Постанова

від 24.11.2023 по справі 757/56842/21-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 757/56842/21

провадження № 61-6384св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Олександр Сергійович, на рішення Печерського районного суду м. Києва, у складі судді Волкової С. Я., від 21 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., від 15 березня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Люкстрейдкомпані Київ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Банк «Фінанси та Кредит», про витребування майна.

2. Позов обґрунтований тим, що 04 жовтня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого останній передав в іпотеку квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 193 кв. м, житловою площею 130,40 кв. м.

3. Вказував, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 червня

2013 року частково задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 1KL-M/2007 від 04 жовтня 2007 року в розмірі 23 658 660,58 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки.

4. 13 серпня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, втім ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2016 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року скасовано.

5. Посилаючись на те, що іпотечне майно вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасовано, ОСОБА_1 просив суд витребувати від ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

6. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7. Постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду

м. Києва від 21 червня 2022 року залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2022 року задоволено частково, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня

2022 року скасовано, заяву ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» про стягнення із ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги в суді першої інстанції, залишено без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» судові витрати по оплаті правничої допомоги при апеляційному розгляді справи в розмірі 13 000 грн.

8. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що після скасування судового рішення, у тому числі на підставі якого було укладено договір купівлі-продажу іпотечної квартири, справу було направлено на новий розгляд, під час якого ухвалено судове рішення, яким підтверджено законність вибуття із власності ОСОБА_1 квартири та її продаж відповідачу у справі.

9. Апеляційний суд, стягуючи судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час апеляційного перегляду справи, у розмірі

13 000 грн, вважав, що цей розмір витрат відповідатиме обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, складності справи та ціні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник О. С. просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. 28 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник О. С. подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва

від 21 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

від 15 березня 2023 року у справі № 757/56842/21.

12. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

13. У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі

№ 522/2110/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц,

від 12 грудня 2018 року у справі № 644/7422/16-ц, у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 404/4470/17, від 24 червня

2021 року у справі № 335/7782/18, від 12 березня 2020 року у справі

№ 626/1706/16-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 459/2930/15-ц,

від 10 червня 2020 року у справі № 04/5026/803/2012, від 08 квітня 2021 року у справі № 10/2180, від 11 листопада 2019 року у справі № 522/11532/15-ц,

від 10 червня 2020 року у справі № 307/3402/16-ц, від 12 листопада 2020 року у справі № 754/7738/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 521/22478/14-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 723/1805/17, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12, від 07 листопада 2012 року у справі № 6-107цс12, від 10 червня 2015 року у справі № 6-348цс15, від 13 травня 2015 року у справі № 6-67цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Зазначає, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, є таким, що вибуло з володіння власника поза його волею і може бути витребувано у добросовісного набувача.

16. Стверджує, що у даному випадку жодне нове (повторне) судове рішення не може нівелювати факт скасування судового рішення, на підставі якого вибуло майно, і повторне ухвалення судового рішення про звернення стягнення на майно не може бути підставою для укладення договору в минулому.

17. Зауважує, що скасоване судове рішення жодних правових наслідків не породжує та зі скасуванням судового рішення втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.

18. Вважає витрати ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» на професійну правничу допомогу, понесені під час апеляційного перегляду справи, у сумі 13 000 грн такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позиції позивача та відповідача були сформовані у суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду справи не змінювались, а тому не потребували додаткового вивчення судової практики.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

19. У червні 2023 року представник ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» - адвокат Нейрановський А. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

20. Наголошує, що у 2013 році іпотекодержатель своєчасно направив іпотекодавцю повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки та звіт про розподіл коштів від продажу квартири. Повідомлення були отримані іпотекодавцем. Наведене свідчить про дотримання норм статті 38 Закону України «Про іпотеку» під час звернення стягнення на іпотечне майно шляхом укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем.

21. Зауважує, що договір купівлі-продажу іпотечного майна укладений як на підставі судових рішень, якими підтверджено право іпотекодержателя на його укладення, так і на підставі іпотечного договору, яким погоджено такий спосіб звернення стягнення на майно.

22. Вказує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

23. Також просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу під час касаційного перегляду справи у розмірі 30 000 грн.

Фактичні обставини справи встановлені судами

24. 04 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1KL-M/2007 (із наступними змінами та доповненнями), відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредитні ресурси на загальну суму

5 050 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі

16,5% процентів річних та кінцевим строком повернення кредитних коштів до 04 жовтня 2022 року.

25. 04 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та банком було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

26. У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

27. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня

2012 року у справі № 2-1170/12 у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було відмовлено.

28. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року у справі

№ 2-1170/12 було скасовано та ухвалено нове судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу від імені банку будь-якій особі-покупцеві предмету іпотеки, за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час таких дій. Надано банку всі необхідні повноваження для здійснення продажу квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

29. 13 серпня 2014 року між продавцем - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та покупцем - ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» продало, а ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» придбало квартиру

АДРЕСА_1 , за ціною 3 986 000 грн, яка була встановлена на підставі висновку незалежного оцінювача - суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна від 11 серпня 2014 року.

30. Умовами договору купівлі-продажу від 13 серпня 2014 року передбачено, що спірний об`єкт нерухомості було відчужено ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» як іпотекодержателем за іпотечним договором, укладеним між банком та ОСОБА_1 , а також у відповідності до статті 38 Закону України «Про іпотеку», пункту 11.1. іпотечного договору, рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі № 2-1170/12, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року у справі

№ 2-1170/12.

31. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2016 року у справі № 2-1170/12 рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року було скасовано, а справу

№ 2/1170/12 передано на новий апеляційний розгляд.

32. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року у справі № 2-1170/12 позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості

ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії від 04 жовтня

2007 року № 1KL-М/2007 у розмірі 23 658 660,58 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки (квартиру) із застосуванням визначеної статті 38 Закону України «Про іпотеки» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» права на продаж предмета іпотеки від власного імені будь-якій третій особі-покупцю на його власний розсуд за ціною на рівні, не нижчому за 4 032 000 грн з наданням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» всіх необхідних повноважень для здійснення продажу квартири.

33. У подальшому рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня

2016 року у справі № 2-1170/12 було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 06 грудня 2017 року, а справу № 2/1170/12 передано на новий апеляційний розгляд.

34. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2018 року у справі № 2-1170/12 апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії від 04 жовтня 2007 року

№ 1KL-М/2007 у розмірі 7 753 997,96 грн, яка складається із суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4 544 999,92 грн, заборгованості по нарахованих відсотках у розмірі 2 708 998,04 грн, пені за простроченими нарахованими доходами за кредитом у розмірі 500 000 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 193 кв. м, житловою площею 130,40 кв. м, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії

НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 12 січня 2005 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 29 грудня

2004 року № 2474-С/КІ, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна

14 січня 2005 року в реєстровій книзі під реєстровим номером № 44241, із застосуванням визначеної статтею 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу, шляхом надання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» права на продаж предмета іпотеки від власного імені будь-якій третій особі-покупцю на його власний розсуд за ціною на рівні, не нижчому за 4 032 000 грн, з наданням ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» всіх необхідних повноважень для здійснення продажу зазначеної квартири.

АДРЕСА_2 . В резолютивній частині вказаної постанови від 06 лютого 2018 року суд вказав, що у зв`язку із виконанням рішення Апеляційного суду м. Києва

від 25 червня 2013 року та зверненням стягнення на предмет іпотеки, постанова в цій частині зверненню до виконання не підлягає.

36. У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 13 серпня 2014 року. Однак рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня

2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2021 року в справі № 757/48837/15-цу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

38. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Згідно з статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

42. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»(тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

43. Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

44. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

45. За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

46. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

47. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

48. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

49. У розглядуваній справі ОСОБА_1 , стверджував, що спірне майно вибуло з його володіння поза волею власника за договором купівлі-продажу від 13 серпня 2014 року, який укладений на підставі скасованого рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі № 2-1170/12. При цьому скасоване судове рішення жодних правових наслідків не породжує та зі скасуванням судового рішення втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.

50. Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала висновки Верховного Суду України, викладені у постанові

від 16 вересня 2015 року в справі № 6-1193цс15 та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі

№ 643/17966/14-ц. Означена конкретизація полягала, зокрема, у тому, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінились чи припинились на підставі відповідного рішення.

51. Незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 755/10947/17).

52. Судами встановлено, що ОСОБА_1 допустив порушення зобов`язань за кредитним договором, виконання яких було забезпечено іпотекою спірної квартири, внаслідок чого іпотекодержатель вирішив звернути стягнення на предмет іпотеки та 13 серпня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» було укладено договір купівлі-продажу квартири.

53. Умовами зазначеного договору купівлі-продажу передбачено, що він укладений у відповідності до статті 38 Закону України «Про іпотеку», пункту 11.1. іпотечного договору, рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі № 2-1170/12 та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року у справі № 2-1170/12.

54. Водночас як договір іпотеки, так і рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі № 2-1170/12 передбачали право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (спірну квартиру).

55. Незважаючи на скасування рішення Апеляційного суду м. Києва

від 25 червня 2013 року, остаточним результатом вирішення справи

№ 2-1170/12 стала постанова Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого

2018 року, якою передбачено в рахунок погашення заборгованості

ОСОБА_1 за кредитним договором звернути стягнення на спірну квартиру шляхом надання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» права на продаж предмета іпотеки від власного імені будь-якій третій особі-покупцю на його власний розсуд.

56. Сукупність вказаних обставин не підтверджує недобросовісність дій ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» по відчуженню спірної квартири, які були вчинені після ухвалення рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2013 року у справі№ 2-1170/12 та не свідчить про наявність підстав для витребування спірної квартири у відповідача.

57. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору про відмову у задоволенні позову.

58. Питання розподілу судових витрат вирішено апеляційним судом відповідно до вимог статей 136, 137, 141 ЦПК України. Врахувавши складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь

ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» судових витрат на правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду справи, у розмірі 13 000 грн.

59. Доводи касаційної скарги про те, що судові витрати

ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ»на професійну правничу допомогу понесені під час апеляційного перегляду справи, не підлягають задоволенню, є безпідставними.

60. Посилання заявника на те, що позиції позивача та відповідача були сформовані у суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду справи не змінювались, а тому не потребували додаткового вивчення судової практики, не спростовують того факту, що представником ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» - адвокатом Нейрановським А. О. було витрачено час, зокрема на вивчення поданих ОСОБА_1 апеляційних скарг, надання з цього приводу консультації клієнту, дослідження судової практики, підготовку відзиву, участь у судових засіданнях.

61. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновки, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц, від 15 травня

2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі

№ 644/7422/16-ц, у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 404/4470/17, від 24 червня 2021 року у справі № 335/7782/18,

від 12 березня 2020 року у справі № 626/1706/16-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 459/2930/15-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 04/5026/803/2012, від 08 квітня 2021 року у справі № 10/2180, від 11 листопада 2019 року у справі № 522/11532/15-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 307/3402/16-ц, від 12 листопада 2020 року у справі № 754/7738/17, від 11 грудня 2019 року

у справі № 521/22478/14-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 723/1805/17,

у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2016 року у справі

№ 1522/25684/12, від 07 листопада 2012 року у справі № 6-107цс12,

від 10 червня 2015 року у справі № 6-348цс15, від 13 травня 2015 року у справі № 6-67цс15, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

62. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

63. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

64. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

65. У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» - адвокат Нейрановський А. О. просив здійснити розподіл витрат в сумі 30 000 грн на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції, з яких 20 000 грн вартість наданих послуг, а 10 000 грн гонорар успіху.

66. На підтвердження витрат надано ордер серії АН № 1052446 на надання правничої (правової) допомоги, договір про надання правової допомоги

№ 1001 від 10 січня 2022 року, додаткову угоду від 01 травня 2023 року до вказаного договору, акт прийому-передачі правової допомоги № 3

від 16 червня 2023 року, платіжну інструкцію № 588 від 16 червня 2023 року на суму 20 000 грн.

67. Згідно з наданими документами вбачається, що правнича допомога складалась із: вивчення касаційної скарги (2 години), надання консультації замовнику (2 години), дослідження судової практики (3 години), підготовки відзиву на касаційну скаргу (3 години).

68. Враховуючи характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги відповідача щодо компенсації витрат на правову допомогу, у зв`язку із касаційним переглядом справи, підлягають частковому задоволенню на суму 5 000 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Олександр Сергійович,залишити без задоволення.

2. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» 5 000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников