Постанова

від 22.11.2023 по справі 917/233/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 917/233/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2023 року (Гетьман Р.А. - головуючий, судді: Россолов В.В., Склярук В.В.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 02 грудня 2022 року (суддя Солодюк О.В.) у справі

за позовом керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

до: (1) Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, (2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шарай", (3) державного реєстратора Шахваростівської сільської ради Миргородського району Полтавської області Телеш Ю.В.,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача 2 - Миргородської міської ради

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування запису про державну реєстрацію права оренди.

СУТЬ СПОРУ

1. Учасниками цього спору є керівник Миргородської окружної прокуратури Полтавської області (далі - "Прокурор"), Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - "Позивач", ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), Миргородська районна державна адміністрація Полтавської області (далі - "Відповідач-1", Миргородська РДА), Товариство з обмеженою відповідальністю "Шарай" (далі - "Відповідач-2", ТОВ "Шарай"), державний реєстратор Шахваростівської сільської ради Миргородського району Полтавської області Телеш Ю.В. (далі - "Відповідач-3", держреєстратор Телеш Ю.В.) і Миргородська міська рада (далі - "Третя особа", Миргородська міськрада).

2. Прокурор в інтересах держави в особі Позивача оскаржив розпорядження Миргородської РДА 2017 року, яким ТОВ "Шарай" було надано в оренду дві земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів Шахворостівської сільської ради. Також просив визнати недійсними, укладені між Миргородською РДА і ТОВ "Шарай" на виконання згаданого розпорядження договори оренди земельних ділянок і скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ "Шарай" на них.

3. Суть претензій Прокурора до оскаржуваних правочинів та реєстраційних дій зводилась до того, що Миргородська РДА неправомірно розпорядилася згаданими земельними ділянками, оскільки ці ділянки, які колись входили до колективної власності КСП "Ленінський Шлях" у 2003 році згідно розпорядження РДА були виключені із розпайованих, передані до державної власності та належно за державою зареєстровані. Звідси права на розпорядження ними Миргородська РДА станом на 2017 рік вже не мала.

4. Відповідачі вимог Прокурора не визнали, наполягаючи, що у 2003 році право власності на спірні земельні ділянки державі не передавалося, жодних рішень членів КСП "Ленінський Шлях" з цього приводу не приймалося.

5. Розглянувши спір суди попередніх інстанцій підтримали позицію Відповідачів, виснувавши, що обставин набуття державою права власності на спірні земельні ділянки Прокурор у межах цієї справи не довів.

6. Розглянувши касаційну скаргу Прокурора, Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій визнав передчасними, констатувавши, що єдиним суб`єктом у спірних правовідносинах, право якого виникло на підставі неоспореного правочину, було зареєстроване та визнане правопорядком була як раз держава. Жодним з учасників цієї справи право власності держави у передбачений чинним законодавством спосіб, зокрема, шляхом подання відповідного позову ніколи не оспорювалось. При цьому не врахування наведено призвело до того, що докази, якими Прокурор обґрунтовував, зокрема, обставини визнання самою Миргородською РДА права власності держави на спірні земельні ділянки з боку судів лишилися неоціненими, обставини "вибуття" цих ділянок із державної власності не встановленими. Крім того, в процесі касаційного перегляду з`ясувалося, що чітко не визначеним лишився і предмет позовних вимог. Тому суд касаційної інстанції оскаржувані рішення скасував, а дану справу направив на новий розгляд.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст вимог і підстав позову

7. Прокурор в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області звернувся у Господарський суд Полтавської області з позовом до Миргородської РДА, ТОВ "Шарай" і держреєстратора Телеш Ю.В., в якому просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Голови Миргородської РДА № 294 від 29.11.2017 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Шарай" (далі - "розпорядження Миргородської РДА № 294 від 29.11.2017", "оспорюване розпорядження"), визнати недійсними договори оренди земельних ділянок: кадастровий номер: 5323289200:00:004:0025, площею 107,7212 га багаторічні насадження і кадастровий номер: 5323289200:00:013:0102, площею 58,00 га багаторічні насадження, які розташовані на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району за межами населених пунктів, укладені 07.12.2017 та скасувати записи про державну реєстрацію права оренди згаданих земельних ділянок.

У подальшому Прокурором було подано клопотання, в якому він просив пункти 4,6 резолютивної частини позову вважати викладеними в наступній редакції:

п. 4 - скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий 5323289200:00:004:0025, проведеної 07.12.2017 державним реєстратором Шахворостівської сільської ради Миргородського району, номер запису про речове право - 23842442 (спеціальний розділ), з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Шарай";

п. 6 - скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий 5323289200:00:013:0102, проведеної 07.12.2017 державним реєстратором Шахворостівської сільської ради Миргородського району, номер запису про речове право - 23842752 (спеціальний розділ) з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Шарай".

8. Позовні вимоги узагальнено обґрунтовані доводами про те, що оспорюване розпорядження Миргородської РДА, яким ТОВ "Шарай" надано в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами 5323289200:00:004:0025 та 5323289200:00:013:0102 (далі також "спірні земельні ділянки") прийнято за межами наданих Відповідачеві-1 повноважень в галузі земельних відносин, оскільки вказані земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів Шахворостівської сільської ради і є землями державної власності. Розпорядником цих земельних ділянок є ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а не Миргородська РДА, а тому остання розпорядилася ними неправомірно.

Позаяк договори оренди земельних ділянок від 07.12.2017 були укладені на підставі оспорюваного розпорядження, яке прийнято Відповідачем-1 за межами наданих повноважень, вони підлягають визнанню недійсними як такі, що укладені із порушенням законодавства; державна реєстрація права оренди ТОВ "Шарай" на них також підлягає скасуванню з припинення відповідного права, як похідна.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.12.2022 у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності Прокурором обставин приналежності спірних земельних ділянок до державної власності.

10. Судом установлено, що спірні земельні ділянки перебували у колективній власності реформованого КСП "Ленінський шлях" і доказів того, що зборами співвласників земельних часток згаданого КСП приймались рішення щодо відмови від земель колективної власності матеріали цієї справи не містять.

Посилання ж Прокурора на розпорядження голови Миргородської РДА № 392 від 25.12.2003, яким було погоджено схему організації території 1384 земельних часток (паїв) реформованого КСП "Ленінський шлях" і згідно з яким було виключено із раніше розпайованих земель та віднесено до земель загального користування (земель державної власності) багаторічні насадження площею 355,6 га місцевий господарський суд визнав безпідставними, оскільки з`ясував, що у згаданому розпорядженні вказано, що його прийнято:

(1) на підставі рішення зборів членів-співвласників КСП, що мають право на земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) на території Шахворостівської сільської ради від 29.01.2002, однак такого рішення зборів членів-співвласників КСП у матеріалах цієї справи не має;

(2) на підставі рішення двадцять третьої сесії двадцять третього скликання Шахворостівської сільської ради від 30.01.2002, якого (як встановлено судом) згаданою сільською радою ніколи не приймалося.

У цій частині суд окремо відмітив, що з архівної ксерокопії протоколу рішення двадцять третьої сесії двадцять третього скликання Шахворостівської сільської ради від 10.01.2002, яким були прийняті рішення щодо затвердження схеми поділу розпайованих земель реформованого КСП "Ленінський шлях" слідує, що багаторічні насадження загальною площею 355,6 га було виключено із земель, що підлягають поділу на земельні ділянки в розмірі земельних часток (паїв) та визнано їх землями спільної сумісної власності, а відтак має місце невідповідність між розпорядження голови Миргородської РДА № 392 від 25.12.2003, на яке посилається Прокурор та вказаним рішення Шахворостівської сільської ради.

11. Крім цього, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку також про те, що при звернені до суду з позовом у цій справі Прокурором не було дотримано приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки ним не було надано Позивачеві можливості самостійно відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

12. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

13. Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками місцевого господарського суду в частині недотримання Прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Апеляційний суд вирішив, що Прокурор при зверненні до суду з позовом у цій справі належно обґрунтував необхідність представництва інтересів держави в особі Позивача і положень згаданої норми не порушив.

14. Між тим, апеляційний господарський суд констатував підставність висновків місцевого суду про те, що Прокурором не було не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави внаслідок прийняття Миргородською РДА оспорюваного розпорядження та відповідно підписання договорів оренди, укладених на підставі цього розпорядження, адже обставини передачі спірних земельних ділянок до державної власності свого підтвердження в ході здійснення провадження у цій справі (в тому числі й апеляційного) не знайшли.

Касаційна скарга

15. Не погодившись із судовими рішеннями, заступник керівника Харківської обласної прокуратури (далі також "Прокурор") звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень було застосовано:

- приписи статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних частко (паїв)", Указу Президента України від 08.008.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" без урахування правового висновку щодо правильного застосовування цих норм, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 та від 13.07.2021 у справі № 917/781/20;

- положення статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без урахування правового висновку Верховного Суду щодо правильного застосовування згаданої норми, який викладено у постановах від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 та від 16.08.2023 у справі № 910/6654/22;

- приписи статей 13, 78, 86 ГПК України без урахування правового висновку Верховного Суду щодо правильного застосовування наведених норм, який викладено у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18.

17. Обґрунтовуючи наведене скаржник пояснює, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі суди дійшли висновку про недоведеність Прокурором обставин належності спірних земельних ділянок до земель державної власності. Між тим, на думку скаржника, вказаний висновок судів є помилковим, оскільки зроблений без урахування приписів Закону України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" і Указу Президента України від 08.008.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", якими чітко передбачено право саме районних державних адміністрацій, а не сільських рад на прийняття рішень щодо питань паювання земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів. Звідси наполягає, що оскільки Миргородською РДА спірні земельні ділянки були виключені із площ земель, що підлягали поділу і паювалися, отже вони до нерозподілених, невитребуваних земельних часток (паїв) чи земель колективної власності не належать, а відносяться саме до земель загального користування - земель державної власності.

18. За твердженням Прокурора приналежність спірних земельних ділянок до земель державної власності підтверджується також і тим, що вказані ділянки ще у 2007 та 2008 роках були сформовані з присвоєнням відповідних кадастрових номерів саме як ділянки державної форми власності, у Поземельній книзі обліковувались як землі державної власності і Миргородська РДА, яка на той час мала статус розпорядника земель державної власності розпоряджалася ними (передавала в оренду фізичній особі - ОСОБА_1 і юридичній особі ДП "Фермер" ТОВ "Роял Фрут Гарден") саме як державними землями, право держави на них під сумнів не ставила. Між тим, суди попередніх інстанцій оцінки зазначеним доводам Прокурора і доказам, які подані у підтвердження таких доводів, взагалі не надали, безпідставно вказавши, що зазначені обставини не входять у предмет доказування у цій справі.

19. Окремо Прокурор відмічає також обставини неврахування судами того, що спірні земельні ділянки площами 58 га та 107,7217 га надані в оренду ТОВ "Шарай" єдиними масивами. Згідно ж розпорядження голови Миргородської РДА від 25.12.2003 № 392 площа земельної частки (паю) становить 2,50 умовних кадастрових гектари, при цьому, невитребуваними мали бути 66 часток в одному місці та єдиним суцільним масивом, що є неможливим. Ще наполягає, що оспорювані договори оренди, в порушення статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", не містять інформації про умови надання земельних ділянок в оренду виключно до моменту отримання власникам земельних часток державних актів на право власності на ці ділянки.

Щодо відзивів на касаційну скаргу

20. Користуючись своїм правом, що передбачене у частині десятій статті 165 ГПК України суд касаційної інстанції доводи ТОВ "Шарай" наведені ним у відзиві на касаційну скаргу не розглядає, адже подану цю заяву особою, яка була зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

21. Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву не скористались.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

22. Розпорядженням голови Миргородської РДА № 135 від 19.06.2017 надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 107,7212 га та земельної ділянки площею 58,00 га в натурі (на місцевості) для ведення садівництва, які розташовані за межами населеного пункту на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області та належать до земель колишнього КСП "Ленінський шлях".

23. Розпорядженням голови Миргородської РДА від 28.11.2017 № 292 затверджено ОСОБА_2 технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 107,7212 га (кадастровий номер 5323289200:00:004:0025) та земельної ділянки площею 58,00 га (кадастровий номер 5323289200:00:013:0102) в натурі (на місцевості), які розташовані за межами населених пунктів на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, які належать до земель колишнього КСП "Ленінський шлях" з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

24. Далі, розпорядженням Миргородської РДА № 294 від 29.11.2017 (оскаржуване розпорядження) ТОВ "Шарай" надано в оренду земельну ділянку площею 107,7212 га з кадастровим номером 723289200:00:004:0025 та земельну ділянку площею 58,00 га з кадастровим номером 5323289200:00:013:0102, які розташовані за межами населених пунктів на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області і належать до земель колишнього КСП "Ленінський шлях" з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 49 років.

25. На підставі вищевказаного розпорядження 07.12.2017 Миргородською РДА (орендодавець) з ТОВ "Шарай" (орендар) укладено два договори оренди земельних ділянок: - площею 107,7212 га багаторічні насадження, кадастровий номер 5323289200:00:004:0025 (право оренди земельної ділянки зареєстровано 07.12.2017 держреєстратором Телеш Ю.В., номер запису про речове право 23842442); - площею 58,00 га багаторічні насадження, кадастровий номер 5323289200:00:013:0102 (право оренди земельної ділянки зареєстровано 07.12.2017 держреєстратором Телеш Ю.В., номер запису про речове право 23842752).

25.1. Згідно з пунктом 2 договорів оренди в оренду передається земельна ділянка - багаторічні насадження із земель сільськогосподарського призначення, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї), що належали до земель колишнього КСП "Ленінський шлях".

25.2. Відповідно до пункту 5 договорів оренди їх укладено на 49 років.

26. В подальшому, перевіркою проведеною ГУ Держгеокадастру у Полтавській області були встановлені порушення вимог Земельного кодексу України під час передачі Миргородською РДА в оренду ТОВ "Шарай" спірних земельних ділянок, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 180-ДК/256/АП/09/01/-18 від 02.03.2018.

26.1. В ході проведення перевірки встановлено, що земельні ділянки площею 58 га та 107,7217 га - багаторічні насадження входили до складу земель колективної власності, що посвідчено Державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ № 000104 від 15.12.1995, виданого колишньому КСП "Ленінський шлях".

26.2. Вказані земельні ділянки, згідно проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області не паювалися, і до нерозподілених (не витребуваних) часток (паїв) не відносяться.

26.3. Так, розпорядженням голови Миргородської РДА № 392 від 25.12.2003 було погоджено схему організації території 1384 земельних часток (паїв) реформованого КСП "Ленінський шлях", розроблену ДП "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", загальною площею 3457,4 га, виключено із раніше розпайованих земель та віднесено до земель загального користування (земель державної власності) багаторічні насадження площею 355,6 га.

26.4. Далі, земельна ділянка площею 58 га - багаторічні насадження, розташована на території Шахворостівської сільської ради була сформована 20.04.2007 з присвоєнням кадастрового номера 5323289200:00:013:0102. Відповідно до Архівної довідки Відділу культури і архіву Миргородської РДА та поземельної книги вказана земельна ділянка обліковувалася як землі державної форми власності.

26.5. Більше того, підпунктом 4.1 пункту 4 розпорядження голови Миргородської РДА № 89 від 20.03.2007 "Про прийняття та надання земель в оренду, надання дозволу на розробку технічних документацій" вказану земельну ділянку було передано в оренду терміном на 10 років ОСОБА_1 саме із земель державної власності.

26.6. На підставі вказаного розпорядження Миргородською РДА та ФОП Кривчуном С.В. 19.03.2008 укладено договір оренди земельної ділянки. У зв`язку з закінченням строку дії вказаного договору оренди, 20.11.2017 ФОП Кривчун С.В., згідно акту приймання-передачі (до договору оренди від 19.03.2007), повернув Миргородській РДА земельну ділянку площею 58 га багаторічні насадження, кадастровий номер 5323289200:00:013:0102.

26.7. В свою чергу земельна ділянка площею 107,7217 га - багаторічні насадження, яка розташована на території Шахворостівської сільської ради була сформована 14.01.2008 з присвоєнням кадастрового номера 5323289200:00:004:0025. Відповідно до Архівної довідки Відділу культури і архіву Миргородської РДА та поземельної книги вказана земельна ділянка обліковувалася як землі державної форми власності.

26.8. Відповідно до розпорядження голови Миргородської РДА № 418 від 26.12.2007, договору оренди та акту приймання передачі від 20.12.2007 земельна ділянка площею 107,7217 га - багаторічні насадження, розташована на території Шахворостівської сільської ради, передавалася в оренду ДП "Фермер" ТОВ "Роял Фрут Гарден" саме як землі державної власності.

26.9. Між тим на підставі заяв ОСОБА_2 21.11.2017 державним кадастровим реєстратором Відділу у Миргородському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Чвалою Д.С. було внесено виправлені відомості до Державного земельного кадастру про форму власності на вищевказані земельні ділянки, а саме: державну форму власності замінено на невизначену форму власності та про власників (користувачів).

26.10. Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 10-16-0.2-7174/2-18 від 23.11.2018 державним кадастровим реєстратором Відділу у Миргородському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Чвалою Д.С. помилково внесені виправлені відомості до Державного земельного кадастру про форму власності земельних ділянок з кадастровими номерами 5323289200:00:004:0025 та 5323289200:00:013:0102.

27. З посилання саме на наведені обставини Прокурор і звернувся з позовом до суду у цій справі, стверджуючи, що Миргородська РДА неправомірно розпорядилася земельними ділянками державної форми власності.

28. Суди у позові відмовили, виснувавши, що права власності держави на спірні земельні ділянки Прокурор у межах цієї справи не довів.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

29. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора (Костюк О.В.) і представника ТОВ "Шарай" (Магда В.А.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

31. Відповідно до частини першої статі 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, згідно з частиною другою цієї статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

32. Частиною першою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

33. Статтею 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (у редакції від 05.06.2003) було чітко врегульовано повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

34. Так, згадана стаття визначила, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних

часток (паїв) у натурі (на місцевості):

- розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо

виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі

документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

- приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у

натурі (на місцевості);

- уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку

(пай);

- уточняють місце розташування, межі і площі

сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між

власниками земельних часток (паїв);

- укладають із землевпорядними організаціями договори на

виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток

(паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної

документації, яка необхідна для складання документів, що

посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо такі роботи

виконуються за рахунок місцевого бюджету;

- сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними

організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток

(паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення технічної

документації, яка необхідна для складання документів, що

посвідчують право на земельну ділянку, якщо такі роботи

виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку

(пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій,

що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги

тощо;

- надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які

мають право на земельну частку (пай);

- розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- організовують проведення розподілу земельних ділянок між

особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у

натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом;

- оформляють матеріали обміну земельними частками (паями),

проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних

актів на право власності на земельну ділянку;

- приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право

власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

При цьому, сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо

виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам

земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні

державні адміністрації - за межами населених пунктів.

35. Судами у цій справі установлено, що розпорядженням голови Миргородської РДА № 392 від 25.12.2003 було погоджено схему організації території 1384 земельних часток (паїв) реформованого КСП "Ленінський шлях", розроблену ДП "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", загальною площею 3457,4 га, виключено із раніше розпайованих земель та віднесено до земель загального користування (земель державної власності) багаторічні насадження площею 355,6 га.

36. 20.04.2007 земельна ділянка площею 58 га - багаторічні насадження, розташована на території Шахворостівської сільської ради була сформована з присвоєнням кадастрового номера 5323289200:00:013:0102 та відповідно до Архівної довідки Відділу культури і архіву Миргородської РДА та поземельної книги обліковувалася як землі державної форми власності.

37. Земельна ж ділянка площею 107,7217 га - багаторічні насадження, яка розташована на території Шахворостівської сільської ради була сформована 14.01.2008 з присвоєнням кадастрового номера 5323289200:00:004:0025 і відповідно до Архівної довідки Відділу культури і архіву Миргородської РДА та поземельної книги також обліковувалася як землі державної форми власності.

38. Звідси єдиним учасником спірних правовідносин, право якого виникло з прийнятого уповноваженим суб`єктом правочину (як про те підставно зазначає Прокурор у касаційній скарзі) та було зареєстровано, а відтак і визнано правопорядком, була саме держава.

39. З установлених обставин цієї справи не слідує, що хтось із кола її учасників чи інших осіб оспорювали право власності держави на спірні земельні ділянки у передбачений чинним законодавством спосіб.

40. За викладеного, оскільки Миргородська РДА, прийнявши оспорюване розпорядження, поставила під сумнів право власності держави на спірні земельні ділянки, саме вона у спірних правовідносинах несе відповідний тягар доказування, тобто відмова у задоволенні позовних вимог у цій справі з підстав недоведення Прокурором обставин набуття державою права власності на спірні земельні ділянки була помилковою.

41. У цій частині колегія суддів Верховного Суду повністю погоджується із аргументами Прокурора про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно ухилилися від оцінки доказів, якими він намагався довести обставини визнання самою Миргородською РДА факту приналежності спірних земельних ділянок до державної власності, зокрема, внаслідок розпорядження ними саме як державними. Такі обставини входять у предмет доказування у цій справі, а відтак підлягали з`ясуванню.

42. При цьому щодо згаданих обставин суд касаційної інстанції вважає доцільним також закцентувати і на принципі добросовісності, який закріплений у пункті 6 статті 3 ЦК України. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цей принцип знаходиться, зокрема, в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

43. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має суб`єктивне право (наприклад, право власності), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від права власності, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

44. Оскільки суди попередніх інстанцій у цій справі безпідставно проігнорували, визначену у статті 328 ЦК України презумцію набуття державою права власності на спірні земельні ділянки, тим самим вони фактично ухилилися від вирішення заявленого Прокурором спору. Жодної оцінки його доводам по суті спірних правовідносин не надали.

45. Окремо колегія суддів Верховного Суду відмічає також те, що після подання позову у цій справі Прокурор неодноразово змінював позовні вимоги. Зокрема, заявою від 10.05.2019 № 34/88-1418.вих19 Прокурор доповним позов вимогами про визнання недійсними двох додаткових угод про внесення змін до оспорюваних договорів оренди, які укладалися між Шахвороствіською сільською радою і ТОВ "Шарай".

46. Водночас, з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що зазначені вимоги були розглянуті судами або ж що такі до розгляду не прийняті.

47. Відповідно до приписів частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

48. Втім, аналіз оскаржуваних судових рішень не дає підстав вважати їх такими, що відповідають наведеним вище критеріям. Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі прийняті з неправильним застосуванням та порушенням правових норм. Такі порушення в результаті призвели до того, що більшість аргументів Прокурора по суті спору взагалі не була розглянута судами, докази щодо цього - не оціненими. Більше того, не визначеним чітко лишився й предмет позовних вимог. Звідси, підстава касаційного оскарження судового рішення визначені у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України своє підтвердження у межах даного касаційного провадження знаходить.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

50. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

51. Оскільки в ході здійснення касаційного провадження підтвердилась наявність підстави касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, з`ясувалося ухилення судів попередніх інстанцій від розгляду усіх доводів заявленого позову (і оцінки відповідних доказів щодо цього), колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та про направлення цієї справи на новий розгляд.

52. Під час нового розгляду місцевому суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог Закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

Судові витрати

53. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 07 серпня 2023 року і рішення Господарського суду Полтавської області від 02 грудня 2022 року у справі № 917/233/19 скасувати.

3. Справу № 917/233/19 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.