Постанова

від 27.07.2006 по справі 5/1978-13/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/1978-13/183

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

27.07.06                                                                                           Справа№ 5/1978-13/183

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л.,  при секретарі Щигельській О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів

до відповідача-1: ТзОВ “Львівпродгурт”,  м.Львів

до відповідача-2: ТзОВ “Оргеліт”, м.Київ

про визнання недійсним господарського зобов”язання, яке виникло на підставі договору від 01.09.04р. №2 і застосування юридичних наслідків визнання угоди недійсною

За участю представників сторін:

Від позивача: Мусійчук А.О. –ст.держ.податк.інспектор

Від відповідача-1,2: не з”явився

Відкрито провадження у справі за позовом ДПІ у Залізничному районі м.Львова, м.Львів до відповідача-1: ТзОВ “Львівпродгурт”,  м.Львів до відповідача-2: ТзОВ “Оргеліт”, м.Київ про визнання недійсним господарського зобов”язання, яке виникло на підставі договору від 01.09.04р. №2 і застосування юридичних наслідків визнання угоди недійсною.

З”ясовано:

державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова проведено планову перевірку ПП "Львівпродгурт" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за період з 01.04.04р. по 30.09.05р., про що складено акт від 28.02.06р. № 50/23-0/31978618. В ході перевірки встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з ТзОВ "Оргеліт".

На виконання укладеної угоди № 2 від 01.09.04р., у відповідності до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, між відповідачами виникло господарське зобов'язання розрахунки за яким підтверджують видані ПП "Львівпродгурт" податкові накладні: від 01.11.04р. № 48, від 02.11.04р. № 50, від 21.12.04р. №54, від 01.12.04р. №52, на загальну суму 849 290 грн., в тому числі ПДВ - 141 548.34 грн., оскільки у відповідності до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.2 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції забезпечують облік платників податків, правильність обчислення і своєчасність надходження податків. Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова подано запит по місцю реєстрації ТзОВ "Оргеліт" до ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Оргеліт" по питанню сплати ним податків. Проте, листом ДПІ у Печерському районі м. Києва №3047/7/15-910 повідомлено, що: ТзОВ "Оргеліт" (код ЄДРПОУ 33058162) взято на облік в ДПІ у Печерському районі м.Києва 09.08.04 р. за № 35904 і зареєстровано як платника ПДВ (свідоцтво № 37662554 від 13.08.04р.). Підприємство на звітує, останній звіт до ДПІ подано за травень 2005р., а справа ТзОВ "Оргеліт" вилучена 31.10.05р. ПМ ДПА Харківської області (кримінальна справа №16040078). Податкові зобов'язання по ПДВ за листопад, грудень 2004 р.  відповідачем подано з нульовими показниками.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд відзначає наступне:

інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування, та у відповідних повноваженнях державних органів.

Як визначено в п.12.2 роз”яснення президії ВАС України від 12.05.95р. №02-5/451 “Про деякі питання практики вирішення спорів за участю органів державної податкової служби” будь-які кошти можуть бути отримані підприємством виключно з підстав, передбачених законом, іншими нормативно-правовими актами або їх установчими документами чи угодами, які відповідають закону. В іншому випадку орган державної податкової служби вправі звертатися до суду на підставі  п.11 ст.10 ЗУ “Про державну податкову службу в Україні” про визнання угод недійсними і стягнення коштів в дохід держави.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3, зі змінами внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 та від 25 травня 1998 року № 15 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі статті 49 Цивільного кодексу (що є тотожною ст.207 ГК України) судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться в їх власності або користуванні на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною, відповідно до статті 49 Цивільного кодексу, що є тотожною ст.ст.207,208 ГК України, є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та за наявності умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. До угод, що підпадають під ознаки цих статтей, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установа ми, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), —шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Як вбачається з договору №2 від 01.08.04р., поставці підлягали продукти харчування, а в податкових накладних від 01.12.04р. №52 і від 21.12.04р. №54 номенклатурою поставки являється електрообладнання.

В даному випадку оскаржуваний договір є фіктивним, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а направлений на укладення угоди з метою нанесення істотної шкоди інтересам держави у вигляді несплати сум податку на додану вартість, оскільки фінансово-господарські взаємовідносини між відповідачами не проводились.

Умисел як форма вини є в тому випадку, якщо особа усвідомлювала неправомірність своєї поведінки, передбачала її наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання. Відповідачем-2 податкові зобов'язання по ПДВ за листопад, грудень 2004 р.  свідомо подано з нульовими показниками, з метою уникнення від відповідальності за ухилення від сплати податків з доходів, отриманих від господарської діяльності, хоча він проводив її, тобто мав беззаперечний умисел на вчинення неправомірних дій.

Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у формах, передбачених законом (п.1, п.2 роз”яснення президії ВАС України від 12.03.99р. 302-5/111 (із змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з визнанням угод недійсними”.

Згідно ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчи нено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то

за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома

сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане

ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з

другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все

належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності

наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено

другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування ви

конаного стягується за рішенням суду в доход держави.   

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -                                     

                                                       п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задоволити повністю

           2.Визнати недійсним договір від 01.09.04р. №2, укладений між ТзОВ “Львівпродгурт”,  м.Львів та ТзОВ “Оргеліт”, м.Київ.

3.Застосувати юридичні наслідки визнання угоди недійсною, передбачені ст.208 ГК України.

4.Зобов”язати ТзОВ “Оргеліт” (м.Київ, вул.Кіквідзе,30, ЄДРПОУ 33058162)  повернути ПП “Львівпродгурт” (м.Львів, вул.Роксоляни,61, ЄДРПОУ 31978618) 849290грн.

5.Стягнути з ПП “Львівпродгурт” (м.Львів, вул.Роксоляни,61, ЄДРПОУ 31978618) 849290,00грн. в доход держави.

6.Стягнути з ПП “Львівпродгурт” (м.Львів, вул.Роксоляни,61, ЄДРПОУ 31978618) в доход державного бюджету 850,00грн. держмита.

7.Стягнути з ТзОВ “Оргеліт” в доход державного бюджету 850грн. держмита.

Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили.

8.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

                     Суддя                                                                                   Станько Л.Л.