Рішення

від 28.11.2023 по справі 916/4232/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4232/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА ТРАНСПОРТНА ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СЕРВІС ТРЕЙД"

про стягнення 967248,47 грн

До суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА ТРАНСПОРТНА ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СЕРВІС ТРЕЙД" про стягнення 967248,47 грн заборгованості за договором №03/03-2023Д на транспортно-експедиційне обслуговування від 03.03.2023, з яких - 797132,27 грн основна заборгованість з інфляційними, 160218,08 грн пені та 9898,12грн 3% річних.

Ухвалою від 29.09.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідання. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву 15 днів з моменту отримання ухвали.

Суд направив ухвалу про відкриття провадження відповідачу на електронну пошту відповідача, яка зазначена в позовній заяві та в договорі №03/03-2023Д tst.ukraine@gmail.com , що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронної скриньки 29.09.2023. Також суд направив ухвалу на офіційну електронну пошту відповідача ts.trade2018@gmail.com, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який додано до позовної заяви.

Відповідно до п. 2) ч. 6 ст. 242 ГПК України (в редакції станом на час направлення ухвали відповідачу) днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

У постанові від 07.07.2022 у справі № 120/4298/21-а Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 5.8 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затв. рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відзиву на позов до суду не надходило, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Крім того, відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" офіційні електронні адреси, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, вважаються електронними кабінетами і використовуються судом, учасниками справи за правилами та в порядку, що діють після введення в дію цього Закону.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, позивачем 01.11.2023 через підсистему Електронний суд подано клопотання про стягнення судових витрат, а саме - витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000грн. До клопотання додані докази направлення його на електронну пошту відповідача tst.ukraine@gmail.com

Суд зауважує, що з 18.10.2023 набули чинності зміни до ГПК України, відповідно до яких, зокрема, всі юридичні особи (тобто і відповідач) повинні зареєструвати електронні кабінети (ст. 6 ГПК України).

Згідно з ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Отже, з 18.10.2023 позивач звільнений від обов`язку надсилання копій документів відповідачу, оскільки відповідач не зареєстрував електронний кабінет відповідно до вимог ст. 6 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

03.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА ТРАНСПОРТНА ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ" (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СЕРВІС ТРЕЙД" (відповідач, клієнт) укладено договір № 03/03-2023Д на транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого позивач зобов`язався за плату і за рахунок відповідача виконати визначені у додатках до договору послуги, пов`язані з перевезенням вантажу залізничним транспортом, а відповідач зобов`язується прийняти і сплатити виконані позивачем послуги (п.1.1).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023. У випадку, якщо жодна із сторін не менше, ніж за один місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про намір припинити його дію, договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах (п. 10.1, 10.2).

Згідно з додатком № 1 до Договору сторони узгодили тарифні ставки на транспортно- експедиційні послуги з перевезення зерна кукурудзи 2040 т/30 вагонів у напіввагонах (біг- бег) за маршрутом ст. Прилуки - ст. Арциз із розрахунку на 1 вагон.

Витрати Експедитора за понаднормовий термін знаходження вагонів під вантажними операціями, а також послуги Залізниці, пов`язані з маневровою роботою для забезпечення навантаження (вивантаження), компенсується Клієнтом окремо від вартості тарифу, зазначеного у додатках до договору, протягом 3 (трьох) банківських днів на підставі виставленого рахунку (п.п. 4.2.2. Договору).

Порядок здійснення розрахунків визначений розділом 4 Договору, зокрема п. 4.2 та пп. 4.2.1., 4.2.2., де закріплено наступне: оплата вартості послуг сплачується Клієнтом на розрахунковий рахунок Експедитора в наступному порядку:

80% вартості послуг Експедитора - передплата, згідно виставленого Експедитором рахунку, протягом 2 (двох) банківських днів з дати виставляння рахунку;

20% вартості послуг Експедитора здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Актів наданих послуг згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 4.10 Договору Клієнт здійснює оплату за надані Експедитором послуги в національній валюті України по офіційному курсу долара США до гривні, встановленого Національним банком України на дату виставлення рахунку Експедитором, в безготівковій формі відповідно до норм законодавства України про здійснення безготівкових розрахунків на підставі наданих Експедитором рахунків.

Згідно з п. 4.5 Договору після відправки вантажу за реквізитами, вказаними Клієнтом, підписується Акт наданих послуг і провадяться остаточні розрахунки.

Згідно з п. 9.1 договору, цей договір та інші документи, що стосуються договору, можуть бути зроблені і передані за допомогою засобів електронної пошти на адреси, зазначені в розділі 11 цього договору.

В розділі 11 договору зазначено електронну пошту відповідача tst.ukraine@gmail.com

Позивач (Експедитор) 15.03.2023 направив відповідачу (Клієнту) рахунок № 12 від 15.03.2023 для здійснення передплати за Договором на суму 600000 грн на електронну пошту tst.ukraine@gmail.com, кому - Денис Бовра, (що підтверджується роздруківкою з електронної пошти позивача) зазначену в Договорі, як це передбачено п. 9.1 останнього. Проте зазначений рахунок Експедитором оплачено не було, натомість замовлені послуги отримано в повному обсязі.

Надання послуг Експедитором підтверджене Актами надання послуг:

· № 17 від 28.03.2023 на суму 274484,41 грн,

· № 18 від 30.03.2023 на суму 460106,29 грн,

· № 24 від 30.04.2023 на суму 55839,12 грн.

Разом з актами Експедитору були надані рахунки на їх оплату: №18 від 28.03.2023 на суму 274484,41 грн, №19 від 30.03.2023 на суму 460106,29 грн, №25 від 30.04.2023 на суму 55839,12 грн.

Акти надання послуг № 17 та № 18 підписані Клієнтом. Натомість Акт надання послуг № 24 разом з рахунком № 25 отримані представником Клієнта Бовра Д. Ю. 31.05.2023 через установу зв`язку «Нова пошта», однак Клієнт не повернув підписаний екземпляр Акту Експедитору, не направив вмотивовану відмову від його підписання.

В зв`язку з викладеним Експедитор повторно направив 2 екземпляри Акту надання послуг № 24 від 30.04.2023 та рахунку № 25 від 30.04.2023 з супровідним листом від 16.08.2023 за вих. № 16/08-01 на електронну пошту відповідача tst.ukraine@gmail.com, кому - Денис Бовра 17.08.2023, зазначеною в розділі 11 Договору, а також 17.08.2023 рекомендованим листом з описом вкладення установою зв`язку «Укрпошта».

Відповідно до п. 4.6. Договору Клієнт зобов`язаний впродовж трьох робочих днів з моменту отримання Акту, підписати Акт і відправити його поштою (чи вручити) Експедиторові або, в такий же термін, відправити Експедиторові мотивовану відмову від підписання Акту.

Проте Клієнт, після отримання Акту надання послуг № 24 31.05.2023 та повторно 17.08.2023, не направив Експедитору ані підписаного екземпляру, ані вмотивованої відмови від його підписання.

Згідно з п. 4.7. Договору у разі неотримання Експедитором підписаного акту або мотивованої відмови від підписання акту в терміни, вказані в п. 4.6. Договору, Акт наданих послуг вважається погодженим та підписаним. Отже, Акт наданих послуг № 24 є отриманим відповідачем, погодженим та підписаним останнім.

Однак, суд відхиляє посилання позивача на те, що акт наданих послуг № 24 від 30.04.2023 є врученим 31.05.2023, тобто з моменту отримання представником відповідача Бовра Д. Ю. через установу зв`язку «Нова пошта», оскільки такий порядок направлення документів договором не передбачений. З доказів, наданих позивачем на підтвердження направлення відповідачу та отримання ним документів через "Нову пошту" (копія експрес-накладної від 30.05.2023 та роздруківки з додатку "Нова пошта" про отримання цього відправлення) неможливо встановити, який саме документ направлявся позивачем відповідачу. Крім того, суду не наадно доказів того, що Бовра Д.Ю. є уповноваженою особою відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що акт наданих послуг № 24 від 30.04.2023 є врученим відповідачу 17.08.2023, тобто шляхом направлення на електронну пошту відповідача tst.ukraine@gmail.com відповідно до вимог п. 9.1 договору.

Таким чином, за Договором Експедитором були надані послуги Клієнту загалом на суму 790 429,82 грн., які останнім не оплачені.

Позивач направляв відповідачу претензію про сплату заборгованості вих. № 19/06-01 від 19.06.2023, що підтверджується описом вкладення від 22.06.2023.

Також 17.08.2023 на електронну пошту відповідача було направлено позивачем вимогу від 16/08-01 від 16.08.2023 разом з двома примірниками акту надання послуг № 24 від 30.04.2023 та рахунком на оплату № 25 від 30.04.2023. Також те саме було надіслано на поштову адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення від 17.08.2023.

Крім того, 29.08.2023 позивач знову направив вимогу відповідачу вих. № 29/08-01 від 29.08.2023 разом з всіма вищезазначеними рахунками та актами наданих послуг на електронну пошту відповідача та на його поштову адресу.

Як зазначено вище остаточні розрахунки провадяться після підписання Актів наданих послуг (п. 4.5 Договору), а п. 4.2.2. Договору зазначається, що оплата вартості здійснюється Клієнтом протягом 3 банківських днів після підписання Актів наданих послуг.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідач доказів перерахування боргу за надані йому послуги за договором №03/03-2023Д від 03.03.2023 про транспортно-експедиційне обслуговування в сумі 790429,82 грн, станом на день розгляду спору не подав, тому позовні вимоги про стягнення 790429,82 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем, позивач просить стягнути 6702,45грн інфляційних втрат та 9898,12 грн 3% річних, нарахованих станом на 07.09.2023.

Враховуючи п. 4.5 та п. 4.2.2 договору, кінцевою датою розрахунку для Клієнта за актом № 17 була дата - 31.03.2023 (відповідно прострочення оплати суми в розмірі 274484,41 грн наступає з 01.04.2023), за актом № 18 - 04.04.2023 (прострочення 460106,29 грн - з 05.04.2023), за актом № 24 (який направлено позивачем відповідачу 17.08.2023) - 22.08.2023 (прострочення 55839,12 грн - з 23.08.2023).

Суд перевірив розрахунок 3% річних за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 01/04/2023 до 07/09/2023 274 484,41 x 3 % x 160 : 365 : 1001603 609,66 грн.з 05/04/2023 до 07/09/2023 460 106,29 x 3 % x 156 : 365 : 1001565 899,45 грн.з 23/08/2023 до 07/09/2023 55 839,12 x 3 % x 16 : 365 : 1001673,43 грн.Отже, розмір 3% річних становить 9 582,54 грн, тому позовні вимоги про стягнення 9898,12 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 9582,54грн.

Також суд здійснив розрахунок інфляційних втрат:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 01/04/2023 до 07/09/2023274 484,41 грн.з 05/04/2023 до 07/09/2023460 106,29 грн.з 23/08/2023 до 07/09/202355 839,12 грн.Всього:790 429,82 грн.Інфляційні витрати:

Період 1 (01/04/2023 - 07/09/2023)Індекс інфляціїквітень 2023100,20травень 2023100,50червень 2023100,80липень 202399,40серпень 202398,60Період 2 (05/04/2023 - 07/09/2023)Індекс інфляціїквітень 2023100,20травень 2023100,50червень 2023100,80липень 202399,40серпень 202398,60Період 3 (23/08/2023 - 07/09/2023)Індекс інфляції--Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1

IIc (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) = 0.99485002

Інфляційне збільшення:

274 484,41 x 0.99485002 - 274 484,41 = -1 413,59 грн.

Період 2

IIc (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) = 0.99485002

Інфляційне збільшення:

460 106,29 x 0.99485002 - 460 106,29 = -2 369,54 грн.

Період 3

IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

55 839,12 x 1.00000000 - 55 839,12 = 0,00 грн.

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 01/04/2023 до 07/09/2023274 484,41 грн.з 05/04/2023 до 07/09/2023460 106,29 грн.з 23/08/2023 до 07/09/202355 839,12 грн.Всього:790 429,82 грн.Інфляційні витрати:

Період 1 (01/04/2023 - 07/09/2023)Індекс інфляціїквітень 2023100,20травень 2023100,50червень 2023100,80липень 202399,40серпень 202398,60Період 2 (05/04/2023 - 07/09/2023)Індекс інфляціїквітень 2023100,20травень 2023100,50червень 2023100,80липень 202399,40серпень 202398,60Період 3 (23/08/2023 - 07/09/2023)Індекс інфляції--Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1

IIc (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) = 0.99485002

Інфляційне збільшення:

274 484,41 x 0.99485002 - 274 484,41 = -1 413,59 грн.

Період 2

IIc (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) = 0.99485002

Інфляційне збільшення:

460 106,29 x 0.99485002 - 460 106,29 = -2 369,54 грн.

Період 3

IIc = 1.00000000

Інфляційне збільшення:

55 839,12 x 1.00000000 - 55 839,12 = 0,00 грн.

Отже, за розрахунком суду інфляційні втрати мають від`ємне значення -3 783,13грн, оскільки позивач в своєму розрахунку не врахував, що менше одиниці індекс інфляції був не тільки в липні 2023, а і у серпні 2023 року.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 6702,45грн інфляційних втрат.

Щодо вимог позивача про стягнення 160218,08 грн пені, нарахованої станом на 07.09.2023, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.3 Договору, у разі несвоєчасної оплати послуг клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від несплаченої суми, за кожний день прострочення.

Суд здійснив розрахунок пені:

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 01/04/2023 до 07/09/2023274 484,41 грн.з 05/04/2023 до 07/09/2023460 106,29 грн.з 23/08/2023 до 07/09/202355 839,12 грн.Всього:790 429,82 грн.Подвійна облікова ставка:

Період 1 (01/04/2023 - 07/09/2023)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення274 484,4101.04.2023 - 27.07.202311825,000.13744 368,71274 484,4128.07.2023 - 07.09.20234222,000.12113 897,18Період 2 (05/04/2023 - 07/09/2023)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення460 106,2905.04.2023 - 27.07.202311425,000.13771 852,22460 106,2928.07.2023 - 07.09.20234222,000.12123 295,24Період 3 (23/08/2023 - 07/09/2023)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення55 839,1223.08.2023 - 07.09.20231622,000.1211 077,01Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період 1 (01/04/2023 - 07/09/2023)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума01.04.2023 - 27.07.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 274 484,41 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 118 днів (прострочення) : 10011844 368,71 грн.28.07.2023 - 07.09.2023 : 22,00 (облікова ставка НБУ) 274 484,41 (Сума боргу) x (2 x 22,00 : 365) x 42 днів (прострочення) : 1004213 897,18 грн.Всього штрафних санкцій за період: 58 265,90 грн.Період 2 (05/04/2023 - 07/09/2023)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума05.04.2023 - 27.07.2023 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 460 106,29 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 114 днів (прострочення) : 10011471 852,22 грн.28.07.2023 - 07.09.2023 : 22,00 (облікова ставка НБУ) 460 106,29 (Сума боргу) x (2 x 22,00 : 365) x 42 днів (прострочення) : 1004223 295,24 грн.Всього штрафних санкцій за період: 95 147,46 грн.Період 3 (23/08/2023 - 07/09/2023)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума23.08.2023 - 07.09.2023 : 22,00 (облікова ставка НБУ) 55 839,12 (Сума боргу) x (2 x 22,00 : 365) x 16 днів (прострочення) : 100161 077,01 грн.Всього штрафних санкцій за період: 1 077,01 грн.Отже, за розрахунком суду, розмір пені становить 154 490,37 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 160218,08 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 154 490,37 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково в сумі 790429,82 грн основного боргу, 9582,54грн 3% річних та 154 490,37 грн, всього - 954502,73грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (14508,73 грн/967248,47грн*954502,73 грн= 14317,54грн).

Щодо вимог позивача про стягнення 20000грн витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Позивач у позові відповідно до вимог ст. 162 ГПК України зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 20000грн.

У клопотанні про стягнення судових витрат позивач також просить стягнути 20000грн на правничу допомогу.

До клопотання позивачем додано копію договору про надання правничої допомоги від 29.08.2023, укладеного між адвокатським бюро Титаренка в особі керуючого адвоката титаренка Юрія Олександровича та позивачем. Предметом договору (п. 1.1) є надання адвокатом захисту, представництва та наданні інших видів правничої допомоги позивачу.

Договір діє з моменту підписання і діє протягом 1 року (п. 5.1).

Згідно з п. 3.1 договору гонорар адвоката та порядок його сплати визначається в додаткових угодах.

27.10.2023 між адвокатським бюро Титаренка в особі керуючого адвоката титаренка Юрія Олександровича та позивачем укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, де сторони узгодили надання правової допомоги у справі № 916/4232/23, гонорар адвоката визначено 20000грн, який сплачується позивачем не пізніше 1 місяця з моменту складання акту наданих послуг.

Крім того, 27.10.2023 сторонами складено акт наданих послуг на суму 20000грн, включаючи підготовку і подачу позовної заяви, заяв, клопотань та інших необхідних документів.

Матеріалами справи підтверджується, що представник позивача - адвокат Титаренко Юрій Олександрович, на підтвердження повноважень якого надано ордер серії ВЕ № 1093416 від 29.08.2023, який відповідно до загальнодоступних відомостей Єдиного реєстру адвокатів України є адвокатом.

Матеріали справи містять позовну заяву з додатками, яка підписана адвокатом Титаренко Ю.О. Отже, позивачем доведено розмір витрат на правничу допомогу 20000грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

У постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

В постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, суд, враховуючи часткове задоволення позову, покладає на відповідача витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог 20000 грн/967248,47грн*954502,73 грн= 19736,45грн.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС СЕРВІС ТРЕЙД" (код 42416853, м. Одеса пр. Небесної сотні 47/3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВДЕННА ТРАНСПОРТНА ЕКСПЕДИЦІЙНА КОМПАНІЯ" (код 42098310, м. Миколаїв вул. Садова 25-А, офіс 219) 954502,73грн заборгованості, 19736,45грн витрат на правничу допомогу та 14317,54 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 листопада 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова