Рішення

від 24.11.2023 по справі 708/1294/23

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/1294/23

Номер провадження № 2/708/311/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі головуючого судді Акулова Є.М,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник адвокат Головченко Артем Олександрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» про припинення трудових відносин

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі представника адвоката Головченко Артема Олександровича звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних

виробів» про припинення трудових відносин про припинення трудових відносин. В обґрунтування зазначив, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань він значиться керівником ТОВ «Лисичанський завод залізобетонних виробів». Засновниками ТОВ «Лисичанський завод залізобетонних виробів» є Колективне підприємство «Лисичанський завод залізобетонних виробів», Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМТОРГ-КОМПЛЕКТ» та ОСОБА_2 .

Задля припинення трудових відносин 01 квітня 2022 року він вручив кожному із учасників Товариства повідомлення про скликання загальних зборів та заяву про звільнення з посади директора Товариства з 04 травня 2022 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України та зареєстрував в журналі Товариства заяву про його звільнення. На визначену дату, час на місце учасники Товариства на загальні збори не з`явилися про, що був складений акт. Таким чином, оскільки ним виконані усі вимоги, передбачені як чинним законодавством, так і Статутом Товариства, щодо можливості припинення трудових правовідносин між ним та підприємством, а учасники будучи попередженими у встановлений законом спосіб про обов`язок прийняття відповідного рішення, цей обов`язок ігнорують, відтак, такий директор виконує обов`язки керівника підприємства проти своєї волі, тому звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» з 04 травня 2022 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» за власним бажанням на підставі частини першої статті 38

Кодексу законів про працю України.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

17 листопада 2023 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій, окрім звільнення, просив зобов`язати посадових осіб Міністерства юстиції України, його територіальні органи, нотаріусам, державних реєстраторів, іншим уповноваженим органам державної влади внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про його, - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 ), як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ: 36139956, місцезнаходження: вул. Генерала Потапенка, 256, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100), у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ: 36139956, місцезнаходження: вул. Генерала Потапенка, 256, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100).

Від представника відповідача надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без його участі.

З огляду на приписі ч 4 ст 206 ЦПК Ураїни не може бути прийнята судом заява представника відповідача про визнання позову в частині зобов`язання необмеженого кола осіб, які не брали участь у справі, про виключення відомостей про позивача, як керівника ТОВ «ЛЗЗВ», про що постановлена відповідна протокольна ухвала 24.11.2023 року.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно паспортних даних та картки платника податків ( ас 5-8) громадянин України, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сєвєродонецьк Луганської області, НОМЕР_2 , перебуває на посаді директора ТОВ «Лисичанський завод залізобетонних виробів».

Згідно із даними Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є директором ТОВ «Лисичанський завод залізобетонних виробів», засновниками (учасниками) ТОВ «Лисичанський завод залізобетонних виробів» є Колективне підприємство «Лисичанський завод залізобетонних виробів», Товариство з обмеженою відповідальністю «ХІМТОРГ-КОМПЛЕКТ» та ОСОБА_2 , яким належать Колективному підприємству «Лисичанський завод залізобетонних виробів» 51 % статутного капіталу Товариства, Товариству з обмеженою відповідальністю «ХІМТОРГ-КОМПЛЕКТ» 48,69 % статутного капіталу Товариства та ОСОБА_2 0,31 % статутного капіталу Товариства (ас 9-31).

01 квітня 2022 року позивачем вручено учасникам ТОВ повідомлення про скликання загальних зборів та заяви про звільнення з посади директора Товариства з 04 травня 2022 року.

Згідно повідомлень про скликання загальний зборів повідомлено учасників про загальні збори ТОВ «Лисичанський завод залізобетонних виробів» (адреса реєстрації юридичної особи: вул. Силікатна, буд. 10 «Є», м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400), які відбудуться 04 травня 2022 року о 11.00 за адресою : вул. М. Василенка, 7 «А», м. Київ, 03124 з проектом порядку денного винесення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ Лисичанський завод залізобетонних виробів» на підставі частини першою статті 38 КЗпП України з 04 травня 2022 року, передання печатки, документів уповноваженій особі, а також призначення нового директора на посаду директора ТОВ (ас32-40).

Згідно акту про встановлення факту неприбуття учасників на загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Лисичанський завод залізобетонних виробів» від 04 травня 2022 року підтверджуємо факт неприбуття учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» які скликалися на 04 травня 2022 року о 11.00 за адресою : вул. М. Василенка, 7 «А», м. Київ, 03124 (ас44).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. При цьому, статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 51 КЗпП України визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Згідно із статтею 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, та набрала чинності 11 вересня 1997 року, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2- рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України пiдставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з iнiцiативи працiвника (статтi 38, 39 КзПП України).

Частиною першою статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до

навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, і які працівник визначає самостійно.

Статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до статей 28, 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Відповідно до п.10.1. Статуту ТОВ «Лисичанський завод залізобетонних виробів» вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників.

У п.10.1.1. Статуту зазначено, що збори правомочні у присутності Учасників, яким належить більше 60 відсотків голосів.

Загальні збори учасників товариства складаються з учасників чи призначених ними представників. ( п. 10.1.2. Статуту).

Відповідно до п.п. п) п. 10.1.4. Статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників належить :обрання та відклик директора Товариства та Ревізійної комісії.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Статтями 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних

зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У п. 10.1.14 Статуту визначено, що про проведення загальних зборів Товариства Учасників повідомляється письмово, з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менше як за 30 днів до скликання загальних зборів. Не пізніше як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитись з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не

включених до порядку денного, рішення не можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Згідно п.10.2.1. Статуту керівництво поточної діяльності товариства здійснюється директором, виходячи з принципу одноосібного керівництва у межах його компетенції. Статуту та чинного законодавства. Директор обирається зборами учасників, підзвітним їм, та несе перед ними відповідальність за виконання його рішень. Директор Товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. З директором Товариства укладається контракт терміном на 3 роки.

Як було встановлено судом, 01 квітня 2022 року позивачем вручено учасникам ТОВ повідомлення про скликання загальних зборів та заяви про звільнення з посади директора Товариства з 04 травня 2022 року за власним бажанням відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб та з огляду на приписи ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, та набрала чинності 11 вересня 1997 року, що нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю..

Вирішуючи справу по суті, суд застосовує й усталену практику ЕСПЛ. Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні

проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов протии України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65)).

Суд зважує й на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати

Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18 (провадження № 61-49113св18)де зазначено, що установлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання

звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства. Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі №761/40378/18 (провадження № 61-18255св19).

З урахуванням вищевикладеного, існує порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, тобто припинення трудових відносин, яке підлягає захисту та яке пов`язане зокрема не виконанням покладених на учасників ТОВ Статутом обов`язків по створенню нового виконавчого органу. А не вирішення (не розгляд) зборами учасників товариства заяви про звільнення позивача з посади директора є порушенням його права щодо вільного вибору праці.

Частиною 2 статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене, з метою захисту конституційного права позивача та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем, - ОСОБА_1 та ТОВ «Лисичанський завод залізобетонних виробів», суд дійшов висновку, що ефективним та таким, що не суперечить закону, у данному випадку буде такий спосіб захисту, як визнання припиненими трудових відносин між позивачем та ТОВ «Лисичанський завод залізобетонних виробів» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що з метою захисту прав позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання посадових осіб Міністерства юстиції України, його територіальні органи, нотаріусам, державних реєстраторів, іншим уповноваженим органам державної влади внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), як директораТовариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетоннихвиробів» (код ЄДРПОУ: 36139956, місцезнаходження: вул. Генерала Потапенка,256, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100), у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ:36139956, місцезнаходження: вул. Генерала Потапенка, 256, м. Лисичанськ,Луганська область, 93100) суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Деожава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»

щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи;

провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з

банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Пунктом 3 частини 5 статті 25 Закону України «Про державну реєстраціююридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Суд наголошує та звертає увагу усіх уповноважених осіб, що на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, суб`єкт державної реєстрації вносить зміни до відомостей в Єдиному реєстрі щодо виключення запису про керівника відповідного товариства, тобто уточнена вимога позивача про зобов`язання уповноважених осіб внесення про факт припинення трудових відносин до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є похідною від первісної вимоги про припинення трудових відносин.

Разом з цим, суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру, що буде порушенням дискреційних повноважень цього органу.

Отже, суд дійшов переконання, що на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, і яке підлягає обов`язковому виконанню з огляду на приписи ст. 129-1 Конституції України,(уповноважені органи), зокрема суб`єкт державної реєстрації, вносить зміни до відомостей в Єдиному реєстрі щодо виключення запису про керівника відповідного товариства щодо припинення трудових відносин.

Беручи до уваги викладене, слід відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Питання розподілу судових витрат сторонами не ставилося.

На підставі викладеного, керуючись статтею 19,43,129-1 Конституції України, ст. 15-16 ЦК України, статтями 3, 21-22, 36, 38 КЗпП України, ст. 30-32 Закону України «Про товариства з

обмеженою та додатковою відповідальністю», статтями 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 , представник адвокат Головченко Артем Олександрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» про припинення трудових відносин.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» з 04 травня 2022 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних виробів» за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

Відмовити в задоволенні через необгрунтованість в іншій частині вимог.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований

за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисичанський завод залізобетонних

виробів», код ЄДРПОУ 36139956, адреса реєстрації юридичної особи: вул. Генерала

Потапенка, 256, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної

скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі

подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття

апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за

наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського

апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Євген Акулов