Рішення

від 28.11.2023 по справі 280/5300/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 листопада 2023 року Справа № 280/5300/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (Запорізька область, Запорізький район, селище міського типу Кам`яне, вул. Зелена, буд. 34 ЄДРПОУ 14319099) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (далі відповідач ), в якій позивач просить суд:

- визнати дії та рішення Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 90 прожиткових мінімумів у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в ДКВС України, згідно п.4 ст.97 розділу ІХ ЗУ «Про національну поліцію» неправомірними;

- зобов`язати Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ДКВС України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач пропрацював в Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» на посаді молодшого інспектора відділу режиму і охорони у період з 24 квітня 2007 року по 29 березня 2022 року та був звільнений у зв`язку із захворюванням (ІІ група інвалідності), яке пов`язане з проходженням служби в ДКВС України. 27 жовтня 2022 року позивачу сплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 90 прожиткових мінімумів, у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності в наслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в ДКВС України. Вказує, що йому протиправно виплачеано одноразову грошову допомогу не в повному обсязі, а у розмірі 90 прожиткових мінімумів у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в ДКВС України, а не у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, як зазначено у підпункті 2 пункту 3 Порядку № 850 від 21 жовтня 2015 року, та передбачено частиною 6 статті 23 Закону України № 565-ХІІ «Про міліцію». Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17 липня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

11 серпня 2023 року представником відповідача через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. З урахуванням положень статей 97, 99 Закону України «Про національну поліцію» відповідачем правомірно застосовано положення законодавства, яке було чинним на момент звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, та розраховано її розмір у відповідності до діючого закону. Акцентує увагу суду на тому, що в самій заяві ОСОБА_1 , як правову підставу виплати одноразової грошової допомоги зазначені саме положення Закону України «Про національну поліцію». Отже, у відповідача були відсутні підстави для застосування положень інших законодавчих або підзаконних нормативних актів. Більш того, у випадку застосування інших положень нормативно-правових актів, за відсутності вимоги з боку позивача про їх застосування, відповідач явно вийшов би за межі своїх повноважень, оскільки позбавлений права самостійно визначати правові підстави для виплат одноразової грошової допомоги.

Також, представником відповідача через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, яка обґрунтована тим, що позивач про порушення свого права дізнався 26 жовтня 2022 року, в той час як позовну заяву представником позивача подано лише 12 липня 2023 року, тобто з порушенням процесуального строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Ухвалою суду від 26 вересня 2023 року заяву представника Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» про залишення позовної заяви без розгляду задоволено частково, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення позивачу копії даної ухвали суду шляхом звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із наданням доказів поважності причин пропуску такого строку.

29 вересня 2023 року на виконання вимог ухвали суду від 26 вересня 2023 року представником позивача до суду подано заяву про поновлення строку звернення до суду із позовом.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2023 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із позовом в адміністративній справі № 280/5300/23 та продовжено розгляд даної адміністративної справи №280/5300/23.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 працював в Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (далі - ДУ «ВУВП № 11») на посаді молодшого інспектора відділу режиму і охорони з 24 квітня 2007 року по 29 березня 2022 року.

Наказом начальника ДУ «ВУВП (№11)» №41о/с від 29 березня 2022 року позивача звільнено у відповідності до підпункту 2 пункту 1 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про національну поліцію» з 29 березня 2022 року.

12 квітня 2022 року ОМСЕК № 1 м. Запоріжжя позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у 70% одноразово, що підтверджується копією довідки від 12 квітня 2022 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

В травні 2022 року позивач на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 та статті 100 Закону України «Про національну поліцію» звернувся до відповідача із письмовою заявою про виплату одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності, копія якої міститься в матеріалах справи.

29 липня 2022 року начальником ДУ «ВУВП №11» затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 99 Закону № 580-УІІ «Про національну поліцію» у розмірі у 90 прожиткових мінімумів в сумі 223 290, 00 грн.

Також, 29 липня 2023 року начальником ДУ «ВУВП №11» видано наказ №103 о/с про призначення і виплату ОСОБА_2 . ОГД у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України в сумі 223 290, 00 грн.

26 жовтня 2022 року відповідачем на картковий рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти у вигляді одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю внаслідок захворювання згідно наказу від 29 липня 2022 року № 103о/с в сумі 223 290,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 462 від 26 жовтня 2022 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

14 лютого 2023 року під час повторного огляду медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено І групу інвалідності (безстроково), пов`язану з проходженням служби в ДКВС України.

30 травня 2023 року позивачем на адресу відповідача направлено запит з проханням надати інформацію щодо застосованих нормативно-правових актів на підставі яких позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу (надалі ОГД) у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в ДКВС України.

Листом відповідача від 01 червня 2023 року № 3.3-283 позивача повідомлено про те, що виплата одноразової грошової допомоги здійснена позивачу на підставі Закону України «Про Національну поліцію» (ст.97 п.1 пп.4 та ст..99 п.1 пп.4 (б)), «Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 червня 2016 року №4 (розділ І п.4 пп.4)», тобто у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо призначення та виплати не у повному обсязі одноразової грошової допомоги внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, в обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно виплачеано одноразову грошову допомогу у розмірі 90 прожиткових мінімумів у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в ДКВС України згідно статей 97,99 Закону України «Про національну поліцію», а не у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, як зазначено у підпункті 2 пункту 3 Порядку № 850 від 21 жовтня 2015 року, та передбачено частини 6 статті 23 Закону України № 565-ХІІ «Про міліцію».

З приводу можливості застосування до спірних правовідносин Порядку № 850 від 21 жовтня 2015 року та Закону України № 565-ХІІ «Про міліцію» суд зазначає наступне.

Розглядаючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з того, що пунктом 5 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» №565-XII визнано таким, що втратив чинність.

Разом з цим, відповідно до пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Так, відповідно до статті 23 Закону №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно пункту 4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу інвалідності чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Аналогічну норму містить пункт 8 розділу 4 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського №4, затвердженого наказом МВС України від 11 січня 2016 року (далі - Порядок №4).

Порядком №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, про те, що право на отримання заявленої позивачем грошової допомоги у відповідності та у розмірі, встановленому Законом України «Про міліцію» та Порядком № 850 нерозривно пов`язане із датою встановлення особі інвалідності, тобто інвалідність особі має бути встановлена під час проходження нею служби в органах міліції, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби в міліції.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 серпня 2023 року по справі № 640/27462/20.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 ОМСЕК № 1 м. Запоріжжя вперше встановлено 12 квітня 2022 року, що підтверджується відповідною довідкою, копія якої міститься в матеріалах справи, та з урахуванням якої позивачу нараховано та виплачено кошти у розмірі 223290,00 грн.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги позивач набув 12 квітня 2022 року, тобто після втрати чинності Законом України «Про міліцію» та під час дії Закону України «Про Національну Поліцію».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до підпункту б пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» у разі встановленні поліцейському, який за пунктом 4 частини 1 статті 97 цього Закону має право на отримання одноразової грошової допомоги, інвалідності II групи, її сума визначається, виходячи з 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Вищезазначене свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850, в частині визначення розміру заявленої позивачем одноразової грошової допомоги, та правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі статей 97,99 Закону України «Про Національну поліцію», який діяв станом на дату встановлення позивачу інвалідності (станом на дату отримання права на одержання одноразової грошової допомоги) та передбачав виплату одноразової грошової допомоги особам з другою групою інвалідності у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є необґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи той факт, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (Запорізька область, Запорізький район, селище міського типу Кам`яне, вул. Зелена, буд. 34 ЄДРПОУ 14319099) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 листопада 2023 року.

Суддя Д.В. Татаринов