Постанова

від 28.11.2023 по справі 520/12924/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 р. Справа № 520/12924/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атма-плюс", Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023, повний текст складено 07.08.23, по справі № 520/12924/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атма-плюс"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атма-плюс" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладеної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 13219 від 23.02.2023 про відповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атма-плюс" критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області виключити Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атма-плюс" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладеної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 13219 від 23.02.2023 про відповідність платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атма-плюс" критеріям ризиковості платника податку.

Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Харківській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атма-плюс" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атма-плюс" судовий збір у сумі 2684 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атма-плюс" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області.

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що наявна у податкового органу податкова інформація свідчить про ймовірність задіяння позивача у мінімізації сплачених до бюджету суд податку на додану вартість та про правомірність внесення платника податків до переліку ризикових з огляду на обґрунтовані сумніви в реальності здійснення господарських операцій позивачем. законодавства. Також судом не враховано наявність дискреційних повноважень ДПС України в частині вирішення питання щодо виключення позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Позивач, вважаючи неправомірним рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат на правову допомогу, подав апеляційну скаргу, в якій просив в цій частині скасувати судове рішення. В обґрунтування посилається на підтвердження доказами понесення позивачем витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в сумі 10000,00 грн. Крім того, суд не має права вирішувати питання щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи за відсутності відповідного клопотання відповідача.

На підставі ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ТОВ "Фірма "Атма-плюс" перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області, є платником податку на додану вартість.

23.02.2023 Комісією Головного управління ДПС у Харківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення № 13219 про відповідність ТОВ "Фірма "Атма-плюс" п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із недоведеності відповідачем правомірності рішення про відповідність позивача як платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 20.1.45 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Згідно з п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Положеннями п. 71.1 ст. 71 Податкового кодексу України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до п. 74.1, п. 74.3 ст. 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючим органом.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на час виникнення спірних правовідносин був визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку № 1165 терміни вживаються у такому значенні: автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації; критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик; ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Пунктом 5 Порядку № 1165 визначено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до п. 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку № 1165).

У свою чергу, додатками 1, 3 до Порядку № 1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1165 питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

При цьому, у рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Судовим розглядом встановлено, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.02.2023 № 13219 про відповідність ТОВ "Фірма "Атма-плюс" критеріям ризиковості платника податку на додану вартість ґрунтується на висновках про відповідність платника податку п. 8 Критеріїв ризиковості.

Так, додатком 1 до Порядку № 1165 встановлено, зокрема, п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому, у разі відповідності до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов`язкове для заповнення поле "податкова інформація".

Втім, які саме дані свідчать про відповідність позивача п. 8 Критеріїв ризиковості платника податків у оскаржуваному рішенні не зазначено.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення податкового органу не містить обґрунтованих підстав віднесення ТОВ "Фірма "Атма-плюс" до ризикових платників податків відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платників податку, доказів наявності податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи.

Натомість з приводу наявності податкової інформації, зокрема, стосовно контрагентів платника податків, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що наявність певної податкової інформації, на яку посилається податковий орган, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Таким чином, платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Аналогічних правових висновків доходив Верховний Суд у постановах від 04.06.2020 по справі № 340/422/19, від 23.07.2020 по справі № 816/1122/16.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем правомірності застосування до позивача п. 8 Критеріїв ризиковості платників податку, з огляду на що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про наявність дискреційних повноважень податкового органу в частині вирішення питання щодо виключення позивача з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

Відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, а саме: зобов`язання відповідача виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атма-плюс" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Колегія суддів зазначає, що обраний спосіб захисту узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги податкового органу з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Щодо витрат на правову допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7ст. 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 2-7ст. 134 КАС Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 7ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судовим розглядом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції правова допомога позивачу надаваласьадвокатом Шатіліним Г. П. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.05.2023.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.5 Договору оплату за надання юридичних послуг клієнт оплачує в гривнях, у погодинній оплаті в розмірі 1000,00 грн за одну годину роботи адвоката.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої юридичної допомоги та її вартість.

Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг від 20.06.2023 року товариству було надано наступні юридичні послуги:

- вивчення та аналіз положень рішень відповідача 1 година;

- консультація клієнта щодо порушеного його права відповідачем 1 година;

- дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин виниклої ситуації 2 години;

- вивчення, аналіз судової практики касаційного суду - 1 година;

- складання проекту позовної заяви 4 години;

- формування доказової бази, систематизації, групування доказів, додатків до позовної заяви 1 година.

Всього витрачено 10 годин. Загальна вартість наданих послуг складає 10 000,00 грн.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд першої інстанції, зменшуючи розмір витрат на правову допомогу до 5000,00 грн, виходив з того, що загальний розмір витрат є неспівмірним зі складністю справи.

Колегія суддів підтримує такі висновки та зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн підтверджені належними доказами та суд не має права вирішувати питання щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи за відсутності відповідного клопотання відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно дост. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.

Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених в акті про надання правової допомоги, слід вказати, що такі послуги як вивчення та аналіз положень рішень відповідача; консультація клієнта щодо порушеного його права відповідачем; дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин виниклої ситуації; вивчення, аналіз судової практики касаційного суду; формування доказової бази, систематизації, групування доказів, додатків до позовної заяви, є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання адміністративного позову, до якого входить вивчення, аналіз, складання документів та дії технічного характеру щодо виготовлення копії документів та їх засвідчення, з огляду на що окреме їх виділення є необґрунтованим.

Отже, в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі реальним результатом є складання позовної заяви.

При цьому, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів критеріям, встановленим ч. 5ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, беручи до уваги, що справа розглянута судом в спрощеному позовному провадженні без участі сторін, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що визначений позивачем розмір для відшкодування на рівні 10 000,00 грн є завищеним, з огляду на що зі зменшенням та стягненням судом першої інстанції витрат у розмірі 5 000,00 грн колегія суддів погоджується.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо розподілу судових витрат.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атма-плюс", Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 по справі № 520/12924/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов