Рішення

від 27.11.2023 по справі 380/14319/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 рокусправа № 380/14319/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКОМ» (далі ТзОВ «ІНФОКОМ», позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (далі Укртрансбезпека, відповідач) із вимогою:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № ПШ015703 від 10.05.2023, винесену заступником начальника відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області В.Петейчуком.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10.05.2023 заступником начальника відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області В.Петейчук винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ015703, якою позивача притягнуто до відповідальності за порушення ст. ст. 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як зазначено в акті перевірки, під час перевірки виявлені порушення ст. 34. Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт, а саме протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж. Зазначає, що ТзОВ «ІНФОКОМ» є підприємством, що здійснює будівельну діяльність у сфері прокладання волоконно-оптичних ліній зв`язку; проведення будівельних робіт методом горизонтально-направленого буріння. Згідно з укладеним договором від 17.03.2023 № 14/03-ГНБ з ПП «Альфа енерго груп», ТзОВ «ІНФОКОМ» в період з 20 по 23 березня 2023 року проводило у м. Івано-Франківськ комплекс будівельних робіт по влаштуванню переходів методом горизонтально-направленого буріння через перешкоди з використанням власної техніки, у тому числі бурової машини Vermeer D9*13 ІІІ. Про факти виконання робіт свідчать акти № 1, № 2 на приховані роботи від 21.03.2023, 22.03.2023, акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2023 року від 24.03.2023. Зазначену бурову установку з місця виконання робіт (м. Івано-Франківськ) до м. Львів (адреса ТзОВ «ІНФОКОМ») і перевозив 22.03.2023 працівник ТзОВ «ІНФОКОМ» ОСОБА_1 автотранспортом, який за договором найму від 21.01.2022, договору про внесення змін до договору найму від 27.12.2022, посвідченим приватним нотаріусом ЛМНО Сенів А.Б. використовує для власних потреб ТзОВ «ІНФОКОМ». Позивач зазначає, що ТТН не складалась, оскільки водій товариства мав з собою інший визначений законодавством документ на вантаж - оригінал свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_1 . Отже, ТзОВ «ІНФОКОМ» не виступав автомобільним перевізником, а перевозив вантаж (бурову машину Vermeer D9*13 ІІІ) для власних потреб, для виконання будівельних робіт. Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 28.06.2023 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

28.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 57835). Відповідач зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді, надати свої пояснення чи зауваження. Зазначає, що саме автомобільний перевізник, який зацікавлений у доведенні своєї позиції має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Повідомлення про розгляд адміністративної справи, яке зареєстроване у електронній системі документообігу Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.04.2023 № 22545/31/24-23 направлено на адресу позивача. Факт направлення вказаного повідомлення підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 11.04.2023 та списком рекомендованих поштових відправлень № 4721. Рекомендований лист за № 7905100145764, що відправлений позивачу 11.04.2023, отриманий ним 18.04.2023, тобто, завчасно до розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Під час проведення перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: підчас перевезення вантажу перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж. Водієм транспортного засобу не заперечується зафіксовані у акті проведення перевірки порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту. Такий документ як протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу є «іншим документом» в контексті ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контролю на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 22.03.2023 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області проведена рейдова перевірка (перевірка на дорозі) транспортного засобу RENAULT, номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , що належить згідно договору найму (оренди) транспортного засобу ТзОВ «ІНФОКОМ». Транспортним засобом керував водій ОСОБА_1 .

Місце проведення перевірки: автомобільна дорога Н-09 «Мукачеве-Львів», м. Галич, км: 338 +250; дата і час проведення перевірки: 22.03.2023, о 14 год. 10 хв.

За результатами перевірки встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: водій не забезпечив водія документами, передбаченими ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, оформленою товарно-транспортною накладною або іншими, визначеним законодавством документом, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 348187 від 22.02.2022.

Щодо виявлених порушень, то у акті порушення водій надав пояснення: «Ознайомлений».

Суд також встановив, що 17.03.2023 між ПП «Альфа ЕНЕРГО ГРУП» (надалі - замовник) та ТзОВ «ІНФОКОМ» (надалі - підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт методом горизонтально-направленого буріння № 14/03-ГНБ.

Відповідно до п. 1.1. договору відповідно та на підставі цього договору підрядник зобов`язується власними силами та з власних матеріалів або матеріалів замовника, виконати на об`єктах вказаних замовником згідно додаткових угод до цього договору в обумовлені строки комплекси будівельних робіт щодо влаштування переходів методом горизонтально-направленого буріння надалі «ГНБ» та передати виконані роботи замовнику, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати роботи на умовах додаткових угод до цього договору та приймати від підрядника фактично виконані роботи замовнику, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати роботи на умовах додаткових угод до цього договору та приймати від підрядника фактично виконані роботи у терміни та на умовах додаткових угод до цього договору.

На виконання умов договору підряду на виконання робіт методом горизонтально-направленого буріння від 17.03.2023 № 14/03-ГНБ сторони уклали додаткову угоду № 1 від 17.03.2023, акт на приховані роботи по влаштуванню кабельних переходів через автомобільні, залізничні шляхи, водні перешкоди та інші № 2 від 21.03.2023, акт на приховані роботи по влаштуванню кабельних переходів через автомобільні, залізничні шляхи, водні перешкоди та інші № 1 від 20.03.2023, акт приймання виконаних будівельних робіт за укрупненими показниками вартості від 24.03.2023.

Суд також встановив, що транспортний засіб марки RENAULT, моделі MIDLUM, номерний знак НОМЕР_2 , використовується позивачем на підставі договору найму (оренди) транспортного засобу від 21.01.2022 та договору про внесення змін до договору найму (оренди) транспортного засобу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів А.Б. 21.01.2022 за реєстром № 123.

Листом від 06.04.2023 відповідач повідомив позивача про розгляд справи про розгляд справи про порушення законодавства, зареєстрованої в управлінні за № 766. Вказане повідомлення скеровано ТзОВ «ІНФОКОМ» 11.04.2023 рекомендованим поштовим відправленням та отримано ним 18.04.2023, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 7905100145764.

Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведено розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якого винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.05.2023 № ПШ015703.

Цією постановою до автомобільного перевізника ТзОВ «Інфоком» застосовано адміністративно-господарський штраф, передбачений ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 17000,00 грн.

Вказану постанову позивач оскаржив у адміністративному порядку.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) листом від 31.05.2033 № 4828/3.1/15-23 повідомила позивача, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу залишається без зміни, а скарга - без задоволення.

Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).

Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп.1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог п. п. 15, 27 п. 5 Постанови № 103 Укртрансбезпеки відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас, процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно із ст. 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абз. 1 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Системний аналіз наведених законодавчих норм свідчить, що визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» перелік документів не є вичерпним, оскільки законодавством можуть бути передбачені інші документи, що є необхідними для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Стосовно відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, суд зазначає таке.

Так, відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів розроблено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).

Суд відзначає, що у силу змісту правового висновку постанови Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17 положення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у кореспонденції з Конвенцією № 153 та Положенням № 340 вимагають або обладнання транспортного засобу справним та повіреним тахографом, або ведення водієм письмового документа з приводу часу роботи у вигляді індивідуальної контрольної книжки водія.

Положення № 340 встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Пунктом 1.3 Положення № 340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

За змістом п. 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначений Інструкцією з використання пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).

Згідно з п. 1.3 Інструкції № 385 ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Приписами п. 3.3 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати про собі, зокрема, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Отже, як зазначалося раніше, наведений у ст. 48 Законом України «Про автомобільний транспорт» перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими, визначеними законодавством документами, одним з яких є заповнені: 1) тахокарти (щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія) у кількості, що передбачена ЄУТР або 2) картка водія чи роздруківка даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п. 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;

заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п. 3.5 Інструкції №385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п. 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відтак, Закон України «Про автомобільний транспорт» зобов`язує автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Так, підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є те, що перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Системний аналіз вищевказаних норм свідчить, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т, які використовується суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. А для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу ENAULT, номерний знак НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , маса такого без вантажу становить 5570 кг, маса вантажу, який перевозився, - 2857 кг (згідно свідоцтва про реєстрацію бурової машини; реєстраційний номер НОМЕР_4 ; марки: VERMEER D9*13 ІІІ).

Отже, на виконання пункту 6.1 Положення № 340 вантажний автомобіль повинен був бути обладнаний діючим тахографом, а згідно приписів п.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу повинен мати при собі роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Разом з тим, оскільки маса транспортного засобу позивача становить понад 3,5 та такий повинен бути обладнаний тахографом, у позивача наявний обов`язок щодо забезпечення належної експлуатації тахографу, а у водія такого транспортного засобу - мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Перевезення будь-якого вантажу, в тому числі й особистого, для власних потреб, вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон не звільняє перевізника від обов`язку обладнання останнім повіреним тахографом.

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перевірки позивачем в порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» не надано протокол перевірки та адаптації тахографа.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо належності позивача до автомобільних перевізників в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та щодо обов`язку забезпечення водія протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

В даному випадку, суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивач здійснював за власний кошт перевезення вантажу транспортним засобом в межах провадження власної господарської діяльності, а тому він є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо відсутності товарно-транспортної накладної, то відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (далі Правила №363), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до п.11.2 Правил № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

За п. 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

У відповідності до п. 11.4 Правил № 363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

В даному випадку суд погоджується із твердженням позивача, що у нього був відсутній обов`язок мати (оформлювати) товарно-транспортну накладну, оскільки перевезення вантажу відбувалось власним транспортним засобом, для власних потреб.

Разом з тим, до позивача застосовано штрафні санкції не виключно за відсутність товарно-транспортної накладної, а в тому числі і в зв`язку з відсутністю будь-яких інших визначених законодавством, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Тобто в даному конкретному випадку протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд приходить до переконливого висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення в повній мірі дотримано вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, постанова Державної служби України з безпеки на транспорті від 10.05.2023 №ПШ015703 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Звідси, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.11.2023.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна