Рішення

від 28.11.2023 по справі 400/527/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 р. справа № 400/527/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаЮжноукраїнської міської ради Миколаївської області, вул. Європейська, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулась з позовом до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (далі відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної ділянки частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у її постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею в межах території Іванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровими номерами 4820381000:06:000:0086 та 4820381000:06:000:0087;

2) зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної ділянки частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею в межах території Іванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровими номерами 4820381000:06:000:0086 та 4820381000:06:000:0087.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не розглянув її клопотання на пленарному засіданні та не прийняв рішення відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзив суду не надав.

Ухвалою від 24.10.22 р. справу прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

10.11.21 р. позивачка звернулась до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної ділянки частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у її постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею в межах території Іванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровими номерами: 4820381000:06:000:0086 та 4820381000:06:000:0087.

01.12.21 р. позивачкою отримано лист відповідача 20/02-34/3857, в якому зазначено, що заява була розглянута на сесії, але при голосуванні питання про затвердження проекту не набрало відповідну кількість голосів депутатів, тому проект землеустрою не затверджений.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 8-11 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Згідно ч. 7-10 ст. 186 ЗК України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій";

- надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельний Кодекс України визначено вичерпний перелік підстав для відмови щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою.

Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення ради.

Відповідач доказів того, що клопотання позивача було розглянуто на сесії ради по суті: або задоволено, або відмовлено у затвердженні проекту землеустрою суду не надав.

Відтак, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення які мав ухвалити за законом.

Таким чином, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним Кодексом України та іншими нормами законодавства, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданого позивачем клопотання.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.12.21 р. у справі № 480/4737/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.19 р. у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.

В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника.

Відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 р. у справі №360/536/17-а.

Оскільки в даних спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянув клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою по суті та не прийняв жодного рішення передбаченого ст. 118, 186 ЗК України (ні про відмову, ні про затвердження проекту землеустрою), то належним способом захисту в даній справі є зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.

Разом з цим, згідно пп. 5 п. 27 розділу X ЗК України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

При цьому, Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 24 лютого 2022 р., термін дії якого неодноразово продовжувався і воєнний стан діє на теперішній час.

В даному випадку, позивачка звернулась до міської ради у 2021 р., коли зазначений мораторій не діяв.

Між тим, наразі через дію мораторію на надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, у міської ради відсутня можливість надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Отже, суд з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.21 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної ділянки частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у її постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею в межах території Іванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровими номерами: 4820381000:06:000:0086 та 4820381000:06:000:0087 після закінчення дії обмежень, які передбачені пп. 5 п. 27 розділу X ЗК України, під час дії воєнного стану.

При цьому, позовні вимоги в частині про зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної ділянки частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у постійному користуванні громадянки України ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею в межах території Іванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області кадастровими номерами 4820381000:06:000:0086 та 4820381000:06:000:0087, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У позовній заяві позивач також просить при виконанні рішення забезпечити судовий контроль відповідно до ст. 382 КАС України.

Відповідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на вищезазначену статтю, встановлення судового контролю є правом суду, а не обов`язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачкою сплачено судовий збір в сумі 908 грн., у зв`язку з тим, що вимога, в якій позивачці було відмовлено є похідною і за неї окремо судовий збір не сплачується, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань підлягає вся сума сплаченого позивачкою судового збору 908 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 244, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, ЄДРПОУ 33850880), задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, ЄДРПОУ 33850880) щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.11.21 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної ділянки частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у її постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею в межах території Іванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровими номерами 4820381000:06:000:0086 та 4820381000:06:000:0087.

3. Зобов`язати Южноукраїнську міську раду Миколаївської області (вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, ЄДРПОУ 33850880) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.11.21 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної ділянки частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у її постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею в межах території Іванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровими номерами 4820381000:06:000:0086 та 4820381000:06:000:0087 в місячний строк після закінчення дії обмежень, які передбачені пп. 5 п. 27 розділу X Земельного кодексу України.

4. Відмовити у задоволенні вимоги про зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі земельної ділянки частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею в межах території Іванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровими номерами 4820381000:06:000:0086 та 4820381000:06:000:0087.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Южноукраїнської міської ради Миколаївської області (вул. Дружби народів, 48, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, ЄДРПОУ 33850880) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз