Рішення

від 28.11.2023 по справі 916/4295/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4295/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЗЕРСЬКИЙ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Південь"

про стягнення 166374,67 грн

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЗЕРСЬКИЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Південь" про стягнення 166374,67 грн заборгованості за договором поставки від 17.07.2019 № 17/07/2019, з яких - 92011,50 грн основного боргу, 11366,04 грн пені, 16472,50 грн 10% за користування чужими грошовими коштами, 28122,33грн втрат від інфляції та 18402,30 грн 20% штрафу від вартості неоплаченого товару.

Ухвалою від 05.10.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідання. Встановлено Відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів.

Ухвала, надіслана позивачу на зазначену ним адресу: с. Станіслав Білозерського району Херсонської області Білозерське шосе 13, повернулась до суду з відміткою пошти адресат відсутній, однак представник позивача отримав ухвалу нарочно18.10.2023, що підтверджується його відміткою на ухвалі.

Відповідно до відомостей позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача: м. Одеса вул. Моторна 8Б.

Однак, помилково на конверті, в якому надсилалась ухвала відповідачу було надруковано адресу м. Одеса вул. Моторна 8. зазначене поштове відправлення повернулось до суду з відміткою про невручення.

З огляду на викладене, суд повторно направив ухвалу відповідачу на адресу м. Одеса вул. Моторна 8Б, яку він отримав 02.11.2023 відповідно до поштового повідомлення.

Відзиву на позов відповідач не надав, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Білозерський» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Напої Південь» в особі директора філії ТОВ Напої Півень в м. Генічеськ Гайдамака Є. Ю. (відповідач, покупець) укладено договір поставки від 17.07.2019 року №17/07/2019 року (далі - договір №17/07/2019).

Частиною 5 ст. 95 ЦК України передбачено, що відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру внесено відомості про філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Напої Південь» в м. Генічеськ код ЄДРПОУ ВП:42983012, м. Генічеськ вул. Центральна 216.

Відповідно до п.1.1 Договору №17/07/2019, передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, що визначений у цьому Договорі та додатків до нього, вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець зобов`язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

Згідно з п.2.2 Договору №17/07/2019, загальна кількість товару, асортимент та ціна в визначаються заявкою Покупця та в накладних на відвантаження товару і являються невід`ємною частиною даного Договору.

Пункт 3.1 Договору №17/07/2019 вказує, що Покупець зобов`язаний провести 100% передплату до відвантаження товару. Датою відвантаження товару - вважається дата вказана у накладній на відвантаження товару.

Разом з тим, відповідно до додаткової угоди від 20.05.2020 року №1 до Договору №17/07/2019, в п.3.1 внесено наступні зміни: покупець зобов`язаний провести оплату протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару. Датою відвантаження товару - вважається дата вказана у накладній на відвантаження товару.

Згідно з п.3.2 Договору №17/07/2019 вид розрахунку безготівковий. Форма розрахунків -платіжне доручення (п.3.3 Договору №17/07/2019).

Поставка товару здійснюється транспортом покупця та за рахунок Покупця. Датою поставки є дата зазначена у накладній на відвантаження товару (п. 4.1).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року. Якщо за 10 днів до закінчення строку дії договору, жодною із сторін не буде заявлено намірів про розірвання договору, договір вважається продовженим на наступний календарний рік (п. 7.1).

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положення ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов договору поставки Договору №17/07/2019 Позивач передав, а Відповідач прийняв товар, що підтверджується:

- видатковою накладною від 12.11.2021 року №РН-0000832 на суму 24107, 70грн, підстава - договір № 17/07/19 рахунок СФ-0001176 12.11.21 (а.с. 17)

-видатковою накладною від 07.12.2021 року №РН-0000882 на суму 52903,80 грн, підстава - договір № 17/07/19 рахунок СФ-0001245 07.12.21 (а.с. 23).

Зазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Додатково позивачем на підтвердження цих поставок надано копії товарно-транспортних накладних та податкових накладних від 12.11.2021 та від 07.12.2021.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З огляду на викладене, вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар за вказаними видатковими накладними в сумі 77011,50грн, що ним не було виконано.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що філія ТОВ Напої Півень в м. Генічеськ код ЄДРПОУ 42983012 сплатила позивачу 26070,60грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями (а.с.32-35):

-№ 596 від 09.11.2021 на суму 1070,60 грн, призначення платежу - за товар накладна № 698 від 04.10.2021,

-№ 614 від 03.12.2021 на суму 15000грн призначення платежу - за товар накладна № 698 від 04.10.2021

-№ 647 від 31.01.2022 на суму 5000грн призначення платежу - за товар накладна № 698 від 04.10.2021

-№ 653 від 10.02.2022 на суму 5000грн, призначення платежу - за товар накладна № 698 від 04.10.2021.

Позивачем не надано суду видаткової накладної № 698 від 04.10.2021, але позивач зазначає, що вказаними платіжними інструкціями відповідач частково розрахувався за товар, поставлений позивачем на суму 41070,60 грн за видатковою накладною від 29.09.2021 № РН0000698.

В якості доказу поставки відповідачу товару на суму 41070,60 грн позивач додав до позовної заяви податкову накладну від 29.09.2021 №85 та квитанцію про її реєстрацію (а.с. 29-31) на суму 41070,60 грн.

Таким чином, враховуючи часткову оплату відповідачем в сумі 26070,60грн, залишилась несплаченою вартість товару поставленого 29.09.2021 в сумі 41070,60грн - 26070,60грн=15000грн.

Отже, загальна сума вартості отриманого, але не сплаченого товару, за розрахунком позивача становить 15000+52903,80+24107,7=92011,50грн.

Однак, Верховний Суд в постанові від 03.06.2022 у справі № 03.06.2022 зазначив наступне:

8.17. Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частини перша, друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»; в редакції, чинній у період здійснення спірної поставки товару).

8.18. За приписами частин третьої, восьмої статті 19 ГК України, обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

8.19. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).

8.20. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи № 910/23097/17.

8.21. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Судом у справі № 916/4295/23, що розглядається, встановлено, що на підтвердження здійснення спірної поставки згідно з договором № 17/07/19 на суму 41070,60 грн 29.09.2021 позивачем долучено до матеріалів справи податкову декларацію № 85 від 29.09.2021.

Однак, позивач не подав до суду допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування та не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача; статті 74, 81 ГПК України).

За таких обставин відхиляє через недоведеність посилання позивача на податкову накладну № 85 від 29.09.2021 саме як на доказ поставки товару відповідачу на суму 41070,60грн.

-При цьому суд не виключає того, що позивачем могла відбувалась поставка товару відповідачу ще й окрім видаткових накладних від 12.11.2021 №РН-0000832 та від 07.12.2021 року №РН-0000882, за яку відповідач розраховувався вищезазначеними платіжними інструкціями на суму 26070,60грн з призначенням платежу накладна № 698 від 04.10.2021.

Відповідач станом на час розгляду справи не надав суду доказів сплати 77011,50 грн вартості отриманого товару, як і будь-яких заперечень.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 92011,50 грн основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме - в розмірі 77011,50 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, позивач просить стягнути 28122,33 грн інфляційних втрат, нарахованих станом на 19.09.2023.

Враховуючи часткове задоволення позову щодо основного боргу, то суд здійснив власний розрахунок інфляційних.

Так, враховуючи п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.05.2020, відповідач мав розрахуватись за товар протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару (дати накладної).

-Отже, за видатковою накладною від 12.11.2021 року №РН-0000832 на суму 24107, 70грн строк оплати до 12.12.2021 включно, тобто прострочення має місце з 13.12.2021,

-за видатковою накладною від 07.12.2021 року №РН-0000882 на суму 52903,80 грн строк оплати був до 06.01.2022, прострочення має місце з 07.01.2022.

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1

IIc (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) = 1.31196587

Інфляційне збільшення:

24 107,70 x 1.31196587 - 24 107,70 = 7 520,78 грн.

Період 2

IIc (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) x (98,60 : 100) x (100,50 : 100) = 1.30414102

Інфляційне збільшення:

52 903,80 x 1.30414102 - 52 903,80 = 16 090,22 грн.

Отже, розмір втрат від інфляції становить 23 611,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 28122,33 грн підлягають частковому задоволенню в сумі 23611грн.

Щодо вимог про стягнення 11366,04 грн пені та 18402,30 грн штрафу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.7 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.05.2020, у випадку порушення покупцем строків оплати партії товару, передбаченого п. 3.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати, а за прострочення до 10 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 20% від загальної суми неоплаченого товару. У відповідності до ст. 536 ЦК України додатково сплачує 10% річних за користування чужими коштами.

з 13/12/2021 до 13/06/202224 107,70 грн.з 07/01/2022 до 07/07/202252 903,80 грн.Всього:77 011,50 грн.Подвійна облікова ставка:

Період 1 (13/12/2021 - 13/06/2022)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення24 107,7013.12.2021 - 20.01.2022399,000.049463,6624 107,7021.01.2022 - 02.06.202213310,000.0551 756,8924 107,7003.06.2022 - 13.06.20221125,000.137363,27Період 2 (07/01/2022 - 07/07/2022)

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення52 903,8007.01.2022 - 20.01.2022149,000.049365,2552 903,8021.01.2022 - 02.06.202213310,000.0553 855,4652 903,8003.06.2022 - 07.07.20223525,000.1372 536,48Розрахунок суми пені здійснюється за формулою:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення.

Період 1 (13/12/2021 - 13/06/2022)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума13.12.2021 - 20.01.2022 : 9,00 (облікова ставка НБУ) 24 107,70 (Сума боргу) x (2 x 9,00 : 365) x 39 днів (прострочення) : 10039463,66 грн.21.01.2022 - 02.06.2022 : 10,00 (облікова ставка НБУ) 24 107,70 (Сума боргу) x (2 x 10,00 : 365) x 133 днів (прострочення) : 1001331 756,89 грн.03.06.2022 - 13.06.2022 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 24 107,70 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 11 днів (прострочення) : 10011363,27 грн.Всього штрафних санкцій за період: 2 583,82 грн.Період 2 (07/01/2022 - 07/07/2022)

Період розрахункуКількість днів у періодіСума07.01.2022 - 20.01.2022 : 9,00 (облікова ставка НБУ) 52 903,80 (Сума боргу) x (2 x 9,00 : 365) x 14 днів (прострочення) : 10014365,25 грн.21.01.2022 - 02.06.2022 : 10,00 (облікова ставка НБУ) 52 903,80 (Сума боргу) x (2 x 10,00 : 365) x 133 днів (прострочення) : 1001333 855,46 грн.03.06.2022 - 07.07.2022 : 25,00 (облікова ставка НБУ) 52 903,80 (Сума боргу) x (2 x 25,00 : 365) x 35 днів (прострочення) : 100352 536,48 грн.Всього штрафних санкцій за період: 6 757,19 грн.Всього розмір пені становить 2 583,82 + 6 757,19 = 9 341,01 грн.

Крім того, через прострочення оплати відповідач відповідно до п. 6.7 має сплатити 20% штрафу від суми 77011,50 грн, що становить 15402,30грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені і штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 9341,01 грн та 15402,30 грн відповідно.

Згідно з ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Сторони у п. 6.7 договору в редакції додаткової угоди № 1 передбачили розмір 10% річних за користування чужими коштами.

з 13/12/2021 до 19/09/202324 107,70 грн.з 07/01/2022 до 19/09/202352 903,80 грн.Всього:77 011,50 грн.Інший розмір річних, зазначений в договорі

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x Z x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Z - відсоток річних, зазначений в договорі.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 13/12/2021 до 19/09/2023 24 107,70 x 10 % x 646 : 365 : 1006464 266,73 грн.з 07/01/2022 до 19/09/2023 52 903,80 x 10 % x 621 : 365 : 1006219 000,89 грн.Всього розмір 10% річних становить 13 267,63 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 10% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 13267,63 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в сумі 77011,50 грн основного боргу, 9341,01 грн пені, 13267,63 грн 10% за користування чужими грошовими коштами, 23611грн втрат від інфляції та 15402,30 грн 20% штрафу від вартості неоплаченого товару, всього - 138633,44грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2684/166374,67* 138633,44грн=2236,47.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Напої Південь" (код 41948401, м. Одеса вул. Моторна 8Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЗЕРСЬКИЙ" (код 38188680, с. Станіслав Білозерського району Херсонської області Білозерське шосе 13) 138633,44грн заборгованості та 2236,47грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 листопада 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова