кормових культур; зміна використання земельної ділянки в межах однієї категорії не є зміною цільового призначення; відповідач наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази щодо здійснення розорення курганів саме відповідачем, при цьому, земельна ділянка, на якій безпосередньо знаходяться кургани, відносяться до земель державної власності, категорія земельної ділянки - землі історико-культурного призначення, натомість, в оренді відповідача перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення, а тому обставина розорювання кургану не може бути підставою для розірвання договору.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 10.11.2021 (а.с. 55-62, т.2), прокурор наголосив про таке: у прокурора наявні підстави у спірних правовідносинах для представництва інтересів держави, в цей же час, у цій справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача-2, оскільки спірна земельна ділянка комунальної власності тривалий час використовується всупереч вимог земельного законодавства та з порушенням умов договору; прокурор звертає увагу, що у спірних правовідносинах також має місце обставина порушення економічного інтересу держави, адже нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки розрахована як для складу угідь пасовища, в цей же час, нормативно грошова оцінка ріллі майже в шість разів перевищує відповідні показники пасовищ; прокурор належним чином повідомив позивачів щодо порушення відповідачем умов договору у спірних правовідносинах, проте позивачі інтереси держави у розумні строки не захистили, що стало підставою для подання відповідного позову прокурором; про подання позову прокурор позивачів повідомив у відповідності до вимог закону; пунктом 21 договору встановлені обмеження щодо використання земельної ділянки, в тому числі, заборонено розорювати земельну ділянку, у зв`язку з тим, що склад угідь на земельній ділянці представлений пасовищами.

30.11.2021 відповідачем було подано суду заяви про залишення позову прокурора без руху (а.с. 64-67, т.2) та про залишення позову прокурора без розгляду (а.с. 68-74, т.2), у задоволенні яких судом було відмовлено, про що у судовому засіданні 28.12.2021 були постановлені відповідні протокольні ухвали.

Також, 30.11.2021 відповідач подав суду заяву про витребування доказів (а.с. 76-81, т.2), яка задоволена судом.

18.07.2023 позивачем-1 були подані суду додаткові письмові пояснення (а.с. 185-192, т.2), в яких останній просить суд вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі, наголосивши на використанні відповідачем спірної земельної ділянки з порушенням встановлених договором обмежень та не за цільовим призначенням.

30.08.2023 до суду надійшли письмові пояснення позивача-2 (а.с. 1-15, т.3), в яких останній вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, наголосивши, що: відповідачем порушено вимоги земельного законодавства та істотні положення договору щодо використання земельної ділянки за її цільовим призначенням; позивач-2 зазначив, що станом на час розгляду справи Господарським судом Одеської області, договір є чинним, інших заходів щодо розірвання договору, окрім позову прокурора, сторонами не вживались; додатково позивач-2 повідомив, що на теперішній час територія Верхньорогачицької селищної ради окупована збройними формуваннями РФ, а 24.11.2022 було проведено реєстрацію відповідача як юридичної особи РФ.

13.10.2023 прокурор подав суду письмові пояснення (а.с. 35-38, т.3), в яких відзначив, що відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в Херсонської області від 23.12.2021 № 603 позивач-1 здійснює контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель. При цьому, як зазначив прокурор, у спірних правовідносинах об`єктом перевірки позивача є не сам курган, як об`єкт культурної спадщини, а земельна ділянка, в межах якої він розташований, що відносить таку земельну ділянку до категорії земель історико-культурного призначення.

14.11.2023 прокурором були подані суду додаткові письмові пояснення (а.с.54-61, т.3), в яких останній наводить, зокрема, пояснення щодо відмінності виду використання земельних ділянок, які відносяться до групи «рілля» та «пасовища». Також прокурор відзначив, що відповідно до кадастрового плану, який є невід`ємною частиною договору, в межах спірної земельної ділянки знаходиться курган, який відноситься до земель історико-культурного призначення, натомість відповідачем цю частину земельної ділянки протиправно розорено.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях прокурор та представник позивача-1 позовні вимоги прокурора повністю підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач, під час розгляду справи Господарським судом Одеської області, у судові засідання не з`являвся.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 01.09.2021 позовну заяву заступника керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області було залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.09.2021 позовну заяву прокурора було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 923/1162/21; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 21 жовтня 2021 року о 10:30.

21.10.2021 суд протокольною ухвалою з власної ініціативи продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 30.11.2021 о 10:00.

Ухвалою суду від 30.11.2021 судом було задоволено заяву Фермерського господарства "ХОРС-АГРО" про витребування доказів; витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області та Верхньорогачицької селищної ради Херсонської області всю наявну технічну документацію на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 73,0000 га, з кадастровим номером 6521580600:08:026:0001, яка розташована за межами населеного пункту на території Бережанської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області, з моменту її утворення. Вказаною ухвалою суд також продовжив строк підготовчого провадження на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відклав підготовче засідання на 28 грудня 2021 року о 10:00.

Ухвалою суду від 28.12.2021 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27 січня 2022 року об 11:00.

Ухвалою суду від 27.01.2022 судом було продовжено строк розгляду справи по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та відкладено розгляд справи по суті на 17 лютого 2022 року об 11:00.

Ухвалою суду від 17.02.2022 судом було відкладено розгляд справи по суті на 10 березня 2022 року об 11:30 год.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)" змінено територіальну підсудність судових справи Господарського суду Херсонської області з визначенням їх територіальної підсудності Господарському суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 923/1162/21 між суддями Господарського суду Одеської області від 15.06.2023, справу розподілено для розгляду судді Бездолі Д.О.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.06.2023 суддею Бездолею Д.О. справу № 923/44/22 було прийнято до свого провадження; постановлено здійснити розгляд справи спочатку з повторним проведенням підготовчого провадження; призначено у справі підготовче засідання на 14 липня 2023 року о 14:30, в яке викликано учасників справи.

14.07.2023 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 01.09.2023 о 14:00.

Ухвалою суду від 20.07.2023 судом було задоволено клопотання позивача-1 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Ухвалою суду від 01.09.2023 судом було задоволено клопотання позивача-2 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

01.09.2023 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 21.09.2023 о 15:00.

Під час розгляду справи по суті судом оголошувались перерви: 21 вересня 2023 року - до 12.10.2023 о 17:00; 12 жовтня 2023 року - до 31.10.2023 о 16:00; 31 жовтня 2023 року - до 16.11.2023 о 16:00.

У судовому засіданні 16.11.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

29.07.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (орендодавець) та Фермерським господарством «Хорс-Агро» (орендар) був укладений договір оренди землі (а.с. 23-26, т.1; далі - договір), згідно з п. 1 якого орендодавець, на підставі протоколу електронних земельних торгів від 29.07.2019 № 3861 (а.с. 27-32, т.1), надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 73,0000 га, з кадастровим номером 6521580600:08:026:0001, що розташована за межами населених пунктів на території Бережанської сільської ради Верхньорогачицького району Херсонської області.

Відповідно до п. 2, 3 договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 73,0000 га, у тому числі 73,0000 га - пасовища. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна.

Згідно з п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, на дату укладення договору, становить 357683,40 грн і підлягає щорічній індексації.

Пунктом 8 договору передбачено, що його укладено на строк 7 (сім) років.

За змістом п. 14, 15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 17 договору після припинення дії договору орендар протягом 7 (семи) робочих днів повертає земельну ділянку орендодавцеві у стані не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п. 21 договору на орендовану земельну ділянку встановлені наступні обмеження, зокрема: використання земельної ділянки виключно за призначенням; використання земельної ділянки з урахуванням статті 37 Закону України «Про охорону земель» (у зв`язку з тим, що склад угідь на земельній ділянці представлений пасовищами); забороняється розорювання земельної ділянки, у зв`язку з тим, що склад угідь на земельній ділянці представлений пасовищем.

За умовами п. 25 договору орендар зобов`язаний, зокрема: дотримуватись встановлених щодо об`єкта оренди обмежень в обсязі, передбаченому договором та чинним законодавством України; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та умов цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до п. 30 договору його дія припиняється шляхом розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання стороною обов`язків, передбачених цим договором.

Згідно з п. 32 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до п. 35 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації права користування відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з п. 36 договору його невід`ємною частиною є, зокрема, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів (за їх наявності).

Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору (а.с. 33-34, 151-152, т.1), із площі земельної ділянки, яка становить 73,0000 га, пасовища становлять 73,0000 га.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 35-37, т.1; а.с. 34, т.2), цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6521580600:08:026:0001 визначено як: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з експлікацією земельних угідь, яка міститься у додатку до витягу, площа земельної ділянки становить 73,0000 га, з яких пасовища - 73,0000 га.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 11.12.2020 № 41 (а.с. 91-108, т.1) позивачу-2 передано у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 6521580600:08:026:0001. Щодо передачі земельних ділянок між позивачами 14.12.2020 був складений відповідний акт (а.с. 100-108, т.1).

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності (а.с. 38-39, т.1), 11.01.2021 за Верхньорогачицькою селищною радою Херсонської області було зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку, а речове право оренди відповідача - 09.08.2019.

З наявної у справі відповіді Обласної інспекції по охороні пам`яток історії та культури від 11.05.2021 № 01-11/75 (а.с. 83, т. 1) на запит прокурора вбачається, що зі спірною земельною ділянкою межує пам`ятка археології - Курган, з висотою 1,4 м та діаметром 28 м, що входить до складу курганної групи, яка загалом налічує п`ять курганів. Додатком до листа є паспорт на пам`ятку з рішенням (а.с. 84-89, т. 1).

15.06.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 09.06.2020 № 430-ДК (а.с. 42, т.1) було проведено перевірку з питання дотримання відповідачем вимог законодавства під час використання спірної земельної ділянки. За результатом проведеної перевірки встановлено, що: на площі 73,0000 га здійснено засів ярової сільськогосподарської культури, що суперечить п. 21 договору; в межах кадастрового плану спірної земельної ділянки розташований курган - землі історико-культурного призначення державної форми власності, площею 0,24 га, на земельній ділянці здійснено засів ярової сільськогосподарської культури. За фактом перевірки складені відповідні акти (а.с. 43-48, т.1), а також протокол про адміністративне правопорушення від 24.06.2020 № 430-ДК/0127П/07/01/-20 (а.с. 49-51, т. 1) та винесений припис від 24.06.2020 № 430-ДК/0128Пр/03/01/-20 (а.с. 52-53, т. 1) щодо усунення порушень вимог земельного законодавства шляхом використання земельної ділянки в межах виду користування, передбаченого договором оренди землі. Строк для виконання припису встановлений до 24.07.2020.

02.07.2020 позивачем-1 була прийнята постанова (а.с. 54-55, т. 1) про закриття справи про адміністративне правопорушення з передачею матеріалів до прокуратуру Херсонської області для прийняття рішення відповідно до ст. 214 КПК України.

Далі, 03.09.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 28.08.2020 № 827-ДК (а.с. 56, т.1) було проведено другу перевірку з питання дотримання відповідачем вимог законодавства під час використання спірної земельної ділянки. За результатом проведеної перевірки встановлено, що: спірна земельна ділянка використовується відповідачем в сільськогосподарському виробництві шляхом вирощування сільськогосподарської культури (соняшник), що свідчить про те, що вимоги припису від 24.06.2020 № 430-ДК/0128Пр/03/01/-20 не виконано, порушення не усунено. В цей же час, розташований в межах спірної земельної ділянки курган відповідачем у сільськогосподарському виробництві не використовується, а отже вищевказаний припис у цій частині відповідачем виконаний. За фактом перевірки складений відповідний акт (а.с. 57, т.1), а також протокол про адміністративне правопорушення від 03.09.2020 № 827-ДК/0278П/07/01/-20 (а.с. 59-60, т.1) та винесений припис від 03.09.2020 № 827-ДК/0282Пр/03/01/-20 (а.с. 58, т. 1) щодо усунення у 30-ти денний строк порушень вимог земельного законодавства шляхом використання земельної ділянки в межах виду користування, передбаченого договором оренди землі.

03.09.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області була винесена постанова (а.с. 61-62, т. 1), якою за результатами розгляду протоколу від 03.09.2020 визнано ОСОБА_1 (уповноважена особа відповідача) винним у вчиненні адміністративного правопорушення з накладенням стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн.

26.11.2020 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Херсонської області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.11.2020 № 1067-ДК (а.с. 63, т.1) було проведено третю перевірку з питання дотримання відповідачем вимог законодавства під час використання спірної земельної ділянки. За результатом проведеної перевірки встановлено, що: спірна земельна ділянка використовується відповідачем в сільськогосподарському виробництві шляхом засіву озимою сільськогосподарською культурою, що свідчить про невиконання припису від 03.09.2020 № 827-ДК/0282Пр/03/01/-20. За фактом перевірки складений відповідний акт (а.с. 64-66, т.1).

23.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області звернулось до Херсонської обласної прокуратури з листом № 10-21-0.62-7491/2-20 (а.с. 40-41, т.1), в якому просило здійснити забезпечення представництва інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду з позовними вимогами щодо розірвання спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 71-82, т.1), прокурором здійснювались запити позивачам, з метою встановлення обставин здійснення останніми заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносин. З листування прокурора та позивачів вбачається, що останні відповідні заходи реагування не здійснювали.

05.08.2021 Каховською окружною прокуратурою було направлено позивачам повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 125-128, т.1) про подання позову до суду.

Крім цього, на замовлення Каховської окружної прокуратури був складений звіт про експертну грошову оцінку спірної земельної ділянки, згідно з яким, станом на 12.08.2021, її ринкова вартість становить 3521520,00 грн (а.с. 109-119, т.1).

Між цим, відповідно до поданого позивачем-2 під час розгляду справи витягу (а.с. 12-15, т.3), Фермерське господарство «Хорс-Агро», керівником якого вказано Вінділович Олександр Іванович, було зареєстровано в державному реєстрі юридичних осіб РФ.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Згідно з ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За змістом ч. 1,3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

За змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» кургани є археологічними об`єктами культурної спадщини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду.

Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі історико-культурного призначення.

Частиною 3 статті 19 ЗК України встановлено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України, в редакції на час проведення перевірок та укладення спірного договору, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 20 ЗК України класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Віднесення земельних ділянок до певних категорії та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України (в редакції, станом на момент укладення спірного договору) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з ст. 31 ЗК України (в редакції, станом на момент укладення спірного договору) землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про охорону земель» охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Статтею 37 Закону України «Про охорону земель» (в редакції, на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність, зокрема, щодо розорювання сіножатей та пасовищ.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в чинній редакції) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позиція суду

Як встановлено судом, на підставі спірного договору позивач-1 передав у тимчасове користування відповідача земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 73,0000 га, у тому числі 73,0000 га - пасовища. За умовами вказаного договору відповідач зобов`язався, зокрема, виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження, які забороняють здійснювати розорювання земельної ділянки, у зв`язку з тим, що склад угідь на земельній ділянці представлений пасовищем.

ЗК України, станом на час укладення спірного договору та проведення перевірок, передбачав, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Отже, у межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК. У статтях 31, 33-37 ЗК визначались види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК для такого виду використання. Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено. Разом з тим, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником. (такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).

У справі, що розглядається, судом встановлено, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належать до земель сільськогосподарського призначення, за видом використання ця земельна ділянка належить до пасовища та передана відповідачу як фермерському господарству.

Фермерське господарство може отримувати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в тому числі землі, які належать до пасовищ, але використовувати їх відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані в користування власником, при цьому на власний розсуд визначаючи напрями своєї діяльності, спеціалізацію фермерського господарства (подібний за змістом висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 914/291/22).

Отже, з урахуванням застосованих судом норм права у спірних правовідносинах та вищевказаної позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що земельна ділянка для пасовищ могла використовуватися відповідачем лише у межах встановленого виду використання, а тому, відповідно, не могла використовуватися відповідачем на власний розсуд для вирощування сільськогосподарських культур.

Водночас, як встановлено судом, відповідач спірну земельну ділянку систематично використовував для посіву сільськогосподарських культур, що підтверджується наявними у справі актами перевірки, приписами, протоколами та постановою про накладення адміністративного стягнення.

Отже, приймаючи до уваги встановлення судом обставини невиконання відповідачем обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі», умов договору оренди землі, а також враховуючи, що договором встановлені обмеження на розорювання земельної ділянки, у зв`язку із тим, що склад угідь на земельній ділянці представлений пасовищами, суд дійшов висновку, що вказане порушення є істотним і достатнім для розірвання спірного договору оренди землі.

Між цим, щодо посилання прокурора на порушення відповідачем умов договору, зважаючи, що відповідач самовільно зайняв, розорив та засіяв яровими культурами земельну ділянку історико-культурного призначення, площею 0,24 га, з розташованим на ній об`єктом культурної спадщини (курганом), суд зауважує, що курган є археологічними об`єктом культурної спадщини, натомість прокурором не доведено, що позивачі відносяться до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини відповідно до вимог закону. При цьому суд звертає увагу, що станом на час звернення прокурора з позовом до суду, межуючий зі спірною земельною ділянкою курган відповідачем у сільськогосподарському виробництві не використовувався, про що свідчать акти перевірки від 03.09.2020 та від 26.11.2020.

В цей же час, оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора про розірвання договору оренди землі, то повернення відповідачем спірної земельної ділянки позивачу-2, який є власником земельної ділянка станом на даний час, є правовим наслідком розірвання договору оренди землі.

Водночас, вирішуючи питання щодо вимог прокурора про припинення в Реєстрі речових прав відповідача на спірну земельну ділянку, суд зазначає про таке.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.

Отже, під ефективним засобом (способом) захисту прав слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Так, відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке розташоване на території України, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до чинної редакції пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, за змістом чинної редакції статті 26 Закону виконанню підлягають виключно судові рішення: про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не входить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права (п. 60 постанови Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 918/261/21.

За вищевказаних обставин та враховуючи визначений станом на цей час законом порядок внесення відомостей до державного реєстру прав, суд дійшов висновку, що ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог прокурора в частині припинення речових прав відповідача в реєстрі не буде відповідати вимогам закону та в цій частині вимог не призведе до ефективного захисту порушених прав держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Щодо заперечень відповідача відносно здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає, що: право прокурора на звернення до суду з метою захисту інтересів держави, у разі нездійснення або неналежного чином здійснення органом місцевого самоврядування, прямо передбачено законом; зміст листування прокурора з позивачами свідчить про нездійснення останніми дій, з метою захисту інтересів держави у спірних відносинах, протягом розумного строку; прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо направлення попереднього повідомлення позивачам про подання позову до суду, що підтверджується матеріалами справи. Інші доводи відповідача, згідно з якими останній вважає правомірними свої дії щодо вирощування сільськогосподарських культур на спірній земельній ділянці, спростовуються вищевказаними висновками суду.

Між цим, аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі "Серявін та інші проти України", які зводяться до того, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора слід задовольнити частково, а саме розірвати спірний договір оренди землі та зобов`язати відповідача повернути позивачу-2 земельну ділянку.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4540,00 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди землі від 29.07.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області та Фермерським господарством "ХОРС-АГРО".

3. Зобов`язати Фермерське господарство "ХОРС-АГРО" (вул. Каховська, 2, м. Кам`янка-Дніпровська, Василівський район, Запорізька обл., 71304, код ЄДРПОУ 40938996) повернути Верхньорогачицькій селищній раді Херсонської області (вул. Центральна, 48, смт Верхній Рогачик, Каховський район, Херсонська обл., 74402, код ЄДРПОУ 04401718) земельну ділянку, площею 73,0000 га, кадастровий номер 6521580600:08:026:0001, за адресою: Херсонська обл., Верхньорогачицький район, сільрада Бережанська.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Фермерського господарства "ХОРС-АГРО" (вул. Каховська, 2, м. Кам`янка-Дніпровська, Василівський район, Запорізька обл., 71304, код ЄДРПОУ 40938996) на користь Херсонської обласної прокуратури (вул. Михайлівська, 33, м. Херсон, 73025, код ЄДРПОУ 04851120) судовий збір в сумі 4540 /чотири тисячі п`ятсот сорок/грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27 листопада 2023 р.

Суддя Д.О. Бездоля