Рішення

від 27.11.2023 по справі 927/1354/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1354/23 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження, в відкритому судовому засіданні, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агротест Україна,

юридична адреса: пр-т. Гагаріна, буд. 14, офіс 32, м. Київ, 02094;

поштова адреса: вул. Сверстюка, буд. 52 В, офіс 7, м. Київ, 02002;

до відповідача: Дочірнього підприємства Аромат,

вул. Івана Мазепи, буд. 10, м. Київ, 01010,

в особі відокремленого підрозділу, філії Ніжинський міськмолзавод,

вул. Борзнянський шлях, буд. 68, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600;

предмет спору: про стягнення 42481,76 грн

без виклику (повідомлення) сторін

УСТАНОВИВ:

27.09.2023, Товариством з обмеженою відповідальністю Агротест Україна (далі ТОВ Агротест Україна) поданий позов до Дочірнього підприємства Аромат (далі ДП Аромат) про стягнення заборгованості в сумі 42481,76 грн, з яких: 25696,20 грн борг за товар, поставлений за видатковими накладними: № 648 від 12.12.2018, № 348 від 10.05.2019, № 393 від 27.05.2019, № 784 від 15.10.2019; 13418,22 грн інфляційних втрат та 3367,34 грн 3% річних за період 12.12.2018 по 25.09.2023, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Позов поданий за місцезнаходженням відокремленого підрозділу відповідача, з діяльності якого виник спір (ВП філії «Ніжинський міськмолзавод»), що відповідає приписам частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Ухвалою від 28.09.2023 суд прийняв дану позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; учасникам справи встановив строк для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов в установлений судом строк; проти заявлених вимог не заперечив.

Ухвала про відкриття провадження в справі отримана відповідачем 03.10.2023 (згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: 1400057960142).

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 28.09.2023.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. За частиною 1 вказаної статті до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 ГК України).

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає про існування між сторонами правовідносин з поставки товару, що виникли на підставі видаткових накладних: № 648 від 12.12.2018, № 348 від 10.05.2019, № 393 від 27.05.2019, № 784 від 15.10.2019, за якими ним поставлений ДП «Аромат», в особі філії «Ніжинський міськмолзавод», товар (тести на визначення залишку антибіотиків у молоці Bioeasy 4in1) загальною вартістю 25696,20 грн.

Суд установив, що в перелічених видаткових накладних міститься посилання на договір № АТ-13/18 від 05.03.2018, що відсутній в позивача в формі єдиного письмового документа.

Видаткові накладні № 648 від 12.12.2018, № 348 від 10.05.2019, № 393 від 27.05.2019, № 784 від 15.10.2019 (спірні) є документами первинного бухгалтерського обліку, що складені в двосторонньому порядку та засвідчені печатками обох юридичних осіб.

Відповідач факт отримання товару за переліченими видатковими накладними не заперечив.

За змістом частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У силу вимог статті 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлене законом. За частиною 2 цієї статті, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За частинами 1 та 2 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У силу частини 1 статті 639 цього Кодексу договір може бути укладений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Суд, здійснивши аналіз матеріалів справи, дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини на підставі укладеного в спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким позивач (продавець) передав, а відповідач (покупець) прийняв товар на загальну суму 25696,20 грн.

На оплату перелічених видаткових накладних позивачем виставлені рахунки на оплату замовлень: № 704 від 11.12.2018, № 387 від 08.05.2019, № 442 від 27.05.2019, № 840 від 07.10.2019.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Видаткові накладні: № 648 від 12.12.2018, № 348 від 10.05.2019, № 393 від 27.05.2019, № 784 від 15.10.2019, складені сторонами в двосторонньому порядку, є самостійними підставами виникнення в відповідача обов`язку здійснити повний розрахунок за отриманий товар, не пізніше наступного дня після його отримання в силу прямої норми Закону.

Печатки на документах первинного бухгалтерського обліку дають змогу ідентифікувати юридичних осіб, які брали участь у здійсненні поставки товару.

За висновком суду, відповідачем вчинені конклюдентні дії, що свідчать про взяття зобов`язань з оплати вартості отриманого ним товару за спірними видатковими накладними.

З урахуванням наведеного, суд установив, що відповідач має перед позивачем непогашену заборгованість за поставлений товар у сумі 25696,20 грн, строк по розрахунку за який настав. На момент ухвалення рішення в справі відповідач належних доказів на підтвердження його оплати до суду не надав.

За статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина 2 статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, в тому числі, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.

Позивач, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача, окрім суми основного боргу, 13418,22 грн інфляційних втрат та 3367,34 грн 3% річних за період з 12.12.2018 по 25.09.2023.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання по оплаті за поставлений товар за переліченими видатковими накладними, суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач не подавав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Позов поданий до суду з урахуванням пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за умовами яких:

- під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;

- у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на всій території України установлений карантин з 12.03.2020 по 03.04.2020, що неодноразово пролонгувався Урядом, та діяв по 30.06.2023 (постанова КМУ від 27.06.2023 № 651).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, що в подальшому пролонгований, зокрема, Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 з 16.11.2023 строком на 90 діб по 14.02.2024.

З урахуванням наведеного, суд установив, що строки позовної давності (як спеціальний, так і загальний) продовжені з 12.03.2020 на час дії карантинних обмежень (по 30.06.2023) та на весь час дії воєнного стану, а тому позов поданий з дотриманням зазначених строків.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

За частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними в зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Враховуючи, що матеріали справи підтверджують порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за товар, отриманий в період з 12.12.2018 по 15.10.2019 за видатковими накладними: № 648 від 12.12.2018, № 348 від 10.05.2019, № 393 від 27.05.2019, № 784 від 15.10.2019, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п. 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Беручи до уваги, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем у сумі 2684,00 грн, мають бути відшкодовані за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 178, 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротест Україна» (юридична адреса: пр-т. Гагаріна, буд. 14, офіс 32, м. Київ, 02094; поштова адреса: вул. Сверстюка, буд. 52 В, офіс 7, м. Київ, 02002; код ЄДРПОУ 39199688) до Дочірнього підприємства «Аромат» (вул. Івана Мазепи, буд. 10, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 30737268) в особі філії «Ніжинський міськмолзавод» (вул. Борзнянський шлях, буд. 68, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600; ВП ЄДРПОУ 26438127) про стягнення 42481,76 грн, задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Аромат» (вул. Івана Мазепи, буд. 10, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 30737268) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротест Україна» (юридична адреса: пр-т. Гагаріна, буд. 14, офіс 32, м. Київ, 02094; поштова адреса: вул. Сверстюка, буд. 52 В, офіс 7, м. Київ, 02002; код ЄДРПОУ 39199688) основний борг у сумі 25696,20 грн, інфляційних втрат у сумі 13418,22 грн, 3% річних у сумі 3367,34 грн, судовий збір у сумі 2684,00 грн

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко