Рішення

від 27.11.2023 по справі 380/16606/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/16606/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/16606/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний аграрний холдинг» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платників податків шляхом зупинення видаткових операцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить: застосувати арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний аграрний холдинг», що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2021 директору відповідача Сторощук Володимиру Андрійовичу вручено наказ ГУ ДПС у Львівській області від 22.09.2021 року №3176-ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Західний аграрний холдинг».

Директор відповідача відмовився допустити посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Західний аграрний холдинг», про що складено відповідний акт відмови від допуску до проведення перевірки.

Згідно із п.п. 94.2.3. п. 94.2. ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу контролюючого органу.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

29.09.2021 прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту.

Відповідач заперечень проти позову не подав.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 27.10.2021 року у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Ухвалою суду від 12.03.2022 року зупинено провадження у справі. Ухвалою суду від 24.11.2023 року поновлено провадження.

Судом встановлені наступні обставини:

22.09.2021 згідно із наказом Головного управління ДПС у Львівській області за №3176-ПП виписано направлення від 22.09.2021 №10080, №10079, №10078 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Західний аграрний холдинг» (ЄДРПОУ 42630143) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 15 листопада 2018 року по 21 вересня 2021 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 15 листопада 2019 року по 21 вересня 2021 року.

Старшими державними ревізорами - інспекторами ГУ ДПС у Львівській області Русланою Грушецькою, Марією Шаровською, Галиною Теодорович здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Західний аграрний холдинг» Львівська обл., Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Грушевського, 8 для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Західний аграрний холдинг».

28.09.2021 року директору ТОВ «Західний аграрний холдинг» Сторощук Володимиру Андрійовичу вручено наказ ГУ ДПС у Львівській області від 22.09.2021 за №3176- ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Західний аграрний холдинг».

Директор ТОВ «Західний аграрний холдинг» - Сторощук Володимир Андрійович відмовилася допустити посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Західний аграрний холдинг», про що складено акт відмови від допуску до проведення перевірки від 28.09.2021 року №1030/13-01-07-01/42630143.

29.09.2021 відповідачем прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає можливим застосування адміністративного арешту, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про можливість застосування адміністративного арешту з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Підпунктами 20.1.4., 20.1.9. п. 20.1. ст. 20 ПК України, передбачено право контролюючих органів право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 77.4. ст. 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно із п. 77.6. ст. 76 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків (пункт 81.2 статті 81 ПК України).

Згідно із п. 94.1. ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 ПК України, встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно із пунктами 94.4., 94.6. ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Отже, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Отже арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Крім того, метою накладення такого арешту має бути спонукання платника податків (способом забезпечення) виконання його обов`язків, визначених законом.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94, зокрема такі випадки визначено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначає, що арешт коштів на рахунках платника можливий як з підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України так і з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, зокрема у разі недопуску платником податків до проведення перевірки.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не створюють конкуренцію правових норм та регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків, за підстав визначених у зазначеному пункті. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України підлягає застосуванню виключно у випадку неможливості погашення податкового боргу платником у разі, якщо у такого платника відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та /або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Отже, арешт на кошти платника податків може накладатися за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, зокрема якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.05.2022 у справі № 813/3940/17.

З матеріалів справи вбачається, що старшими державними ревізорами - інспекторами ГУ ДПС у Львівській області здійснено вихід за юридичною адресою ТОВ «Західний аграрний холдинг» для проведення документальної позапланової виїзної перевірки. 28.09.2021 року директору ТОВ «Західний аграрний холдинг» вручено наказ ГУ ДПС у Львівській області від 22.09.2021 за №3176- ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Західний аграрний холдинг». Директор ТОВ «Західний аграрний холдинг» відмовився допустити посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Західний аграрний холдинг», про що складено відповідний акт відмови від допуску до проведення перевірки. 29.09.2021 відповідачем прийнято Рішення про застосування адміністративного арешту та подано позову заяву про застосування арешту коштів ТОВ «Західний аграрний холдинг», що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій.

Відповідач вказані обставини не спростував та не заперечив жодними належними та допустимими доказами.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом враховуються аргументи позивача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно п. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 287, 295 КАС України , суд,

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний аграрний холдинг» (81100, Львівська область, Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Грушевського, 8) про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платників податків шляхом зупинення видаткових операцій, - задоволити повністю.

Застосувати арешт коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Західний аграрний холдинг» (ЄДРПОУ 42630143, 81100, Львівська область, Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Грушевського, 8), що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 27.11.2023 року.

Суддя Гавдик З.В.